Рішення

від 15.01.2025 по справі 171/2215/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/2215/23

Номер провадження 2-о/184/1/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Томаш В.І.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової Т.В.,

розглянувши в м. Покров цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ,представник заявника адвокатСтаценко ДжамалРусланович,заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,Управління соціальногозахисту населенняКриворізької районноїдержавної адміністрації№1(м.Апостолове), Міністерство Оборони України «про встановлення факту, що має юридичне значення», -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що маєюридичне значення.В обґрунтуванняпозову посилається на те, що на даний час заявник перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого навідника мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї у званні солдат. ІНФОРМАЦІЯ_1 01.03.2022 року на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року був призваний у Збройні Сили України за загальною мобілізацією. Заявник є рідним онуком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інваліда 1 «Б» групи, який потребує постійного стороннього догляду та допомоги. У зв`язку з чим на підставі абз. 7 пп. «г`п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, має право на звільнення з військової служби у зв`язку з сімейними обставинами, а саме: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 1 групи. Рідний батько заявника ОСОБА_3 , самостійно виховує малолітню доньку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті її матері ОСОБА_5 . А тому ОСОБА_3 фізично не може в повному обсязі надавати своєму батьку, ОСОБА_1 , необхідний постійний сторонній догляд та допомогу, оскільки зобов`язаний всі свої ресурси покласти на належне виховання та утримання доньки. В зв`язку з чим представник змушений звернутись до суду з вказаною заявою.

Заявник та його представник в судове засідання не з`явились, представник надав заяву, в якій просить розглянути справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності, проти позову не заперечує.

Представник заінтересованої особи Управління соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації №1 (м. Апостолове) в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник заінтересованої особи - Міністерство Оборони України в судове засідання не з`явився, надав до суду письмове пояснення, в якому просить заяву заявника та його представника залишити без задоволення, розглянути справу за відсутності їх представника.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на даний час ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого навідника мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї у званні солдат. ІНФОРМАЦІЯ_1 01.03.2022 року на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року був призваний у Збройні Сили України за загальною мобілізацією. Заявник є рідним онуком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інваліда 1 «Б» групи, який потребує постійного стороннього догляду та допомоги. У зв`язку з чим на підставі абз. 7 пп. «г`п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, має право на звільнення з військової служби у зв`язку з сімейними обставинами, а саме: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 1 групи. Рідний батько заявника ОСОБА_3 , самостійно виховує малолітню доньку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті її матері ОСОБА_5 . А тому ОСОБА_3 фізично не може в повному обсязі надавати своєму батьку, ОСОБА_1 , необхідний постійний сторонній догляд та допомогу, оскільки зобов`язаний всі свої ресурси покласти на належне виховання та утримання доньки.

Відповідно до ч. 1 ст.293ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно змісту ч. 2ст. 315 ЦПК України, окрім справ передбачених ч. 1 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У пунктах 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступний вирішенням спору про право. Суди при вирішенні питання про підвідомчість справи мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено позасудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Як слідує зі змісту поданої заяви, заявник просить встановити факт здійснення ним постійного стороннього догляду за дідусем, який потребує такого догляду з його боку, і він є єдиною особою, яка може здійснювати такий догляд. Вказаний факт потрібно встановити заявнику ОСОБА_1 , оскільки такий породжує для нього виникнення прав на оформлення соціальних виплат у зв`язку із доглядом за своїм дідусем ОСОБА_1 та отримання підстав для звільнення з військової служби.

У справі, що розглядається, з метою звільнення з військової служби за сімейними обставинами заявник просить встановити факт, що він є єдиною особою, зайнятою постійним доглядом за своїм дідусем, який потребує такого догляду за станом здоров`я.

Частиною першою ст. 315 ЦПК України встановлення судом такого факту не передбачено.

Відповідно до п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у редакції, чинній на час звернення заявника до суду) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільнюються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причин, зокрема як необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особами, що його потребують.

