Рішення

від 14.01.2025 по справі 303/6602/24

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/6602/24

2/303/1269/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Курах Л.В.

секретар судового засідання Гейруш Л.М.,

за участю: представника позивача Йосипчук О.В.,

представника відповідача Марухнич Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грівел» про встановлення земельного сервітуту,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грівел» про встановлення земельного сервітуту. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно договору купівлі-продажу від 17.10.1996 року та договору дарування приміщень від 01.10.2004 року являється власником об`єкту нерухомого майна комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ). Зазначене нерухоме майно, розташовано на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м.Мукачева та передана йому в оренду. Практично вся вищезазначена земельна ділянка по периметру огороджена металевим парканом, за виключенням де по межі земельної ділянки розташовані будівлі, споруди суміжних землекористувачів. Під?їзд до орендованої ним земельної ділянки та до належних йому об?єктів нерухомого майна розміщених на цій земельній ділянці, здійснюється через влаштовані металеві ворота, які є частино паркану (огорожі), яка була встановлена по периметру всього ВАТ «Мукачівприлад». І це єдиний можливий такий заїзд (під?їзд) до зазначеної земельної ділянки та його нерухомого майна, і тільки з АДРЕСА_1 . Між вулицею Пряшівська та орендованої ним земельною ділянкою з кадастровим номером 2110400000:01:006:0232 розташована земельна ділянка за кадровим номером 2110400000:01:006:0033. Тобто, частина межі земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:006:0033 проходять по межі орендованої ним земельної ділянки в частині, яка виходить на сторону вулиці Пряшівська, що унеможливлює безперешкодного проходу (проїзду) до земельної ділянки за кадастровим номером 2110400000:01:006:0232 в тому числі до нерухомого майна, яке йому належить на праві власності. Власником земельної ділянки кадастровий номер 2110400000:01:006:0033 є відповідач - ТОВ «Грівел». Зазначає, що мав безперешкодний доступ до своєї земельної ділянки, а саме через суміжну земельну ділянку кадастровий номер 2110400000:01:006:0033. Однак, з часом заїзд до орендованої ним ділянки заблоковано ТОВ «Грівел», чим створено йому перешкоди в доступі до належних йому приміщень та орендованої земельної ділянки. Внаслідок цього, він позбавлений можливості користуватися ними. Позивачем вчинялись дії з досудового врегулювання спору з відповідачем по справі, але його вимога була проігнорована та залишилась без задоволення, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд встановити на його користь безособовий, безоплатний та безстроковий земельний сервітут на постійне безоплатне користування частиною земельної ділянки за адресою: у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110400000:01:006:0033, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Грівел» на підставі договору купівлі продажу від 28.11.2014 року, для проходу та проїзду велосипедом, автомобілем, та іншими видами транспорту.

16.12.2024 року представником відповідача подано до суду додаткові пояснення разом із договором на обмеження право користування землею.

Однак суд застосовує наслідки передбачені у ч. 8 ст. 83 ЦПК України і не приймає ці докази до розгляду, в зв`язку із порушенням порядку їх подання.

Сторона відповідача не ставила перед судом питання про поновлення строків подання суду доказів.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.08.2024 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.11.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог. Зазначила, що позивач не є власником земельної ділянки, вона знаходиться в оренді з визначеним строком, тому встановлення безстрокового сервітуту не можливо. Також зазначила, що сервітут повинен бути платним, оскільки об`єкт позивача не є соціального значення. Зазначила, що експерт не в повному обсязі провів дослідження щодо опрацювання інших варіантів конфігурації земельного сервітуту.

Вислухавши пояснення та доводи представника позивача, представника відповідача, проаналізувавши обставини справи та матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Договором купівлі-продажу від 17.10.1996 року встановлено, що ОСОБА_1 купив незакінчену будівництвом будівлю компресорної станції 31% готовності, що знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с.8).

Згідно договору дарування приміщення від 01.10.2004 року, вбачається, що ОСОБА_1 набув у право власності майно, а саме приміщення літ.Т, яке становить 2/350 частини від цілого комплексу, розташованого в АДРЕСА_3 (а.с.10).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №361819805 від 15.01.2024 року, ОСОБА_1 на праві власності належить об`єкт незавершеного будівництва, загальною площею 134,8 кв.м., відсоток готовності 31%, земельні ділянки місця розташування за кадастровим номером: 2110400000:01:006:0232 (а.с.12-13).

