Постанова

від 15.01.2025 по справі 495/11503/24

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/11503/24

Номер провадження 3/495/4072/2024

15 січня 2025 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О. розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 206043 від 27.12.2024 року вбачається, що 00:50 в м. Білгород-Дністровському, вул. Паркова, буд. 4 водій керував автомобілем Рено д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме невнятна річ, почервоніння очей, різкий запах алкоголю з порожнини рота, від проходження тесту приладом ДРАГЕР 6810 відмовилась на бодікамеру поліцейського.

Даними діями ОСОБА_1 порушила вимогип. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася. Подала до суду клопотання в якому заперечувала проти обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та просила закрити провадження по справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 130 КУпАП, підлягає закриттю, з наступних підстав.

Так, у відповідності до положеньст. 1 КУпАП, завданнямКодексу України про адміністративні правопорушенняє охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїзаконів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідност. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Положеннямист. 251 КУпАПвстановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, між іншим, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Судом встановлено, що здолучених матеріалів до справи, працівниками поліції долучено у вигляді доказів наступні документи, а саме:

-протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№206043 від 27.12.2024р.;

-рапорт поліцейського Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ст. сержанта ОСОБА_2 ;

-направлення на огляд водія транспортного засобу;

-акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

-лазерний диск з відеозаписом.

Однак жоден із перелічених документів, в тому числі й лазерний диск не містить доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення з наступних підстав.

Як зазначивКасаційний адмін.суд ВерховногоСуду посправі №524/4668/17,притягнення особидо адміністративноївідповідальності можливелише заумови наявностіюридичного складуадміністративного правопорушення,в томучислі,встановлення виниособи уйого вчиненні,яка підтвердженаналежними тадопустимими доказами.Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Як вбачається з матеріалів справи 495/11503/25 поліцейським Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ст. сержантом ОСОБА_2 було складено рапорт, відповідно до якого поліцейський вказує, що 27.12.2024р. о 00:50 год. останній ніс службу по вул. Парковій, 4 в м. Білгород-Дністровський з своїм колегою поліцейським Бєлим Р.І.

Під час патрулювання було зупинений автомобіль Рено ДН НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час розмови з останньою ОСОБА_1 повідомила, що вжила 4 келихи шампанського, від проходження тесту на виявлення стану сп`яніння за допомогою газоаналізатора відмовилась.

При цьому, відомості викладені у вказаному рапорті ніяким чином не підтверджується матеріалами справи, в тому числі й долученим відеозаписом та відсутність будь-яких письмових поясненнь ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що рапорт поліцейського Сливинського О.О., не є беззаперечним доказом, оскільки у розумінні ст. 251 КУпАП, такий рапорт не може вважатися належним і допустимим доказом учинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.

Таку ж позицію висловив Верховний Суду від 20.05.2020 р. у справі №524/5741/16-а. Верховний Суд, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Також,суд наголошуєна тому,що відповіднодо вимог ст. 266 КУпАП, огляд водія, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів у присутності 2-х свідків. У разі незгоди водія на проведення вказаного огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Аналогічні вимоги,але більшконкретні передбаченіі спеціальною Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України№ 1452/735 від 09.11.2015 року.

Пунктами 6 та 7 розділу 1 вказаної Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерського-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться у найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.

У разі встановленнястану сп`яніння, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучаєтьсяакт огляду.

Акт огляду на стан сп`яніння за результатами огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом2-х годинз моменту виявлення відповідних підстав.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності 2-х свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, поліцейським ОСОБА_2 взагалі не було залучено свідків, що є можливим, оскільки місце зупинки знаходилось в багатотисячному населеному пункті. Отже, понятих на місці складення протоколу взагалі не було.

Крім цього, під час складання протоколу серії ЕПР1№206043 було грубо порушено вимоги ст. 268 КУпАП, тобто права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів відеозапису 2024_1227_004650_2, який триває 14 секунд, працівники поліції розмовляють між собою, а ОСОБА_1 підійшла до них добровільно, нормальною ходою, без явних ознак алкогольного сп`яніння. Крім цього, вказане відео, яке триває 14 секунд не містить звукового відображення.

Відео video_2024-12-27_12-03-31, яке триває 48 секунд відображає лише вид з салону невідомого транспортного засобу в русі в темну пору доби, на якому взагалі не видно ОСОБА_1 та й працівників поліції.

Відео video_2024-12-27_12-04-12, тривалістю 14 секунд дублює відео запис 2024_1227_004650_2, який триває 14 секунд.

Таким чином, працівники поліції на відео запис не зафіксували жодного адміністративного правопорушення, а два наявні короткі відеозаписи не містять ніякої доказової бази, в тому числі пропонування ОСОБА_1 пройти медичний огляд за допомогою спец приладу алкотестера «Драгер» та право пройти медичне обстеження в закладі охорони здоров`я, в тому числі здати відповідні зразки на виявлення в крові алкоголю.

Між тим, в матеріалах адміністративної справи долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 27.12.2024р.

Згідно вказаного направлення вбачається, що поліцейський Сливинський О.О. направляє ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров`я «Б-Дністровська міська лікарня» без зазначення коду ЄДРПОУ та офіційної адреси закладу.

