Рішення

від 07.01.2025 по справі 755/6133/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/6133/23

Провадження №: 2/755/2024/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" січня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретарів - Булгакової Є.І., Стрижеуса В.А., Лазоришин А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського Олександра Володимировича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Фінанс», Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання недійсними електронних торгів та витребування майна, -

у с т а н о в и в :

09.05.2023 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідачів про визнання недійсними електронних торгів та витребування майна, у якому просить визнати недійсними електронні торги проведені ДП «СЕТАМ» 02.03.2020 року з реалізації квартири АДРЕСА_1 , оформлені протоколом №471074 від 24.03.2020 року та витребувати з володіння ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1 .

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 08.10.2007 року між позивачкою та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту №11230631000 на суму 25590,00 дол. США. 20.04.2012 року банк за договором факторингу відступив своє право вимоги за вказаним договором кредиту - ТОВ «Кредекс Фінанс». В свою чергу ТОВ «Кредекс Фінанс» 20.04.2012 року за договором факторингу відступило право вимоги по договору споживчого кредиту - ТОВ «Вердикт Фінанс». Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29.11.2013 року за позовом ТОВ «Вердикт Фінанс» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль, вартістю 143600,00 грн. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08.11.2016 року позовну заяву ТОВ «Вердикт Фінанс» (правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал») до позивачки та ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості залишено без розгляду. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.08.2018 року стягнуто з позивачки на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 08.10.2007 року в сумі 144328,92 грн. За вказаним судом рішення 12.10.2018 року був виданий виконавчий лист і постановою ПВ ВО м. Києва Кошарського О.В. від 17.07.2019 року відкрите виконавче провадження №59564332 з виконання виконавчого листа №75515333/17. 20.12.2019 року приватним виконавцем накладено арешт на квартиру позивачки АДРЕСА_1 , яка належала останній на підставі договору дарування від 08.12.1996 року. Постановою приватного виконавця від 24.12.2019 року призначено суб`єкта оціночної діяльності і 09.01.2020 року складено звіт про оцінку майна, яким визначено вартість квартири для її реалізації на публічних торгах в сумі 508040,00 грн. 05.03.2020 року приватним нотаріусом Кондратюком В.С. вчинено виконавчий напис №57, яким стягнуто з позивачки на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту за період з 06.03.2017 року по 27.02.2020 року в сумі 328373,97 грн. Вказаний виконавчий напис був пред`явлений до виконання ПВ ВО м. Києва Кошарському, який 30.03.2020 року виніс постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №61677076. 02.03.2020 року відбулись електронні торги з продажу спірної квартири і їх переможцем став ОСОБА_7 , який сплатив приватному виконавцю кошти в сумі 482638,00 грн. 07.04.2020 року приватний виконавець склав акт про проведення електронних торгів. 16.06.2020 року ОСОБА_7 відчужив квартиру ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер у зв`язку із чим відкрилась спадщина, в тому числі на спірну квартиру. Спадкоємцями померлого є відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та її неповнолітня донька ОСОБА_6 . У квітні 2020 року позивачка не змогла потрапити до своєї квартири через зміну замків та перебування у ній сторонніх осіб, а тому було викликано поліцію. За результатами прибуття поліції було з`ясовано, що за результатами проведення електронних торгів в межах виконавчого провадження квартира була реалізована і належить іншому власнику. Дізнавшись про наявність виконавчого провадження позивачка звернулась до суду із позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та з апеляційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10.08.2018 року про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11.08.2020 року у справі №755/6747/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 07.04.2021 року, виконавчий напис вчинений ПН ОСОБА_10 05.03.2020 року за №57 визнано таким, що не підлягає виконанню. Постановою Київського апеляційного суду від 24.03.2021 року у справі №755/15333/13 скасоване рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10.08.2018 року та відмовлено у задоволенні позовну про стягнення з позивачки заборгованості за кредитним договором. Позивачка вважає, що оскільки електронні торги проведені на підстави виконавчого напису нотаріуса, який був визнаний таким, що не підлягає виконанню та на підставі рішення суду про стягнення заборгованості, яке було скасоване, електронні торги підлягають визнанню недійсними та такими, що проведені з порушенням процедури реалізації належної позивачці квартири. Крім того, вартість визначена у звіті про оцінку майна не відповідає ринковим цінам на таке майно станом на дату передачі квартири на реалізацію. Позивачка вказує, що вся кореспонденція направлялась їй за невірною адресою, тому вона не була ознайомлена зі звітом про вартість майна і була позбавлена можливості оскаржити оцінку квартири та її передачу на реалізацію. До фактичного виселення позивачки з квартири вона не знала про наявність виконавчих документів та наявність виконавчого провадження. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду сторона позивача вказує, що оскільки виконавчий напис нотаріуса був визнаний таким, що не підлягає виконанню, а рішення суду про стягнення заборгованості було скасоване судом апеляційної інстанції, є підстави вважати недійсними проведені електронні торги. Як вбачається зі звіту про оцінку майна від 09.01.2020 року, в порушення вимог законодавства суб`єкт оціночної діяльності не здійснював фактичного обстеження нерухомого майна і до звіту про оцінку майна додано лише фотографії зовнішнього та внутрішнього вигляду будівлі, без зазначення про склад, технічні та інші характеристики об`єкту. Разом з цим, підготовці та проведенню незалежної експертної оцінки майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього. У висновках про вартість майна відсутні дані про неможливість особистого огляду об`єкта дослідження, не зазначені обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду об`єкта оцінки. Крім того, в інформаційному повідомленні про електронні торги була подана неповна та неправдива інформація щодо ринкової вартості об`єкта. Інформація про лот №406907, розміщена на сайті ДП «СЕТАМ», не відповідає вимогам законодавства, оскільки було зазначено не достовірну ринкову вартість квартири, тому стартова ціна продажу не відповідала його ринковій ціні, а також було відсутнє повне фотографічне зображення майна. Зазначене вплинуло на результати торгів. Спірна квартира була реалізована на електронних торгах на підставі виконавчого напису нотаріуса, який був визнаний таким, що не підлягає виконанню та на підставі рішення суду про стягнення заборгованості, яке було скасоване судом апеляційної інстанції, а тому в розумінні положень ст. 388 ЦК України нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею. Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, свідчить про відсутність волевиявлення на вибуття належного майна з володіння власника.

