Рішення

від 16.01.2025 по справі 317/5492/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/317/184/2025

Справа № 317/5492/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мінгазова Р.В.,

при секретарі Демко К.І.,

представника позивача Фельського С.Л.,

представника відповідача Марковського М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованого комунального підприємства «Об`єднана житлово-комунальна, побутова та ритуальна служба» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, ОСОБА_2 , про визнання користувачем місця поховання,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка в особі свого представника адвоката Фельського С.Л. звернувся до суду з позовом до СКП «Об`єднана житлово-комунальна, побутова та ритуальна служба» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання користувачем місця поховання. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , є сином покійного ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько позивача похований на ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 разом з братом, ОСОБА_5 , з моменту смерті батька дбають про місце поховання, відвідують могилу батька, прибирають, приносять квіти. Навідуючись на могилу батька протягом 2023 року вони бачили, що на могилі відсутній пам`ятник, (хоча на той момент пройшло більше року після поховання батька). Виявивши бажання встановити пам`ятник на могилі батька, позивач разом з братом звернулись до відповідача СКП «Об`єднана житлово-комунальна, побутова та ритуальна служба» с запитом стосовно можливості встановлення намогильної споруди. Але отримали відповідь, що можливість встановити пам`ятник з`явиться лише після надання письмової згоди користувача місця поховання. Користувачем місця поховання ОСОБА_3 , є ОСОБА_2 (друга дружина). Розуміючи, що для встановлення пам`ятника на могилі батька потрібна письмова згода ОСОБА_2 , вони звернулись до неї, з питання надання відповідного дозволу, та документів. Звертались, як засобами телефонного зв`язку так і направили офіційний лист. У листі відповідачці було запропоновано разом встановити пам`ятник, її чоловіку та батьку позивача, ОСОБА_3 . Але, у зв`язку з тим, що стосунки з ОСОБА_2 , ще за життя батька скались неприязні, а після смерті та поділу спадкового майна стали ще гірші, відповідачка відмовила у наданні відповідного дозволу. Для встановлення пам`ятника необхідно надати дозвіл та документи користувача місця поховання. А саме, свідоцтво про смерть та свідоцтво про поховання, передбачене вимогами профільного законодавства, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді від 16.10.2024 було відкрито провадження у вказаній справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 06.12.2024, за заявою позивача, залучено в якості співвідповідача у справі ОСОБА_2 .

03.01.2025 на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву в якому вона заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі посилаючись на те, що між сторонами спір фактично відсутній, та вразі відшкодування позивачем, та його братом ОСОБА_5 витрат, які були понесені відповідачкою на поховання ОСОБА_3 в сумі 25197,00 грн., то вони стануть співвласниками поховання та зможуть встановити пам`ятник.

07.01.2025 від відповідача СКП «Об`єднана житлово-комунальна, побутова та ритуальна служба» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області в особі адвоката Марковського М.С. до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що вони проти позову не заперечують, однак вказують на те, що СКП «Об`єднана житлово-комунальна, побутова та ритуальна служба» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області є лише реєстратором прав на місце поховання та прав на встановлення намогильних споруд на кладовищі Святого Миколая, та не мають жодних адміністративно-розпорядчих функцій щодо предмету спору.

Представник позивача ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини. Крім того зазначив, що він не бажає скористатись правом на подання відповіді на відзив. Просив позов задовольнити.

Відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не прибула, про розгляд справи повідомлена судом належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_3 , що підтверджуються копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 23.04.1992 (а.с.7).

Згідно копії повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 03.08.2022 встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 64 років у м. Запоріжжя, про що Запорізьким відділом державної реєстрації смерті Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 28.07.2022 складено відповідний актовий запис № 1577 (а.с. 6).

Листом від 20.08.2024 №31/01-27 СКП «Об`єднана житлово-комунальна, побутова та ритуальна служба» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області на запит адвоката Фельського С.Л. повідомили, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , похований на кладовищі Святого Миколая, за адресою: АДРЕСА_2 , ряд НОМЕР_3 , місце 38, про що видане свідоцтво про поховання № НОМЕР_4 . На місці поховання намогильна споруда не встановлена. Користувачем поховання є ОСОБА_2 . Заявник ОСОБА_5 може замовити встановлення намогильної споруди на місці поховання ОСОБА_3 лише за письмовою згодою користувача місця поховання. (а.с. 8)

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» (далі Закон), користувач місця поховання (місця родинного поховання) - особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону.

За приписами ст. 11 Закону поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого. Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються: лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров`я; свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України.

У відповідності до положень ст. 25 Закону після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Це свідоцтво дає право його пред`явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов`язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача та вважає за можливе з метою реалізації його права, як близького родича померлого, на вирішення питань по встановленню надмогильних споруд, у межах могили та здійснення інших дій, пов`язаних з використанням місця поховання, що не суперечать законодавству, визнати ОСОБА_1 співкористувачем місця поховання ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який похований на кладовищі Святого Миколая.

Щодо доводів відповідача ОСОБА_2 про відсутність спору, та необхідності компенсувати їй витрат на поховання, то суд вважає вказані доводи такими, що не заслуговують на увагу оскільки, відповідачка фактично заперечувала проти задоволення позову, що свідчить про наявність відповідного спору між сторонами. А щодо доводів про необхідність компенсації витрат на поховання суд вказує на те ОСОБА_2 не позбавлена права звернутись до суду із відповідним позовом.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 15, 16 ЦК України; ст.ст. 2, 11, 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Спеціалізованого комунального підприємства «Об`єднана житлово-комунальна, побутова та ритуальна служба» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70413, Запорізька область, Запорізький район, с. Привільне, вул. Привільна, б. 5А, ЄДРПОУ 38374080), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ), про визнання користувачем місця поховання задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , співкористувачем місця поховання ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який похований на кладовищі Святого Миколая за адресою: АДРЕСА_2 , ряд НОМЕР_3 , місце 38.

Стягнути з Спеціалізованого комунального підприємства «Об`єднана житлово-комунальна, побутова та ритуальна служба» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору по 605 грн. 60 коп. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.01.2025.

Суддя Р.В. Мінгазов