Рішення

від 13.01.2025 по справі 487/8427/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/8427/24

Провадження № 2/487/504/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання: Марченко Л.В., позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 09.08.2024 по 06.09.2024.

Позовна заява мотивована тим, що він працював в КП ММР «Миколаївелектротранс» з 26.01.2024, звільнений 09.08.2024. Остаточний розрахунок з ним було проведено 06.09.2024, у зв`язку з чим на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України він просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 09.08.2024 по 06.09.2024.

01 жовтня 2024 року зазначену позовну заяву залишено без руху.

22 жовтня 2024 року надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач зазначає ціну позову 10 535,40 грн, викладає розрахунок ціни позову, виходячи з середньої заробітної плати за один день - 390,20 грн та 27 днів затримки, долучає квитанцію про сплату судового збору та клопотання про витребування довідки про його середній заробіток.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребувано докази.

12 листопада 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що станом на день звільнення позивачу належало сплатити від підприємства та було сплачено компенсація за невикористану відпустку 5462,85 грн (після утримання податків 4342,97 грн), що підтверджується платіжною інструкцією від 09.08.2024 за № 1756 та відомістю № 1205. 06.09.2024 позивачу було перераховано 1057,87 грн., що складає суму виплат по лікарняному листу позивача, з утриманням при виплаті податків. На час звільнення лікарняний лист позивача не був «готовий до сплати» на сайті ПФУ, тому його було сплачено в найближчий термін виплати заробітної плати на підприємстві (згідно колдоговору 7 числа місяця, наступного за звітним) відповідно до ст. 115 КЗпП України. Виходячи з вищенаведеного, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

22 листопада 2024 року позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач збільшує суму стягнення і просить стягнути за затримку розрахунку - 20 646,16 грн з розрахунку середньоденної заробітної плати 1086,64 грн та 19 робочих днів затримки розрахунку.

27 листопада 2024 року надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

Ухвалою суду від 17 грудня 2024 року прийнято до розгляду заяву про зміну позовних вимог.

19 грудня 2024 року надійшов відзив на заяву про зміну позовних вимог, в якому представник відповідача зазначає, що його позиція залишається незмінною. Додатково зазначає, що 16.08.2024 згідно протоколу №18 ПЗСС засідання комісії підприємства із соціального страхування було прийнято рішення про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності за вказаним лікарняним листом, яка і була сплачена позивачу в найближчий день виплати заробітної плати, а саме 06.09.2024. На день звільнення позивача зазначена виплата не могла бути сплачена та не входила до всіх сум, що належали позивачу від підприємства в день звільнення. Просить розгляд справи здійснити без участі представника позивача та залишити позов без задоволення.

20 грудня 2024 року надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з доводами представника відповідача, мотивуючи це тим, що лікарняні стають підставою для нарахування через 7 днів після дати закриття, отже лікарняний був готовий до оплати 01.08.2024, а тому повинен бути оплачений при його звільненні 09.08.2024. Навіть наступні лікарняні, які сплачені ПФУ закриті 29.07.2024 і 02.08.2024 були оплачені 21.08.2024 під час найближчої виплати зарплати. Вважає, що факти, викладені відповідачем не відповідають дійсності.

В судовому засіданні позивач підтримав позов, надав пояснення аналогічні змісту позов та відповіді на відзив.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, приходить до такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що з 26 січня 2024 року ОСОБА_1 прийнято на роботу водієм тролейбуса 3 класу в Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс».

09 серпня 2024 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за власним бажанням, згідно з ст. 38 КЗпП України.

09 серпня 2024 року ОСОБА_1 виплачено 4342,97 грн (з відрахуванням податків) розрахункових при звільненні, що підтверджується супровідною відомістю для перерахування коштів на поточні рахунки №1205 від 09.08.2024, платіжною інструкцією в національній валюті від 09 серпня 2024 року №1756 та випискою по рахунку приватного клієнта ОСОБА_1 № 552533-2024/0925.