Ухвалою суду від 15.05.2023 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 21.08.2023 року за клопотанням представника позивача призначено проведення розгляду справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 24.11.2023 року задоволене клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду 24.11.2023 року заяву представника позивача про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою суду від 18.04.2024 року залишено без задоволення заяву адвоката Шутого Д.С. про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами та залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 18.04.2024 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

23.06.2023 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи у справі Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, у яких представник просить прийняти рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини та згідно вимог чинного законодавства.

26.06.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідачки ОСОБА_2 зі змісту якого вбачається, що відповідачка не визнає заявлених позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що обґрунтовуючи недотримання вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України, як підставу для визнання результатів електронних торгів недійсними, позивач не вказала конкретних фактичних обставин чи інших доказів, які б могли підтвердити порушення вказаних норм для чинності правочинів. Аргументи позивача є недостатніми, оскільки не дотримано стандартів змагальності та диспозитивності. Відсутні підстави для розгляду та надання правової оцінки судом вказаним позивачем аргументам стосовно порушення проведенням електронних торгів положень ст.ст. 203, 205 ЦК України. Відповідачка зазначає, що у даному випадку має бути застосовано наслідки спливу строку позовної давності. Позовна заява подана до суду 01.05.2023 року, а електронні торги були проведені 02.03.2020 року. Навіть формальних причин пропущення строку позовної давності у позовній заяві не наведено. Відповідачка звертає увагу, що рішення суду першої інстанції у справі №755/15333/17 було скасоване у зв`язку з пропуском строку позовної даності. Відповідачка зазначає, що у Звіті про оцінку від 09.01.2020 року вказано, що оцінка квартири була проведена лише на основі порівняльного методу оцінки, що свідчить про викривлення фактичних даних позивачем. У Звіті про оцінку також вказано, що огляд об`єкта оцінки провів представник суб`єкта оціночної діяльності, огляд проведено лише ззовні, відсутній доступ. Всупереч твердженням позивача у Звіті про оцінку зазначено: подальші розрахунки проведено виходячи з припущення, що технічний стан внутрішнього оздоблення - задовільний, будинок підключено до всіх необхідних комунікацій, у випадку відмінності технічного стану від прийнятого, розрахована в подальшому ринкова вартість підлягає перерахунку. З аналізу норм чинного законодавства, які регулюють порядок застосування порівняльного методу для проведення оцінки майна, неможливо дійти висновку, що при застосуванні порівняльного методу для проведення оцінки майна особистий огляд відповідного майна є обов`язковим. Наведену позивачем практику Верховного Суду відповідачка вважає нерелевантною до обставин цієї справи. Звіт про оцінку майна містить опис квартири, а саме: квартира знаходиться на 1 поверсі 5-ти поверхового будинку, складається з двох кімнат, житлова площа - 29,10 кв.м., у тому числі: 1 кімната - 18,6 кв.м., 2 кімната - 10,5 кв.м., кухні - 6 кв.м., ванна кімната - 2,9 кв.м., коридор - 4,3 кв.м., загальна площа квартири 44,5 кв.м. Ринкова вартість квартири була визначена Звітом про оцінку майна і очевидно така ж вартість лоту була зазначена на сайті ДП «СЕТАМ». Будь-яких доказів про те, що визначена ринкова ціна майна не відповідає достовірній ринковій вартості, позивачем не надано. Безпідставними є твердження позивача про те, що на сайті ДП «СЕТАМ» було зазначено недостовірну ринкову вартість об`єкта нерухомості. Фотографічне зображення майна та повне фотографічне зображення майна не є ідентичними поняттями. Позивачем не надано копії інформаційного повідомлення про електронні торги, а тому не доведено порушення порядку реалізації майна щодо зазначення у повідомленні фотографічного зображення майна. Відповідачка вважає, що у даному випадку не може бути застосовано положення ст. 388 ЦК України, оскільки переможець електронних торів ОСОБА_7 надалі відчужив спірну квартиру за договором купівлі-продажу і станом на час укладення такого договору не існувало жодних правових підстав, які б забороняли ОСОБА_7 відчужувати належну йому на праві власності квартиру. Положення ст. 388 ЦК України імперативно вказують, що в будь-якому разі майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Крім того, у спірній квартирі на теперішній час проживає малолітня донька відповідачки - ОСОБА_6 , 2015 р.н., і виселення її з квартири порушить складову верховенства права - найкраще забезпечення інтересів дитини.

