Постанова

від 15.01.2025 по справі 712/1898/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/153/25Головуючий по 1 інстанціїСправа №712/1898/23 Категорія: 314000000 Пироженко В.Д. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Карпенко О.В., Василенко Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» адвоката Гаврилова Дмитра Олексійовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 жовтня 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг,

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (далі ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське Хімволокно») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» покладено обов`язок забезпечення тепловою енергією населення, організацій та підприємств всіх форм власності у м. Черкасах здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» ВП «Черкаська ТЕЦ».

Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 своєчасно та у повному обсязі з листопада 2014 року по листопад 2022 року не вносив плату за отримані житлово-комунальні послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на листопад 2022 року становить 46 982,48 грн.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 46 982,48 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 17 764,01 грн. та 3% річних в розмірі 5 597,42 грн. та судові витрати в сумі 2 684 грн.

В ході розгляду справи у суді першої інстанції представник позивача позовні вимоги уточнила та просила суд стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні, 3% річних та судовий збір, оскільки відповідач в лютому 2024 року сплатив заборгованість за отримані послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 жовтня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське Хімволокно» суму інфляційних збитків 3190,25 грн., 3% річних в сумі 812,53 грн., судовий збір в розмірі 459,88 грн., а всього 4462,66 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем в судовому засіданні заявлено вимогу про застосування строку позовної давності до даних правовідносин.

Позивач звернувся до суду з позовом 28.02.2023 року. Таким чином, суд вважав, що інфляційні та 3% річних мають стягуватися за період з лютого 2020 по лютий 2023 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське Хімволокно» - адвокат Гаврилов Д.О. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства інфляційну складову боргу у розмірі 17764,01 грн., 3% річних у розмірі 5597,42 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що згідно інформації Управління з питань державної реєстрації ЧМР від 13.01.2022 року №28889-01-10 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_1 протягом всього спірного періоду.

Щодо строку позовної давності зауважує, що з розрахунку заборгованості за о/р № НОМЕР_1 вбачається, що протягом всього строку виникнення заборгованості відповідач періодично вчиняв дії, що свідчать про визнання ним заборгованості перед підприємством.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 у лютому 2024 року (тобто після винесення заочного рішення суду) сплатив заборгованість за отримані послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, представником позивача в Соснівський районний суд м. Черкаси було подано заяву щодо закриття справи в частині позовних вимог щодо основного боргу. А в частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних, 3% річних та судового збору позивач підтримує в повному обсязі, так як оплата відбулася після подачі позову.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), що підтверджується відповіддю № 6031 від 29.03.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру, яка була надана на запит суду.

З листа Департаменту «Центру надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 26.10.1988 року і дотепер.

З матеріалів справи встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу 1/3 частки в праві власності на квартиру від 29.11.2015 року ОСОБА_1 належить 1/3 частка у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно з договором дарування частки квартири від 19.10.2021 року ОСОБА_1 належить 1/3 частка у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 .

З наданого позивачем розрахунку, інфляційні за період з листопада 2014 по листопад 2021 становлять 17 764,01 грн., а 3% річних з листопада 2014 по грудень 2021 становлять 5597,00 грн.

З моменту надання позивачем споживачам послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання між сторонами справи відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виникли правовідносини, які полягають, зокрема, у наявності в споживача зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за спожиті послуги. При цьому, відсутність відповідного договору на їх надання не звільняє споживачів від обов`язку оплачувати надані житлово-комунальні послуги, враховуючи норми п.1 ч.2 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Аналогічна правова позиція міститься в постановах ВС від 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 18.03.2019 у справі №210/5796/16-ц, від 18.12.2019 у справі №522/2625/16-ц, від 25.03.2020 у справі №211/3347/18-ц.

Такі висновки під сумнів скаржником не ставляться.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VІІІ житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд згідно нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги-послуги зпостачання тарозподілу природногогазу,постачання тарозподілу електричноїенергії,постачання тепловоїенергії,постачання гарячоїводи,централізованого водопостачання,централізованого водовідведення,управління побутовимивідходами (п. 2 ч. 1 ст. 5 цього закону).

Права та обов`язки споживача визначені у статті 7 згаданого Закону.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 1 Закону №2189-VІІІ індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Крім того,згідно ізст.9цього закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Аналогічні положення щодо обов`язку нести витрати на утримання житла членами сім`ї наймача містить також ст. 64 ЖК України.

Частина 3 статті 156 ЖК України передбачає, що повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири).

Указані правові норми покладено в обґрунтування позовних вимог щодо необхідності солідарного стягнення з відповідачів вартості наданих комунальних послуг у квартирі, в якій вони проживають.

Таким чином обов`язок по сплаті комунальних послуг покладається не лише на власника квартири, а також на членів сім`ї власника, які проживають разом з власником або ж з ним зареєстровані.

Одночасно згідно ч. 3 ст. 13 Конституції України власність зобов`язує. Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 541 ЦПК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З огляду на зазначене та обставина, що відповідач набув право власності на зазначену квартиру (повну частку) у 2021 році не свідчить про відсутність його обов`язку зі сплати комунальних послуг за весь період нарахування боргу, оскільки ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 26.10.1988 року.

З матеріалів справи установлено, що ОСОБА_1 визнав борг та сплатив його в ході розгляду справи.

Щодо строку позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Європейський суд з прав людини зауважує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути порушені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четвертастатті 267 ЦК України).

Як вбачається із розрахунку заборгованості борг у відповідача виник з листопада 2014 року та розрахований позивачем по листопад 2022 року у розмірі 46982,48 грн.

Установлено, що в ході розгляду справи, а саме після ухвалення заочного рішення, відповідач сплатив борг у повному обсязі, що не заперечується позивачем та у зв`язку з чим товариством підтримано позовні вимоги лише щодо стягнення 3% пічних та інфляційних втрат.

Відповідно до частин 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Протягом періоду часу нарахування заборгованості відповідачем здійснювалася періодична оплата житлово-комунальних послуг, а саме у листопаді 2014 року, у січні 2015 року, червні 2015 року, у червні 2016, у січні 2017 року, у травні 2017 року, у серпні 2018 року, у вересні 2018 року, у жовтні 2018 року,у грудні 2018 року, у січні 2019 року, у лютому 2019 року, у березні 2019 року, у травні 2019 року, у жовтні 2019 року, у грудні 2019 року, у серпні 2020 року, листопаді 2020 року, у лютому 2021 року, у січні 2022 року, у серпні 2022 року, у вересні 2022 року, у жовтні 2022 року.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредиторазобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши, що споживач послуг ОСОБА_1 періодично сплачував заборгованість за надані послуги, чим визнавав існування заборгованості та переривав перебіг позовної давності, колегія суддів доходить висновку про відмову у застосуванні положень частини четвертоїстатті 267 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, позивач має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для застосування строків позовної давності до вимог заявлених позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому такі вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України).

Щодо судового збору

Відповідно до частини 13 статі 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Врахувавши обставини даної конкретної справи, а саме ту обставину, що позивачем не підтримуються позовні вимоги в частині боргу з підстав його погашення в ході розгляду справи, але який існував на час звернення із позовом до суду, колегія суддів доходить висновку про необхідність стягнення на користь позивача понесених витрат зі сплати судового збору в суді першої та апеляційної інстанцій у повному обсязі.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське Хімволокно» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6710,00 грн. (2684,00 грн. + 4026,00 грн.)

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» адвоката Гаврилова Дмитра Олексійовича задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» інфляційну складову боргу у розмірі 17 764,01 грн., 3% річних у розмірі 5597,42 грн., а всього 23361,43 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» судовий збір у розмірі 6710,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді