Рішення

від 15.01.2025 по справі 619/6475/24

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/6475/24

провадження № 2/619/135/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

15 січня 2025 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Жорняк О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Молотко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дергачі матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відносно їх малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідачів аліменти на її користь на утримання малолітньої дитини.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, щоОСОБА_2 є її донькою, яка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Від зареєстрованого шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 16 лютого 2018 року, актовий запис № 29. Малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є її рідним онуком. З 2020 року малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає із нею, оскільки батьки малолітньої дитини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 самоусунулись від виконання батьківських обов`язків по відношенню до дитини. На початку 2021 року звернулась до Служби у справах дітей Дергачівської міської ради Харківського району Харківської області у зв`язку з тим, що її донька ОСОБА_2 , залишила малолітню дитину без батьківського піклування. На той період батько дитини ОСОБА_3 , проживав з дитини окремо, оскільки влаштовував своє особисте життя. Служба у справах дітей Дергачівської міської ради малолітнього онука взяла на облік дітей і тимчасово влаштувала у її родину терміном на три місяці. Проти влаштування онука в її сім`ю батько дитини, не заперечував, про що написав відповідну заяву в Службі у справі дітей. Відповідач обіцяв, що протягом трьох місяці вирішить свої особисті питання та забере сина до себе, оскільки її донька самоусунулась від виховання малолітнього сина. У травні 2021 року відповідач ОСОБА_3 написав до Служби у справах дітей міської ради заяву про повернення малолітньої дитини в сім`ю батька, але після написання заяви та припинення тимчасового влаштування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і залишився проживати в її родині по теперішній час. Малолітнього онука вона з 01.09.2020 року зарахувала до Дергачівського закладу дошкільної освіти комбінованого типу № 2 «Лелеченька», що підтверджується довідкою від 22.04.2024 №6. В дитячий садочок, до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, малолітнього ОСОБА_5 приводили і забирали позивач та її чоловік, ОСОБА_6 , спілкувалися з педагогами, цікавились життям дитини в садочку, відвідували батьківські збори, свята, розваги, отримували консультації від спеціалістів закладу. Вищезазначені обставини підтверджуються довідкою Дергачівського закладу дошкільної освіти комбінованого типу №2 «Лелеченька» від 22.04.2024 №8. Батьки дитини життям малолітнього ОСОБА_5 не цікавились. Місце проживання матері ОСОБА_7 їй не відоме, а батько проживає в країні Чехія. До січня 2024 року ОСОБА_3 щомісяця, після нагадувань, перераховував грошові кошти на утримання сина у розмірі 3-4 тис. грн. Всі кошти витрачались нею на дитину. Матір дитини участі в матеріальному забезпеченні дитини участі не приймала, вихованням не цікавилась. Починаючи з січня 2024 року ОСОБА_3 перестав цікавитися сином, припинив надсилати кошти на його утримання, не відповідає на дзвінки, життям дитини не цікавиться. У зв`язку з зазначеними обставинами та відсутністю батьківського піклування з боку батьків малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач знову вимушена була звернутися до Служби у справах дітей Дергачівської міської ради. 23.04.2024 місце проживання позивача було відвідане спеціалістами Служби у справах дітей Дергачівської міської ради Центру соціальних служб ДМР, за результатами обстеження було складено акт. На підставі наказу Служби у справах дітей Дергачівської міської ради від 23.04.2024 року № 37 «Про тимчасове влаштування малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » вдруге офіційно малолітню дитину ОСОБА_8 влаштовано в її родину до надання дитині відповідного статусу та влаштування до сімейних форм виховання. Відповідачі з 2020 року та по теперішній час участі у вихованні та догляді за дитиною не беруть, розвитком дитини не цікавляться, матеріальної допомоги на утримання дитини не надають, що свідчить про самоухилення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від виконання обов`язків батьків по відношенню до дитини, батьками якої вони є лише юридично. Вищезазначені обставини свідчать про те, що відповідачі абсолютно не виконують обов`язки, покладені законом на батьків по відношенню до дитини враховуючи вік дитини, не піклуються про її розвиток, оскільки не проводять часу з нею та навіть не намагаються цього робити.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 30.08.2024 провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання.

