Рішення

від 15.01.2025 по справі 291/1616/24

РУЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/1616/24

Провадження №2-а/291/17/25

РІШЕННЯ

іменем України

15 січня 2025 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області у складі

головуючого судді Федорчук І.В.

за участі секретаря Герасимчук Н. П.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ружинського районного суду Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

31 грудня 2024 року до суду надійшов указаний позов. Обґрунтовуючи підставу позову позивач посилається на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, а також відсутність у відповідача доказів, що підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Указує, що Постановою серія ЕНА №3704623 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеною поліцейським відділу поліцейської діяльності №2 (смт Ружин) Бердичівського районного відділу поліції Головного управління

Національної поліції в Житомирській області сержантом поліції Мацапурою Д.А., його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190,00 гривень.

Позивач зауважує, що в постанові відповідачем зазначено, що він порушив пункт 2.9.в ПДР України - керування водієм ТЗ з номерним знаком, що не належить цьому засобу. Водночас матеріали справи не містить жодних фактичних даних, які б підтверджували факт того, що номерний знак встановлений на причіпі йому не належить. У той же час постанова містить також відомості про те, що позивач 21.12.2024 року о 16.53 год керував автомобілем з причепом, в якому був недостатньо освітлений державний номерний знак в темну пору доби,

З наведених підстав, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову ЕНА №3704623 від 21 грудня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, а провадження у справі закрити.

Ухвалою суду від 02.01.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження у справі, з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав наведених у позові, в також наданих суду пояснень, підтверджених долученими доказами.

Відповідач у судове засідання не з`явився. У письмовому відзиві представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю доведена. Просив розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача.

Суд, з`ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою серія ЕНА №3704623 від 21.12.2024, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яка винесена поліцейським відділу поліцейської діяльності №2 (смт Ружин) Бердичівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області сержантом поліції Мацапурою Д.А., позивача ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190,00 гривень.

Згідно вказаної Постанови, позивач 21.12.2024 року о 16.53 год. керував автомобілем з причепом, в якому був недостатньо освітлений державний номерний знак в темну пору доби, чим порушив вимог п. 2.9. в ПДР України - керування водієм ТЗ з номерним знаком, що не належить цьому засобу.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , реєстраційним номер НОМЕР_2 , дата реєстрації - 29.12.2023, загальний причіп ПР бортовий, є його власником.

Полісом №218820774 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 09.01.2024, строком дії до 09.01.2025 включно, забезпечено вказаний позивачеві транспортний засіб - причіп.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. (надалі ПДР України).

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до пункту 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.9 в ПДР України, водієві забороняється: в) керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Частиною 1 статті 121-3 КУпАП, передбачено відповідальність за порушення вимог законодавства щодо використання номерних знаків транспортних засобів. Так, керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В судовому засіданні позивач не заперечує, що в час, дату та місці, вказані в оскаржуваній постанові, він керував зазначеним вище транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції, які повідомили водію про порушення ним Правил дорожнього руху.

В той же час, Позивач указує, що його дії не містять складу адміністративного правопорушення, адже в матеріалах справи відсутні фактичні дані, які б підтверджували ту обставину, що номерний знак встановлений на причіпі не належить цьому транспортному засобу, адже належність номерного знаку встановленого на причіпі цьому транспортному засобу підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , реєстраційним номер НОМЕР_2 , дата реєстрації - 29.12.2023, загальний причіп ПР бортовий, власником якого є позивач та полісом №218820774 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 09.01.2024, строком дії до 09.01.2025 включно, яким забезпечено цей транспортний засіб - причіп.

Водночас, не погоджується також позивач із вказівкою в оскаржуваній постанові, що він керував автомобілем з причепом, в якому був недостатньо освітлений державний номерний знак в темну пору доби, в той час як пункт 2.9.в ПДР України надає визначення саме «неосвітлений» номерний знак без визначення його «достатності» чи «недостатності». Указує, що він їхав аби здійснити ремонт ліхтаря (габаритний вогонь) з одного боку його транспортного засобу причіпу, який не освітлювався у темну пору доби, що було причиною вказівки відповідачем, що номерний знак недостатньо освітлений.

Суд, погоджується з наведеними доводами позивача, з огляду на таке.

Як убачається з дослідженого в судовому засіданні відеозапису долученого відповідачем до відзиву, позивач керував автомобілем з причепом в темну пору доби, в якому був освітлений державний номерний знак, однак один з габаритних вогнів транспортного засобу причіпу був несправним. Власне, відеозапис розпочинається з місця де працівники поліції, на службовому автомобілі наближаються до транспортного засобу на якому рухався позивач, і хоча подія мала місце в темну пору доби, державний номерний знак на причепі позивача був належно освітлений, що надавало можливість чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака.

Відповідно до пункту 31.5. ПДР України, у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

У пункті 2.9 в ПДР України, указано, що водієві забороняється, зокрема керувати транспортним засобом, з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий, тобто ПДР України містять визначення саме «неосвітлений» номерний знак.

Разом з тим, згідно оскаржуваної Постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.9.в ПДР України - керування водієм ТЗ з номерним знаком, що не належить цьому засобу, що спростовується наданими Позивачем доказами: свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , реєстраційним номер НОМЕР_2 , дата реєстрації - 29.12.2023, загальний причіп ПР бортовий, власником якого є позивач та полісом №218820774 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 09.01.2024, строком дії до 09.01.2025 включно, яким забезпечено цей транспортний засіб - причіп.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що оскільки належність номерного знаку встановленого на причіпі цьому транспортному засобі підтверджено позивачем належними та допустимими доказами, і не спростовано відповідачем, а також того, що позивач керував автомобілем з причепом в темну пору доби, в якому був освітлений державний номерний знак, однак один з габаритних вогнів транспортного засобу причіпу був несправним, оскільки позивач відповідно до пункту 31.5. ПДР України рухався до місця ремонту, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як визначено у ч. 1, ч. 2 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Водночас, указані у відзиві доводи відповідача, щодо правомірності свого рішення, не спростовують встановлені судом обставини, а інших доказів які б об`єктивно вказували на вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідачами до суду не надано.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Тож, згідно з принципом презумпції невинуватості, чинним в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих сторонами, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, ураховуючи те, що

обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови, а тому позовні вимоги слід задовольнити

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. 287 - 289 КУпАП, ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3704623 від 21 грудня 2024 року, винесену поліцейським відділу поліцейської діяльності №2 (смт Ружин) Бердичівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області сержантом поліції Мацапурою Д.А., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 гривень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_3 );

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Житомирській області (10008, м. Житомир,вул. Старий Бульвар, буд 5/37, код ЄДРПОУ- 40108562).

Складення рішення, у повному обсязі відкладено на строк не більше 2 (двох) днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складений 16.01.2025

Суддя І.В. Федорчук