26.06.2023 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи у справі ТОВ «Кредит-Фінанс» зі змісту яких вбачається, що третя особа просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що рішення суду про стягнення з позивачки заборгованості набрало законної сили 19.09.2018 року і 12.10.2018 року за судовим рішенням був виданий виконавчий лист та 17.07.2019 року відкрите ВП №59564332. 05.03.2020 року був вчинений виконавчий напис нотаріуса про стягнення заборгованості за кредитним договором від 08.10.2007 року в сумі 328373,97 грн. Вказаний виконавчий напис був пред`явлений до виконання та відкрите ВП №61662148. 30.03.2020 року приватний виконавець об`єднав ВП №59564332 та ВП №61662148 у зведене виконавче провадження. Станом на дату проведення оскаржуваних електронних торгів рішення суду про стягнення заборгованості було чинним і скасоване постановою апеляційного суду лише 24.03.2021 року, тобто більш ніж через рік після проведення електронних торгів. Виконавчий напис нотаріуса на дату проведення електронних торгів також був чинним і визнаний таким, що не підлягає виконанню рішенням суду, яке набрало законної сили 07.04.2021 року, тобто більш ніж через рік після проведення спірних електронних торгів. Рішення суду про стягнення заборгованості та виконавчий напис нотаріуса станом на дату проведення електронних торгів - 02.03.2020 року, підлягали обов`язковому виконанню. В межах зведеного виконавчого провадження приватним виконавцем було вчинено усі дії, що передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна, які передують та є необхідними для передачі на реалізацію квартири боржниці. Зважаючи на фактичну наявність усіх законодавчо передбачених передумов для реалізації нерухомого майна боржника та існування об`єктивної необхідності такої реалізації для забезпечення примусового виконання рішення суду і виконавчого напису нотаріуса, приватний виконавець вчинив передбачені законом дії спрямовані на його реалізацію. Визначаючи наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів суд повинен врахувати, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватись судом на момент його укладання, тобто наявність підстав для визнання недійсними електронних торгів має встановлюватись станом на дату їх проведення 02.03.2020 року. Разом з цим, на момент проведення спірних електронних торгів, рішення суду про стягнення боргу та виконавчий напис нотаріуса були чинними, і приватним виконавцем були дотримані правила проведення електронних торгів, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання електронних торгів недійсними. Крім того, представник третьої особи зазначає, що позовну заяву подано поза межами строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

11.07.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ПВ ВО м. Києва Кошарського О.В. зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що 10.08.2028 року Дніпровський районний суд м. Києва ухвалив рішення про стягнення з позивачки заборгованості за договором кредиту в сумі 144328,92 грн., а 05.03.2020 року був вчинений виконавчий напис нотаріуса про стягнення з позивачки заборгованості за кредитним договором в сумі 328373,97 грн. 30.03.2020 року приватний виконавець об`єднав у зведене виконавче провадження виконавчі провадження щодо виконання рішення суду та виконавчого напису нотаріуса. Переможцем торгів з реалізації квартири боржниці став ОСОБА_7 і 07.04.2020 року був складений акт про проведені електронні торги, які відбулись 02.03.2020 року. Відповідач зазначає, що повідомлення про оцінку майна в межах виконавчого провадження було направлено ним на адресу боржниці 24.01.2020 року (трек номер 0405344866422). На виконання вимог закону відповідачем рекомендованими листами направлялись постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про опис та арешт майна, повідомлення про оцінку, проте будь-якої відповіді, інформації або інших даних від сторін виконавчого провадження чи інших учасників не надходило. В межах зведеного виконавчого провадження відповідачем вжиті всі передбачені законом дії, які мають передувати підготовці до продажу та мають бути вжиті для передачі майна на реалізацію. Передача майна на реалізацію є не правом, а обов`язком виконавця. Вартість майна вказана у звіті про оцінку є початковою і оцінка майна не оскаржувалась. Торги є відкритими і кількість учасників не обмежена, тому кінцева вартість будь-якого майна може зрости та не залежить від початкової вартості. Відповідач вказує, що на його адресу рішення суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та про скасування рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості не надходили. Відповідач вважає, що стороною позивача пропущений строк позовної давності, а тому він просить застосувати наслідки спливу строку позовної даності.

17.07.2023 року до суду надійшли письмові заперечення сторони позивача на пояснення третьої особи у справі ТОВ «Кредит-Фінанс», у яких вказано, що аргументи третьої особи не спростовують позовних вимог, оскільки рішення суду про стягнення боргу було скасоване, а виконавчий напис нотаріуса визнаний таким, що не підлягає виконанню, тому слід дійти висновку про порушення майнових прав позивачки та наявність правових підстав для визнання електронних торгів недійсними. Оскаржувані електронні торги порушують права позивача, оскільки позивачка є власником майна, яке було реалізоване під час примусового виконання судового рішення, яке згодом було скасоване, а грошові кошти отримані кредитором фактично по борговому зобов`язанню, якого у позивачки немає. Зазначені обставини справи обмежили права власника квартири та створили для неї надмірний тягар. Керуючись принципом пропорційності, тобто дотримання справедливого балансу між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, беручі до уваги те, що позивачка внаслідок проведення електронних торгів з продажу належної їй квартири понесла непропорційний та надмірний тягар, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, слід дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Позивачка довідавшись про зведене виконавче провадження, яке перебувало на виконанні ПВ ВО м. Києва Кошарського О.В., звернулась до суду із позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та з апеляційною скаргою на рішення суду про стягнення заборгованості. Рішення суду набрало законної сили 07.04.2021 року і саме з цієї дати має відраховуватись строк позовної даності. Крім того, позивачка вже зверталась до суду з аналогічним позовом (справа №755/17154/21). Ухвалою суду від 20.01.2022 року позовну заяву було залишено без руху, а ухвалою від 15.06.2022 року позовну заяву повернуто позивачу. Сторона позивача вказує, що повернення позовної заяви стало наслідком військових дій та відсутністю здійснення роботи бюро перекладів з метою перекладу позовної заяви на російську мову. Сама позивачка через бойові дії була змушена покинути територію України. В межах справи №755/17154/21 позивачці стало відомо про смерть ОСОБА_9 , тож після визначення кола спадкоємців та перекладу позовної заяви з додатками для інших учасників, позивачка звернулась до суд з цим позовом.