17 грудня 2024 року ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, просила позов задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Представник Служби у справах дітей Дергачівської міської ради - третя особа у справі, в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити у відсутність представника, проти позбавлення батьківських прав відповідачів не заперечував, позовні вимоги підтримав, надано висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадян ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнала повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення, однак судова повістка не вручена під час доставки та повернута до суду, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою. Виклик відповідача також було здійснено оголошенням, яке розміщено на сторінці веб-сайту суду офіційного веб-порталу «Судова влада України».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням того, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, не з`явився у судове засідання, не подав відзив на позов, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку, про задоволення позову, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як встановлено судом, батьками малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16.02.2018 року виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним онуком ОСОБА_1 , який з 2020 року проживає з нею, оскільки батьки дитини самоусунулись від виконання батьківських обов`язків.

Згідно довідки директора Дергачівського закладу дошкільної освіти комбінованого типу № 2 «Лелеченька» Дергачівської міської ради Харківської області від 22.04.2024 р. №8 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , регулярно відвідував заклад. Дитину приводили і забирали бабуся і дідусь - ОСОБА_1 , ОСОБА_6 . Мати контакту з вихователями не підтримувала не спілкувалася з ними.

Відповідно до акту про підтвердження фактичного місця проживання особи від 03.05.2024 року, складеного депутатом Дергачівської міської ради, ОСОБА_4 , 2018 року народження, разом з бабусею ОСОБА_1 , 1977 року народження, та дідусем ОСОБА_9 , 1974 року народження, фактично постійно проживають за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на їх повному утриманні.

Згідно наказу начальника Служби у справах дітей Дергачівської міської ради Харківської області від 23.04.2024 року №37, малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано до сім`ї громадянки ОСОБА_10 .

Також, малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказом начальника Служби у справах дітей Дергачівської міської ради Харківської області від 26.04.2024 року №39 взято на облік дітей, які перебувають, у складних життєвих обставинах, у зв`язку з ухиленням батьків від виконання своїх обов`язків.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 23.04.2024 року, складеного завідувачем сектору Служби, фахівцем Центру соціальних служб Дергачівської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що квартира складається з двох кімнат. Квартира з індивідуальним опаленням, функціонує водопостачання та водовідведення. Кімнати облаштовані необхідними меблями та предметами повсякденного вжитку. У дитини немає окремого спального місця, він спить разом з бабусею, є куточок для ігор, в достатній кількості сезонний одяг, іграшки. За цією адресою проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вихованням малолітньої дитини ОСОБА_4 , займається його бабуся. Батьки самоусунулися від виконання батьківських обов`язків.

Відповідачі участі у вихованні та догляді за дитиною не беруть, розвитком дитини не цікавляться, матеріальної допомоги на утримання дитини не надають, що свідчить про самоухилення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від виконання обов`язків батьків по відношенню до дитини.

Права батьків по відношенню до своєї дитини невід`ємно пов`язані з їх обов`язками, які кореспондують правам та зазначені у ст. 150 СК України.

Можливість позбавлення батьківських прав передбачена сімейним законодавством з метою того, щоб батьки, які не виконують своїх обов`язків по відношенню до своєї дитини, не мали права вимагати від дитини виконання обов`язків по відношенню до себе у майбутньому, а також з метою того, щоб дитина могла бути усиновлена іншим батьком, який добровільно, а не через судовий примус, згоден на любов та тягар виховання дитини.