Згідно довідки №987 від 28.12.2023 року, КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» повідомлено, що на підставі рішення №61 МВК «Про будівництво» від 27.03.2007 року будівлі компресорної станції було присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 (а.с.14).

За замовленням ОСОБА_1 17.02.2023 року виготовлено Технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.15-20).

Рішенням 35 позачергової сесії 8-го скликання Мукачівської міської ради поновлено ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки від 17.11.2011, загальною площею 0,0812 га, кадастровий номер 2110400000:01:006:0232, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.21).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав №361160532 від 08.01.2024 року, вбачається, що земельна ділянка, за кадастровим номером 2110400000:01:006:0232, площею 0,0812 га, на праві оренди належить ОСОБА_1 , дата закінчення дії 22.12.2028 року (а.с.22-23).

Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області №61 від 27.03.2007 року, затверджено проект організації території, п.5.1. - по АДРЕСА_3 з визначенням земельної ділянки площею 0,0812 га за рахунок території ВАТ «Мукачівприлад», для обслуговування викупленої будівлі компресорної станції (договір купівлі-продажу від 17.10.1996 року, реєстр №І-6738) гр. ОСОБА_1 з присвоєнням номеру АДРЕСА_3 з організацією заїзду з вул.Пряшівської (а.с.24).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №389361388 від 02.08.2024 року, земельна ділянка з кадастровим номером 2110400000:01:006:0033, площею 0,4106 га, належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Грівел» (а.с.25).

З листа Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №Г-377/0-41/6-22 від 08.02.2022 року, вбачається, що при продажі територіальною громадою м.Мукачево земельної ділянки за кадастровим номером 2110400000:01:006:0033 не враховано права суміжного землекористувача ОСОБА_1 , а саме щодо проходу (проїзду) до земельної ділянки за кадастровим номером 2110400000:01:006:0232, яка розташована на АДРЕСА_1 , у тому числі до нерухомого майна, яке належить суміжному землекористувачу ОСОБА_1 на праві власності (а.с.26-27).

Управлінням міського господарства Мукачівської міської ради розглянуто звернення Г-4618 від 27.10.2022 щодо вирішення спірного питання в межах повноважень органу місцевого самоврядування, відповідно до якого рекомендують звернутися до суду з метою примусового встановлення сервітуту (платного чи безоплатного) на земельну ділянку приватної власності кадастровий номер 2110400000:01:006:0033 на право вільного доступу до об`єктів нерухомого майна, які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності (а.с.28-29).

ОСОБА_1 звертався до Керівника (власника) ТОВ «Грівел» з пропозицією укласти безоплатний, безстроковий договір сервітуту на проїзд та обслуговування будівлі в межах план схеми (а.с.30).

За результатами проведення судової земельно-технічної експертизи висновком експерта №1052-Е від 26 червня 2024 року встановлена єдина технічна можливість встановити земельний сервітут, а саме: право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; (пункт «Б» ст.99 Земельного Кодексу України) та приймаючи технічні параметри проїзд з мінімальною шириною становить 4 м при кількості смуг руху - 1, у відповідності до діючих норм: ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці і дороги населених пунктів». Так як земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він буде встановлюватися, згідно п. 4 ст. 98 Земельного Кодексу України із врахуванням пункту «Б» ст. 99 Земельного Кодексу України щодо видів права земельного сервітуту та у відповідності до діючих норм: та ДБН В.2.3- 5:2018 «Вулиці і дороги населених пунктів» (а.с.32-59).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Подібні положення містяться й у ст. 321 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

За змістом статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (стаття 100 ЗК України).

Згідно ст. 401 ЦК право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз`яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені ст. 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому, слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 листопада 2019 року у справі № 133/305/17-ц (провадження № 61-12458св19), від 27 травня 2020 року у справі № 663/2893/16-ц (провадження № 61-18590св19).

Положеннями статті 403 ЦК України передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном, а збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Результат аналізу наведених норм цивільного і земельного законодавства України дає підстави для висновку, що земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки.

