Рішення

від 16.01.2025 по справі 750/12585/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/12585/24

Провадження № 2/750/221/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря - Мойсієнко К.А.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

треті особи: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

в с т а н о в и в:

04 вересня 2024 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про позбавлення його батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, позивач просить стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 241557 грн. 50 коп., що дорівнює розміру заборгованості по аліментам за період з 25.10.2013 по 01.08.2024, так як відповідач аліментів взагалі не сплачував.

Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.06.2015 розірвано. Від даного шлюбу мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини, з 2012 року проживає окремо від свого сина ОСОБА_4 , не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, не цікавиться станом його здоров`я, фізичним, моральним та духовним розвитком, жодної матеріальної допомоги на його утримання не надає та має заборгованість зі сплати аліментів.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В установлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали та просили суд його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи сповіщався завчасно і належним чином. Судова повістка відповідачу надсилалася за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Крім того, про час і місце розгляду справи по суті відповідач сповіщався шляхом публікації оголошення про виклик на сайті судової влади.

Представник Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та просила прийняти рішення з урахуванням якнайкращих інтересів дитини. Також представник управління подала до суду висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Представник Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не подав.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 листопада 2008 року, який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 червня 2015 року було розірвано (а.с. 14).

В період шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15).

Як зазначено у позовній заяві та підтверджено позивачем у судовому засіданні, через рік після народження сина, приблизно у 2013 році, відповідач виїхав на заробітки, покинувши позивача та дитину і з того часу перестав виходити на зв`язок, а своїм батькам заборонив повідомляти про його місце знаходження. Життям сина не цікавився, жодного разу не вітав зі святами та на зв`язок не виходив взагалі.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2013 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 25 жовтня 2013 року (а.с. 16).

На виконання вказаного рішення суду стягувачу було видано виконавчий лист, який перебуває на примусовому виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 18 листопада 2013 року (а.с. 17, 18).

Згідно розрахунку заборгованості, виданого державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, станом на 01 серпня 2024 року боржник ОСОБА_3 має заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 в розмірі 241557 грн. 50 коп. З 2013 року жодного разу аліменти не сплачував (а.с. 22-27).

Оскільки боржник ухилявся від виконання рішення суду про стягнення з нього аліментів, ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 червня 2014 року його було оголошено у розшук (а.с. 19).

Відповідно до копії листа начальника Чернігівського районного управління поліції Головного управління національної поліції № К-1083/124/48/8/2024 від 30 липня 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно розшукувався працівниками Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області за не сплату аліментів. 30 травня 2024 року його місце знаходження було встановлено, у зв`язку із чим припинено розшук (а.с. 20).

З листа Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 02.08.2024, адресованого представнику позивача, вбачається, що за інформацією ГУНП в Чернігівській області, місце проживання боржника встановлено за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21).

Судом направлялися відповідачу судові повістки за вказаною адресою, але повернуті з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно копії довідки від 25 липня 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відвідував ДНЗ № 39 «Тополенька» з 2013 по 2015 рік. Протягом часу відвідування дитиною дошкільного закладу, батько ОСОБА_3 участь у житті і вихованні свого сина не приймав (а.с. 29).

Відповідно до копії довідки № 95 від 26 липня 2024 року учень 7-Б класу ОСОБА_4 регулярно відвідує заняття у школі. Дитина завжди охайна, доглянута. Мати постійно спілкується з педагогами, які навчають сина та цікавиться шкільним життям дитини. Батько ОСОБА_3 , контакту зі школою, де вчиться син, не підтримує, із вчителями не спілкується (а.с. 30).

За інформацією КНП «Сімейна поліклініка» ЧМР від 22 серпня 2024 року, декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу неповнолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладено з ОСОБА_1 . На планові та позапланові огляди батько дитини не приходив, станом здоров`я сина не цікавився (а.с. 31, 32).

Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, як орган опіки та піклування, своїм висновком, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 784 від 27 листопада 2024 року, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також у висновку зазначено, що ОСОБА_4 зареєстрований та проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 . Для дитини створені належні умови для життя та розвитку. Під час бесіди ОСОБА_4 повідомив, що батько не спілкується з ним, не вітає зі святами, матеріально не підтримує.

Статтею 3 Конвенції про права дитини визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини, держави -учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно положень ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до пункту 16 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За таких підстав, враховуючи, що наявними у справі доказами підтверджено, що відповідач ухиляється від виконання обов`язків по вихованню малолітнього сина, суд вважає за доцільне позбавити його батьківських прав відносно нього.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 195 Сімейного кодексу України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Згідно ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Згідно розрахунку позивача, пеня за прострочення сплати аліментів за період з 25 жовтня 2013 року по 01 серпня 2024 року складає 241557 грн. 50 коп. та дорівнює розміру заборгованості по аліментам.

Відповідачем не спростовано наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що наявність заборгованості по сплаті аліментів у відповідача підтверджується наданими до позовної заяви розрахунками державного виконавця, а тому суд вважає вимоги позивача про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку з наявністю підстав для задоволення позову, позивачу мають бути відшкодовані понесені у справі судові витрати на правничу допомогу.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

За приписами статей 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачу правничу допомогу надавав адвокат Карпенко Юлія Олегівна на підставі ордеру серії СВ № 1099106 від 02 вересня 2024 року та договору про надання правничої допомоги № б/н від 16 липня 2024 року (а.с. 34, 56).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 16 липня 2024 року підтверджується сплата позивачем адвокату Карпенко Ю.О. 20000 грн. за договором № б/н від 16.07.2024 (а.с. 55).

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею витрати на правничу допомогу у даній справі. Проте, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 10000 грн. витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вирішує питання про стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 289, 354, 430 ЦПК України, ч. 2, 5 ст. 150; ч. 2 ст. 157; ч. 2 ст. 164, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, суд,-

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) з прострочення сплати аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно його малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 25.10.2013 по 0108.2024 у сумі 241557 грн. 50 коп. (двісті сорок одну тисячу п`ятсот п`ятдесят сім грн. 50 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1211 грн. 20 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 10000 грн. витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя