Ухвала

від 16.01.2025 по справі 521/15842/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/15842/24

Номер провадження № 2/521/1175/25

У Х В А Л А

16 січня 2025 року м. Одеса

Малиновський районний суд у складі

головуючого судді: Шевчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання: Жекової А.О.

від учасників, представників учасників справи:

від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одеський двір» - не з`явився;

від ОСОБА_1 не з`явилася.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі заяву представника позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одеський двір» Скибінської Євгенії Сергіївни про закриття провадження у справі та вирішення питання про судові витрати від 12.12.2024 року вх. №73167 у цивільній справі за позовом Об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку «Одеськийдвір» (65007,м.Одеса,вул.Ген.Цветаєва,11,ЄДРПОУ 42680092)до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року представник позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одеський двір» - Бороган В.В. звернувся до Малиновського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіі по оплаті комунальних послуг та вирішення питання про розподіл судових витрат.

Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 02.10.2024 року у справі №521/15842/24 було відкрито провадження, вирішено розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.

12.12.2024 року до суду від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява, вх. №73167, у якій остання просила суд прийняти до розгляду заяву ОСББ « Одеський двір», про закриття провадження; закрити провадження по справі №521/15842/24 за позовом ОСББ «Одеський двір» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті комунальних послуг у зв`язку з відсутністю предмета спору; стягнути з ОСОБА_1 усі судові витрати, а саме: 2725 грн. 20 коп. - судового збору за подання позовної заяви, 30 000 грн. витрат, за надання правової допомоги, пов`язаної із складання позовної заяви, 1 215 грн. - витрати на копіювання документів.

Зокрема, вказана вище заява мотивована тим, що після відкриття провадження у даній справі, а саме 02.10.2024 року відповідачем була сплачена заборгованість по оплаті комунальних послуг. 09.12.2024 року ОСОБА_1 було здійснено оплату заборгованості по комунальним платежам за період з 31.10.2021 року по 30.04.2024 року у розмірі 45398 грн. 71 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №@2PL292622 від 09.12.2024 року.

Відтак, на переконання позивача, у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, провадження у даній справі має бути закрите у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Разом з тим, за доводами позивача, станом на момент звернення його до суду, позовна заява була правомірна та обґрунтована, останнім за розгляд справи було сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 30000 грн., витрати на копіювання документів у розмірі 1215 грн., з огляду на що, такі витрати потребують стягнення з відповідачки у відповідності до вимог ч. 3 ст. 142 ЦПК України.

10.12.2024 року від відповідача через підсистему «Електронний суд» також надійшла заява про закриття провадження у справі (вх. №72515), у якій ОСОБА_1 просить суд закрити провадження у цивільній справі №521/15842/24 у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Зокрема, обґрунтоване вказане вище клопотання тим, що відповідачем повністю погашено заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги.

Разом з тим, 10.12.2024 року до суду від відповідача, через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх. № 72524) у якому відповідач просить суд зменшити витрати на оплату правничої допомоги у розмірі з 30000 грн. на 500 грн., аргументуючи свою позицію тим, що витрати на правничу допомогу адвоката, заявлені позивачем, у розмірі 30000 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, у мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.

Окрім наведеного, відповідач наголосила, що у даному випадку, оскільки вона повністю до початку розгляду справи сплатили всю суму заборгованості по комунальним платежам, 3% річних та інфляційні витрати, покладення судових витрат на відповідача є неправильним і несправедливим, а тому, відшкодування відповідачем витрат можливе в обсязі 50% від суми сплаченого позивачем судового збору, а саме 1362 грн. 60 коп. та 500 грн. за надання правничої допомоги.

В судове засідання ані позивач, ані відповідач не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, які судом розглянуті та задоволені.

Розглянувши заяву позивача про закриття провадження у даній справі, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову.

Відтак, враховуючи те, що у даному разі після відкриття провадження у даній справі відповідачем задоволено вимоги позивача в добровільному порядку щодо сплати заборгованості на надані позивачем послуги житлово комунального характеру, нараховані у зв`язку із невчасним виконанням зобов`язань відсотки річних та інфляційні втрати, суд зазначає про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Щодо судових витрат, суд зазначає таке.

Статтею 133 ЦПК України, зокрема ч. 1 передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В той же час, за вимогами ст. 142 ЦПК України, законодавцем визначено принцип позподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Так, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позовувідповідачем допочатку розглядусправи посуті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 1 ст. 142 ЦПК України).

За вимогами ч. 2 вказаної статті, у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Частиною 3 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Таким чином, у даному разі, застосуванню потребує саме ч. 3 ст. 142 ЦПК України, оскільки відповідачем задоволено позовні вимоги позивача саме після пред`явлення останнім позову про стягнення заборгованості, тобто, позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Частиною 2 ст. 255 ЦПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл судових витрат, повернення судового збору з Державного бюджету

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом сплатив судовий збір у розмірі 3028 грн., що підтверджено платіжними інструкціями від 30.07.2024 року №948 та 23.09.2024 року №987.

