Рішення

від 15.01.2025 по справі 299/2391/24

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.01.2025 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд, Закарпатської області у складі головуючого судді А.А.Надопта, секретар судового засідання О.М.Стрижак, за участю позивача та його представника адвоката Б.М.Дидиснької, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа- Орган опіки та піклування Вилоцької селищної ради про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

В суді перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Вилоцької селищної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в якій він просить суд позбавити відповідачку батьківських \материнських\ прав відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з неї на його користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1\4 частки всіх видів від всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви в суд і до досягнення дитиною повноліття.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що з 2015 року і до червня 2016 року він проживав з відповідачкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась донька - ОСОБА_3 . В свідоцтві про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 , виданому Мукачівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Закарпатській області від 04.11.2016 року, батьком записаний позивач. Через п`ять місяців після народження доньки відповідачка залишила позивача і дитину, донька ОСОБА_4 зареєстрована та постійно проживає з батьком, повністю знаходиться на його утриманні, вихованні, матеріальному забезпеченні. До 2-х річного віку дитини відповідачка інколи приходила відвідувати доньку. Після того як донька в 2-х річному віці пішла у дитячий садок, відповідачка повністю припинила цікавитись нею. Відповідачка є інвалідом 2-ої групи довічно, вона знаходиться на "Д" обліку у психіатра, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №0736640, виданою 17.02.2017р. У відповідачки є старша донька, яку вона народила від іншого чоловіка, їй вже виповнилось 24 роки, а вихованням цієї дитини займались батьки відповідачки, які її позбавили материнських прав.

Позивач стверджує, що з 2018р. відповідачка взагалі припинила цікавитись донькою, проживає та зареєстрована у АДРЕСА_1 , у квартирі, яку успадкувала після смерті батьків згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.07.2014р., виданого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області, зареєстрованого в реєстрі за №1260. Доньку ОСОБА_5 повністю матеріально утримує та забезпечує батько, який є інвалідом Ш групи по трудовому каліцтву. Отримує пенсію розміром 2900 гривень та 4200 гривень, які отримує від Фонду соціального страхування в зв`язку з отриманням травми на виробництві, під час роботи на Вилоцькому деревообробному комбінаті. Крім того, він займається вирощуванням сільськогосподарської продукції, вирощує фруктові дерева, займається реалізацією фруктів та овощів, що також є одним із джерел його доходу. Позивач ніколи не притягався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, спиртними напоями не зловживає, проживає разом з донькою та матір`ю в квартирі АДРЕСА_2 . Власником квартири є його матір - ОСОБА_6 . Донька ОСОБА_4 навчається в 2-му класі Вилоцької ЗОШ І-ІЇЇ ст.№1, вчиться добре, із задоволенням, охайна, доглянута, дисциплінована, в характеристиці, виданій на ОСОБА_3 , директором школа написано, що її батько постійно відвідує батьківські збори і є членом батьківського комітету, приймає активну участь у житті класу його доньки. Все це свідчить, що тільки позивач займається вихованням, забезпеченням дитини, а відповідачка повністю ухилилась від виконання своїх обов`язків, інколи буває агресивною, тому в інтересах дитини, щоб її мати була позбавлена материнських прав.

На підставі наведеного позивач просить суд ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканку АДРЕСА_1 , позбавити батьківських \материнських\ прав відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з неї на користь його- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1\4 частки всіх видів від всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви в суд і до досягнення дитиною повноліття.

В судовому засіданні позивач та його представник, адвокат Дидинська Б.М., свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та просила такі задоволити.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином неодноразово, про що свідчить судова повістка та оголошення на ВЕБ-сайті Виноградівьского районного суду, причини неявки суду не повідомила.

Враховуючи, що відповідачка повідомлений належним чином вкотре не з`явилася до суду без повідомлення причин, не подала відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Так, за змістом ч.2 ст.43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник третьої особи- Органу опіки та піклування Вилоцької селищної ради в судове засідання не з`явився, подав до суду 18.06.2024р. Висновок органу опіки та піклування №02-10/1088 від 17.06.2024р., в якому, посилаючись на те, що відповідачка по справі в полі зору служби у справах дітей Вилоцької селищної ради не перебувала, а відтак у прийнятті рішення про позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладає на розсуд суду, який просив взяти до уваги при винесенні рішення по суті.

Отже, заслухавши пояснення позивача та його представника, які наполягали на задоволенні їх вимог, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, в тому числі і зміст Висновку органу опіки та піклування від 18.06.2024р., суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950р. кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суди, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя (ст.5 ч.1 ЦПК), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.89 ЦПК України з врахуванням положень ст.ст.76-88 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.ст.12,13,78,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов`язані довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд вважає, що правовідносини, які склались між сторонами, врегульовані нормами Сімейного Кодексу України.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що право на особисте та сімейне життя гарантовано Конституцією України, згідно до якої ніхто не може зазнавати втручання в його особисте та сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст.32 Конституції України); сім`я, дитинство, материнство та батьківство охороняється державою (ст.51 Конституції України).

Так, у відповідності до ст.164 ч.1 СК України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї з моменту народження, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладаються однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Діти та батьки відповідно до ст.14 Закону України «Про охорону дитинства» не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Визначаючи основні інтереси дитини в кожному конкретному випадку, слід враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли сім`я особливо непридатна або виразно неблагополучна; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечити її розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, яке не є неблагополучним.

З огляду на принципи, проголошені Європейським судом з прав людини, для розлучення дитини з батьками суд встановлює: 1) провинну поведінку батьків; 2) справжню небезпеку умов для дитини; 3) доказову базу зазначених обставин; 4) застосування тимчасових проміжних заходів до батьків; 5) обов`язкове слухання свідчень самої дитини.

Сімейний кодекс України закріпив вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав і найпоширеніші з них це ухилення від виконання своїх обов`язків із виховання дитини

Як визначив Верховний Суд України, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків - це коли вони не дбають про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя.

Мається на увазі, що батьки не забезпечують необхідне харчування, медичний догляд, лікування дитини, а це негативно впливає на її фізичний розвиток як складник виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, потрібному для її нормального самоусвідомлення; не дають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для здобуття освіти.

З матеріалів справи та пояснень позивача у суді встановлено, що він з 2015р. і до червня 2016 р. проживав у фактичних шлюбних відносинах разом з відповідачкою ОСОБА_2 , від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась донька - ОСОБА_3 , в свідоцтві про народження якої серії НОМЕР_1 , виданому Мукачівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Закарпатській області від 04.11.2016 року, батьком записаний саме позивач.

Отже, відповідач є батьком неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з батьком, позивачем по справі, який і просить суд позбавити відповідачку батьківських (материнських) прав щодо цієї дитини, а також стягнути з неї і аліменти.

Між тим, згідно ст.ст.3,4,5 Конвенція ООН про права дитини, яка прийнята 20.11.1989р. Генеральної Асамблеї ООН, яка ратифікована та набула чинності в Україні з 27.09.1991р., усі дії щодо дитини мають виконуватися в інтересах дитини. Якщо рідні, або ті особи, які несуть відповідальність за дитину, недбало виконують свої обов`язки, держава має забезпечити дитині належний догляд і піклування. Держава має вживати всіх необхідних заходів для реалізації прав дитини. Держава не може залишати поза увагою права дитини.

У преамбулі до зазначеної Конвенції зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні; батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ст.18 Конвенції про права дитини).

Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалась з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію (ст.9 Конвенції).

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959р., як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Дитині повинні бути надані всі можливості та сприятливі умови для фізичного, розумового, духовного, морального розвитку, дитина повинна зростати під піклуванням та відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, морального та матеріального забезпечення, дитина має право на освіту, яка має бути обов`язковою, сприяти її загальнокультурному розвитку, відповідальність за освіту та навчання дитини лежить перш за все на її батьках.

Зазначенні міжнародні стандарти відображені в національному законодавстві, зокрема, статтею 150 Сімейного кодексу України закріплені обов`язки батьків по вихованню та розвитку дітей, у числі яких передбачені турбота про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка її до самостійного життя.

Ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, установленої законом. Відповідно до ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно положень Закону та роз`яснень, даних у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав"(зі змінами, внесеними згідно з постановою Верховного Суду № 20 від 19 грудня 2008 року) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є таким, коли суд на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених належними і допустимими доказами, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, правильно витлумачивши ці норми .

Звертаючись до суду з даним позовом, з урахуванням позовних вимог, позивач виходив з того, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , не цікавиться станом її здоров`я, розвитком, успіхами у школі, відповідачка, яка є інвалідом 2-ої групи довічно, і знаходиться на "Д" обліку у психіатра, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №0736640, виданою 17.02.2017р., повністю припинила цікавитись нею, сама проживає та зареєстрована у АДРЕСА_1 , у квартирі, яку успадкувала після смерті батьків згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.07.2014р.

Пленум Верховного Суду України в пунктах 15,16 постанови від 30.03.2007р. №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла 18 років, і тільки на підставах, передбачених ст.164 СК України.

Так, ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, установленої законом, зокрема, частиною 1 ст.164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.16 постанови Пленуму від 30.03.2007р. №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормальному самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов`язків, проте таких фактів, які можна розцінити як ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків, позивачка в порушення вимог ст.ст.12,13 ЦПК України не навела, як і не довели вини відповідача та свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками щодо їх спільної дочки.

Обгрунтовуючи свої вимоги щодо підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав щодо їх дочки, окрім вищенаведеного, позивач послався на те, що відповідачка є інвалідом 2-ої групи довічно, вона знаходиться на "Д" обліку у психіатра, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №0736640, виданою 17.02.2017р., окрім того, у відповідачки є старша донька, яку вона народила від іншого чоловіка, їй вже виповнилось 24 роки, а вихованням цієї дитини займались батьки відповідачки, які її позбавили материнських прав, однак на переконання суду, як окремо, так і у своїй сукупності ці дані не доводять те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_4 або свідомо нехтує ними, а знаходження дочки у позивача та наявності захворювань у відповідачки, не є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на недобросовісних батьків і це можливо лише у випадках визначених статтею 164 СК України, а саме якщо батьки: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

При цьому, тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Так, Законом визначено, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Отже, батько (мати) може бути позбавлений батьківських прав, лише у разі, встановлення наявності фактів злісного нехтування ним (ними) своїми батьківськими обов`язками щодо дитини, зокрема врахувавши бажання батька не спілкуватись з дитиною, й не бажання приймати участь у вихованні дитини.

Такі факти підтвердилися в судовому засіданні, зокрема поясненнями позивача ОСОБА_7 , та малолітньої ОСОБА_3 .

Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Між тим, органу опіки та піклування подав до суду 18.06.2024 р. свій висновок органу опіки та піклування №02-10/1088 від 17.06.2024р., відповідно до якого, зважаючи на те, що відповідачка по справі в полі зору служби у справах дітей Вилоцької селищної ради не перебувала, а відтак у прийнятті рішення про позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Вилоцька селищна рада покладається на розсуд суду.

Між тим, орган опіки і піклування не лише має право подати такий позов, а і є обов`язковою стороною під час розгляду цієї категорії справ: саме орган опіки і піклування в кожній справі надає суду свій висновок про доцільність позбавлення батьківських прав. І суд має право не погодитися з висновком органу опіки і піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), лише якщо він недостатньо обґрунтований, суперечить інтересам дитини.

З приводу цього суд зазначає, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Крім того, позивач бажає вирішити спір про стягнення із співмешканки аліментів на утримання дитини, оскільки відповідачка взагалі ніякі кошти не дає, а відтак позивач пропонує стягувати аліменти з відповідачки в розмірі 1\4 частки від всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, так як відповідачка є інвалідом другої групи і отримує пенсію в розмірі 2900 гривень.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України). Проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ч. 2 ст. 141 СК України).

Згідно статті 181 Сімейного кодексу за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1)стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2)стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини,батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку \доходу\ матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України: стану здоров`я і матеріального становища одержувача аліментів і платника аліментів: наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів та інші обставини, що мають істотне значення.

З огляду на встановлене, суд приходить до переконання, що в ході судового розгляду справи встановлено беззаперечні, достатні та належні докази, які свідчать про умисне і свідоме ухилення відповідачки від виконання нею своїх материнських обов`язків по вихованню дочки ОСОБА_4 , а відтак позов підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог та керуючись ст.ст.10,12, 13,18,81,223,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа- Орган опіки та піклування Вилоцької селищної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задоволити

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканку АДРЕСА_1 , батьківських \материнських\ прав відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканки АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешканця АДРЕСА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1\4 частки від всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви в суд і до досягнення дитиною повноліття.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийА. А. Надопта