31.08.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідача ОСОБА_6 , у якому представник не визнає заявлених позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що стаття 388 ЦК України містить заборону витребування майна у добросовісного набувача, якщо це майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведений у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними. Добросовісний набувач не може відповідати в зв`язку з порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам ст. 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Із матеріалів справи вбачається, що сукупності обставин, необхідних для визнання електронних торгів недійсними, позивачем не доведено, не надано доказів, що зазначені позивачем порушення вплинули на результати електронних торгів. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця, тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавця. Оскарження звіту про оцінку майна та дій виконавця мають самостійний спосіб захисту. Позивачка у десятиденний строк не оскаржила визначеної вартості квартири, у визначений законом спосіб, та не оскаржувала дії виконавця, тому відсутні підстави для визнання електронних торгів недійсними, адже будучі обізнаною про складання звіту, позивачка не реалізувала у належний спосіб свого права на оскарження дій виконавця з проведення оцінки майна.

23.12.2024 року до суду надійшли додаткові пояснення представника ОСОБА_6 , у яких представник вказує, що підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Вказані порушення мають бути в сукупності. Позивач не довела порушення Порядку проведення електронних торгів, оскільки оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців, тобто в порядку ст. 447 ЦПК України. Відсутнє порушення об`єктивного права позивача, адже у разі скасування в подальшому судового рішення, на підставі якого був виданий виконавчий документ передбачено інший спосіб захисту прав позивача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснила суду, що у 2007 році позивачкою було укладено кредитних договір. В подальшому відбулось декілька відступлень права вимоги за укладеним позивачкою договором. Останній кредитор звертався до суду про звернення стягнення на предмет застави, але у 2016 році такий позов був залишений без розгляду. У 2018 році рішенням суду з позивачки було стягнуто заборгованість за договором кредиту і виданий виконавчий лист, який був пред`явлений до виконання ПВ ВО м. Києва Кошарському О.В. В межах ВП приватний виконавець наклав арешт на спірну квартиру, призначив суб`єкта оціночної діяльності та був складений звіт про оцінку майна. У 2020 році був вчинений виконавчий напис нотаріуса і пред`явлений до виконання до того ж приватного виконавця, який об`єднав ВП у зведене виконавче провадження. 02.03.2020 року переможцем електронних торгів став відповідач ОСОБА_7 і 07.04.2020 року складений акт про проведені електронні торги. В черні 2020 року ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу відчужив спірне майно ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і відповідно відкрилась спадщина щодо його майна, у тому числі стосовно спірної квартири. У квітні 2020 року позивачка не змогла потрапити до своєї квартири через змінені замки та наявність у ній сторонніх осіб, а тому викликала поліцію. Після цього позивачка дізналась, що її квартира була реалізована на прилюдних торгах. Одразу після отримання такої інформації позивачка звернулась до суду із позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та з апеляційною скаргою на рішення суду про стягнення заборгованості. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва виконавчий напис нотаріуса був визнаний таким, що не підлягає виконанню, а постановою суду апеляційної інстанції скасоване рішення Дніпровського районного суду м. Києва про стягнення заборгованості та відмовлено у задоволенні позову. Представник вказує, що ціна майна у звіті про оцінку вартості квартири є заниженою. Вся кореспонденція в межах виконавчого провадження відправлялась на помилкову адресу позивачки. У позивачки різні адреси, за власними обставинами вона змінила адресу, а тому не мала інформації про виконавче провадження, не знала про реалізацію квартири та не мала можливості оскаржити оцінку майна. Кореспонденцію у виконавчому провадженні позивачці надсилали за невірною адресою. Про виконавче провадження дізналась тільки з відповіді на адвокатський запит. Представник зазначає, що висновки ВС на які посилаються відповідачі не є релевантними, адже у цій справі скасоване рішення суду про стягнення боргу та виконавчий напис визнаний таким, що не підлягає виконанню. Право позивача порушене, оскільки її квартиру продано незаконно. Майно позивача забране в неї протиправно, вибуло з її власності поза волею позивачки на підставі скасованого судового рішення та скасованого виконавчого напису. Про здійснення оцінки майна позивачка не знала і виїзду оцінювача за місцем знаходження майна не було.

Представник відповідача Потапенко О.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просить у задоволенні позову відмовити та з урахуванням наданого суду письмового виступу в судових дебатах зазначає, що за загальним принципом «власність зобов`язує», тобто позивачка мала знати про стан свого майна та про його реалізацію. Позивачка не надала жодних доказів, що кореспонденція в межах виконавчого провадження надсилалась на невірну адресу. У цій справі суд має застосувати наслідки спливу строку позовної даності. Позовна заява не містить посилань на порушення Порядку реалізації арештованого майна. Позивачка не скористалась правом оскарження результатів оцінки майна, тому відсутні підстави вважати, що оцінка проведена з порушеннями. Наявність підстав для визнання недійсними електронних торгів має встановлюватись судом на момент їх проведення. Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, у тому числі й щодо недійсності торгів, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Станом на дату проведення електронних торгів було відсутнє рішення суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, тому позовні вимоги про витребування майна від добросовісного набувача не мають нормативного обґрунтування.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судове засідання для надання додаткових пояснень та виступу із заключним словом не з`явився, у матеріалах справи наявне клопотання представника про розгляд справи за його відсутності. Разом з цим, у судовому засіданні, в якому представник був присутнім особисто, останній позовних вимог не визнав та просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що позивачкою не доведено порушення її прав, немає підстав для визнання електронних торгів недійсними. Оцінка майна відносить до питань виконавчого провадження і саме у ньому позивачка мала права на її оскарження в порядку ст. 447 ЦПК України. Посилаючись на правові висновки викладені у постановах ВСУ в справах №205/2535/17, №587/2230/21 представник зазначив, що підстави для визнання електронних торгів недійсними відсутні, а вимога про витребування майна не підлягає до задоволення, як похідна від вимоги про визнання електронних торгів недійсними.

