Постанова

від 30.11.2007 по справі а4/445-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А4/445-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"30" листопада 2007 р.                                                                   Справа № А4/445-07

Колегія суддів господарського суду Київської області у складі головуючого судді Попікової О.В., суддів Антонової В.М., Маляренка А.В., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „БудЕлітГрупп”  

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

секретар судового засідання: Свириденко І.А.

за участю представників:

від позивачаЛитвиненко С.О. дов. від 20.08.2007р.

від відповідачаПанченко А.М. дов. від 28.05.2007р. № 6351, Галаган Н.М. дов. від 22.10.2007р. № 21976, Поповіченко О.М. дов. від 13.09.2007р. № 19666

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні  30.11.2007р. об 11 год. 25 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 7.12.2007р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

Встановив:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „БудЕлітГрупп” (надалі - позивач) до  Броварської ОДПІ (надалі відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 20.02.2007р. № 0000302301/0,  № 0000312301/0;  від 14.03.2007р. № 0000302301/1, № 0000312301/1, від 30.05.2007р. № 0000302301/2, № 0000312301/2; від 3.08.2007р. № 0000302301/3, № 0000312301/3, якими позивачеві визначені податкові зобов'язання зі сплати податку на прибуток загалом на суму 7208699 грн. та з податку на додану вартість загалом на суму 5277264 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог п. 5.1., п. 5.3.9 п. 5.3., п.п. 5.4.4. п. 5.4. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”,  п.п. 7.4.1. п. 7.4., п. 7.5.1. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та статей 4, 5, 34 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, викладених в акті перевірки № 63/232/33502260 від 06.02.2007 р., складеного за результатами проведеної працівниками відповідача виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.05.2005 року по 30.09.2006 року.

Відповідач –Броварська ОДПІ у своїх запереченнях на позовну заяву від 11.10.2007р. № 21979  вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд залишити позов без задоволення з огляду на наступне:

- позивач займається діяльністю з залучення коштів фізичних осіб в управління для фінансування будівництва житла через укладення договорів купівлі-продажу майнових прав, чим порушує вимоги Законів України „Про фінансово –кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” та „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”. Позивачем укладено з ТОВ „Броварський домобудівний комбінат „Меркурій” договір про інвестування будівництва житлового будинку від 25.05.2005 р. № 25/05/05. При перерахуванні коштів на користь ТОВ „Броварський домобудівний комбінат „Меркурій” позивач фактично не придбаває ніяких майнових прав на частину приміщень, так як тільки після набуття права власності на житлове приміщення, оформлене відповідно до чинного законодавства, власник майна набуває майнових прав. Станом на дату завершення перевірки об'єкт будівництва не здано в експлуатацію та права власності на житлові приміщення не оформлені. Виходячи з цього при перерахуванні коштів на користь ТОВ „Броварський домобудівний комбінат „Меркурій” позивач не несе валових витрат на придбання товару, і в порушення вимог п. 5.1., п.п. 5.3.9. п. 5.3 статті  5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем неправомірно  включено до складу валових витрат витрати по придбанню майнових прав у ТОВ „Броварський домобудівний комбінат „Меркурій” в розмірі 22664280 грн. Також неправомірно включено до складу валових витрат витрати по придбанню майнових прав у ТОВ „Будінвест” у розмірі 167066 грн. Так само неправомірно включено витрати, пов'язані з рекламними послугами, в розмірі 93491 грн., оскільки ці витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

- посилаючись на приписи п.п. 7.4.1. п.п. 7.5.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) наголошує на тому, що податковий кредит пов'язаний з придбанням майнових прав на квартиру не пов'язаний з придбанням товару або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів), і відповідно позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту вартість майнових прав у розмірі 3464657 грн., та неправомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ по придбанню майнових прав у ТОВ „Будінвест” у розмірі 33413 грн. і по витратах, пов'язаних з рекламними послугами, оскільки оплачена позивачем реклама не містить передбачених законодавством реквізитів - у розмірі 20106 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:

Внаслідок проведеної виїзної планової перевірки ТОВ „БудЕлітГрупп” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.05.2005р. по 30.09.2006р., працівниками Броварської ОДПІ були встановлені наступні порушення:

-п. 5.1., п. 5.3.9 п. 5.3., п.п. 5.4.4. п. 5.4. статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, зокрема, встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в розмірі 6425583 грн., в тому числі за 2005 р. в розмірі 4769500 грн., за 9 місяців 2006 р. в розмірі 1656083 грн., встановлення заниження податку на прибуток за 1 кв. 2006 р. в розмірі 373248 грн., за 1 півріччя 2006 р. в розмірі 1591912 грн., за 9 міс. 2006 р. в розмірі 4124814 грн.

