Ухвала від 16.01.2025 по справі 610/2446/21

УХВАЛА

про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою

Справа № 610/2446/21

Провадження 1-кп/621/67/25

16 січня 2025 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники справи:

прокурор ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)

обвинувачений ОСОБА_4

захисник - адвокат ОСОБА_5

обвинувачена - ОСОБА_6

захисник - адвокат ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу №621/2446/21 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307, частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Зміївського районного суду Харківської області знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 статті 307, ч.1 статті 309 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 29.04.2024 справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання з`явилися захисник ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_9 , доставлена обвинувачена ОСОБА_10 , захисник ОСОБА_11 та прокурор приймають участь в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні після дослідження 1 тому письмових доказів адвокат ОСОБА_11 заявив клопотання про відкладення судового засідання в зв`язку з необхідністю участі в іншій кримінальній справі та просив розглянути невідкладне клопотання, подане прокурором.

Учасники судового засідання не заперечували проти відкладення судового розгляду.

Прокурор в обґрунтування клопотання вказав, що ухвалою Харківського апеляційного суду від 23.11.2023 обвинуваченій ОСОБА_12 було продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який неодноразово було продовжено ухвалою Зміївського районного суду Харківської області. Строк тримання під вартою ОСОБА_12 спливає 20.01.2025. ОСОБА_12 пред`явлено обґрунтоване обвинувачення у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 307 КПК України, за яке, в разі визнання її винуватою, їй загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, а відтак наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК України, зокрема: ризик переховування від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також ризик вчинення обвинуваченою інших кримінальних правопорушень, в тому числі пов`язаних з незаконним обігом наркотиків. Враховуючи викладене, просив продовжити ОСОБА_12 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Обвинувачена ОСОБА_12 заперечувала проти клопотання, вказавши, що ризики, на які посилається прокурор відсутні, жодними доказами не підтверджені. Вона перебуває під вартою протягом тривалого часу, сума застави є для неї надмірною, а тому просила обрати їй менш суворий запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Захисник ОСОБА_11 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вказавши на недоведеність ризиків, визначених статтею 177 КПК України. Просив змінити раніше обраний запобіжний захід обвинуваченій з тримання під вартою на особисте зобов`язання, або визначити в якості альтернативного заходу мінімальний розмір застави. Вказав, що обвинувачена є матір`ю чотирьох неповнолітніх дітей, якими опікується зараз мати ОСОБА_6 , Крім того, звернув увагу суду на те, що під час попереднього судового розгляду цієї справи, обвинувачена, знаходячись на волі, жодного разу не ухилилася від явки до суду, та не вчиняла інших правопорушень, тому є підстави для застосування іншого менш суворого запобіжного заходу.

Заслухавши думки учасників судового засідання, дослідивши доводи клопотання та докази на його обгрунтування, суд зазначає наступне:

Відповідно до положень статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Згідно положень статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

За змістом ч.3 статті 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування (судового розгляду) до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який, у разі визнання її винуватою, їй загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна.

Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного суду від 23.11.2023 скасовано вирок Зміївського районного суду Харківської області від 29.06.2023 та призначено новий розгляд у суді І інстанції. Одночасно продовжено обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який ухвалою Зміївського районного суду Харківської області неодноразово продовжено, строк дії якого спливає 20.01.2025.

На час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою судовий розгляд кримінального провадження не завершено, свідки не допитані, письмові й речові докази не досліджені, а ризики, що були підставою для застосування обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися та продовжують існувати.

Наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, ані обвинуваченою, ані захисником не ставилася під сумнів.

При цьому, така обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.

З огляду на зазначені обставини, суд вважає обґрунтованим твердження сторони обвинувачення про високу ймовірність настання ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду; чи перешкоджання провадженню іншим чином під час встановлення обставин кримінального правопорушення, що обумовило обрання найсуворішого запобіжного заходу та необхідність продовження строку тримання під вартою. Тяжкість покарання, що загрожує, не була основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінювалася в сукупності з наявними ризиками, передбаченими статтею 177 КПК України.

Разом з тим, згідно ч.1 статті 55 конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Положеннями Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції (стаття 64).

Тобто, не можуть бути обмежені конституційні права на свободу та особисту недоторканність (стаття 29), на судовий захист (стаття 55), а також презумпція невинуватості особи (стаття 62).

Згідно положень статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:

1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;

2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років;

5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;

6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

7) до особи, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, у порядку і на підставах, передбачених розділом IX-2 цього Кодексу.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.

Обвинувачена тримається під вартою понад 1 рік, має міцні соціальні зв`язки, чотирьох неповнолітніх дітей.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19.06.2024 року № 7-р (ІІ) 2024 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_13 , ОСОБА_14 щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини шостої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, наголосив, що „свобода є фундаментальною цінністю для демократичної держави (абзац перший підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 27 грудня 2022 року № 4-р/2022); „свобода (вільність) людини a priori є визначальною та пріоритетною для шанування державою загалом, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами [абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року № 5-р(II)/2022]. В умовах воєнного стану роль суду є визначальною в системі інституційного забезпечення правовладдя, а судовий захист прав і свобод людини від свавілля - надважливим, і в таких умовах не дозволено свавільне тримання особи під вартою без умотивованого судового рішення.