Відповідно до протоколу № 18/ПЗКСС засідання комісії із соціального страхування КП ММР «Миколаївелектротранс» від 16.08.2024, комісія вирішила призначити допомогу по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 за період 20.07.24-24.04.24 (№ листка непрацездатності 13021512-2024355252-1), 25.07.24-29.07.2024 (№ листка непрацездатності 13021512-2024425697-1), 30.07.24-02.08.24 (№ листка непрацездатності 13021512-2024510041-1).

Відповідно до виписки по рахунку приватного клієнта ОСОБА_1 № 552533-2024/0925, 21 серпня 2024 року йому виплачено 1904,06 грн лікарняних за рахунок ПФУ КП ММР «Миколаївелектротранс» згідно відомості № 1215 від 21.08.2024; 06.09.2024 КП ММР «Миколаївелектротранс» виплачено заробітну плату 1057,81 грн згідно відомості №1228 від 06.09.2024.

Позивач вважає, що виплату за лікарняний, яку здійснено 06.09.2024, він мав отримати при звільненні, а тому підприємством не вчасно проведено розрахунок та він має право на середній заробіток за час затримки розрахунку.

Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (тут і далі у редакції на час виникнення спірних правовідносин), допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків: тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві

Допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, виплачується уповноваженим органом управління застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частини 2 статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхова виплата у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).

Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким порядком є Порядок оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 440.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 440, оплата днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). Підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника, скріпленим печаткою за основним місцем роботи.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності.

Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з уповноваженим органом управління.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.06.2021 №1234, листок непрацездатності формується в Реєстрі на підставі інформації про медичний висновок (медичні висновки) у разі ідентифікації пацієнта як застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - РЗО). Сформований листок непрацездатності надсилається страхувальникам, з якими застрахована особа перебуває у трудових відносинах (за основним місцем роботи та за сумісництвом) через кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Дати відкриття та закриття листка непрацездатності відповідають датам початку строку дії та закінчення строку дії медичного висновку, на підставі якого сформований цей листок непрацездатності. Листок непрацездатності вважається виданим через сім днів після дати закриття листка непрацездатності та набуває статусу «готовий до сплати (виданий)».

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розглядаються не пізніше десяти робочих днів з дня їх надходження, а для призначення допомоги по вагітності та пологах - не пізніше трьох робочих днів з дня їх надходження.

Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причини відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п`яти днів після прийняття відповідного рішення.

Допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах виплачується застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), інших підставах, передбачених законом, - у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.

Отже, нарахування та виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності роботодавцем здійснюється у такому порядку:

1)отримання роботодавцем листка непрацездатності через кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, набуття листком непрацездатності статусу «готовий до сплати (виданий)»;

2) розгляд документів не пізніше десяти робочих днів з дня їх надходження та прийняття рішення про: призначення матеріального забезпечення або відмову в призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності;

3) якщо прийнято рішення про відмову в призначенні цієї допомоги - видається або надсилається повідомлення заявникові не пізніше п`яти днів після прийняття рішення;

4) якщо прийнято рішення про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності - виплачується у найближчий строк установлений для виплати заробітної плати.

З матеріалів справи вбачається, що листок непрацездатності № 13021512-2024355252-1 закритий 24.07.2024, отже, враховуючи Порядок видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності, набув статусу «готовий до сплати (виданий)» 31.07.2024, а тому з цього дня для роботодавця був встановлений 10-денний строк для прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності, тобто цей строк становив не пізніше 14 серпня 2024 року. Однак відповідачем прийнято рішення 16.08.2024 за цим листком непрацездатності та двома наступними листками непрацездатності, що свідчить про порушення строків прийняття рішенням за листком непрацездатності № 13021512-2024355252-1.

При цьому, позивача звільнено 09.08.2024, тобто через дев`ять днів після набуття листком непрацездатності статусу «готовий до сплати (виданий)».

Згідно із ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу

Як зазначено у ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Отже, виплата належних позивачу сум повинна бути здійснена відповідачем саме в день звільнення.

Доводи представника відповідача про те, що станом на день звільнення листок непрацездатності позивача не був «готовий до сплати» не знайшли свого підтвердження в судовому засідання та спростовуються положеннями Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності, відповідно до яких листок непрацездатності вважається виданим через сім днів після дати закриття листка непрацездатності та набуває статусу «готовий до сплати (виданий)».