Відтак, враховуючи наявне клопотання позивача про вирішення питання про розподіл судових витрат, з відповідача на користь ОСББ «Одеський двір» належить стягнути сплачений останнім судовий збір у розмірі 3028 грн.

Водночас, суд зазначає, що доводи відповідача щодо стягнення з неї на відшкодування витрат по сплаті судового збору позивачу лише у розмірі 50 % від сплаченого не приймається судом до уваги з огляду на імперативність вимог ч. 3 ст. 142 ЦПК України.

Щодо витрат на друкарські послуги, суд зазначає таке.

Так, у даній справі судом встановлено, що 09.09.2024 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про надання друкарських послуг, відповідно до умов якого виконавець, зокрема, зобов`язався виконати роботи з тиражування (виготовлення копій) поданих замовником документів для формування документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості до суду у кількості, які зазначені у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

За умовами п. 2.1. договору, вартість послуг сторонами визначена у розмірі 5 грн. за один копіювальний лист. Загальна кількість листів зазначається у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до додаткової угоди №2 до договору про надання друкарських послуг від 09.09.2024 року, виконавцем було розтиражовано три примірника позовної заяви з додатками, які, у загальному розмірі складали 243 сторінки, вартістю 1215 грн.

І договір, і додаткова угода до нього підписані сторонами без застережень та зауважень.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 09.09.2024 року виконавцем виконано, а замовником прийнято роботи з тиражування копії позовної заяви з додатками на суму 1215 грн. у кількості 243 копії.

Згідно зп. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПКУкраїни до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відтак, враховуючи те, що позивачем підтверджено наявність у нього витрат, пов`язаних із підготовкою справи до розгляду, а саме, тиражування копії позовної заяви, суд виснує про необхідність стягнення таких витрат з відповідачки на користь позивача.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Так, у даній справі судом встановлено, що 02.09.2024 року між позивачем та АБ «Бороган» було укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами п. 1.1. якого клієнт доручає, а АБ приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Зокрема, п. 2.1. договору АБ прийняло на себе зобов`язання надати позивачу правничу допомогу у представництві інтересів клієнта по справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

За надання правової допомоги сторони домовилися, що клієнт сплачує АБ грошову винагороду у розмірі 30000 грн. (п. 4.1. договору).

Вказаний договір підписано сторонами без застережень та зауважень.

Відповідно до Акту приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правничої допомоги від 02.09.2024 року, ОСББ «Одеський двір» та АБ «Бороган» склали акт про те, що АБ виконані, а клієнтом прийняті наступні роботи: усна консультація, вивчення документів, підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості на загальну суму 30000 грн, які клієнт зобов`язується сплатити АБ.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних з відповідними процесуальними діями тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат стороні, зокрема за вимогами ч. 3 ст. 143 ЦПК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Відтак, враховуючи досліджені судом документи на підтвердження надання правничої допомоги адвокатом позивачу, судом встановлено, що стороною позивача подано суду докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат на професійнуправничу допомогусуд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійнуправничу допомогу,суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має урахувати розумність розміру витрат на професійнуправничу допомогута чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» указано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відтак, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що враховувавши предмет позову, складність справи, час, витрачений адвокатом для надання послуг, з урахуванням обсягу роботи, з точки зору суду, для її виконання фахівцем у галузі права, з урахуванням того, що провадження у справі закрите за відсутності предмету спору за заявою позивача, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу адвоката, обґрунтованим, співмірним та пропорційним в тому числі до предмету спору розміром компенсації правничої допомоги адвоката є сума у розмірі 2000 грн.

Відтак, у даному разі вимоги позивача, пов`язані із відшкодуванням йому судових витрат належить задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 3028 грн., друкарські витрати у розмірі 1215 грн., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2000 грн. При цьому, клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу та витрат по сплаті судового збору суд вважає як частково обґрунтоване.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 142, 255, 353 ЦПК України, Малиновський районний суд міста Одеси

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одеський двір» Скибінської Євгенії Сергіївни про закриття провадження у справі та вирішення питання про судові витрати від 12.12.2024 року вх. №73167 задовольнити частково.

Закрити провадженняу цивільнійсправі №521/14218/24за позовомОб`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку «Одеськийдвір» (65007,м.Одеса,вул.Ген.Цветаєва,11,ЄДРПОУ 42680092)до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 )про стягненнязаборгованості у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одеський двір» (65007, м. Одеса, вул. Ген. Цветаєва, 11, ЄДРПОУ 42680092) судовий збір у розмірі 3028 грн., витрати на копіювання документів у розмірі 1215 грн., витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 грн.

В іншій частині заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одеський двір» - відмовити.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 16.01.2025 року.

Суддя Н.О. Шевчук