Натомість, згідно наявних закладів охорони здоров`я на території м. Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровський район, Одеської області, які надають медичні послуги у вигляді огляду водіятранспортного засобуз метоювиявлення стануалкогольного,наркотичного чиіншого сп`янінняабо перебуванняпід впливомлікарських препаратів,що знижуютьувагу ташвидкість реакції, здійснюються лише в наступних закладах:

-Комунальненекомерційне підприємство«Білгород-Дністровськаміська багатопрофільналікарня» Білгород-Дністровськоїміської радикод ЄДРПОУ 01998667;

-Комунальне некомерційнепідприємство «Білгород-Дністровськацентральна районналікарня» Білгород-Дністровськоїміської радиЄДРПОУ 01998696;

Отже, поліцейським Сливинський О.О. в направленні на огляд водію ОСОБА_1 власноручно зазначив неіснуючу медичну установу, що позбавляє ОСОБА_1 виконати будь-які вимоги у проходженні огляду.

Окрім того, поліцейський Сливинський О.О. склав та підписав направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 на бланку неіснуючої юридичної особи.

Як вбачається з направлення, в графі «Особу на огляд у заклад охорони здоров`я доставив поліцейський Білгород-Дністровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області ст. с-т поліції Сливинський О.О.», поліцейський Сливинський О.О. зазначив неіснуючий підрозділ поліції.

Згідно відомостей на офіційному веб сайті ГУНП в Одеській області (https://od.npu.gov.ua/about/struktura/teritorialni-pidrozdili-golovnogo-upravlinnya naczionalnoji-policziji/bilgorod-dnistrovskij-rajonnij-viddil-policziji.html) в розділі підрозділи ГУНП в Одеській області зазначено Білгород-Дністровський районний відділ поліції ГУНП в Одеській області, начальником якого є ОСОБА_3 .

Тобто, поліцейський Сливинський О.О. зазначив в направлення стару назву територіального підрозділу поліції, натомість як відділ поліції було змінено в районний відділ поліції із внесенням до реєстраційної картки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім цього, незважаючи на порушення пов`язане із зазначенням неіснуючої юридичної особи, на паперовому направленні проставлено печатка «Для пакетів» з надписом Білгород-Дністровський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, тобто проставлено печатку з неіснуючою юридичною особою.

Отже, направлення на оглядводія транспортногозасобу зметою виявленнястану алкогольногосп`яніннявід 27.12.224р.складено з грубим порушення, що в свою чергу не породжує будь-яких юридичних наслідків, оскільки в силу своєї юридичної природи є недійсним документом.

Згідно з положеннями ст. 19 Конституції Україниправовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Ч. 2статті 61Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідного до вимог ст.7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого дотримання законності.

Також, як на відеозапису, так і в матеріалах справи органом поліції не надано жодних даних про технічні характеристики засобу фіксації за допомогою якого здійснено відео зйомку.В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено лише номер 038038, без зазначення назви технічного засобу.

Крім цього, як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, безперервна відеофіксація обставин вчинення, виявлення адміністративного правопорушення не проводилася.

Відповідно до п. 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 р. за № 28/32999 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення. Відсутність даних про технічні характеристики засобу фіксації за допомогою якого здійснено фото, або відео зйомку результати такої фіксації є недопустимими доказами (висновки ВС/КАС № 428/2769/17 від 24.01.2019, ВС/КАС, справа №524/5536/17, 15.11.18). Ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні на паперовому конверті з оптичним диском, які долучені в якості доказів у справі № 391/705/20, взагалі не зазначено на які носії здійснювався відео запис події. Верховний Суд у справі №216/5226/16-а(2-а/216/33/17) зазначив що, якщо із відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.

Наведені обставини дозволяють зробити висновок про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не містять в собі належних та допустимих доказів, які б підтверджували її вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Між тим, в момент зупинення ОСОБА_1 транспортного засобу на незаконну вимогу працівників поліції, остання повідомила, що має давній діагноз з хронічним панкреатитом з порушенням екскреторної функції, фаза загострення, ускладення зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози важкого ст. тяжкості, стеатогепатична хвороба печінки: стеатогепатит, хронічна еритематозна гастропатія, фаза поімрного загострення, дисліпідемія.

Відповідно до вищевказаного діагнозу перелічені захворювання перетікають постійними або періодичними болями, різної інтенсивності, убільшості хворих локалізований вепігастрії, може іррадіювати успину, виникає або посилюється через 1530 хв після прийому їжі.

Отже, за наявності вищевказаного діагнозу у разі вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв або слабоалкогольних напоїв, відбулася би госпіталізація останньої до найближчого медичного закладу, оскільки алкоголь викликає негайні болі в животі та спині.

Відповідно до ч.5 та 6 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, від 04.11.1950 року, кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов`язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції. Згідно практики Європейського суду з прав людини, деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі «Надточій проти України». П.33 рішення у справі «Гурепка проти України»).

Згідно з ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, - є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд враховує принцип jura novit curia («суд знає закони»), який передбачає обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Даний принцип викладений у постановах Верховного суду у справах № 537/4259/15-ц та № 917/1739/17.

Суд забов`язаний дотримуватись принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Таку ж позицію висловив Верховний суд у справі №463/1352/16-а.

Доктрина «плодів отруйного дерева»(fruit of the poisonous tree)сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»,«Яременко проти України».

Іноді використовується також фраза: «плід отруєного дерева».

Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.

На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.

Отже, враховуючи положення ст. 251 КУпАП, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з чим, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, на підставі п.1ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.130,247,256,268,221,283-284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130КУпАП- закрити на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідно з ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

Згідно з ст. 308 КУпАП - у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці.

Суддя