Ухвала

від 14.01.2025 по справі 481/2254/14-ц

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/2254/14-ц

Провадж.№ 4-с/481/1/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2025 року м. Новий Буг

Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої по справі судді Васильченко-Дриги Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Воцеховської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Павлов Юрій Володимирович, заінтересовані особи: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Другий відділ державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», про скасування постанови про арешт коштів боржника,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою в якій просив скасувати постанову начальника Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченко В.О. від 20.10.2020р. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №57537739 з виконання виконавчого листа №481/2254/14-ц, виданого 09.02.2016р. Новобузьким районним судом Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПриватБанк» боргу у розмірі 44639,85грн., якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Скарга вмотивована тим, що заочним рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 18.12.2015р. у цивільній справі №481/2254/14-ц з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 03.11.2013 у розмірі 44639,85 грн. та судовий збір в сумі 446,40грн., що набрало законної сили 29.12.2015р.

Згідно інформації Автоматизованої системи виконавчого провадження, 29.10.2018р. відкрито виконавче провадження № АСВП 57537739, стягувачем у якому є ПАТ «ПриватБанк», а боржником ОСОБА_1 .

Начальником відділу Новобузького районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченко В.О. винесено постанову від 20.10.2020 про арешт коштів боржника.

27.10.2020 старший державний виконавець Новобузького районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Піскун В.В. виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення.

За інформацією, розміщеною в АСВП жодних проваджень стосовно, ОСОБА_1 не зареєстровано, а виконавче провадження №57537739 має статус «Завершено».

У повідомлені вимозі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» повідомило ОСОБА_1 проте, що у зв`язку з невиконанням ним зобов`язань за договором від 03.12.2013р., АТ КБ «ПриватБанк» відступило право вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Враховуючи викладене, представник заявника вважає, що відбулась заміна кредитора по кредитному договору з АТ «ПриватБанк» на ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», постанова державного виконавця від 20.10.2020р. про арешт коштів боржника ОСОБА_1 вичерпала свою дію і арешт коштів, накладений нею, має бути знятий.

В судове засідання заявник та його представник, адвокат Павлов Ю.В. не з`явились. Представником заявника була надана заява в якій він просив проводити розгляд скарги без його участі та участі заявника.

Представники АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ВК «Кредит-Капітал» в судове засідання не з`явились, причини своєї неявки суду не повідомили.

Представник Другого відділу ДВС у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, однак надав суду листа про неможливість надати суду матеріали виконавчого провадження №57537739, оскільки після закінчення терміну зберігання виконавче провадження знищено та надав Акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 21.02.2024р.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що учасники в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом першої інстанції правомірно не здійснювалось.

Перевіривши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Заочним рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 18.12.2015р. позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приват Банк до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк суму боргу за кредитним договором № б/н від 03.11.2013 року у розмірі 44639, 85 гривень та судовий збір в розмірі 446,40 гривень.

На виконанні Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження ВП №57537739 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПриватБанк» на підставі виконавчого листа №481/2254/14-ц від 09.02.2016, виданого Новобузьким районним судом Миколаївської області, боргу у сумі 44639,85грн.

20.10.2020 начальником відділу Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченко В.О. було винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у зв`язку з невиконанням рішення.

Заявник ОСОБА_1 є боржником у вказаному провадженні, що підтверджується, матеріалами справи.

27.10.2020 старшим державним виконавцем Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Піскуном В.В. винесено постанову про повернення виконавчого листа №481/2254/14-ц від 09.02.2016, виданого Новобузьким районним судом Миколаївської області стягувану, у зв`язку з відсутністю у боржника ОСОБА_1 майна, на яке може бути звернено стягнення, та здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, відповідно до ч. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно інформації про виконавче провадження ВП №57537739 з Автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на 01.08.2024 виконавче провадження №57537739 від 29.10.2018 завершено.

З повідомлення вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адресованого ОСОБА_1 вбачається, що у зв`язку з невиконанням ним зобов`язань за договором від 03.12.2013р., АТ КБ «ПриватБанк» відступило право вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

З Акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 21.02.2024 вбачається, що виконавче провадження №57537739 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПриватБанк» на підставі виконавчого листа №481/2254/14-ц від 09.02.2016, виданого Новобузьким районним судом Миколаївської області знищено 21.02.2024р. через закінчення строків їх зберігання.

Вказані обставини підтверджуються наявними доказами в матеріалах справи.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25 липня 2013 року).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суд вважає, що докази виконання заочного рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2015 року в справі №481/2254/14-ц та відсутності заборгованості у ОСОБА_1 не надано.

Таким чином, після повернення документа державним виконавцем стягувану, останній не позбавлений права повторно пред`явити виконавчий лист до виконання протягом трьох років з моменту його повернення.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до розділу ХІІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про виконавче провадження» прийнятих 15.03.2022р. визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Твердження представника заявника проте, що заміна кредитора є підставою для скасування постанови про арешт майна боржника не заслуговує на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Отже, з огляду на наведені норми Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, тому на час повернення виконавчого листа стягувачу у державних виконавців були відсутні передбачені законом підстави для зняття арешту з коштів боржника.

Матеріали справи не містять доказів звернення заявника до Другого відділу ДВС у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про зняття арешту з коштів боржника у виконавчому провадженні №57537739.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

В постанові Верховного Суду від 01 липня 2024 року в справі № 442/443/23 (провадження № 61-11648св23) викладено правовий висновок, згідно якого тлумачення норм ст. 447 ЦПК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Разом із тим, звертаючись до суду з даною скаргою, ОСОБА_1 та його представник не вказують, право мирного володіння якими саме майном, на його думку, порушене державним виконавцем в зв`язку з наявністю накладеного арешту на грошові кошти, з огляду на те, що в постанові про повернення виконавчого документу стягувану від 27.10.2020 виконавчого провадження №57537739 державним виконавцем встановлено відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а виконавчий документ повернуто стягувачу саме з підстав відсутності у боржника майна.

ОСОБА_1 та його представник не повідомляють, про намір розпорядитись будь-яким належним майном заявнику, і що накладений арешт в цьому завадив, тобто його вимоги в даній скарзі є абстрактними і не вказують на конкретні обставини порушення прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст. ст. 447, 450, 451 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Павлов Юрій Володимирович, заінтересовані особи: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Другий відділ державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», про скасування постанови про арешт коштів боржника відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Наталя ВАСИЛЬЧЕНКО-ДРИГА