Рішення

від 09.01.2025 по справі 597/1631/24

ЗАЛІЩИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 р. Справа № 597/1631/24

Заліщицький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Торської І.В.

за участі секретаря судового засідання Лопушняк З.П.

прокурора Голоден Д.І.

представника позивача Вербіцький А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовомБучацької окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації Тернопільська обласна військова адміністрація до ОСОБА_1 про звільнення та повернення у володіння держави самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Бучацької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації Тернопільська обласна військова адміністрація звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звільнення та повернення у володіння держави самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан.

В обгрунтування позовних вимог прокурором зазначено, що Заліщицьким відділом Бучацької оружної прокуратури встановлено порушення законодавства щодо порядку володіння, користування та розпорядження землями, що перебувають у державній власності, що спричинило шкоду державі, у зв`язку з чим виникла необхідність у застосуванні представницьких повноважень шляхом звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави.

Зокрема, слідчими СВ відділення поліції №4 (м.Заліщики) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження №12023211110000303 від 13 травня 2023 року за фактом самовільного зайняття земельної ділянки особливо цінних земель ОСОБА_1 , в ході якого встановлено склад злочину, передбаченого ч. 2 ст.197-1 КК України.

Під часдосудового розслідуваннявищевказаного кримінальногопровадження встановлено,що весною2023року,більш точноїдати досудовимслідством невстановлено, ОСОБА_1 ,перебуваючи натериторії урочища«Червоне»,що замежами селаНирків,Товстенської територіальноїгромади Чортківськогорайону Тернопільськоїобласті,в межахзони природно-заповідногофонду,яке відповіднодо УказуПрезидента України«Про змінумеж територіїНаціонального природногопарку «Дністровськийканьйон» від17квітня 2019року №147включено доскладу територіїнаціонального природногопарку «Дністровськийканьйон»,достовірно знаючиі усвідомлюючи,що данатериторія входитьдо складуприродно-заповідногофонду загальнодержавногозначення таналежить доособливо ціннихземель,на якійзаборонено проведеннягосподарської діяльності,діючи всуперечвимогам ст.14Конституції України,ст.ст.46-1,125,126,п.«б» ст.211Земельного кодексуУкраїни,ч.3ст.7Закону України"Проприродно-заповіднийфонд України",ст.1Закону України«Про державнийконтроль завикористанням таохороною земель»,які регламентуютьнабуття іреалізацію правана землю,не маючирішень органіввиконавчої владичи органівмісцевого самоврядуванняпро передачуйому увласність чинадання укористування земельноїділянки,фактично заволодівземельною ділянкоюдержавної формивласності,яка перебуваєу постійномукористуванні Державногоспеціалізованого господарськогопідприємства «ЛісиУкраїни»,площею 0,0026га,в межахземельної ділянкиз кадастровимномером 6122086600:01:002:0172,що належитьдо земельлісогосподарського призначення,шляхом їїсамовільного зайняття,встановивши наній тимчасовуспоруду малоїархітектурної форми(кіоск),без відповіднихдозвільних документів,що євиявом умисногонехтування нормамизаконодавства,що регулюютьпорядок набуттяземельних діляноку власністьабо користуваннята єгрубим порушенням,гарантованих КонституцієюУкраїни тазакріплених вЦивільному іЗемельному кодексахУкраїни правна користуванняземлею таотримання їїу власність.

В результаті умисних дій ОСОБА_1 , пов`язаних із самовільним зайняттям земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка знаходиться в межах території Національного природного парку «Дністровський каньйон», завдано шкоду в розмірі 3 600,09 грн., яка під час досудового розслідування добровільно відшкодована.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у самовільному зайнятті земельної ділянки особливо цінних земель, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.197-1 КК України.

27.06.2024 року обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 скеровано до Заліщицького районного суду Тернопільської області.

Вироком Заліщицького районного суду Тернопільської області від 16.10.2024 року у справі №597/995/24 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, та призначено йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн. Під час судового розгляду ОСОБА_1 свою винуваність у вищевказаному визнав повністю.

Разом з тим, на підставі зібраних матеріалів досудового розслідування встановлено наявність підстав для застосування до ОСОБА_1 заходів цивільно-правового характеру шляхом звернення до суду із даною позовною заявою.

Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 24.10.2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі з встановленням відповідачеві п`ятнадцятиденного строку з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Прокурор Голоден Д.І. у підготовчому судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник позивача Тернопільської обласної державної адміністрації Тернопільської обласної військової адміністрації у підготовчому судовому засіданні заявлені прокурором позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак подав заяву в якій просив справу розглядати без його участі. Позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Відповідно до ч.3ст.200 ЦПК Україниза результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4ст.206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачами позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Згідно матеріалів справи у ній відсутні дані, які б вказували, що визнання позову відповідачами суперечить вимогам закону.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, заяву відповідача, оцінивши письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду прокурора Бучацької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації Тернопільська обласна військова адміністрація, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч.3 ст.56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 56 ЦПК України).

Відповідно до ч.4 ст.56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Врегульовуючи розбіжності у раніше викладених правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, зазначивши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

З цією метою окружною прокуратурою надіслано до Тернопільської обласної державної адміністрації - Тернопільської обласної військової адміністрації лист №53/2- 3167ВИХ-24 від 13.08.2024, в якому викладено виявлені порушення вимог законодавства щодо самовільного зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки державної форми власності та влаштування об`єкта малої архітектурної форми (кіоска), запропоновано вжити заходи реагування до усунення цих порушень і повернення відповідної земельної ділянки у розпорядження держави або повідомлення про неможливість звернення до суду з метою захисту інтересів держави в судовому порядку.

Тернопільська обласна військова адміністрація листом №03-8814/16 від 22.08.2024 просить Бучацьку окружну прокуратуру вжити заходів реагування позовного характеру щодо повернення у володіння та користування держави згаданої самовільно зайнятої земельної ділянки, посилаючись на відсутність коштів, що є підтвердженням бездіяльності.

Отже, уповноваженим органом своєчасних заходів щодо захисту порушених інтересів держави та повернення спірної земельної ділянки на користь держави не вжито та останні не заперечують щодо вжиття таких заходів органами прокуратури, що є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави.

Поряд із цим, окружною прокуратурою надіслано до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» листи №53/2-3177ВИХ-24 від 14.08.2024 та № 53/2-3527ВИХ-24 від 06.09.2024, в якому викладено виявлені порушення вимог законодавства щодо самовільного зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки державної форми власності та влаштування об`єкта малої архітектурної форми (кіоска), запропоновано вжити заходи реагування до усунення цих порушень і повернення відповідної земельної ділянки у розпорядження держави або повідомлення про неможливість звернення до суду з метою захисту інтересів держави в судовому порядку.

Разом з тим, будь-якої інформації на вказані листи від Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Бучацької окружної прокуратури не надійшли.

Крім цього, Бучацькою окружною прокуратурою, в ході опрацювання даних Єдиного державного реєстру судових рішень відомості про пред`явлення позовної заяви про повернення спірної земельної ділянки державі в особі Тернопільської обласної державної адміністрації - Тернопільської обласної військової адміністрації відсутні, що в свою чергу додатково підтверджує неналежне здійснення захисту інтересів держави уповноваженими суб`єктами владних повноважень.

Звертаючись до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації Тернопільська обласна військова адміністрація, прокурор зазначає, що Бучацькою окружноюпрокуратурою попередньоповідомлено Тернопільськуобласну державнуадміністрацію -Тернопільську обласнувійськову адміністраціюлистом №53/2-3928ВИХ-24від 10.10.2024про вжиттязаходів представницькогохарактеру вїх інтересахшляхом подачіпозовної заявидо судупро звільненнята повернення ОСОБА_1 земельної ділянки,а такожприведенню самовільнозайнятої земельноїділянки упридатний длявикористання стан,шляхом знесення(демонтажу)розміщеного наній об`єктамалої архітектурноїформи (кіоска)на користьдержави вособі Тернопільськоїобласної військовоїадміністрації.

Відтак, виконуючи приписи ч.ч.3-5 ст.56 ЦПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів територіальної громади Заліщицькою міською радою, посадові особи якої у розумні строки, за відсутності об`єктивних перешкод для звернення з позовом до суду, не вжили заходів до звільнення відповідачем земельної ділянки шляхом знесення (демонтажу) розміщених на ній тимчасових споруд, тобто навів підстави для представництва інтересів держави в суді.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Земельні правовідносини, зокрема пов`язані із користуванням землею, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Цивільним кодексом України, іншими Законами України, постановами Кабінету Міністрів України у випадках, передбачених законом, а також договором оренди землі.

