Ухвала

від 15.01.2025 по справі 711/5407/24

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

ЄУ № 711/5407/24

Провадження №2-др/712/4/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси

у складі головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря судового засідання Дубини В.В.,

представника відповідача Тарасенка А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси питання про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова Якість» Дільниця 6», треті особи Черкаська міська рада, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нижня Горова, 115» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

12 грудня 2024 року Соснівським районним судом м. Черкаси ухвалено рішення у справі ЄУ№711/5407/24, яким позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова Якість» Дільниця 6», треті особи Черкаська міська рада, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нижня Горова, 115» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 6» щодо нарахування ОСОБА_1 боргу за надання послуг з управління багатоквартирним будинком з 01 серпня 2020 року по особовому рахунку НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 6» здійснити перерахунок заборгованості за надання послуг з управління багатоквартирним будинком по особовому рахунку НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , виключивши суму боргу, нараховану після 01 серпня 2020 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова Якість» «Дільниця 6» (ЄДРПОУ 43081837, місцезнаходження юридичної особи: вул. Смілянська, буд. 145, м. Черкаси) на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Позивач після ухвалення рішення звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу у сумі 15000 грн. Зазначив, що ним у позові зроблена заява, що він має намір стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.

Просив заяву розглянути без його участі.

Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у якому послався на те, що сторона позивача у справі до закінчення судових дебатів у справі не зробила жодних заяв про те, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду остання подаватиме заяву про ухвалення додаткового рішення у справі з метою стягнення таких витрат, наразі відсутні підстави для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі взагалі. Крім того, такі витрати є неспівмірними.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заяву про ухвалення додаткового рішення, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу необхідно або заявити про це у прохальній частині позову і подати про це відповідні докази, або подати такі докази до закінчення судових дебатів, або до закінчення судових дебатів зробити про це відповідну заяву і подати відповідні докази протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем такі вимоги не дотримані.

Так, у позові відсутня вимога про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 15000 грн. і не подані відповідні докази на підтвердження їх понесення разом із позовом. Також не подавались такі докази позивачем під час судового розгляду.

Відповідна заява та відповідні докази подані позивачем лише після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Однак, до закінчення судових дебатів позивач не зробив про це відповідну заяву.

Верховний Суд послідовно неодноразово вказував про необхідність дотримання вказаного у ч. 8 ст. 141 ЦПК України порядку подання доказів.

Так, Верховний Суд зазначив, що нормами ЦПК України визначений порядок звернення до суду із відповідною заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, який передбачає умову подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, а також відповідних доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 270 ЦПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 753/7130/20.

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

У додатковій постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної (апеляційної) інстанції - до прийняття постанови у справі. Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів (в суді апеляційної інстанції - до прийняття постанови у справі) не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (див. постанову Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного судуу постанові від 26 липня 2023 року по справі №160/16902/20 зазначив, що за загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі.Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливостіподати доказирозміру понесенихвитрат внаслідокповажних причинз подачеювідповідної заяви«про це»до закінченнясудових дебатів. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу,потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину.Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішенняє не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше),а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду першої інстанції лише після того, як суд першої інстанції ухвалив рішення по справі. До цього позивач із заявами такого змісту не звертався, документів, які б підтверджували понесені ним витрати на правничу допомогу до суду першої інстанції не подавав, відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не мав підстав та обов`язку вирішувати таке питання, як і призначати судове засідання для його вирішення.

Зазначення жу прохальнійчастині адміністративногопозову узагальненоївимоги простягнення судовихвитрат зарезультатами вирішенняспору неможе розцінюватисьяк належнезвернення досуду іззаявою провідшкодування судовихвитрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Як було зазначено вище відповідно до позиції об`єднаної палати КАС ВС у справі №340/2823/21саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд у своїх судових рішеннях дотримується позиції, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції до прийняття постанови у справі (постанова КГС ВС від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17).

Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (постанова КГС ВС від 14.01.2019 у справі № 927/26/18).

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не дотримався вимог ЦПК щодо подання заяви про розподіл витрат на правничу допомогу, а тому підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні.

Розгляд справи за відсутності позивача, який надав відповідну заяву, не заважало позивачу подати відповідну заяву до закінчення судових дебатів, натомість позивач своїм правом на подання такої заяви не скористався.

Доводи позивача про те, що ним зроблено відповідну заяву у позові, суд не приймає до уваги, оскільки позивачем зазначений лише попередній розрахунок судових витрат, до позову не надано доказів понесення конкретних витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 270 ЦПК України додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

На підставі викладеного, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

Керуючись ст.ст.258-261,268, 270 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручене у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлений 16.01.2025.

Суддя: О.С. Стеценко