- в порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4., п. 7.5.1. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3518176 грн., в т.ч. за жовтень 2005р. в розмірі 18333 грн., за листопад 2005р. в розмірі 148833 грн., в грудні 2005р. в розмірі 30278 грн., в січні 2006р. в розмірі 15504 грн., в  лютому 2006р. –в розмірі 289167 грн., в березні 2006р. в розмірі 154167 грн., в квітні 2006р. в розмірі 41667 грн., в травні 2006р. в розмірі 282559 грн., в червні 2006р. в розмірі 530560 грн., в липні 2006р. в розмірі 331416 грн., в серпні 2006р. в розмірі 684025 грн., в вересні 2006р. в розмірі 991667 грн., про що складено відповідний акт від 6.02.2007р. № 63\232\33502260.

На підставі згаданого акта перевірки Броварською ОДПІ  винесено податкове повідомлення-рішення від 20.02.2007р. № 0000302301/0, яким позивачеві визначено податкове зобовязання зі сплати податку на прибуток загалом на суму 7208699 грн., з яких 4124814 грн. –сума основного платежу, а 3083885 грн. –сума фінансових санкцій з цього податку, та податкове повідомлення-рішення від 20.02.2007р. № 0000312301/0, яким позивачеві визначено податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість загалом на суму 5277264 грн., з яких 3518176 грн. –сума основного платежу, а 1759088 грн. –сума фінансових санкцій з цього податку.

Згадані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Броварської  ОДПІ, скарга залишена без задоволення, а за наслідками оскарження відповідачем  14.03.2007р. винесено нові податкові повідомлення-рішення № 0000302301/1, яким позивачеві визначено податкове зобовязання зі сплати податку на прибуток загалом на суму 7208699 грн , та № 0000312301/1, яким позивачеві визначено податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість загалом на суму 5277264 грн.  За результатами подальшого адміністративного оскарження до ДПА у Київській області та ДПА України, скарги ТОВ „БудЕлітГрупп” були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. Відповідачем за наслідками оскарження були винесені нові податкові повідомлення-рішення від 30.05.2007р. № 0000302301/2, № 0000312301/2; від 3.08.2007р. № 0000302301/3, № 0000312301/3, якими позивачеві визначені податкові зобов'язання зі сплати податку на прибуток загалом на суму 7208699 грн. та з податку на додану вартість загалом на суму 5277264 грн.

Господарський суд Київської області вважає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як зазначено  в акті перевірки позивач займається діяльністю з залучення коштів фізичних осіб в управління для фінансування будівництва житла через укладення договорів купівлі-продажу майнових прав, чим порушує вимоги Законів України „Про фінансово –кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” та „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”. Фізичні особи, що купують майнові права фактично ніяких майнових прав не отримують. Згідно вимог статті  144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом. Право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, відповідні майнові права виникають тільки у власника майна. Право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна. Тільки після набуття права власності на майно (житлове приміщення) оформлене відповідно до чинного законодавства, власник майна набуває майнових прав (володіння, користування та розпорядження своїм майном, у тому числі право на відчуження, продаж тощо).