Стаття 13 Конституції України, серед іншого визначає, що земля, яка знаходяться в межах території України, є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу приписів ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У ст.116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Відповідно до змісту цієї норми закону право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних в цих рішеннях. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування

В силу положень ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому ст.126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною другою статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 211 ЗК України визначено, що самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для користування стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Стаття 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачає, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

З системного аналізу положень ст.ст.116, 123, 124, ч.2 ст.134, ст.212 ЗК України, ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» можна зробити висновок, що відповідно до вимог наведеного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі № 264/7200/18 (провадження № 61-9659св20).

Судом встановлено, що слідчими СВ відділення поліції №4 (м.Заліщики) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження №12023211110000303 від 13 травня 2023 року за фактом самовільного зайняття земельної ділянки особливо цінних земель ОСОБА_1 , в ході якого встановлено склад злочину, передбаченого ч. 2 ст.197-1 КК України.

Під час досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження встановлено, що весною 2023 року, більш точної дати досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_1 , перебуваючи на території урочища «Червоне», що за межами села Нирків, Товстенської територіальної громади Чортківського району Тернопільської області, в межах зони природно-заповідного фонду, яке відповідно до Указу Президента України «Про зміну меж території Національного природного парку «Дністровський каньйон» від 17 квітня 2019 року № 147 включено до складу території національного природного парку «Дністровський каньйон», достовірно знаючи і усвідомлюючи, що дана територія входить до складу природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та належить до особливо цінних земель, на якій заборонено проведення господарської діяльності, діючи всупереч вимогам ст. 14 Конституції України, ст. ст. 46-1, 125, 126, п. «б» ст. 211 Земельного кодексу України, ч. 3 ст.7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», які регламентують набуття і реалізацію права на землю, не маючи рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, фактично заволодів земельною ділянкою державної форми власності, яка перебуває у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», площею 0,0026 га, в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6122086600:01:002:0172, що належить до земель лісогосподарського призначення, шляхом її самовільного зайняття, встановивши на ній тимчасову споруду малої архітектурної форми (кіоск), без відповідних дозвільних документів, що є виявом умисного нехтування нормами законодавства, що регулюють порядок набуття земельних ділянок у власність або користування та є грубим порушенням, гарантованих Конституцією України та закріплених в Цивільному і Земельному кодексах України прав на користування землею та отримання її у власність.

Факт вчинення ОСОБА_1 самовільного зайняття земельної ділянки підтверджується наявним висновком експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи №9/10/24-29 від 20.03.2024 року.

Крім того, 27.06.2022 року процесуальним прокурором у кримінальному провадженні № 12023211110000303, в порядку ч.2 п.3 ст.283, ст.291 КПК України до Заліщицького районного суду Тернопільської області направлено обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, за фактом самовільного зайняття земельної ділянки особливо цінних земель.

Вироком Заліщицького районного суду Тернопільської області від 16.10.2024 року у справі №597/995/24 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України.

Тобто, із часу самовільного використання відповідачем земельної ділянки площею 0,0026 га порушуються інтереси держави на отримання органом державної влади відповідної плати у формі земельного податку або орендної плати і, крім того, вказана мала архітектурна форма (кіоск) розміщений на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети (самовільно зайнята земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення) та без відповідного рішення щодо передачі спірної земельної ділянки, а тому земельна ділянка площею 0,0026 га є самовільно зайнятою, що є порушенням ст. 212 Земельного кодексу України.

З долучених до позовної заяви документів вбачається, що відповідач використовує земельну ділянку без відповідних правових підстав, визначених статтями 116, 125, 126 Земельного кодексу України. В свою чергу, власник земельної ділянки вправі вимагати усунення перешкод, які чинить відповідач, не маючи будьяких правових підстав для цього.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

За приписом ч.3 цієї статті Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав: визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої особи (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи демонтаж розміщеної на ній малої архітектурної форми (кіоска), за власні кошти.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.12.2019 у справі № 910/810/18. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Отже, розміщення Відповідачем малої архітектурної форми (кіоску) за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вони розміщені, є самовільним зайняттям земельної ділянки, та тягне за собою наслідки, визначені статтею 212 ЗК України.