Під час вирішення питання щодо тримання особи під вартою має бути досягнуто обґрунтованого балансу між забезпеченням ефективного здійснення кримінального провадження та вказаним конституційним правом особи, щодо якої таке провадження відкрито, зважаючи на тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюють таку особу, наявність ризиків у зв`язку з неналежною процесуальною поведінкою такої особи для виконання завдань кримінального провадження й захисту відповідних публічних інтересів. Такого балансу неможливо досягти, якщо в кримінальному провадженні буде наявний лише один винятковий запобіжний захід - тримання під вартою. Зазначене унормування не може також обмежувати повноваження слідчого судді, суду застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на підставі вмотивованого рішення, ухваленого в порядку справедливої судової процедури, тобто законодавець має забезпечити слідчому судді, суду й наявність дискреції у кримінальному провадженні обрати інший, більш м`який, запобіжний захід, ніж указаний.

Отже, законодавець для досягнення мети кримінального провадження та захисту відповідних публічних інтересів не може визначати запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як безальтернативного і має забезпечити наявність у кримінальному провадженні принаймні одного запобіжного заходу, який є більш м`яким і який можна обрати як менш обтяжливий для конституційного права на свободу та особисту недоторканність особи.

Аналізуючи частину четверту статті 183 Кодексу, слід дійти висновку, що слідчий суддя "має право" не визначати розмір застави у перелічених випадках. Однак це не позбавляє можливості слідчого суддю, суд застосувати інший, більш м`який, запобіжний захід, визначений Кодексом.

Тобто законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч.4 статті 183 КПК України не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.

Європейський суд із прав людини на підставі своєї практики тлумачення зазначених приписів статті 5 Конвенції в рішенні у справі Грубник протиУкраїни /Grubnykv.Ukraine від 17 вересня 2020 року (заява № 58444/15) підсумував, що «на національні судові органи насамперед покладено відповідальність гарантувати у кожному конкретному випадку, що тримання обвинуваченого під вартою не перевищуватиме обґрунтованого строку. З цією метою вони повинні дотримувати принципу презумпції невинуватості, розглянути усі факти, які свідчать „за і „проти наявності згаданої вимоги суспільного інтересу або виправдовують відступ від правила статті 5 Конвенції, та навести їх у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення з-під варти» (§ 111); розв`язуючи питання про звільнення або тримання особи під вартою, органи державної влади зобов`язані розглянути альтернативні засоби забезпечення її явки до суду (§ 114);

Враховуючи існування об`єктивних причин неможливості завершення судового розгляду даного кримінального провадження протягом найкоротшого терміну, зумовленого необхідністю допиту значної кількості свідків, дослідження письмових доказів по справі, й одночасно тривалість понад рік перебування обвинуваченого під вартою, суд вважає за можливе для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого призначити альтернативний запобіжний захід - заставу у встановленому законодавством розмірі

Відповідно доч.1,ч.4статті 182КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті183 цього Кодексу. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно ч.5 статті 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Зважаючи на обставини, викладені стороною захисту, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання сторони захисту та для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, зменшивши її розмір з 40 до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (3028,х20), встановлених станом на 01 січня поточного року, з покладенням обов`язків, встановлених статтею 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 182. 183, 193, 194, 196, 314-316, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у виді тримання під вартою, в Державній установі "Харківській слідчий ізолятор" на шістдесят днів, тобто до 16 березня 2025 року включно.

Клопотання сторони захисту задовольнити частково.

Зменшити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше визначений розмір застави в сумі 60560,00(шістдесяттисяч п`ятсотшістдесят)гривень,що становить20розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня поточного року, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок UA208201720355299002000006674, одержувач: ТУ ДСА України у Харківській області, код одержувача: 26281249, банк одержувача: ДКСУ м Київ, МФО одержувача: 820172. Призначення платежу: застава за _____ (ПІБ) , згідно ухвали Зміївського районного суду Харківської області внесені (ПІБ особи, що вносить заставу).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинувачену ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки:

- прибувати до за першою вимогою - до прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та засобів зв`язку

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 16 березня 2025 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого чи прокурора в даному кримінальному провадженні

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, визначені в даній ухвалі.

У разі невиконання обвинуваченим обов`язків, покладених цією ухвалою, застава звертається в дохід Державного бюджету України та до обвинуваченого може бути застосовано інший запобіжний захід.

Судове засіданнявідкласти до13:15 години 13 лютого 2025 року.

В судове засідання викликати учасників справи та свідків сторони обвинувачення.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим у цей же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 16.01.2025.

Суддя ОСОБА_15