Ухвала

від 14.01.2025 по справі 751/10644/24

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року місто Чернігів

Справа №751/10644/24

Провадження №4-с/751/7/25

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

секретаря судового засідання Стрижак В. П.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1

суб`єкт оскарження - начальник Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Костенко Р.В.

заінтересовані особи - Акціонерне товариство «Сенс Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дата Майнінг Груп»

представник заявника Бабіна Карина Олегівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Чернігова цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Костенко Р.В., заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Сенс Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дата Майнінг Груп» щодо не виконання дій по зняттю арешту з майна боржника, -

Встановив:

І. Стислий виклад позиції заявника

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною скаргою про визнання неправомірною бездіяльність начальника Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Костенко Р.В., що полягає у невиконанні дій по зняттю арешту з усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 та зобов`язати державного виконавця зняти арешт з майна боржника у виконавчому провадженні №42982956, №42982904, зареєстрований 24.04.2014, номер запису обтяження 5463580, на підставі постанови, виданої 16.04.2014 (а.с.1-8).

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що нещодавно їй стало відомо, що на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Одеського районного управління юстиції Одеської області від 16.04.2014 накладено арешт на все її майно. Після направлення адвокатських запитів стало відомо, що з 16.04.2014 у відділі ДВС перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №751/11597/13 про стягнення судового збору в сумі 114,70 грн. 25.12.2024 виконавче провадження закінчено, але арешт накладений у виконавчому провадженні №42982956 та №42982904 продовжує діяти. Вказує, що борг по виконавчому листу відсутній і правонаступник питання заборгованості не піднімав. За вказаних обставин відсутні підстави для подальшого застосування арешту.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 29.11.2024 відкрив провадження у справі та призначив до розгляду.

Від представника суб`єкта оскарження Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив (а.с.37-39), в якому просив відмовити у задоволенні скарги і вказав про відсутність підстав для зняття арешту. Також зазначив, що 26.12.2014 виконавче провадження завершено на підставі п.10 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із направленням виконавчого документу за належністю, а тому ст.50 вказаного закону, який діяв на момент вчинення виконавчих дій, не передбачає зняття арешту.

Ухвалою суду від 19.12.2024 до участі у справі залучено, як заінтересовану особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Дата Майнінг Груп», у зв`язку з чим розгляд справи відкладено.

У судове засідання учасники справи не прибули, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від представника скаржника та представника Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи без їх участі.

Суд, відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, ухвалив проводити розгляд справи за їх відсутності, оскільки неявка учасників розгляду не є перешкодою для розгляду даної скарги.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 12.12.2013 видав ПАТ «Альфа-Банк» виконавчий лист №751/11597/13 на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 12.09.2013 року по справі №1324-5/230/13 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа- Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 22 352,07 грн, стягнення з ОСОБА_1 пені за договором поруки в сумі 251,82 грн та витрати по сплаті третейського збору в сумі 200,00 грн (а.с.31-32).

30.09.2014 між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Дата Майнінг Груп» укладено договір факторингу, згідно якого ПАТ «Альфа-Банк» відступив права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку №1 до договору, серед яких боржником є ОСОБА_1 (а.с.57-67).

30.11.2022 ПАТ «Альфа-Банк» змінив назву на АТ «Сенс Банк» (а.с.15-18).

Згідно відомостей із ВП-спецрозділ 16.04.2014 відриті виконавчі провадження №42982904 та 24.04.2014 № 42982956 з примусового виконання виконавчого листа №751/2321/13 від 21.01.2014, де боржником є ОСОБА_1 . На підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.04.2014 накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 . Втім 26.12.2014 вказані провадження закінчені на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення виконавчого листа за належністю до іншого відділу ДВС) (а.с.42-45, 82-85).

Відповідно відомостей Опендатабот станом на 14.08.2024, наявні відомості про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , що накладено постановою відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області від 16.04.2014, номер запису обтяження 5463580 (а.с.12).

