Ухвала

від 15.01.2025 по справі 357/16138/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/16138/24

Провадження № 2/357/748/25

У Х В А Л А

іменем України

15 січня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді- Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Махненко Б. В.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2024 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області про визначення місця проживання дитини.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.11.2024 головуючим суддею визначений судя Орєхов О.І. та матеріали передані останньому для розгляду.

Після отримання відповіді про зареєстроване місце проживання відповідача на виконання вимогч. 6 ст. 187 ЦПК України, ухвалою судді від 07.11.2024 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначалось підготовче судове засіданні у справі на 03.12.2024.

03.12.2024 підготовче засідання було відкладено на 15.01.2025 у зв`язку з неявкою учасників справи.

10 грудня 2024 року за вх. № 65430 судом отримано від позивача ОСОБА_1 заяву про залишення його позовної заяви без розгляду.

12 грудня 2024 року за вх. № 65824 судом отримано від представника відповідача ОСОБА_3 заяву, в якій просила вирішити питання про розподіл судових витрат, стягнення з позивача на користь відповідача 5000 грн понесених на професійну правничу допомогу у зв`язку із поданням з боку останнього заяви про залишення позовної заяви без розгляду. При цьому, зазначала про те, що з боку відповідача були понесені витрати у зв`язку із безпідставним зверненням позивача до суду. неправомірність дій позивача полягає в тому, що ст. 160 СК України чітко та однозначно визначає порядок визначення місця проживання дитини, в тому числі, що після досягнення 14 років дитина самостійно визначає з ким із батьків вона буде проживати. Системний аналіз норм процесуального права дає підстави вважати, що у разі залишення позову без розгляду вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат підлягають задоволенню у разі необґрунтованих дій позивача, або у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони.

Сторони по справі в підготовче судове засідання 15 січня 2025 року не з`явились, повідомлені належним чином.

Інших заяв та клопотань з боку учасників справи на адресу суду не надходило.

Оскільки сторони обізнані про розгляд справи ( проведення підготовчого засідання ), позивач надав заяву про залишення позову без розгляду, а відповідач ( представник ) заяву про вирішення питання про розподіл судових витрат, стягнення з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає за можливе провести підготовче засіданні за відсутності сторін по справі та відповідно розглянути подані сторонами заяви, оскільки їх неявка не перешкоджає цьому.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники судового розгляду в підготовче судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши заяви, матеріали справи, приходить до наступного.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати до суду заяви та клопотання.

Згідно п. 10 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому судовому засіданні, суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення позову (заяви) без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена.

Згідно аналізу положень статей 12, 13, 43, 49, 257 ЦПК України, можна дійти висновку, що позивач має право подати заяву про залишення позову без розгляду лише до початку розгляду справи по суті, а не на будь-якій стадії судового процесу на відміну від відмови від позову.

Тобто, виходячи з процесуальних обмежень, чітко передбачених у пункті 5 частини першої статті 257 ЦПК України, позов може бути залишено без розгляду за клопотанням позивача виключно до початку розгляду справи по суті.

Позивач з заявою про залишення позову без розгляду звернулася до початку розгляду справи по суті, що не суперечить вимогам п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

З урахуванням вищевикладених обставин, враховуючи те, що позивачему добровільному порядку заявлено заяву про залишення позову без розгляду і це не порушує нічиїх прав та охоронюваних законом інтересів,суд вважає за можливе залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області про визначення місця проживання дитини.

Згідно ч.2 ст.257 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Стосовно заяви відповідача ( його представника ) щодо стягнення з позивача на користь відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн, то з цього приводу суд зазначає про таке.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно із частиною шостою ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Системний аналіз наведених норм процесуального права дає підстави вважати, що у разі залишення позову без розгляду вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат підлягають задоволенню у разі необґрунтованих дій позивача, або у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони.

Тобто, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Одночасно суд зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема,частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55, ст. 124 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, незалежно від обґрунтованості позову.

Разом з тим, відповідно до положень частини 1 статті 44 ЦПК України, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок саме необґрунтованих дій позивача.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь у тому чи іншому судовому засіданні.

Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок позивача відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Сам по собі факт залишення позивачем позову без розгляду за заявою позивача не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Подання до суду заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі N 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі N 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі N 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі N 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі N 521/3011/18.

Процесуальні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

Серед іншого слід зауважити, що у цій справі суд не встановлював зловживання процесуальними правами з боку позивача, не застосовував до нього будь - яких заходів у зв`язку із зловживанням правами та позовну заяву залишив без розгляду за заявою позивача, а не через зловживання ним процесуальними правами.

Отже, підстав для констатування факту необґрунтованості дій позивача у зв`язку із зверненням до суду з цим позовом та із заявою про залишення її позову без розгляду не встановлено. Зворотного відповідачем не доведено.

Як вбачається з роз`яснень в п. 38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах », що у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому, саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Жодних доказів, які вказували на необґрунтованість дій позивача відповідачем не надано.

У заяві про стягнення судових витрат у розмірі 5 000,00 грн, пов`язаних із правовою допомогою, заявник зазначив, що дії позивача у вказаній справі були неправомірними, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із залишенням позову без розгляду. У заяві вказано лише на норми ЦПК України та зазначено неправомірність дій позивача, яке полягало в тому, що ст. 160 СК України чітко та однозначно визначає порядок визначення місця проживання дитини, в тому числі, що після досягнення 14 років дитина самостійно визначає з ким із батьків вона буде проживати. В цій справі дитина проживала разом із батьком, жодних перешкод в реалізації цього прав дитини з боку відповідача не відбувалося.

Відповідно до положень частини третьої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що наявний відзив у матеріалах справи не є тим належним та достатнім доказом, який підтверджує необґрунтовані дії позивача при звернені до суду. Відзив по своїй суті містить лише виклад заперечень проти позову.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, оскільки вважав, що його права та інтереси порушено.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 липня 2019 року по справі №543/408/17.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що залишення позову без розгляду не свідчить про його безпідставність і необґрунтованість, залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. На цій стадії судового процесу суд не встановлює обґрунтованості чи необґрунтованості позовної заяви, не встановлює фактичні обставини, не досліджує надані докази та не надає доводам сторін відповідної оцінки, оскільки не розглядає спір по суті. Тобто, вирішення питання обґрунтованості чи безпідставності та доведеності заявлених позовних вимог входить до виключних повноважень суду, який має зробити висновки за результатами розгляду цивільної справи по суті. Судом не приймались рішення про визнання дій позивача такими, що містять ознаки зловживання процесуальними правами, тому не може бути підставою для визнання дій позивача необґрунтованими.

З огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника відповідача про розподіл судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 43, 44, 49, 133, 141, 142, 247, 257,260,261, 353-355 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області про визначення місця проживання дитини, залишити без розгляду.

Заяву представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень, залишити без задоволення.

Роз`яснити позивачу, що особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного судупротягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасниксправи, якомуухвала не була вручена в день їїпідписання, має право на поновленняпропущеного строку на апеляційнеоскарження, якщоапеляційнаскарга подана протягомп`ятнадцятиднів з дня врученнявідповідноїухвали.

Ухвала суду надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов