Постанова

від 15.01.2025 по справі 554/7489/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/7489/24 Номер провадження 22-ц/814/499/25Головуючий у 1-й інстанції Черняєва Т. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження без виклику часників в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 10 вересня 2024 року (час ухвалення судового рішення з 13:45:31 год до 16:56:04 год, дата виготовлення повного тексту судового рішення - 16 вересня 20214 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

У С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, просила стягнути з АТ «Універсал Банк» на її користь суму вкладу у розмірі 49 977 грн 92 коп.

Заявлені вимоги мотивовані безпідставним списанням банком коштів з вкладного рахунку та відмовою банку у поверненні депозиту.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу задоволено.

Стягнуто з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу у сумі 49 977,92 грн.

Стягнуто із АТ «Універсал Банк» на користь держави судові витрати у сумі 1 211,20 грн.

В апеляційнійскарзі АТ«Універсал Банк», посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказувало, що судом першої інстанції взагалі не взято до уваги жодного аргументу, які надавались відповідачем, поверхнево досліджено обставини справи, не визначено специфіку правовідносин, що виникли у цій справі.

Додатково вказує, що банк своїм листом повідомив позивача, що відповідно п.п.4 п.5 ст.1 Загальних умов Депозиту monobank повернення депозиту відбувається виключно на поточний рахунок основної картки monobank, який вона повинна вказати в заявці, чого не було зроблено.

Звертає увагу, що в даному випадку розглядається справа щодо стягнення з банку коштів з депозиту і не встановлюється нібито шахрайські обставини, які є предметом дослідження у кримінальному провадженні, а тому посилання суду на дані обставини є безпідставним.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 навела свої заперечення на доводи апеляційної скарги та, стверджуючи про їх необґрунтованість, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Зокрема вказує, що доводи апеляційної зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм законодавства України, висловлення незгоди з наданою судом першої інстанції правовою оцінкою наданих у справу доказів у сукупності зі встановленими обставинами, що не є належними підставами для скасування судового рішення.

Єдиною підставою для скасування судового рішення скаржник зазначає помилковість висновків суду про те, що наявність простроченої заборгованості не є підставою для звільнення від виконання обов`язку повернення грошового вкладу.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 27.09.2023 між ОСОБА_1 та АТ Універсал Банк укладено договір банківського вкладу №90.30.0002317135. Строк депозиту: на 275 днів до 27.06.2024 включно. Дата повернення депозиту: 28.06.2024. Запланована сума депозиту: 27 707,60 грн. На депозит нараховуються проценти за ставкою в розмірі: 14,0% річних. Проценти за депозитом збільшують суму депозиту. Періодичність виплати процентів за депозитом: щомісяця. Депозитний рахунок НОМЕР_1 . Рахунок до запитання: НОМЕР_2 . За рахунком до запитання нараховуються проценти за ставкою: 0,01% річних. Дострокове розірвання депозитного договору не передбачено.

Продовження депозиту на новий строк: автоматично, якщо клієнт не ініціював виплату депозиту у мобільному застосунку у порядку, передбаченому договором. У перші два календарні дні після продовження депозиту на новий строк клієнт має право повернути депозит.

Порядок повернення депозиту: 1.На рахунок до запитання наступного дня після закінчення строку депозиту. 2. З рахунку до запитання за розпорядженням власника рахунку переказ: на власну Основку картку monobank/ Universal Bank; на власну картку іншого банку; за реквізитами у інший банк; готівкою за отриманим в Мобільному застосунку касовим кодом в касі Банку / банків-партнерів (а.с.3).

28.06.2024 настав строк повернення депозиту.

01.07.2024 позивачка ОСОБА_1 звернулася до АТ Універсал Банк із листом про повернення їй депозиту за реквізитами, доданими до листа (а.с.7).

03.07.2024 отримано відповідь від Банку про те, що під час ініціювання виплати депозиту клієнт зазначає номер платіжної картки, на поточний рахунок якої зараховується сума депозиту, шляхом подачі відповідної заявки в Мобільному застосунку, яка підписується клієнтом із використанням ЕП. При цьому у випадку наявності простроченої заборгованості клієнта перед банком понад 15 календарних днів, виплата депозиту здійснюється виключно на поточний рахунок основної картки monobank | Universal Bank (а.с.8).

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024170420000048 від 05.01.2024, 04.01.2024 до Полтавського РУП надійшла заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що 04.01.2024 невідома особа, шляхом обману із використанням посилання на сайті інтернет-оголошень ОЛХ, під приводом купівлі валізи змогла заволодіти грошовими коштами у розмірі 68 864 грн, які зберігалися на картці № НОМЕР_3 належній заявниці, чим спричинила останній матеріального збитку на вказану суму (а.с.12).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підписання правил надання банківських послуг тарифів не свідчить про укладення договору за правилами ч.1 ст.634 ЦК України, тому відсутні підстави вважати узгодженими у встановленому законом порядку умови повернення депозиту, на яких наполягає банк.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується таким.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положенням частин першої, третьої статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Частиною першою статті 1071 ЦК України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.

Частиною другою згаданої статті встановлено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимість доказів полягає в тому, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, і обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 77 - 80 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала, що вона є споживачем банківських (фінансових) послуг в АТ «Універсал Банк», в якому відкрила рахунок, в подальшому розмістила на цьому рахунку грошові кошти в сумі 27 707,60 грн, однак після настання строку повернення коштів банк в односторонньому порядку всупереч власним Умовам і правилам відмовив позивачу у поверненні коштів.

На підтвердження таких обставин позивачкою надано копію заяви клієнта на оформлення депозиту (банківського вкладу) «Стандартний) без права дострокового розірвання № 90.30.0002317135 від 27.09.2023(а.с.3-4), копію виписки за депозитом ( а.с.5-6), копію листа вимоги про повернення коштів (а.с.7, 9) копію листа банку про відмову у поверненні коштів (а.с.8).

Заперечуючи проти позову, АТ «Універсал Банк» вказував на наявність у позивачки кредитного договору від 30.10.2020 і те, що п.10 вказаного договору позивачка надала право та доручила банку здійснювати договірне списання коштів з усіх її рахунків, відкритих у банку, без додаткових її розпоряджень, для погашення будь-яких інших її грошових зобов`язань перед Банком, що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між нею та банком.

На підтвердження своїх заперечень відповідачем надано копію анкети- заяви до договору про надання банківських послуг (а.с.23), копію умов та правил обслуговування при наданні банківських послуг (а.с.28), копію умов та правил надання банківських послуг (а.с.29-92).

По суті, заперечення банка проти позову і доводи апеляційної скарги полягають у твердженні проте, що згідно Загальних умов Депозиту monobank, Умов та правил обслуговування в АТ «Універсалбанк» повернення вкладу можливо виключно на поточний рахунок основної картки; при цьому якщо на основній кредитній картці обліковується заборгованість, то, відповідно, заборгованість погашається за рахунок вкладу.

Банк з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 січня 2921 року (справа № 755/6962/19), наполягає на тому, що підписавши анкету-заяву, позивачка уклала договір, який має виконуватися, навіть у випадку, якщо вона не розуміє його зміст.

Оцінюючи наведені доводи, апеляційний суд враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зроблено такий висновок: «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.»

У постанові ВС від 18 травня 2022 року (справа №697/302/20) підтверджено, що саме наведений вище підхід до оцінки факта узгодження між сторонами істотних умов договору застосовується також і у межах правовідносин, що виникають у зв`язку із укладенням кредитного договору у системі Monobank, що запроваджена (практикується) АТ «Універсал Банк».

Матеріали справи не містять підписаних позивачкою Загальних умов Депозиту monobank, Умов та правил обслуговування в АТ «Універсалбанк», отже відсутні підстави вважати доведеним той факт, що сторони погодили у встановленому ЦК України порядку усі істотні умови повернення депозиту, зокрема таку умову, як повернення депозиту виключно на основний рахунок задля погашення заборгованості, яка на ньому обліковується.

Згідно заяви клієнта (а.с.3) депозит повертається на рахунок «до запитання», а з рахунку «до запитання» за розпорядженням власника рахунку на власну основну картку monobank, на власну картку іншого банку, за реквізитами в інший банк, готівкою.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що АТ «Універсал Банк» не виконав умов депозитного договору, не повернув ОСОБА_1 своєчасно кошти з нарахованими відсотками.

Обставини, на які зроблене посилання в апеляційній скарзі, були проаналізовані судом першої інстанції у сукупності з іншими доказами і фактами, яким суд надав правильну оцінку.

Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не встановлено.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргуАкціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з урахуванням положень ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 15 січня 2025 року.

ГоловуючийсуддяО.А.Лобов

СуддіА.І.Дорош

В.М.Триголов