Згідно відповіді Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.09.2024 на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження №42982904, 42982956 з примусового виконання виконавчого листа №42982904, але виконавчі провадження закінчені на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження». Одночасно повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту (а.с.13-14).

Згідно відомостей із Єдиного реєстру боржників станом на 04.12.2024 відсутня інформація, де боржником є ОСОБА_1 (а.с.48).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Положеннями ст. 1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої ст. 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до частини першої ст. 18 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із положення частин 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент накладення арешту на майно), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Наразі, ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом, що відповідає ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» не містить заборону на зняття арешту накладеного на майно боржника при закінченні виконавчого провадження, якщо виконавчий документ відправлений за належністю іншому органу виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 нині чинного Закону України «Про виконавче провадження» і ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV, що був чинним до 04.10.2016, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Проте у справі відсутні докази про наявність відкритого виконавчого провадження, у якому ОСОБА_1 є боржником, а Акціонерне товариство «Альфа- Банк» чи Товариство з обмеженою відповідальністю «Дата Майнінг Груп» стягувачем.

Вичерпний перелік випадків, у яких державний виконавець (виконавець) вправі чи зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, містився в ч. ч. 2-5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV, що діяв до 04.10.2016, і міститься у ч. 2-4 ст. 59 нині чинного Закону України «Про виконавче провадження».

Ці переліки не містять такої підстави, як направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», що діяв до 04.10.2016.

Отже суб`єкт оскарження не може задовольнити вимоги ОСОБА_1 .

Разом з тим, суд відзначає, що арешт майна є заходом, направленим на примусове виконання рішень судів та інших органів. Тобто такий захід застосовується державним/приватним виконавцем в інтересах стягувача з метою виконання судового рішення чи рішення інших органів, які підлягають примусовому виконанню.

Арешт майна є тимчасовим обмеженням прав боржника, яке повинно бути визначено певним строком. На думку суду, необмежене застосування заходу примусового виконання виконавчого документу може становити порушення права особи на вільне володіння своїм майном.

Також відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 року, в редакції чинній на час видачі виконавчого листа, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом одного року.

З 05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, згідно Прикінцевих та перехідних положень якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Як встановлено в судовому засіданні, відомості про перебування у виконавчій службі відкритих виконавчих проваджень, боржником в яких є скаржник, відсутні.

Доказів на підтвердження переривання строку пред`явлення до виконання указаного виконавчого документа матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі №2/0301/806/11 зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинне призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

На думку суду, існування арешту майна ОСОБА_1 наразі не направлено на виконання рішення суду, а лише створює обмеження у вільному володінні майном. Внаслідок арешту її нерухомого майна вона по цей час перебуває у ситуації, в якій до неї на невизначений термін застосовано обмеження права володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю. Ця ситуація суперечить принципу правової визначеності.

Відповідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, арешт, який є об`єктом судового розгляду, перешкоджає ОСОБА_1 користуватися й розпоряджатися належною їй власністю.

На підставі викладеного вище суд доходить висновку про наявність правових підстав для зняття арешту та заборони, накладених в межах виконавчого провадження №42982956 та №42982904 із виконання виконавчого листа №751/11597/13 від 21.01.2014, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.04.2014. У задоволенні решти вимог скарги про визнання неправомірною бездіяльність начальника Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Костенко Р.В. слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 258-260, 448-450 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

Ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати відповідальну посадову особу Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного в рамках виконавчого провадження №42982956 та №42982904 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.04.2014 (номер запису обтяження 5463580), із виконання виконавчого листа №751/2321/2013, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова 21.01.2014.

В іншій частині скарги відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 16.01.2025.

Заявник ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Суб`єкт оскарження Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: 67800, Одеська область, смт Овідіополь, вул. Портова, буд.2, ЄДРПОУ 35038745)

Заінтересована особа Акціонерне товариство «Сенс Банк» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ЄДРПОУ 23494714)

Заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Дата Майнінг Груп» (місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 52 оф.31, ЄДРПОУ 35945570)

Суддя Н. В. Маслюк