Представник третьої особи ТОВ «Кредит-Фінанс» в судовому засіданні заперечує проти задоволення позову та зазначає, що оцінка майна мала оскаржуватись окремо шляхом подання скарг на рішення та дії виконавця. На момент проведення електронних торгів рішення суду про стягнення боргу та виконавчий напис нотаріуса булим чинними. Представник вважає, що в даному випадку стороною позивача також пропущений строк позовної даності. Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження вжиття ним будь-яких заходів у межах виконавчого провадження. При скасуванні рішення про стягнення боргу може бути застосовано лише поворот виконання судового рішення. У матеріалах ВП є відмітка про ознайомлення позивачки з матеріалами і оцінку майна вона мала оскаржити в межах ВП шляхом подання скарги. У даній справі позивачем пропущений строк позовної давності та невірно обраний спосіб захисту, оскільки у такому випадку слід здійснювати поворот виконання скасованого рішення.

Відповідач ПВ ВО м. Києва Кошарський О.В. та представник відповідача ДТ «СЕТАМ» в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись шляхом розміщення оголошення на офіційному інтернет-сайті судової влади через їх проживання в рф та на території тимчасово окупованому м. Донецька.

Представник третьої особи служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності представника.

Суд, вислухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.08.2018 року у справі №755/15333/17 стягнуто з ОСОБА_11 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11230631000 від 08 жовтня 2007 року на загальну суму 144 328 (сто сорок чотири тисячі триста двадцять вісім) грн. 92 коп., яка складається: заборгованість по основній сумі кредиту - 105 843,68 грн.; заборгованість по процентам - 38 485,24 грн. (Т. 1, а.с. 18-20).

Постановою Київського апеляційного суду від 24.03.2021 року у справі №755/15333/17 рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 серпня 2018 року скасоване, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_11 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено (Т. 1, а.с. 25-27).

Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції скасував рішення Дніпровського районного суду м. Києва та відмовив у задоволенні позову через сплив строку позовної даності, про що було завлено стороною відповідача у Київському апеляційному суді.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11.08.2020 року у справі №755/6747/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07.04.2021 року, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 05 березня 2020 року Приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Степановичем, зареєстрований в реєстрі за № 57 (Т. 1, а.с. 21-24, 28-34).

Рішення судів мотивовані тим, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису приватний нотаріус належним чином не переконався у безспірності розміру сум боргу, не встановив, в якому розмірі виникла заборгованість як по тілу кредиту так і по відсоткам, чим припустився порушень вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів. Крім того, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально. Також, оскільки позовна давність за вимогами кредитора про стягнення боргу за основною вимогою сплила до звернення відповідача до нотаріуса, то вона сплила і до додаткової вимоги про стягнення з позивача пені, тому, не підлягала до стягнення пеня, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.

Убачається, що на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10.08.2018 року у справі №755/15333/17 судом був виданий виконавчий лист (рішення набрало законної сили 19.09.2018 року), який 16.07.2019 року був пред`явлений до виконання ПВ ВО м. Києва Кошарському О.В. та постановою від 17.07.2019 року виконавцем відкрите виконавче провадження №5956433 (Т. 1, а.с. 35-37).

Постановою від 17.07.2019 року у ВП №5956433 приватний виконавець наклав арешт на все рухоме і нерухоме майно боржниці, а також постановою від згаданої дати стягнув з боржниці основну винагороду в сумі 14432,90 грн. (Т. 1, а.с. 38-39).

20.12.2019 року приватний виконавець склав постанову про опис та арешт майна боржника у ВП №5956433, якою описано та накладено арешт на належну боржниці квартиру АДРЕСА_1 (Т. 1, а.с. 41-42).

Постановою приватного виконавця від 24.12.2019 року у ВП №5956433, призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (Т. 1, а.с. 40).

За змістом Звіту про оцінку від 09.01.2020 року, вартість квартири АДРЕСА_1 на дату оцінки становить 508040,00 грн. (Т. 1, а.с. 43-52).

Убачається, що 30.03.2020 року приватний виконавець своєю постановою об`єднав виконавчі провадження№5956433, №61662148 у зведене виконавче провадження №61677076 (Т. 1, а.с. 53).

До свого відзиву на позовну заяву відповідач ПВ ВО м. Києва Кошарський О.В. додав докази направлення на адресу позивачки: АДРЕСА_2 , кореспонденції у виконавчому провадженні, зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про опис та арешт майна боржника, повідомлення про надходження Звіту про оцінку майна від 09.01.2020 року та визначену цим Звітом вартість квартири (Т. 1, а.с. 180-187).

Згідно протоколу №471074 проведення електронних торгів від 02.03.2020 року, переможцем торгів за лотом 406907 (квартира АДРЕСА_3 ) став учасник під номером 13 - відповідач ОСОБА_7 з ціновою пропозицією 508040,00 грн. (Т. 1, а.с. 54).

07.04.2020 року приватним виконавцем складено акт у зведеному виконавчому провадженні №61677076 про проведені електронні торги, а 22.04.2020 року ОСОБА_7 видане нотаріально посвідчене свідоцтво про належність йому спірної квартири (Т. 1, а.с. 55-57).

Як убачається з матеріалів справи, 16.06.2020 року ОСОБА_7 відчужив придбану ним спірну квартиру на користь ОСОБА_9 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу №340 (Т. 1, а.с. 62-64).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (Т. 1, а.с. 65).