Щодо тверджень представника відповідача про здійснення виплати за цим листком у найближчий термін виплати заробітної плати, суд звертає увагу, що у даному випадку листок непрацездатності набув статусу «готовий до сплати (виданий)» до звільнення позивача, а тому у відповідача виник обов`язок здійснити виплату за цим листком у день звільнення позивача. Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належить.

Окрім цього, суд звертає увагу, що листки непрацездатності, які видані пізніше (№13021512-2024425697-1, № 13021512-2024510041-1), були виплачені відповідачем позивачу 21.08.2024, а тому суд оцінює критично посилання представника відповідача на проведення виплати за листком непрацездатності № 13021512-2024355252-1 у найближчий термін для виплати заробітної плати на підприємстві.

За вимогами статті 117 КЗпП України (редакції, чинній на момент звільнення позивача) у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у своїх постановах від 04 вересня 2019 року у справі № 404/3447/17, від 07 квітня 2020 року у справі № 591/1079/19 виснував, що оскільки у статті 116 КЗпП України йдеться про виплату всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, що не обмежується лише заробітною платою, а включає в себе також інші нарахування, у тому числі й допомогу по тимчасовій непрацездатності за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, тому такі кошти відносяться до виплат, які належать працівнику при звільненні та у разі несплати яких настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

З такими висновками погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 липня 2023 року у справі № 522/16890/20 (провадження № 14-15цс23).

Враховуючи встановлені судом обставини, звільнення позивача після набуття листком непрацездатності статусу «готовий до сплати (виданий)», суд дійшов висновку, що відповідачем порушено вимоги ст. 116 КЗпП України, а тому настає відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) вказувала, що «заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.»

«Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.»

Велика Палата Верховного Суду в означеній постанові зазначила, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Суд встановив, що затримкою у виплаті позивачу коштів, які зобов`язано виплатити підприємство за перші 5 днів непрацездатності, відповідач порушив права позивача.

З огляду на те, що лист непрацездатності набув статусу «готовий до сплати (виданий)» 31.07.2024, тобто до звільнення позивача, відповідач був зобов`язаний у день звільнення перерахувати кошти в сумі 1057,81 грн, які належали позивачу від підприємства за листком непрацездатності № 13021512-2024355252-1.

Проте, як встановлено судом, ці кошти були перераховані відповідачем лише 06 вересня 2024 року.

Отже позивачу при проведенні розрахунку при звільненні не була виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності в сумі 1057,81 грн. Іншу частину заробітної плати в сумі 4342,97 грн позивач отримав в повному обсязі. Недоплачена сума становить 19,6% від виплаченої.

Не проведення з вини роботодавця розрахунку з працівником у визначені законом строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Розмір такого середнього заробітку також необхідно обчислювати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі Порядок).

Період затримки розрахунку з 09.08.2024 до 06.09.2024 (21 робочий день). Враховуючи середньоденний заробіток позивача 1086,64 грн, згідно з довідкою про доходи, надано відповідачем, середній заробіток за час затримки розрахунку складає 22819,44 грн, позивачем заявлено до стягнення 20646,16 грн ( за 19 днів).

Враховуючи розмір невиплачених сум при звільненні, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення у цій справі сума середнього заробітку є очевидно неспівмірною зі встановленим розміром заборгованості з виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 2000 (дві тисячі) грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Із змісту п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 вбачається, що справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а отже суд визначає суму до стягнення без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подачу позову за вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Оскільки позовні вимоги задовольняються в розмірі 9,7% (2000х100%:20646,16 =9,7%), то з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на сплату судового збору за подачу позову у розмірі 117,47 грн. (9,7% від 1211,20 грн.).

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279, 352, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн, який визначений без утримання сум податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 117,47 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс», ЄДРПОУ: 03328468, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Андреєва-Палагнюка, 17.

Повне судове рішення складено 16 січня 2025 року.

Суддя З.М.Сухаревич