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що: правове регулювання дій щодо встановлення сервітуту має здійснюватися тільки між власником (володільцем) земельної ділянки та особою, яка має намір нею користуватися, а тому необхідно визначити суб`єктний склад спірних правовідносин відповідно до частини другої статті 402, частини другої статті 404 ЦК України (правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2018 року у справі № 642/3165/17 (провадження № 61-14776св18)); метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови (правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 351/1146/16-ц (провадження № 61-16854св18)).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судом достовірно встановлено, що земельна ділянка, належить Мукачівській міській раді і вона надана в оренду позивачу. На ній розміщенні об`єкти нерухомого майна комплекс будівель, що належать позивачу на праві приватної власності. Однак, при продажі територіальною громадою м.Мукачево земельної ділянки, яка належить відповідачу, не враховано права суміжної ділянки, що унеможливлює прохід/проїзд до земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у позивача, без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. Суд враховує, що управління міського господарства Мукачівської міської ради при зверненні позивача, рекомендувало йому звернутися до суду з метою примусового встановлення сервітуту на земельну ділянку приватної власності кадастровий номер 2110400000:01:006:0033 на право вільного доступу до об`єктів нерухомого майна, які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Звертаючись із вказаним позовом, позивач надав докази звернення до власника щодо можливості встановити сервітут. Проте, представник відповідача навіть під час розгляду справи заперечувала право позивача на встановлення такого сервітуту.

Є безґрунтовними доводи представника відповідача щодо порушення внаслідок встановлення земельного сервітуту його (відповідача) прав. Не надано і доказів, які б могли об`єктивно свідчити, що встановлення безстрокового безоплатного земельного сервітуту, відносно частини земельної ділянки буде надмірно обтяжливим для відповідача.

При цьому, є необґрунтованими та відповідно такими, що не приймаються судом до уваги, і доводи представника відповідача про те, що проведена на замовлення позивача судова експертиза щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту, не дає відповіді про інші можливі варіанти влаштування позивачу проходу та проїзду через інші суміжні земельні ділянки, та що запропонований позивачем земельний сервітут буде найменш обтяжливим способом його встановлення, оскільки, заперечуючи щодо позовних вимог позивача, відповідач під час розгляду справи не реалізував своє право на подання відповідного клопотання про проведення по справі відповідної судової експертизи.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову, та вважає можливим встановити на користь позивача безособовий, безоплатний та безстроковий земельний сервітут.

Судові витрати по справі в розмірі 1211,20 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

???Встановити на користь ОСОБА_1 , власника об`єкту нерухомого майна комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 , безособовий, безоплатний та безстроковий земельний сервітут на постійне безоплатне користування частиною земельної ділянки за адресою: у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110400000:01:006:0033, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Грівел» на підставі договору купівлі продажу від 28.11.2014 року, для проходу та проїзду велосипедом, автомобілем, та іншими видами транспорту, визначивши наступні істотні умови сервітуту:

???- площа частини земельної ділянки, що передається під сервітут 0,0150 га;

???- межі сервітуту визначити згідно з найменш обтяжливим варіантом, зазначеним у висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічного дослідження від 26.06.2024 року №1052-Е (варіант виконаний інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_4 ), а саме: встановлення сервітуту має умови та обмеження в частині ширини 5,39 м зі сторони АДРЕСА_1 вздовж південно-східного напрямку на відстані 24,84 м до меж воріт та з врахуванням відстані 2 метрів від будівлі та огорожі по всій довжині північної частини ділянки 2110400000:001:006:0232; довжини ліній між поворотними точками сервітуту становлять: 1,53 м, 3,86 м, 23,12 м, 11,62 м, 2,00 м, 2,20 м, 9,34 м, 3,42 м, 1,20 м, 24,84 м.

- строк дії сервітуту безстроковий.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грівел» на користь ОСОБА_1 , 1211,20 грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Представник позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Грівел» (вул.Пряшівська, 3, м.Мукачево, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 22109855).

Представник відповідача: Марухнич Тетяна Борисівна (вул.Собранецька, 74/10, м.Ужгород, Закарпатська область).

Повне рішення складено 16.01.2025 року.

Головуюча Л.В.Курах