Інші правові наслідки, які слідують за позбавленням батьківських прав визначені ст.166 СК України. Всі наслідки направлені на захист дитини від негативного впливу особи, яка через свою поведінку фактично перестала виконувати батьківську функцію та перетворилася на чужу для дитини людину.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 164 СК України: мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Верховний Суд України у Постанові Пленуму № 3 від 30.03.2007 зазначив, що: ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

26.01.2022 Верховний Суд у складі Першої судової палати касаційного цивільного суду у справі № 203/3505/19, провадження № 61-1435/св21 «Про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів» залишив рішення апеляційного суду без змін та зазначив, що «позбавлення батьківських прав відповідачів відповідає інтересам малолітньої дитини, оскільки відповідачі ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, а саме тривалий час не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти».

26 квітня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу про позбавлення батьківських прав (справа №520/8264/19, провадження № 61-19984св21), зазначив, що проживання батька протягом значного часу на території іншої держави без участі у вихованні дітей, піклуванні про них тощо, - достатні підстави для позбавлення його батьківських прав, що не є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя. Верховний Суд вказав , що «Позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках у разі доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке у свою чергу не є абсолютним. Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд має розглянути правомірність втручання у право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції. Також обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції). Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дітей є мінімальною та недостатньою, що у свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні статті 164 СК України. При цьому суди правильно врахували, що такі життєві умови були обрані відповідачем, перебуваючи на значній відстані, на території іншої держави, відповідач мав усвідомлювати, що не зможе піклуватися про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя. Також суди взяли до уваги, що з моменту розірвання шлюбу з ОСОБА_5 у 2011 році відповідач не проживав із малолітніми дітьми однією сім`єю, а з 2014 року і до сьогодні проживає за межами України, та, відповідно, з вказаного часу не брав та не бере участі у вихованні дітей, не піклується про них, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує матеріально, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду і лікування дітей, як складову частину виховання.»

Відповідно до ч.1-2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»: виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Обов`язки по вихованню дитини передбачені ст. 150 СК України, ст.12 закону України «Про охорону дитинства» та конкретно розкриті у першій частині позову, щодо поведінки та відношення Відповідача до їх виконання.

При вирішенні даної справи також необхідно враховувати вимоги Конституції України, закону України "Про охорону дитинства", Конвенції про права дитини.

Згідно з ч.3 ст. 51 Конституції України: дитинство охороняється державою. Реальною нормою права, яка спрямована на охорону дитинства можна вважати ст. 164 Сімейного кодексу України, яка спрямована на захист дитини від людини, яка через свою поведінку самоусунулася від покладених на неї обов`язків по участі в охороні дитинства власної дитини.

За ст. 9 Конвенції про права дитини: в найкращих інтересах дитини, у випадку якщо батьки не піклуються про неї, дитина може бути розлучена з батьками за рішенням компетентного органу.

Згідно ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину (ч. 2 ст. 166 СК України).

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Батьки зобов`язані забезпечувати інтереси дитини в житлі, харчуванні, відпочинку, лікуванні тощо.

Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних батьків та інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів суд враховує вимоги щодо мінімального розміру аліментів, який не може бути менший ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що передбачено ч.2 ст. 182 СК України.

Позов пред`явлено батьком дитини, що передбачено ст.165 СК України.

Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивачка, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що вказаний позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 150, 164, 180-183 , 258 Сімейного кодексу України, ст. ст.77-81, 89, 209, 247, 258, 259, 263-265, 280-284, 288, 289, 354-355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у відношенні малолітньої дитини сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку та доходів відповідачки, починаючи з 19 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повнолітнього віку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку та доходів відповідачки, починаючи з 19 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повнолітнього віку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Заочне рішення може бути скасоване Дергачівським районним судом Харківської області шляхом подачі відповідачем письмової заяви про його перегляд в 30-денний термін з дня отримання копії рішення, а позивачем в загальному порядку шляхом подачі в 30-денний термін до апеляційного суду Харківської області апеляції з моменту оголошення рішення, а в разі відсутності особи, яка бере участь у справі при оголошенні рішення, у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської міської ради Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 43948178, юридична адреса: площа Перемоги 1, будинок культури, 2 поверх, к.225, м. Дергачі, Харківської області, 62303.

Суддя О. М. Жорняк