Рішення

від 16.01.2025 по справі 186/1870/24

ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження номер № 2/0186/153/25

Справа № 186/1870/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м.Шахтарське.

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі

головуючого - судді Янжули С.А.

при секретарі - Лиман Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шахтарському в порядкузагального позовногопровадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишнівської міської ради Бучанського району Київської області, третя особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області - Леденьов Іван Сергійович, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2024 року в провадження Першотравенського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вишнівської міської ради Бучанського району Київської області, третя особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області - Леденьов Іван Сергійович, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

13 листопада 2024 року позивач подала уточнену позовну заяву.

В обґрунтування уточненого позову позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме на: житловий будинок, загальною площею 89,5 кв.м, житловою площею 42,8 кв.м, розташований по АДРЕСА_1 , що належав померлому на підставі договору купівлі-продажу від 08 травня 1992 року; земельної ділянки, площею 9,75 га (кадастровий номер: 4420688900:09:004:0022), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новолимарівської сільської ради Біловодської сільської ради Луганської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 646792 від 11 січня 2008 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за № 010839900270 та підтверджується Витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний № 1648667744206 від 29 жовтня 2024 року; земельної ділянки, площею 0,2058 га (кадастровий номер: 4420688900:03:001:0007), для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серій ЛГ № 083514 від 12 лютого 2008 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за №010839900433; земельної ділянки, площею 1,60 га (кадастровий номер: 4420688900:09:00,4:0085), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новолимарівської сільської ради Біловодської сільської ради Луганської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 646619 від 11 січня 2008 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за № 010839900271.

Позивач є спадкоємцем за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 від 18 листопада 1985 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу було зроблено запис № 89 та автоматично прийняла спадщину, оскільки на момент смерті проживала разом з спадкодавцем за однією адресою, що підтверджується довідкою про склад сім`ї та проживання від 24 грудня 2021 року №452.

08 жовтня 2024 року вона звернувся з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І.С., де була заведена спадкова справа № 91/2024, однак постановою від 08 жовтня 2024 року № 909/02-31 нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини відсутності правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності на спадкове майно.

Просить суд визнати за нею право власності на вказаний житловий будинок та земельні ділянки в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовільнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, направив суду заяву про розгляд справи в його відсутність, просить ухвали рішення згідно вимог діючого законодавства.

Третя особа в судове засідання не з`явився, про дату розгляду справи повідомлений, про причини неявки суд не сповістив.

Враховуючи вимоги ст.247 ЦПК України та ст.6 Конвенції "Про захист прав людини та основних свобод", ратифікованої Законом України 17 липня 1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести без фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

У ст.3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Відповідно до Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Судом встановлено, що 18 листопада 1985 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклали шлюб, актовий запис №89 від 18 листопада 1985 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 18 листопада 1985 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінене на ОСОБА_4 .

Від шлюбу мають дочку - ОСОБА_5 (нині ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 26 грудня 1986 року та копією свідоцтва про шлюб від 21 липня 2015 року; та дочку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_4 від 26 лютого 1993 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_5 від 24 грудня 2021 року.

На момент смерті ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 .

Разом з ним за вказаною адресою була зареєстрована та проживала його дружина - ОСОБА_1 , що підтверджується копіями паспортів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , довідкою про склад сім`ї від 24 грудня 2021 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме на: житловий будинок, загальною площею 89,5 кв.м, житловою площею 42,8 кв.м, розташований по АДРЕСА_1 , що належав померлому на підставі договору купівлі-продажу від 08 травня 1992 року; земельної ділянки, площею 9,75 га (кадастровий номер: 4420688900:09:004:0022), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новолимарівської сільської ради Біловодської сільської ради Луганської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 646792 від 11 січня 2008 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за № 010839900270 та підтверджується Витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний № 1648667744206 від 29 жовтня 2024 року; земельної ділянки, площею 0,2058 га (кадастровий номер: 4420688900:03:001:0007), для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серій ЛГ № 083514 від 12 лютого 2008 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за №010839900433; земельної ділянки, площею 1,60 га (кадастровий номер: 4420688900:09:00,4:0085), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новолимарівської сільської ради Біловодської сільської ради Луганської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 646619 від 11 січня 2008 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за № 010839900271.

31 липня 2024 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті її чоловіка, яку вона фактично отримала, оскільки на день смерті була зареєстрована з ним та проживала за однією адресою.

Дочки померлого ОСОБА_2 : ОСОБА_8 та ОСОБА_7 31 липня 2024 року подали приватному нотаріусу Бучанського районного нотаріального округу Київської області заяви про те, що після смерті батька вони спадщину не приймали, на видачу свідоцтва про спадщину не претендують, до суду із заявами про визначення додаткового строку для прийняття спадщини звертатися не будуть.

За життя ОСОБА_2 заповіту не складав, що підтверджується вивченою у судовому засіданні спадковою справою №91/2024 року.

