Ухвала

від 14.01.2025 по справі 688/5454/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 688/5454/24

Провадження № 11-кп/820/159/25

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

представника ШВК №98 ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому та в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргоюзасудженого ОСОБА_6 на ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

В.о. начальника ДУ «Шепетівська виправна колонія №98» ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_6 .

Ухвалою Шепетівськогоміськрайонного судувід 03грудня 2024року в задоволенні клопотання в.о. начальника ДУ «Шепетівська виправна колонія №98» ОСОБА_9 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційнійскарзі засуджений ОСОБА_6 просив скасувати ухвалу Шепетівського міськрайонного суду від 03 грудня 2024 року та постановити нову, якою застосувати до нього ст.81 КК України.

Уважав, що ухвала місцевого суду є незаконною, необгрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права.

Зазначав, що висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

Наголошував, що станом на день розгляду клопотання він відбув більше ніж 2/3 необхідних частини строку призначеного йому судом покарання.

Зауважував,що висновоксуду пронедоведення йоговиправлення єбезпідставним,оскільки упродовжвідбування призначеногойому покараннявін жодногоразу недопускав порушеньрежимних вимог,до дисциплінарноївідповідальності непритягувався.Тричі заохочувавсяадміністрацією установиза виконанняпокладених обов`язків,додержання правилповедінки таправил внутрішньогорозпорядку колонії,дотримання правилтрудового розпорядкута вимогбезпеки праці. Підвищував свій освітній та професійний рівень, а саме у 2024 році закінчив Шепетівський навчальний центр №98 та здобув професію «Токар».

Крім того, зазначав, що представник установи характеризував його виключно з позитивного боку та просив задовольнити клопотання начальника установи, оскільки він ( ОСОБА_6 ) своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення, а прокурор у судовому засіданні місцевого суду не заперечував проти задоволення клопотання.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту оскарженого судового рішення та доводів апеляційної скарги; пояснення засудженого ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги з викладених у ній мотивів; думку представника ДУ «Шепетівська виправна колонія №98» ОСОБА_7 , прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти апеляційної скарги; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.

Згідно зі ст.81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за умови, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та після фактичного відбуття ним призначеної судом частини строку покарання, яка визначена у ч.3 ст.81 КК України.

За змістом закону, становлення особи на шлях виправлення це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і ставленні до праці, які свідчать про успішне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватися й в умовах відбування менш суворого покарання. Становлення особи на шлях виправлення для зазначеного виду заміни покарання характеризується зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці. Цей висновок повинен ґрунтуватись не на характеристиці особи за період, що безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення, а на даних за весь час відбування покарання або принаймні протягом значної частини цього строку.

Отже, законодавцем визначено, що застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є не обов`язком,а правом і таке звільнення може бути застосоване за певних умов, а саме переконання суду в тому, цілі покарання досягнуті в більш короткий строк, ніж це було визначено вироком.

Установлено, що ОСОБА_6 , засуджений 06 травня 2021 року Дружківським міським судом Донецької області за ч.2 ст.186, ч.1 ст.71 КК України до 5 років позбавлення волі.

Вироком Донецького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року вирок Дружківського міського суду Донецької області від 06 травня 2021 року в частині кваліфікації дій змінено: перекваліфіковано дії з ч.2 ст.186 КК України на ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України. Цей вирок в частині призначення покарання скасовано та призначено за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186, ч.1 ст.71 КК України 5 років 1 місяць позбавлення волі. У решті вирок залишений без змін.

Початок строку 20 листопада 2020 року, закінчення строку відбування покарання 20 грудня 2025 року.

Місцевим судом установлено, що станом на день розгляду клопотання, засуджений ОСОБА_6 відбув більшу половину строку покарання.

Відповідно до усталеної судової практики при з`ясуванні судом питання про становлення засудженого на шлях виправлення враховується його ставлення до вчиненого ним злочину, до праці.

З матеріалів особової справи ОСОБА_6 вбачається, що за час відбування покарання він неодноразово, у період, що надає можливості застосування відносно нього пільги, в тому числі у виді умовно-дострокового звільнення звертався до комісії установи з відповідними заявами. Зокрема:

- після 30 липня 2022 року, наставав період у який відповідно до ст.101 КВК України, засуджений підлягав переведення до дільниці соціальної реабілітації за формальними ознаками по відбуттю 1/3 частини строку покарання, однак протоколом №24 від 17 серпня 2022 року було відмовлено оскільки останній не довів своє виправлення;

- після 04 червня 2023 року, наставав період у який відповідно до ст.82 КК України, строк відбування засудженим покарання підлягав заміні невідбутої частини покарання більш м`яким за формальними ознаками по відбуттю 1/2 частини строку покарання протоколом №25 від 28 червня 2023 року відмовлено, оскільки засуджений не довів своє виправлення;

- після 09 квітня 2024 року, наставав період у який відповідно до ст.81 КК України, строк відбування засудженим покарання підлягав умовно-дострокомому звільненню за формальними ознаками по відбуттю 2/3 частини строку покарання протоколом №17 від 22 квітня 2024 року відмовлено, оскільки засуджений не довів своє виправлення.

Відповідно до характеристики, ОСОБА_6 за весь період відбування покарання мав 3 подяки за виконання покладених обов`язків та дотримання правил поведінки, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки. До дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Враховуючи особу засудженого та його поведінку за весь період відбування покарання, ставлення до праці, тяжкість злочину, за який останній відбуває покарання, суд уважав, що ОСОБА_6 , не довів свого виправлення та існують обґрунтовані сумніви, що він не вчинить нових кримінальних правопорушень після дострокового звільнення і в майбутньому готовий стати законослухняним членом суспільства, а отже не заслуговує застосування до нього умовно-дострокового звільнення від покарання.

Зокрема, місцевим судом не взято до уваги подяки на засудженого за виконання покладених обов`язків та дотримання правил поведінки, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки, оскільки ці обов`язки засуджений зобов`язаний виконувати при відбутті строку покарання. Також відповідно до довідки про нарахування заробітної плати засуджений мав заробітну плату лише з травня 2024 року по жовтень 2024 року, а за інший період відбування покарання був без заробітку, що на думку суду не вказує на виправлення засудженого.

Апеляційний суд зауважує, що поведінка засудженого ОСОБА_6 , яка вказує на його виправлення, має бути стабільною під час всього строку відбування покарання, а не лише перед моментом виникнення права на певну пільгу.

Ураховуючи викладене, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що мета покарання не досягнута та обставини справи свідчать про нестабільну поведінку засудженого ОСОБА_6 .

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Наявність лише формальних підстав, таких як відбуття встановленого ч.2, п.2 ч.3 ст.81 КК України строку покарання засудженим, на переконання колегії суддів, не може бути достатньою підставою для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Отже, підстав для скасування ухвали місцевого суду колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

Керуючись ст.ст.404, 418, 419, 424 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2024 року щодо відмови у задоволенні клопотання в.о. начальника ДУ «Шепетівська виправна колонія №98» ОСОБА_9 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання залишити без змін, а його апеляційну скаргу засудженого без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3