Позивачем укладено з ТОВ „Броварський домобудівний комбінат „Меркурій” договір про інвестування будівництва житлового будинку від 25.05.2005 р. № 25/05/05. При перерахуванні коштів на користь ТОВ „Броварський домобудівний комбінат „Меркурій” позивач фактично не придбаває ніяких майнових прав на частину приміщень, так як тільки після набуття права власності на житлове приміщення, оформлене відповідно до чинного законодавства, власник майна набуває майнових прав. Станом на дату завершення перевірки об'єкт будівництва не здано в експлуатацію та права власності на житлові приміщення не оформлені. З огляду на викладені обставини, податкова служба дійшла висновку, що при перерахуванні коштів на користь ТОВ „Броварський домобудівний комбінат „Меркурій” позивач не несе валових витрат на придбання товару. І відповідно, позивачем в порушення п. 5.1., п.п. 5.3.9. п. 5.3 статті  5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” неправомірно  включено до складу валових витрат витрати по придбанню майнових прав у ТОВ „Броварський домобудівний комбінат „Меркурій” в розмірі 22664280 грн. Також, на думку ОДПІ, позивачем  неправомірно включено до складу валових витрат витрати по придбанню майнових прав у ТОВ „Будінвест” у розмірі 167066 грн. Окрім цього, неправомірно включено витрати, пов'язані з рекламними послугами, в розмірі 93491 грн. На думку відповідача ці витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи те, що податковий кредит пов'язаний з придбанням майнових прав на квартиру не пов'язаний з придбанням товару або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів), позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту вартість майнових прав у розмірі 3464657 грн. та неправомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ по придбанню майнових прав у ТОВ „Будінвест” у розмірі 33413 грн. і по витратах, пов'язаних з рекламними послугами, оскільки оплачена позивачем реклама не містить передбачених законодавством реквізитів - у розмірі 20106 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, між позивачем та ТОВ „Броварський домобудівний комбінат „Меркурій” укладено договір № 25/05/05 про інвестування будівництва багатоквартирного багатоповерхового житлового будинку від 25.05.2005 р., згідно умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання інвестувати будівництво будинку в місті Бровари Київської області за адресою: вул. Грушевського, 21. За умови належного виконання позивачем своїх зобов'язань вказаний договір (п. 2.1) передбачає набуття позивачем у власність частини приміщень будинку у визначеному сторонами обсязі. По мірі виконання договору про інвестування позивачем набуваються майнові права на частину приміщень будинку, що за своєю правовою природою є правами вимагати після введення будинку в експлуатацію передачі відповідного приміщення в натурі та надання документів, на підставі яких здійснюється оформлення права власності на приміщення. Майнові права набуваються позивачем шляхом підписання акту їх приймання-передачі, підставою для складання якого є виконання позивачем в певному обсязі зобов'язань з інвестування.             

Приписами статті  3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” передбачено, що майновими правами визнаються будь –які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги. Частина 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав є, зокрема, договори та інші правочини.

Як вбачається з залученого до матеріалів справи рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2007 р. у справі № 2-1252/07р. за позовом Панченка В.Г. до позивача про визнання недійсним укладеного договору купівлі –продажу майнових прав на квартиру в будинку, що будується за адресою: м. Бровари Київської області, вул. Грушевського, 21 (рішення набрало законної сили) у ньому встановлено, що майнові права, що набуваються позивачем за інвестиційним договором з ТОВ „Броварський домобудівний комбінат „Меркурій” і потім продаються третім особам, за своєю правовою природою є правом вимоги до замовника будівництва передати квартиру в натурі та надати пакет документів для оформлення права власності на вказану квартиру. Зазначені майнові права на момент їх продажу позивачем третім особам належать йому і можуть вільно відчужуватись; при цьому вказані майнові права не підлягають обов'язковій державній реєстрації, так само не підлягають державній реєстрації та нотаріальному посвідченню договори їх купівлі –продажу.

Згідно вимог ч. 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України серед підстав для звільнення від доказування при розгляді інших справ, у яких бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини, передбачає обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній чи господарській справі, що набрало законної сили. Вказані обставини не потребують доказування при розгляді інших справ, у яких бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під час судового розгляду було встановлено наступне: інвестування будівництва здійснюється позивачем за рахунок власних коштів та кредитних коштів, наданих Банком „Фінанси і кредит” та АКБ „ТАС –Комерцбанк”, що підтверджується кредитними договорами, укладеними між позивачем та вказаними банками, листами вказаних банків про суми наданих кредитів та листом ТОВ „Броварський домобудівний комбінат „Меркурій” про розмір проінвестованої позивачем за інвестиційним договором суми. Факт здійснення позивачем інвестування за рахунок кредитних коштів встановлено рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2007 р. у справі № 2-1252/07р.

