Рішення

від 30.10.2007 по справі 5/356-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/356-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"30" жовтня 2007 р.                                                                             Справа № 5/356-07

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства “Компанія “Дана, Я”,  м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лелека –плюс”,                 м. Вишневе

про стягнення  6523,91 грн.

за участю представників:

позивача:Фесенко Р. П. –дов. від 11.11.2006р.,

відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

 суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства “Компанія “Дана, Я” (далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лелека –плюс” (далі –відповідач) про стягнення  6523,91 грн., з яких: 5758,79 грн. основного боргу, 428,22 грн. неустойки, 256,91 грн. інфляційних втрат та 79,99 грн. –3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки товару №16/02-02 від 16.02.2007р. щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки товару                   № 16/02-02 від 26.12.2006р. (далі –договір), за умовами якого позивач - постачальник зобов'язався передати товар у власність відповідача - покупця, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього грошову суму згідно умов розрахунку, вказаних в договорі.

Згідно п. 2.1 договору товар передається покупцеві згідно отриманого замовлення, виходячи з існуючого асортименту товарів в прайс –листах та при отриманні довіреності, виписаної на кожну партію товару.

Кількість, асортимент і ціна товару вказується у накладних, які є невід'ємною частиною договору (п. 2.2 договору).

Пунктом 2.7 договору передбачено, що товар, асортимент якого не відповідає замовленню відповідача, вважається прийнятим, якщо відповідач у триденний строк після його одержання не повідомив позивача про свою відмову від нього. Відповідач повинен сплатити вартість цього товару.

Розрахунок за договором між сторонами проводиться шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача у термін, що не перевищує 30 календарних днів з моменту поставки товару або за попередньою оплатою. (п. 3.2 договору).

Договір набуває юридичної сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2007р. (п. 6.2 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 5758,79 грн., що підтверджується видатковою накладною               №ДА –0000674 від 16.02.2007р., а відповідач на підставі довіреності серії ЯМП  №557713 від 15.02.200 р. вказаний товар прийняв.       

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 19.07.2007р. на адресу відповідача була надіслана претензія №125 з вимогою сплатити заборгованість та неустойку в загальній сумі 6070,46 грн., що підтверджується чеком  “Укрпошти” №6225 від 24.07.2007р., копія якого знаходиться в матеріалах справи. Проте вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Отже, в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 5758,79 грн.

          Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 5758,79 грн. заборгованості за поставлений товар.

Крім того, позивач на підставі п. 3.3 договору просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача за 169 днів складає                   428,22 грн.

Приписами статті 611 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно частини першої статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Здійснений позивачем розрахунок неустойки відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а відтак вимоги в цій частині  підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні збитки нараховані за період з березня 2007р. до липня 2007р. складають 256,91 грн., три проценти річних з простроченої суми за період з лютого 2007р. - вересня 2007р. складають 79,99 грн.

Розрахунок позивача індексу інфляції та трьох процентів річних відповідає  вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на викладене, та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5758,79 грн. основного боргу, 428,22 грн. неустойки, 256,91 грн. інфляційних збитків та 79,99 грн. - 3% річних є доведеними, обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лелека – плюс” (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Жовтнева, 19, код ЄДРПОУ 33220622) на користь Приватного підприємства “Компанія “Дана, Я” (03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 3, код ЄДРПОУ 24362995) 5758 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 79 коп. - основного боргу, 428 (чотириста двадцять вісім) грн. 22 коп. - неустойки, 256 (двісті п'ятдесят шість) грн. 91 коп. - інфляційних втрат, 79 (сімдесят дев'ять) грн. 99 коп. - 3 % річних, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

          Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                Подоляк Ю.В.