Таким чином, судом встановлено, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом щодо майна померлого ОСОБА_2 , як його дружина.

Стаття 1298 ЦК України передбачає, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 8 ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, що підлягає реєстрації (крім земельної ділянки), може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі правовстановлюючих документів та довідки зазначеного органу місцевого самоврядування з викладенням характеристики будівлі, на яку видається свідоцтво.

Відповідно до п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з вимогами ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, прийняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкування за законом).

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

У відповідності до ст.ст.1268, 1269 ЦК України спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, у разі якщо він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або він подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, згідно ч.1ст. 1270 ЦК України, якщо він не заявив про відмову від неї.

08 жовтня 2024 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом, однак 08 жовтня 2024 року отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Підставою для невидачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане вище нерухоме майно зазначено те, що неможливо надати правовстановлюючі документи на спадкове майно, які б підтвердили, що право власності на нерухоме майно належало померлому ОСОБА_2 , рекомендовано звернутися до суду.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Як вбачаєтьсяз копіїдоговору купівлі-продажувід 08травня 1992року, ОСОБА_2 придбав житловийбудинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 89,5 м2, житловою площею 42,8 м2, право власності на будинок зареєстроване Біловодським міськвиконкомом 08 травня 1992 року за реєстраційним номером 720 та внесено в реєстрову книгу № 1/14 17 травня 1992 року, що також підтверджується технічним паспортом на даний житловий будинок.

Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 646792 від 11 січня 2008 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за №010839900270 підтверджується, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 9,75 га, кадастровий номер: 4420688900:09:004:0022, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новолимарівської сільської ради Біловодської сільської ради Луганської області, що також підтверджується Витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний №1648667744206 від 29 жовтня 2024 року.

Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №083514 від 12 лютого 2008 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за №010839900433 підтверджується, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,2058 га, кадастровий номер: 4420688900:03:001:0007, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 646619 від 11 січня 2008 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за №010839900271, підтверджується, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 1,60 га, кадастровий номер: 4420688900:09:00,4:0085, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новолимарівської сільської ради Біловодської сільської ради Луганської області.

Як зазначалося вище, спадкоємець першої черги за законом на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , є його дружина - ОСОБА_1 , яка фактично прийняла спадщину.

Інші спадкоємці першої черги із заявами про прийняття спадщини за законом до нотаріуса не зверталися.

Відповідно дост.41Конституції Україникожен маєправо володіти,користуватися ірозпоряджатися своєювласністю.Ніхто неможе бутипротиправно позбавленийправа власності.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (стаття 1218 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (стаття 1268 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до Розділу ІІ глави 10 пунктів 4.12, 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів; видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя та ефективного вирішення порушених прав особи як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року № 487/9435/15-ц

Ураховуючи встановлені судом обставини щодо отримання ОСОБА_2 у власність вищезазначеного нерухомого майна, враховуючи, що єдиним спадкоємцем майна померлого власника майна - ОСОБА_2 за законом є його дружина - ОСОБА_1 , суд вважає, що у даній справі спадкові права ОСОБА_1 підлягають судовому захисту, оскільки, враховуючи фактичні обставини даної справи, остання позбавлена права захистити відповідні права у позасудовому порядку та вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на нерухоме майно, що належало за життя її чоловіку - ОСОБА_2 .

Питання про судові витрати у справі суд вирішує відповідно до положень ст. 264 ЦПК України.

Оскільки позивач не просить стягнуті судові витрати по справі з відповідача, то судові витрати по справі слід залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.2,3,4,6,9,18,76,77,78,79,80,89,258,263,264 ЦПК України, ст.ст.1220,1222,1269,1270 ЦК України, - суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вишнівської міської ради Бучанського району Київської області, третя особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області - Леденьов Іван Сергійович, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою м.Луганська, РНОКПП НОМЕР_6 , право власності в порядку спадкування за законом на: житловий будинок, загальною площею 89,5 м2, житловою площею 42,8 м2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 9,75 га, кадастровий номер:4420688900:09:004:0022, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новолимарівської сільської ради Біловодської сільської ради Луганської області; земельну ділянку, площею 0,2058 га, кадастровий номер:4420688900:03:001:0007, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 1,60 га, кадастровий номер:4420688900:09:004:0085, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новолимарівської сільської ради Біловодської сільської ради Луганської області, які належать на праві приватної власності, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м.Свердловська, Луганської області, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати по справі залишити за позивачем - ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Вишнівська міська рада Бучанського району Київської області, код ЄДРПОУ 04054628, розташована по вул.Святошинська, буд.29, м.Вишневе, Бучанського району, Київської області.

Третя особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області - Леденьов Іван Сергійович, адреса: вул.Лесі Українки, буд.74-а, прим.188, м.Вишневе, Бучанського району, Київської області.

Повний текст рішення суду виготовлений 16 січня 2025 року.

Суддя: С.А.Янжула.