Вимогами статті 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі –продажу можуть бути майнові права. Пункт 4 статті 12 Цивільного кодексу України встановлює, що особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі.

Приписами статті 144 Господарського кодексу України передбачено, що майнові права можуть виникати, серед іншого, з угод, як передбачених законом, так і таких, що йому не суперечать. Частина 2 ст. 144 Господарського кодексу України визначає, що право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.

Суд погоджується з доводами позивача стосовно можливості вільного відчуження ним майнових прав, подібних тим, що набуваються позивачем за договором про інвестування будівництва багатоквартирного багатоповерхового житлового будинку від 25.05.2005 р., укладеним з ТОВ „Броварський домобудівний комбінат „Меркурій”, тобто прав вимоги передати квартиру в натурі та надати пакет документів для оформлення права власності на вказану квартиру, за відсутності законодавчо визначеного обов'язку здійснювати державну реєстрацію таких майнових прав (зокрема у Законі України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”).

Як вбачається зі змісту залучених договорів купівлі-продажу майнових прав на квартири (останні є типовими для всіх покупців), що укладаються позивачем з третіми особами, останні за своєю правовою природою є договорами купівлі –продажу, а не договорами з залучення фінансових активів, оскільки містять істотні умови саме договорів купівлі –продажу, а саме: предмет договору (майнові права на квартири) та ціну. Після оплати покупцями придбаних майнових прав позивач передає їх останнім шляхом підписання актів приймання-передачі. Зокрема, згадана обставина (класифікація зазначених договорів як договору купівлі-продажу) встановлена рішенням Броварського міськрайоннго суду Київської області від 23 березня 2007 р. у справі № 2-1252/07р.

При цьому, судом враховується, що на момент розгляду справи відсутні будь-які судові рішення щодо визнання укладених позивачем договорів купівлі-продажу майнових прав на квартири недійсними.

Відповідно до вимог п. 5.1. статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові  витрати  виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у  грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником  податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Господарська діяльність (п. 1.32 вказаного закону) визначається як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною,  постійною та суттєвою.

Приписами п. 1.6. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено товар як матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються в будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. При цьому,  п. 1.1. згаданого закону відносить до матеріальних активів в тому числі і оборотні активи. Визначення оборотного активу міститься в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87. Пункт 4 Положення визначає активи як ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується,  приведе до надходження економічних вигод у майбутньому, а оборотні активи - як грошові  кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу (операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для здійснення  діяльності та отриманням коштів (еквівалентів грошових коштів)  від  реалізації  виробленої з них продукції або товарів і послуг). Майнові права, що набуваються і реалізуються позивачем, є за своєю природою оборотними активами.

Позивач уклав договір № 25/05/05 про інвестування будівництва багатоквартирного багатоповерхового житлового будинку від 25.05.2005 р. з ТОВ „Броварський домобудівний комбінат „Меркурій” з метою отримання у власність приміщень у будинку, що буде збудований у м. Бровари Київської області, за адресою: вул. Грушевського, 21. Пункт 2.1. вказаного договору встановлює, що результатом інвестиційної діяльності є набуття позивачем у власність приміщень, майнові права на які належатимуть йому; замовник будівництва (ТОВ „Броварський домобудівний комбінат „Меркурій”) зобов'язаний передати позивачеві вказані приміщення та оформити документи, що посвідчують право власності на приміщення. Майнові права на певне приміщення є формою індивідуалізації приміщень, що будуть набуті позивачем, та підтвердженням виконання позивачем умов інвестиційного договору. Вказані майнові права придбаваються позивачем з метою використання у власній господарській діяльності, зокрема, для продажу третім особам.

Підпункт 11.2.1. статті 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначає датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) дату, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталась раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку –день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг)-дата фактичного отримання платником податку результатів робіт) послуг.