Так, порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами, що потребують постійного стороннього догляду, визначено Законом України «Про соціальні послуги», Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року №430, Порядком подання та оформленні документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року №1040, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 і року №859, Порядком організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року №587.

Вказані нормативно-правові акти визначають порядок та підстави отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру.

Догляд вдома, денний догляд є базовою соціальною послугою (п. 1 ч. 6 ст. 16 Закону України «Про соціальні послуги»).

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги» соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/ сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отримувачі соціальних послуг - особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги (пункт 10 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги»).

За змістом п. 6, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги» надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг (автоматизованої інформаційно-телекомунікаційна системи, призначеної для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг).

Згідно з п. 1, 3 ч. 6 ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги» фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є особами з інвалідністю І групи; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями.

Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (ч. 7 ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року №1040 затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про соціальні послуги» до уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать:

1)центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення;

2)Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації;

3)виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 11 Закону України «Про соціальні послуги» до повноважень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад належать, серед іншого, визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах, у тому числі із залученням надавачів соціальних послуг недержавного сектору, оприлюднення відповідних результатів; інформування населення про перелік соціальних послуг, їх зміст і порядок надання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров`я; здійснення заходів для виявлення вразливих груп населення та осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах; забезпечення за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї надання базових соціальних послуг особам/сім`ям відповідно до їхніх потреб, вжиття заходів з надання інших соціальних послуг таким особам/сім`ям шляхом створення мережі надавачів соціальних послуг державного/ комунального сектору та/або залучення надавачів соціальних послуг недержавного сектору (шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо), та/або на умовах договору з уповноваженими органами, передбаченими п. 2 і 3 ч. 1 цієї статті; забезпечення ведення Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг на місцевому рівні.

Згідно із ч. 6 ст. 15 Закону України «Про соціальні послуги» формування Реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг.

Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2021 року №99, згідно з положеннями якого за заявою надавала соціальних послуг у розділі «Надавачі соціальних послуг - фізичні особи» мають бути внесені відомості про надавачів соціальних послуг, які мають право на отримання витягу з цього Реєстру (п. 32, 35, 36, 41).

Таким чином, для засвідчення відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг можуть отримати витяг з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який призначений для збирання, реєстрації накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг, визначених законодавством.

Крім того, Положенням про Єдиний державний вебпортал електронних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1137 (далі - Положення), визначено, що Портал Дія призначений для реалізації права кожного на доступ до електронних послуг та інформації про адміністративні та інші публічні послуги, звернення до органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (у тому числі відповідно до Закону України «Про звернення громадян»), отримання інформації з національних електронних інформаційних ресурсів, яка необхідна для надання послуг, а також для проведення моніторингу та оцінки якості послуг у випадках, визначених цим Положенням.

Як слідує з Порталу Дія, довідка про здійснення догляду за громадянином (громадянкою), яка є особою з інвалідністю, видається протягом 30 днів безкоштовно на підставі індивідуального рішення органу місцевого самоврядування в межах території. Видача такої довідки здійснюється виконавчими органами селищних міських рад на підставі заяви, поданої особисто або через представника шляхом відправлення документів поштою (рекомендованим листом). Для отримання послуги необхідно також надати паспорти зареєстрованих у житловому будинку осіб та документ, що посвідчує статус інвалідності.

Наведене законодавство свідчить, що для отримання підтвердження факту здійснення догляду за особою з інвалідністю надавач соціальної послуги з догляду вдома має бути включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який на місцевому рівні ведуть виконавчі органи місцевих рад та за заявою особи підтверджують такий статус шляхом видачі протягом 30 днів безкоштовної довідки про здійснення догляду за особою з інвалідністю.

Доводи представника заявника про те, що лише суд може встановити факт того, що він доглядає за своїм хворим дідусем на безоплатній основі, спростовуються наведеним законодавством, за яким незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні, для отримання відповідного статусу надавач та отримувач соціальних послуг включаються до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Доводи Заявника про те, що лише в судовому порядку може бути підтверджено факт того, що він є єдиним надавачем соціальної послуги його батьку та відсутні інші особи, які можуть здійснювати такий догляд, спростовуються встановленим чинним законодавством порядком надання соціальних послуг, який допускає відмову у наданні соціальної послуги у випадку, якщо встановлено відсутність потреби у соціальній послузі.