За даними витребуваної судом копії матеріалів спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_9 , 27.07.2021 року засобами поштового зв`язку до приватного нотаріуса надійшла заява відповідачки ОСОБА_2 про прийняття як законним представником спадщини для малолітньої ОСОБА_6 , оскільки померлий був батьком останньої (Т. 2, а.с. 115-117).

03.08.2021 року відповідачкою ОСОБА_2 особисто та безпосередньо в присутності нотаріуса, яка перевірила її особу, складено заяву про прийняття нею спадщини для її малолітньої доньки ОСОБА_6 (Т. 2, а.с. 126).

Із матеріалів спадкової справи убачається, що будь-які інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 до органів нотаріату не звертались і приватним нотаріусом було видано низку свідоцтв про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як доньки померлого ОСОБА_9 (Т. 2, а.с. 114-168).

Разом з цим, листом від 18.01.2022 року №1 приватний нотаріус роз`яснила законному представнику малолітньої спадкоємиці ОСОБА_6 , що для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом стосовно квартири АДРЕСА_1 необхідно зняти арешт із зазначеного нерухомого майна (Т. 2, а.с. 157).

Із цього приводу слід зазначити, що відповідно до положень ст.ст. 1268, 1296 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Вирішуючи спір суд по-перше виходить з такого.

У процесуальному законодавстві принцип диспозитивності реалізується через засадниче правило «ne eat judex ultra petita partium» - немає суду за межами вимог сторін. Тобто у судовому процесі потрібно виходити з того, що саме стороні належить право обрати та визначити цілі свого звернення до суду. Суд не вправі змінювати обране особою спрямування, а помилка у праві має наслідком відмову у задоволенні вимог процесуального звернення або інші несприятливі правові наслідки.

Вихід суду за межі заявлених доводів та вимог процесуального звернення конкурує з принципом змагальності, оскільки жодна сторона судового процесу не повинна спростовувати те, на що інша сторона не посилалася.

Така процесуальна дія суду як вихід за межі доводів та вимог позову позбавляє учасників справи можливості та права оспорити та спростувати ті аргументи, які, не будучи предметом заперечення в судовому провадженні, стали підґрунтям ухваленого судом рішення.

Наведені вимоги не є надмірно формальними, оскільки їх реалізація забезпечує дотримання засадничих принципів судового процесу - принципу змагальності сторін та принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та підстав позову викладених у заявах сторони позивача по суті справи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, ураховуючи наступне.

У частині першій статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.

Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Це проявляється в тому, що учасники цивільних правовідносин, як правило, самостійно ініціюють застосування норм про недійсність договору та її правових наслідків. Недійсність договору відображається (чи може відобразитися) на правах та інтересах інших учасників цивільних правовідносин, а тому повинні існувати певні правові підстави і наслідки недійсності, у тому числі для «дотичних» до неї учасників цивільних правовідносин.

У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі в редакції на час організації та проведення електронних торгів) передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з частинами першою, другою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Відповідно до вищенаведених правових норм виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, зокрема, ДП «СЕТАМ».

Згідно з пунктом 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, в редакції, чинній на час проведення електронних торгів, електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19 (провадження № 12-35 гс 21) дійшла висновку про те, що, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, проведення процедури прилюдних торгів є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).

Разом із тим, оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.

Убачається, що стосовно спірного майна відбулася спеціальна процедура його продажу на електронних торгах, але у цій справі судом не встановлено обставин неналежного виконання продавцем та покупцем своїх взаємних зобов`язань у правовідносинах купівлі-продажу чи неналежного оформлення виконавцем результатів проведеної процедури прилюдних торгів як способу вчинення правочину всупереч вимогам Порядку реалізації арештованого майна, Закону України «Про виконавче провадження» чи положенням цивільного законодавства.

З аналізу змісту статей 203, 215, 650, 655 і 656 ЦК України, положень Порядку реалізації арештованого майна вбачається, що: реалізація майна на прилюдних торгах полягає у продажі майна, за яким продавцем відчужуваного майна є боржник, переможець прилюдних торгів виступає покупцем, а особи, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба (приватний виконавець) та організатор електронних торгів; складання за результатами проведення прилюдних торгів акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №367/6231/16-ц (провадження № 14-529 цс 19) зазначено, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою - третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Подібний висновок також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №554/154/22 (провадження № 14-24цс24). Так, у постанові зазначено, що для визнання судом електронних торгів недійсними обов`язковими умовами є наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи вплинули ці порушення на результати торгів та чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Проведення електронних торгів з порушенням вимог законодавства є підставою для визнання таких торгів недійсними винятково за умови доведення порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, та у разі якщо такі порушення вплинули на результати торгів.

Тобто, для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частина перша та друга статті 273 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм, з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), свідчить про те, що наявність підстав для визнання недійсними торгів має встановлюватися судом саме на момент їх проведення. Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, в тому числі й щодо недійсності торгів, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

По своїй суті публічні торги мають бути найбезпечнішою підставою набуття майна, оскільки публічна процедура реалізації майна має гарантувати невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, набутого у такий спосіб. Очевидно, що використання як підстави для оспорення торгів визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суттєво підриває стабільність обороту та характеристику власне торгів як найбезпечнішої підстави набуття майна, за умови, що такої підстави недійсності не існувало в момент проведення публічних торгів.

Судом установлено, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі №755/15333/17 від 10.08.2018 року про стягнення з позивачка заборгованості за кредитним договором, набуло законної сили 19.09.2018 року та в подальшому було скасоване постановою Київського апеляційного суду від 24.03.2021 року.