З огляду на викладене, господарський суд визнає правомірним віднесення позивачем суми витрат, здійснених ним за договором № 25/05/05 про інвестування будівництва багатоквартирного багатоповерхового житлового будинку від 25.05.2005 р. до складу валових витрат в момент їх оплати на рахунок ТОВ „Броварський домобудівний комбінат „Меркурій”.  

Згідно п.п. 7.4.1. Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або  виготовленням  товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит (п. 7.5. Закону) вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Позивачем суми податку на додану вартість сплачувались в складі платежів за інвестиційним договором і є підтвердженими податковими накладними, виданими ТОВ „Броварський домобудівний комбінат „Меркурій”. Факт наявності в позивача податкових накладним підтверджується і відповідачем в акті перевірки позивача. Відповідно, віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ сум податку, сплачених за інвестиційним договором, є правомірним.

З огляду на викладене, господарський суд вважає правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку придбанням майнових прав на квартиру в ТОВ Підприємство „Будінвест”.

Відповідно до приписів п.п. 5.4.4. п. 5.4 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до валових витрат відносяться витрати платника податку на проведення передпродажних та  рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем замовлялась та оплачувалась реклама будинку, інвестором будівництва якого він є, та майнові права на приміщення якого ним пропонувались до продажу. У розумінні Закону України „Про рекламу” реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджену в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

          Крім того, на підставі договору про надання рекламних послуг, укладеного з ТОВ Підприємство „Будінвест”, позивач надавав останньому починаючи з 2005 р. послуги з розміщення рекламних матеріалів на оплатній основі. Реклама, що замовлялась позивачем, містила в тому числі і відомості про ТОВ Підприємство „Будінвест”. Після надання рекламних послуг 10 січня 2007 р. між позивачем та ТОВ Підприємство „Будінвест” було підписано акт приймання – передачі наданих послуг (копії залучено до матеріалів справи) Зважаючи на те, що вказані рекламні послуги придбавались у зв'язку з веденням господарської діяльності віднесення оплачених за них сум до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ є правомірним.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини, господарський суд вважає висновок відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3518176 грн. та заниження позивачем суми податку на прибуток за 1 кв. 2006 р. в розмірі 373248 грн., за 1 півріччя 2006 р. в розмірі 1591912 грн., за 9 міс. 2006 р. в розмірі 4124814 грн.  безпідставним.

І відповідно є безпідставним застосування до позивача штрафних санкцій, визначених приписами підпункту 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

З огляду на викладене, господарський суд визнає правомірними та задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „БудЕлітГрупп” про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Броварської ОДПІ від 20.02.2007р. № 0000302301/0,  № 0000312301/0.

Щодо винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень від 14.03.2007р. № 0000302301/1, № 0000312301/1; від 30.05.2007р. № 0000302301/2, № 0000312301/2; від 3.08.2007р. № 0000302301/3, № 0000312301/3, прийнятих за наслідками адіністративного оскарження, слід зауважити наступне:   

Ні приписами статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ні Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року № 567/5758, не передбачена можливість направлення повторного податкового повідомлення-рішення за результатами розгляду скарги платника податків в разі, якщо в результаті такого розгляду первинне податкове повідомлення-рішення залишається без змін.

Викладене не дає підстав вважати оспорювані у справі рішення такими, що  відповідають приписам чинного податкового законодавства, і відповідно останні підлягають визнанню нечинними.

Судові витрати (3,40 грн. судового збору) розподіляються відповідно до вимог ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України..

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

постановив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати нечинними  податкові повідомлення –рішення Броварської ОДПІ від 20.02.2007р. № 0000302301/0,  № 0000312301/0;  від 14.03.2007р. № 0000302301/1, № 0000312301/1; від 30.05.2007р. № 0000302301/2, № 0000312301/2; від 3.08.2007р. № 0000302301/3, № 0000312301/3.

2. Стягнути з державного бюджету України на користь  ТОВ „БудЕлітГрупп” (Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 131,  код ЄДРПОУ 33502260) 3,40 грн. судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України.

Головуючий суддя                                                                                                 Попікова О. В.

                       суддя                                                                    В.М.Антонова  

                       суддя                                                                    А.В.Маляренко

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –  7 грудня  2007р.

              С