Ухвала

від 16.01.2025 по справі 490/11078/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/11078/24

Номер провадження 6/489/37/25

УХВАЛА

Іменем України

16 січня 2025 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва подання Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (головний державний виконавець - Ткаченко Микола Павлович) про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1

встановив

До суду надійшло подання Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (державний виконавець - Ткаченко Микола Павлович) про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 . В обґрунтування подання зазначено, що на виконанні у головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ткаченко Миколи Павловича у Відділі перебуває виконавче провадження № 46151376 з примусового виконання виконавчого лист № 2/489/832 від 14.05.2013, виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль" заборгованість кредитом 19 622,09 дол. США, що еквівалентно 156 839,37 грн., прострочених відсотків 1 342,96 дол. США, що еквівалентно 10 734,28 грн., пені 4 554,45 дол. США що еквівалентно 36 403,72 грн., всього 25519,50 дол. США, що еквівалентно 203 977,36 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.01.2015, копії якої надіслано сторонам виконавчого провадження 26.01.2015 за вих. № 1606. Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за боржником не зареєстровано нерухомого майна. Крім вище вказаного, в матеріалах виконавчого провадження наявна заява боржника ОСОБА_1 від 26.01.2024 року про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Вказана заява свідчить, про те, що боржник обізнаний з тим, що відносно нього відкрите виконавче провадження. 01.12.2023 та 09.12.2024 року державним виконавцем Відділу Ткаченко М.П., до Державної прикордонної служби України направлено запити щодо факту перетинання боржником ОСОБА_1 кордону України. Згідно відповідей ДПС України ОСОБА_1 перетнула кордон (виїзд) 08.08.2023 року на підставі закордонного паспорту серія, номер НОМЕР_1 .

З цих підстав ОСОБА_3 просив суд Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу - боржника ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 у строк, до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом 2/489/832 від 14.05.2013, виданим Ленінським районним судом м. Миколаєва

Представник Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (державний виконавець) в судове засідання 13.01.2025 не з`явився, про дату, час судового засідання повідомлявся належним чином, на судове засідання призначене на 16.01.2025 подав до суду заяву про розгляд подання за його відсутності.

Дослідивши надані докази, суд встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.04.2013 позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 19622,09 дол. США, що еквівалентно 156839 (сто п`ятдесят шість тисяч вісімсот тридцять дев`ять) грн. 37 коп., заборгованості за кредитом; 1342,96 дол. США, що еквівалентно 10734 (десять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 28 коп., прострочених відсотків; 4554,45 дол. США, що еквівалентно 36403 (тридцять шість тисяч чотириста три) грн. 72 коп. пені, а всього 25519,50 дол. США, що еквівалентно 203977 (двісті три тисячі три дев`ятсот сімдесят сім) 36 коп. заборгованості; стягнуто 2039 грн. 77 коп. судового збору у рівних частках з кожного з відповідачів, а саме: по 1019 грн. 88 коп.

Постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Мельник Юлією Володимирівною 26.01.2015 відкрито виконавче провадження №46151376.

26.01.2023 ОСОБА_1 звернулась до начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з проханням дозволити їй користуватись своїми коштами в межах двох мінімальних розмірах зарплати на місяць, зазначивши реквізити карткового рахунку.

Згідно з відповіді на запит №243901087 від 09.12.2024 до Державної прикордонної служби України, ОСОБА_4 перетнула державний кордон України (виїзд) 08.08.2023 на підставі закордонного паспорту серія, номер НОМЕР_1 .

13.12.2024 складено акт державного виконавця про те, що станом на 13.12.2024 рішення суду боржником не виконано; про відкрите виконавче провадження боржник знає.

Згідно ч.ч. 2,3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст.33Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В п. 5 ч. 1 ст.6Закону України«Про порядоквиїзду зУкраїни ів`їздув Україну» зазначено, що право громадянинаУкраїни навиїзд зУкраїни можебути тимчасовообмежено увипадку,коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.441ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст.18Закону України«Про виконавчепровадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Верховний Суд України у листі від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» роз`яснив, що під поняттям «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити проухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

В постанові Верховного Суду у справі № 910/8130/17 від 19.08.2020 зазначено, що ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

Суд враховує, що Конституцією України гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України є втручанням у вказані конституційні права особи.

Суд вважає, що головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ткаченко М.П. скеровано до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без належної правової підстави, бо звертаючи з останнім, головний державний виконавець був обізнаний про виїзд боржника ОСОБА_1 за межі України та це підтверджено ним відповідним доказом.

Крім того, до суду не надано доказів того, що в Маркової М. В. відсутні будь-які незалежні від неї об`єктивні обставини, які перешкоджають виконанню судового рішення, враховуючи те, що указом ПрезидентаУкраїни №64/2022від 24.02.2022«Про введеннявоєнного станув Україні»,затвердженого ЗакономУкраїни від24.02.20222102-ІХ, в Україні введений воєнний стан (який неодноразово продовжувався і діє на даний час) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що необхідно відмовити в задоволенні подання Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ( ОСОБА_1 ) за межі України.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд

ухвалив

Відмовитив задоволенніподання головногодержавного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили в момент її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 16.01.2025.

Суддя В. В. Кокорєв