Ухвала від 15.01.2025 по справі 156/59/25

Справа № 156/59/25

Провадження № 2-о/156/20/25

Рядок статзвіту №

У Х В А Л А

про залишення заяви без руху

15 січня 2025 року сел.Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Федечко М. О., ознайомившись з заявою ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , заінтересована особа: виконавчий комітет Поромівської сільської ради про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,

в с т а н о в и л а :

13.01.2025 року до Іваничівського районного суду Волинської області надійшла заява ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , заінтересована особа: виконавчий комітет Поромівської сільської ради про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Федечко М. О.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом ІV цього Кодексу.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення в цивільній справі в порядку окремого провадження суддею враховано, що ця заява повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. ст. 175, 177 ЦПК України, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 318 цього Кодексу.

Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями викладеними в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» де зазначено, що вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим конкретною статтею про зміст заяви.

Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, вважаю, що таку слід залишити без руху з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що має юридичне значення.

У постанові Верховного Суду № 760/5425/17 (провадження № 61-18392св19) від 03.03.2021 року вказано, що «справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Із обгрунтування заяви та доданих матеріалів вбачається, що заявник просить суд встановити факт спільного проживання з його батьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на час відкриття спадщини.

Відповідно до пунктів 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду № 336/709/18-ц від 07.11.2018 року, зокрема зазначено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, передумовою для звернення особи до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є наявність відмови нотаріуса в оформленні спадщини, оскільки постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами.

Так, згідно ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

У заяві ОСОБА_1 ствердив, що він звертався до нотаріуса з метою оформлення спадщини, проте у прийнятті заяви йому було відмовлено.

Однак, відповідної постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії чи неможливості видачі такої, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до матеріалів заяви не долучено.

Відповідно доп.9ч.3ст.175ЦПК позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Однак, у поданій заяві відсутня інформація, щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, що заявник є сином спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже спадкоємцем відповідно до ст. 1268 ЦПК України.

Слід зазначити, що зазначені в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Згідно із ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки під час вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлено, що заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а тому заява адвоката Андрейчука С.В., що діє в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з метою надання заявнику строку, що не перевищує десяти днів з дня отримання ним копії ухвали, усунути зазначені недоліки.

З метою усунення недоліків представнику заявника слід:

- надати інформацію про щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат;

- долучити постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії чи неможливості видачі такої (її копію) ОСОБА_1 ;

- документ, що підтверджує родинні відносини між заявником та спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, керуючись статями 44, 175, 177, 185, 293, 294, 315 ЦПК України, суддя -

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , заінтересована особа: виконавчий комітет Поромівської сільської ради про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, - залишити без руху.

Надати стороні заявника строк, що не перевищує десяти днів з дня вручення їм копії цієї ухвали, для усунення зазначених в ній недоліків. У разі не усунення недоліків у встановлений строк, заява відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Федечко М. О.