Виконавчий напис нотаріуса №57 від 05.03.2020 року про стягнення з позивачки заборгованості за договором кредиту, був визнаний таким, що не підлягає виконанню рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11.08.2020 року у справі №755/6747/20, яке набрало законної сили 07.04.2021 року, тобто у день ухвалення постанови Київського апеляційного суду про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Отже, убачається, що на час проведення спірних електронних торгів та оформлення їх результатів рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі №755/15333/17 від 10.08.2018 року про стягнення з позивачки заборгованості за кредитним договором та виконавчий напис нотаріуса №57 від 05.03.2020 року про стягнення з позивачки заборгованості за договором кредиту були чинними.

Як зазначалось вище, наявність підстав для визнання того чи іншого правочину недійсним має встановлюватися судом саме на момент його вчинення, а рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, у тому числі й щодо недійсності правочину, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки рішення суду про стягнення заборгованості та виконавчий напис нотаріуса були чинними на час проведення електронних торгів та оформлення їх результатів, визнання в подальшому виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та скасування рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості, не є підставами для визнання проведених електронних торгів недійсними.

У свої постанові від 03.06.2024 року в справі №587/2230/21 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вказала, що Верховний Суд погоджується з наведеним висновком апеляційного суду про відсутність підстав для визнання недійсними електронних торгів, проведених на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, оскільки на час проведення електронних торгів виконавчий напис нотаріуса був чинним, а відповідне судове рішення не має зворотної дії в часі. Разом з тим права позивача можуть бути захищені шляхом відшкодування завданої йому шкоди (частина третя статті 386 ЦК України). Відповідачами за цим позовом можуть бути особи, з вини яких така шкода була заподіяна (див.: пункт 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188 цс 20)).

Також у згаданій постанові суду касаційної інстанції зазначено, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що наявні підстави для відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року у справі №712/1317/14-ц (провадження № 61-22566 св 18) та від 07 лютого 2019 року у справі №522/1516/15-ц (провадження № 61-25870 св 18), оскільки наявність підстав для визнання недійсними торгів має встановлюватися судом саме на момент їх проведення. Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, в тому числі й щодо недійсності торгів, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Про неможливість визнання електронних торгів недійсним з підстав подальшого скасування рішення суду про стягнення заборгованості, яке на момент проведення спірних електронних торгів було чинним та підлягало виконанню, свідчать висновки Верховного Суду викладені у постановах від 09.10.2024 року у справі №130/1125/22, від 14.12.2022 року у справі №205/2535/17.

Так, у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 року в справі №205/2535/17 вказано: Суд апеляційної інстанції, роблячи висновок про недійсність електронних торгів, виходив із того, що оскаржувані електронні торги були проведені на виконання судового рішення, яке в подальшому скасовано, й заборгованість позивача перед банком відсутня. Верховний Суд не погоджується з такими висновками апеляційного суду, виходячи з наступного. Відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу. Така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу). Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18). Суд апеляційної інстанції зробив передчасні висновки про наявність у спірних правовідносинах правових підстав для визнання електронних торгів недійсними, виходячи лише з того, що торги проведено у березні 2017 року на виконання судового рішення, яке в подальшому, у червні 2017 року, було скасовано. При цьому Верховний Суд наголошує, що апеляційний суд, задовольняючи позов, мотивував судове рішення виключно вказаною підставою, помилково вважаючи її належною та достатньою. Саме по собі скасування судового рішення згідно положень ЦК України не є підставою для визнання правочину недійсним. Про вказане зазначено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2022 року у справі №450/4257/20. Таким чином, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову та задовольняючи її позов, зробив передчасні висновки по суті вирішення спору, у тому числі, про недійсність торгів у зв`язку зі скасуванням заочного судового рішення, яке стало підставою для початку виконавчого провадження.

Разом з цим у постанові Верховного Суду від 28.02.2024 року в справі №205/2535/17 зазначено, що доводи касаційної скарги про скасування заочного рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року у справі №205/4528/16-ц, на підставі якого видано виконавчий лист, відкрито виконавче провадження й відбулася подальша реалізація майна на електронних торгах, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків судів про можливість вирішення питання про поворот виконання цього заочного рішення суду.

Стосовно посилань сторони позивача на те, що позивачка не знала про наявність виконавчого провадження, кореспонденція направлялась їй на невірну адресу, їй не було відомо про проведення оцінки майна, а визначена у Звіті про оцінку майна вартість квартири є заниженою, суд зазначає наступне.

Адреса позивачки: АДРЕСА_2 зазначена у виконавчому листі виданому судом на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10.08.2018 року у справі №755/15333/17 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Із матеріалів справи вбачається, що приватним виконавцем саме на зазначену адресу позивачці направлялась постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2019 року, постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника від 20.12.2019 року та повідомлення про надходження 22.01.2020 року Звіту про оцінку майна від 09.01.2020 року із зазначенням визначеної ринкової вартості об`єкта нерухомості.

Отже, приватний виконавець направляв кореспонденцію на адресу зазначену у виконавчому листі, а позивачка не довела суду у чому полягає неправильність такої адреси, яка її адреса є вірною, і в чому полягають порушення виконавця при направленні кореспонденції на адресу зазначену у виконавчому листі.

Крім того, проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_2 на час проведення електронних торгів та оформлення їх результатів підтверджується довідкою про результати перевірки по зверненню ОСОБА_1 від 15.05.2020 року, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28.04.2020 року, протоколом попередження особи про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину від 28.04.2020 року, поясненнями ОСОБА_1 від 28.04.2020 року, у яких вказана адреса позивачки (Т. 1, а.с. 71-77).

Зворотного суду не доведено.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про оцінку майна майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (в редакції на час проведення спірних електронних торгів), звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності . Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців згідно з нормами Закону України «Про виконавче провадження» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18) та від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19).

Вбачається, що позивач не скористався своїм правом оскарження проведеної оцінки майна, і суд відхиляє доводи позивача щодо неправомірності результатів оцінки майна, яка не спростована належними та достовірними доказами у визначеному законом порядку.

Підстави для встановлення порушення виконавцем порядку визначення вартості майна (відсутність огляду квартири, заниження її вартості тощо) відсутні, оскільки результати оцінки майна мають окремий, передбачений законом спосіб оскарження.

Дії приватного виконавця щодо визначення оцінки нерухомого майна не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження.

Виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації нерухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.

У своїй постанові від 11.01.2023 року в справі №522/18088/18 Верховний Суд вказав, що порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню у порядку, передбаченому цим Законом. Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що порушення, допущені приватним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, можуть бути підставою для визнання зазначених торгів недійсними.

У постановах Верховного Суду від 21.06.2023 року в справі №369/5218/19 та від 07.06.2022 року в справі №487/4684/20 зазначено, що дії приватного виконавця у виконавчому провадженні мають самостійний спосіб оскарження та, відповідно, не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) викладено такий висновок: «Порушення, допущені державним (приватним) виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом».

Позивач не оскаржувала дії виконавця щодо визначення оцінки спірного майна та підготовленого Звіту про оцінку майна, і жодними доказами не довела, що вартість нереалізованого на прилюдних торгах майна є заниженою від ринкової, та й загалом не зазначала, яка, на її думку, ринкова вартість майна мала бути станом на час проведення такої оцінки, а тому суд дійшов висновку про відсутність порушення виконавцем майнових прав та законних інтересів позивача під час передання оформлення та здійснення реалізації квартири боржника.

Позивачем не доведено обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, оскільки не надано доказів на підтвердження порушень процедури реалізації майна, які могли вплинути на результати електронних торгів.

В разі встановлення такої обставини, як реалізація майна за значно заниженою ціною, такі торги є несправедливими та не можуть створити для його учасників правомірні наслідки, однак сторона позивача не надала доказів заниження вартості реалізованого об`єкта нерухомості та не зверталась до суду із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи.

Проведення електронних торгів з порушенням вимог законодавства є підставою для визнання таких торгів недійсними винятково за умови доведення порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, та у разі якщо такі порушення вплинули на результати торгів. Тобто, у спорах про оспорювання торгів визначальним є наявність таких порушень, які б могли вплинути на їх результат і призвести до порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Доведення такого порушення прав покладається на особу, яка оспорює торги.

Стосовно інших посилань сторони позивача суд зазначає, що всупереч твердженням позивача Звіт про оцінку містить такі розділи, як «Припущення та обмежуючі умови», «Характеристика об`єкта оцінки» тощо. При цьому, позивачем не доведено, що відсутність фактичного огляду безпосередньо самої квартири будь-яким чином вплинула на визначення її вартості та на результати торгів.

Позивачка вказувала, що інформаційне повідомлення на сайті ДП «СЕТАМ» не містило повного фотографічного зображення лоту, однак сторона позивача не надала суду відповідного викопіювання з сайту та не зверталась з клопотанням про огляд сайту судом. Крім того, навіть за відсутності фотографічного зображення лоту на сайті ДП «СЕТАМ», позивачем не доведено яким чином таке могло вплинути на результати електронних торгів.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів, відповідно не можуть бути й загалом задоволені похідні вимоги про витребування спірного майна.

Разом з цим, суд звертає увагу, що вимоги сторони позивача про витребування нерухомого майна заявлені до неналежних відповідачів, що є окремою підставою для відмови у задоволенні таких вимог.

Зі змісту прохальної частини позову, з урахуванням визначеної стороною позивача нумерації відповідачів у вступній частині позову, вбачається що позивачка просить витребувати нерухоме майно від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Вказані особи не є належними відповідачами у справі, оскільки єдиною спадкоємицею майна померлого ОСОБА_9 є його малолітня донька ОСОБА_6 , до якої вимог про витребування майна позивачем не заявлено. Мати дитини не є спадкоємицею майна померлого, тож в цілому вимоги до ОСОБА_2 , як законного представника малолітньої спадкоємиці, яка лише виконала свій обов`язок з подання заяви про прийняття спадщини, не робить саму ОСОБА_2 власником спірного майна та відповідно належним відповідачем щодо витребування саме від неї спірного майна.

Суд не приймає до уваги заяви учасників справи стосовно строків позовної даності за поданим позовом, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог по суті позовних вимог, а тому питання спливу строків позовної даності чи їх дотримання або необхідність визнання/невизнання причин пропущеного строку поважними, суд не аналізує.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 3, 15, 16, 203, 215, 216, 650, 655, 656, 1268, 1296 ЦК України, Законами України «Про виконавче провадження», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського Олександра Володимировича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Фінанс», Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання недійсними електронних торгів та витребування майна - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 14.01.2025 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_11 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кошарський Олександр Володимирович (м. Київ, вул. Сурікова, корп. 8Б, оф. 333);

Відповідач - Державне підприємство «СЕТАМ» (м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6. Код ЄДРПОУ 39958500);

Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач - ОСОБА_3 (рф, АДРЕСА_5 );

Відповідач - ОСОБА_4 (рф, АДРЕСА_6 );

Відповідач - ОСОБА_5 (рф, АДРЕСА_7 );

Відповідач - ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 );

Відповідач - ОСОБА_7 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Фінанс» (м. Київ, вул. Хвойки, 15/15, код ЄДРПОУ 36698193);

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Харківське шосе, 4а, код ЄДРПОУ 37397237).

Суддя -