Постанова

від 15.01.2025 по справі 650/3186/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/3186/24

Номер провадження: 22-ц/819/17/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Приходько Л. А.,

суддів: Базіль Л. В.,

Пузанова Л. В.,

секретар Андреєва В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Високопільська селищна рада,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 назаочне рішенняВеликоолександрівського районногосуду Херсонськоїобласті від18вересня 2024року у складі головуючого судді Сікори О.О.,

встановив:

В липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Великоолександрівського районного суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Високопільська селищна рада, про визнання договору купівлі-продажу таким, що відбувся та визнання права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що 10 березня 2014 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 житловий будинок по АДРЕСА_1 . Ціна будинку була обумовлена у розмірі 17000.00 грн.

Після досягнення згоди по всіх істотних умовах, вона віддала гроші відповідачу, про що свідчить розписка останньої, а відповідачка передала їй ключі від будинку. З цього часу позивачка користується спірним будинком.

ОСОБА_2 зі свого боку пообіцяла нотаріально завірити вказаний договір, однак цього не зробила та виїхала за кордон і позивачка не має змоги з нею зв`язатися, лише повідомила, що через переїзди втратила документи на будинок, який, як зазначає позивач, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на балансі не перебуває.

Враховуючи наведене просила суд визнати визнати договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 таким, що відбувся. Визнати за нею право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 18 вересня 2024 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Рішенням мотивовано тим, що розписка надана позивачем на підтвердження своїх вимог не містить посилання про передачу ключів, даний договір купівлі-продажу був укладений в простій письмовій формі, а саме у формі розписки, яка містить підпис лише однієї сторони договору, а саме покупця, продавець зазначає, що продала свій будинок, однак доказів, що він належав їй суду не надано, а навпаки наявна довідка, що вказаний будинок не має власника та на балансі не перебуває.

Також суд вказує на те, що в розписці не зазначені анкетні дані покупця, зазначено лише прізвище, ім`я та по-батькові, а дата народження, паспортні дані не вказано.

До того ж, з вказаної розписки неможливо встановити, чи була наявна між сторонами домовленість щодо усіх істотних умов договору, неможливо встановити наявність дійсного наміру щодо продажу будинку. Вказаних відомостей немає у розписці, як і немає в ній дати продажу будинку, а є лише дата складання розписки 10 березня 2014 року, не зазначені умови та юридичні наслідки договору, тобто на яких умовах сторони дійшли до передачі обумовленої суми грошових коштів, не зазначено, чи є сума 17000 гривень загальною ціною продажу, чи тільки частиною, не зазначено, яким чином буде здійснюватися перехід права власності на будинок, щоб свідчило про досягнення сторонами розписки всіх істотних умов та дійсне укладення цією розпискою договору купівлі-продажу, як і відсутнє посилання на зобов`язання нотаріального посвідчення.

Також суд посилався на не доведення ухилення продавцем від нотаріального посвідчення угоди купівлі-продажу.

В апеляційний скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не скористалася.

07 січня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі просить їх задовольнити.

ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи не з`явилася, причини неявки не повідомила.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

З огляду на вказане та враховуючи передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення вказаним вимогам відповідає.

Судом встановлено, що 10 березня 2014 року ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 розписку відповідно до якої ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 17000.00грн за продаж свого будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Кошти отримала в повному обсязі, претензій майнового характеру не має.

З 2017 року по теперішній час позивач зареєстрована у спірному будинку, що підтверджується довідками Архангелького старостинського округу Високопільської селищної ради Бериславського району Херсонської області №7 від 25 квітня 2024 року та витягом № 30 від 25 квітня 2024 року.

Згідно акту обстеження на предмет проживання від 25 квітня 2024 року ОСОБА_1 з 2014 року позивач та веде господарство у вказаному вище будинку.

Відповідно до інформаційної довідки КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації», інформація щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 відсутня.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо права власності на зазначений будинок відсутні, будинок на балансі не перебуває.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 305/1468/16 (провадження № 61-9087св21), зазначено, що визнання дійсним договору (конвалідація) на підставі частини другої статті 220 ЦК України допускається тільки для нікчемних правочинів (тобто для яких недотримання письмової форми пов`язується саме з відсутністю нотаріального посвідчення і це зумовлює їх нікчемність). Згідно з частиною другою статті 220 ЦК України конвалідація можлива за наявності таких умов: досягнення між сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору; наявність письмових доказів досягнення домовленості щодо всіх істотних умов договору; повне або часткове виконання договору; ухилення однією зі сторін від його нотаріального посвідчення.

Згідно зі статтею 638 ЦК України істотною умовою будь-якого договору є предмет договору.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року, провадження № 6-1288цс17, викладено правовий висновок, про те, що однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.

Суд першої інстанції, врахувавши обставини справи, дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для визнання договору купівлі-продажу дійсним та, як наслідок, для визнання права власності на спірний будинок за позивачем.

Так, матеріали справи не містять жодних відомостей щодо власника спірного будинку, зокрема і щодо наявності у ОСОБА_2 права власності на нього або права на його відчуження, наданого власником.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи відомості щодо права власності на спірний будинок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, як і відсутні відомості щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомості в КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації».

Жодних правовстановлюючих документів на спірний будинок суду не надано.

Розписка надана суду позивачем на підтвердження своїх доводів містить лише підтвердження факту отримання відповідачем від позивача грошових коштів в розмірі 17000.00грн за спірний будинок.

Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, з вказаної розписки неможливо встановити, чи була наявна між сторонами домовленість щодо усіх істотних умов договору, неможливо встановити наявність дійсного наміру щодо купівлі-продажу будинку.

Так, зі змісту розписки неможливо встановити чи була узгоджена сторонами ціна спірного нерухомого майна та на яких умовах сторони дійшли до передачі обумовленої розпискою суми грошових коштів, а саме не зазначено, чи є сума 17000.00 гривень загальною ціною продажу, чи тільки частиною.

Враховуючи наведене, надана позивачем розписка не може вважатися належним та допустимим доказом досягнення домовленості між сторонами щодо всіх істотних умов договору.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не доведеності позивачем своїх доводів щодо ухилення відповідачем від нотаріального посвідчення правочину та втрати нею можливості нотаріально посвідчити правочин.

Так, суд першої інстанції правильно вказав на те, що посилання ОСОБА_1 на неможливість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу на виїзд ОСОБА_2 за кордон не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

На виконання вимог частини першої статті 81 ЦПК України позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин щодо виїзду відповідачки за кордон. Взагалі в матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо перетину ОСОБА_2 кордону України.

За таких обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позивачем не доведена втрата нею можливості нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірного будинку. А враховуючи відсутність правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності ОСОБА_2 на спірний будинок, вказаний договір не міг був укладений від самого початку.

Такі висновки суду відповідають висновкам Верховного суду висловленим у постановах від 14 грудня 2022 року у справі № 179/1442/20 та від 05 липня 2023 року у справі № 333/3238/20.

Враховуючи, що позовна вимога про визнання права власності на житловий будинок є похідною вимогою від вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним, в якій судом відмовлено, суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позовних вимог щодо визнання права власності на спірний будинок.

Жодних доводів на спростування вказаних висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить, як і не містить посилання на будь-які докази вчинення нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису на підставі нотаріально посвідченого договору.

Порушень судом норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.

На підставі частини першоїстатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині постановлено з додержанням вимог закону, підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі не має.

Керуючись статтями 367,374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 18 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л. А. Приходько

Судді: Л. В. Базіль

Л. В. Пузанова