Така позиція викладена, зокрема, в пункті 4.1.3 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 №04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства». Пункт 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 №7 наголошує, що відповідно до статей 90, 95, 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки мають бути повернуті їх власникам або землекористувачам.

Отже, розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6122086600:01:002:0172, в тому числі в частині, яка самовільно зайнята ОСОБА_1 , площею 0,0026 га, яка розташована на території урочища «Червоне» за межами села Нирків, Товстенської селищної ради, Чортківського району, в межах території Національного природного парку «Дністровський каньйон», на даний час покладено на Тернопільську обласну військову адміністрацію.

Статтею 16 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

У відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України, п. 2 ч. 1 ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження землями державної власності належить до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин. У зв`язку з російською агресією та на виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» утворено Тернопільську обласну військову адміністрацію.

Таким чином, у даному випадку, Тернопільська обласна військова адміністрація є розпорядником землі під об`єктами природно-заповідного фонду, а також наділена контрольними функціями щодо усунення виявлених порушень під час їх використання, а тому, в даному випадку, позивачем виступає Тернопільська обласна військова адміністрація як власник земельної ділянки.

Статтею 90 Земельного кодексу України визначено, що власники земельних ділянок мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Як вбачається з вищенаведеного громадянин ОСОБА_1 використовує земельну ділянку без відповідних правових підстав, визначених статтями 116, 125, 126 Земельного кодексу України. В свою чергу, Тернопільська обласна військова адміністрація вправі вимагати усунення перешкод, які чинить ОСОБА_1 , не маючи будь-яких правових підстав для цього.

Стаття 152 ЗК України передбачає одним із способів захисту порушеного права відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю і відшкодування завданих збитків. Таким чином, особа, що використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої, повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан (а точніше у попередній стан), включаючи знесення будинків, будівель і споруд, за власний кошт.

Суд приходить до висновку, що заявлений позивачем віндикаційний позов про витребування майна (самовільно зайнятої земельної ділянки) від незаконного володільця відповідача у справі є належним та ефективним способом захисту відповідно до ст.16 ЦК України, що узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року.

На підставі викладеного, аналізуючи зазначені норми закону, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора Бучацької окружної прокуратури в особі Тернопільської обласної державної адміністрації - Тернопільської обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 про звільнення та повернення у володіння держави самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан.

Згідно Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», ухвалюючи рішення у справі, провадження в якій відкрито за заявою прокурора, суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір із відповідача (повністю або пропорційно до задоволених вимог), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно до задоволених вимог), за винятком випадків, коли позивача звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, на користь позивача з відповідача слід стягнути 4844,80 гривні сплаченого позивачем при подачі позову до суду судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заявуБучацької окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації Тернопільська обласна військова адміністрація до ОСОБА_1 про звільнення та повернення у володіння держави самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 звільнити та повернути у володіння і користування держави в особі Тернопільської обласної військової адміністрації самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0026 га, яка розташована на території урочища «Червоне» за межами населеного пункту села Нирківа, Товстенської територіальної громади Чортківського району, Тернопільської області в межах території Національного природного парку «Дністровський каньйон».

Зобов`язати ОСОБА_1 , привести самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0026 га, яка розташована на території урочища «Червоне» за межами населеного пункту села Нирківа, Товстенської територіальної громади Чортківського району, Тернопільської області в межах території Національного природного парку «Дністровський каньйон у придатний для використання стан шляхом знесення (демонтажу) розміщеного на ній об`єкта малої архітектурної форми (кіоска).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Тернопільської обласної прокуратури (ідентифікаційний код одержувача 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету 2800 (Тернопільська обласна прокуратура, м.Тернопіль вул.Листопадова 4) сплачений судовий збір в розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Бучацька окружна прокуратура Тернопільської області, зареєстрована адреса місця знаходження: вул.Міцкевича, 10А, м.Бучач, Чортківський район, Тернопільська область 48400.

Позивач: Тернопільська обласна державна адміністрація Тернопільська обласна військова адміністрація (46021, м.Тернопіль, вул.М.Грушевського, 8, код ЄДРПОУ 00022622).

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», 01601, м.Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 44768034.

Повний текст рішення суду виготовлено 14.01.2025 року.

Суддя І.В. ТОРСЬКА