Зокрема, догляд вдома, денний догляд є базовою соціальною послугою, для отримання якої особа або її представник має звернутись із заявою про надання соціальної послуги за місцем свого проживання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об`єднаної територіальної громади, який після оцінювання потреби особи/сім`ї у соціальних послугах приймає рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг, яке може бути оскаржено до суду (п. 1 ч. 6 ст. 16, ч. 1 ст. 19, ст. 20, ч. 1, 4 ст. 21 Закону України «Про соціальні послуги»).

Підставою для відмови особі, яка звернулася із заявою, у наданні соціальних послуг є відсутність потреби осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, в соціальних послугах за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї (п. 42 Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 року №587).

Таким чином, законодавством визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка за станом здоров`я потребує соціальної послуги з догляду, про встановлення якого просить заявник, у зв`язку з чим такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства.

Суд застосовує норми права з урахуванням принципу розумності та справедливості. У цьому контексті Верховний Суд зазначає, що законодавець аналогічним чином унормував позасудовий порядок встановлення факту здійснення особою постійного догляду у чинному законодавстві про мобілізаційну підготовку та порядок мобілізації.

Зокрема, у місцевому органі виконавчої влади передбачено створення комісії із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), яка, з урахуванням наданих районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки матеріалів, складає про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду). Зазначений акт є одним із документів, які надаються військовозобов`язаним до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (п. 9 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 62, додаток 8 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560).

У справі, що розглядається, відсутні відомості про те, що на підставі заяв родичів заявника про надання соціальної послуги за місцем проживання підрозділ з питань соціального захисту населення оцінив потреби особи/сім`ї у соціальних послугах та ухвалив рішення про надання заявником соціальних послуг з постійного догляду за своїми дідусем.

Також відсутні дані, що заявник як надавач соціальних послуг звертався із заявою до компетентних органів, був включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг або отримав відповідну відмову.

Таким чином, надані заявником докази, на які посилається представник заявника ОСОБА_6 не свідчать, що ОСОБА_1 використав позасудовий порядок встановлення факту того, що він є єдиною особою, яка зайнята постійним доглядом за хворим дідусем.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18, від 18 січня 2024 року №560/17953/21.

У разі не визнання уповноваженими особами державних органів та установ, в яких заявник має намір офіційно підтверджувати факт, що він здійснює постійний догляд за дідусем, зокрема в органах соціального захисту на отримання виплат, передбачених Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою КМУ від 23.09.2020 року за №859, заявник не позбавлений можливості оскаржити їх дії чи бездіяльність у судовому порядку. За предметом та можливими правовими наслідками цей спір існуватиме у сфері публічно-правових відносин.

З вказаного вбачається, що законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка потребує такого догляду, порядок визначення статусу осіб, зокрема, надавачів соціальних послуг, з`ясування питання щодо відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, а рішення або відмова щодо визначення такого статусу підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.

Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 08.11.2019 року у справі №161/853/19, від 18.12.2019 року у справі №370/2598/16-ц, від 18.01.2024 року у справі №560/17953/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №287/167/18-ц від 30.01.2020 року зазначено, що вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу, а якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10.04.2019 року у справі №320/948/18, від 29.05.2019 року у справі №398/4017/18.

Таким чином, судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.

Тобто, з урахуванням вищенаведеного, слід дійти висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає розгляду судом загальної юрисдикції в порядку окремого провадження.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановленняфакту,що маєюридичне значення в повному обсязі.

На підставівикладеного такеруючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 263, 265, 268, 353-354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 ,представник заявника адвокатСтаценко ДжамалРусланович,заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,Управління соціальногозахисту населенняКриворізької районноїдержавної адміністрації№1(м.Апостолове), Міністерство Оборони України «про встановлення факту, що має юридичне значення» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 15.01.2025 року.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш