Ухвала

від 08.01.2025 по справі 761/47859/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/47859/24

Провадження № 1-кс/761/31591/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1

за участю представника власника майна - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

секретаря - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання представника власника майна, - адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва (справа № 752/23273/24) від 14.11.2024 року у кримінальному провадженні № 42024100000000024 відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.01.2024 року,-

У С Т А Н О В И В :

23 грудня 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника власника майна, - адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва (справа № 752/23273/24) від 14.11.2024 року у кримінальному провадженні № 42024100000000024 відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.01.2024 року, у якому останній просив скасувати арешт накладений на земельні ділянки з кадастровими номерами 5110137500:37:004:0002, 5110137500:48:006:0004, які на праві комунальної власності належать Одеській міській раді та перебувають в оренді у ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» (код за ЄДРПОУ: 39048207); нежитлову будівлю (аеросолярій) загальною площею 181,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, яка на праві власності належать ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» (код за ЄДРПОУ: 39048207); нежитлову будівлю (рятувальна станція), загальною площею 363,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, яка на праві власності належать ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» (код за ЄДРПОУ: 39048207) із забороною проведення будівельних, земельних, підготовчих робіт на цих земельних ділянках, розпорядження та використання вказаного майна, забороною органам державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів, як спеціальним суб`єктам, наділеним функціями державного реєстратора, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчинення будь-яких реєстраційних та нотаріальних дій щодо вищезазначених об`єктів нерухомого майна.

В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_5 зазначає, що СУ ГУНП у м.Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42024100000000024 відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.01.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.11.2024 року задоволено клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024100000000024 від 11.01.2024 та накладено арешт на вищевказане майно.

Разом з тим, ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» є орендарем зазначених вище земельних ділянок (володільцем майна) та власником зазначених нежитлових будівель. Відтак, товариство на підставі ст. 174 КПК України має право заявляти клопотання про скасування зазначеного арешту В судовому засіданні під час розгляду питання про арешт майна ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» присутнє не було. Про наявність оскаржуваної ухвали товариство дізналося 14.11.2024 року при врученні представнику товариства копії вказаної ухвали. Між тим, висновки, викладені в ухвалі слідчого судді про накладення арешту на майно, є такими, що суперечать вимогам закону, що регулює містобудівну діяльність, порушують охоронювані законом права скаржника та власника майна і є втручанням у законну господарську діяльність скаржника без належних на те правових підстав.

Крім того, представник власника майна зазначає, що твердження, що будівництво одразу на двох ділянках з кадастровими номерами: 5110137500:37:004:0002 та 5110137500:48:006:0004 на підставі Дозволу на виконання будівельних робіт суперечить нормам земельного та містобудівного законодавства є не вірним, оскільки товариством та уповноваженими органами було виконано усі необхідні процесуальні дії для отримання відповідного дозволу на таке будівництво. В описовій частині вказаної ухвали слідчий суддя посилається на наявність постанови про визнання зазначеного нерухомого майна речовим доказом у кримінальному провадженні. При цьому сам по собі факт наявності постанови про визнання речовим доказом не є ключовим фактором, адже, якщо виходити з структурного змісту норми ч. 3 ст. 170 КПК України, то слідує, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 Кримінального процесуального кодексу, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання майна речовим доказом.

Між тим, в матеріалах справи відсутній протокол огляду чи будь-якої іншої слідчої дії, в результаті якої було б зафіксовано фактичну наявність і площу нежитлових будівель. Відтак, висновки про розташування на вказаних земельних ділянках нежитлової будівлі (аеросолярію) загальною площею 181,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлової будівлі (рятувальної станції), загальною площею 363,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 зроблені слідчим, прокурором виключно документально, без фізичного підтвердження наявності вказаних будівель. Окрім цього, в постанові слідчого про визнання речовим доказом зазначено, що земельні ділянки та нежитлові будівлі є речовими доказами, оскільки були знаряддям вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди. При цьому, відповідно до витягу з ЄРДР кримінальне правопорушення орган досудового слідства вбачає у «зловживанні службовим становищем службовими особами КП «Київський інститут земельних відносин», Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та інших контролюючих органів у сфері земельних відносин та містобудування». Тобто, виходячи зі змісту постанови про визнання речовим доказом, знаряддям вчинення злочину службовими особами були саме земельні ділянки та нежитлові будівлі. Однак, зовсім не зрозуміло тоді у який спосіб використовували службові особи знаряддя злочину у вигляді нерухомого майна при вчиненні службового злочину. Крім того, клопотання прокурора про арешт майна не містить інформації, яка б в повній мірі визначала і обґрунтовувала позицію прокурора щодо необхідності накладення арешту на майно на даній стадії досудового розслідування.

Враховуючи вищевикладене, представник власника майна - адвокат ОСОБА_5 просив скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.11.2024 року задоволено клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024100000000024 від 11.01.2024 та накладено арешт на вищевказане майно.

Представник власника майна - авдокат ОСОБА_2 у судовому засіданні клопотання про скасування арешту майна підтримав та просив задовольнити з підстав, зазначених у ньому.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту майна. Крім того, зазначив, що апеляційним судом переглядалась скарга на вказану ухвалу та залишена без задоволення. Крім того, органом досудового розслідування було отримано дозвіл на огляд вказаного майна.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні прокурора, та відповідати вимогам закону.

Так, судом установлено, що СУ ГУНП у м.Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42024100000000024 відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.01.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.11.2024 року задоволено клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024100000000024 від 11.01.2024 та накладено арешт на вищевказане майно.

10.12.2024 року ухвалою Київського апеляційного суду м.Києва ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 14.11.2024 року про накладення арешту майна залишено без змін.

За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Так, згідно зі статтями 131 та 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У свою чергу, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Разом з цим, оцінивши в сукупності долучені прокурором до клопотання матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування, накладення арешту на зазначене у клопотанні майно є співрозмірним завданням кримінального провадження, з огляду на те, що прокурором надано достатні докази, на підставі яких можна встановити всебічно та об`єктивно потребу у обмеженні прав власності на вказане майно.

Крім того, обґрунтованість втручання у право власності осіб на арештоване майно (земельні ділянки) також було встановлено судом апеляційної інстанції при розгляді скарги на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва про накладення арешту на майно.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про те, що прокурором була доведена необхідність накладення арешту на перелічене у клопотанні майно, судом апеляційної інстанції було також підтверджено обґрунтованість ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 14.11.2024 року про накладення арешту на майно, а тому підстави для задоволення поданого клопотання відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 117, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання представника власника майна, - адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва (справа № 752/23273/24) від 14.11.2024 року у кримінальному провадженні № 42024100000000024 відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.01.2024 року - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1