Постанова

від 09.01.2025 по справі 914/2597/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2025 р. Справа №914/2597/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.10.2024 (суддя Крупник Р.В.) про повернення позовної заяви

у справі № 914/2597/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до відповідача Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний будинок учителя», м. Львів

про стягнення боргу, пені інфляційних втрат, 3% річних

за відсутності представників сторін

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі ТОВ «Нафтогаз Трейдинг») 22.10.2024 звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний будинок учителя» боргу, пені інфляційних втрат, 3% річних.

Господарський суд Львівської області в ухвалі від 24.10.2024 повернув Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» позовну заяву і додані до неї документи, оскільки встановив, що позивач порушив правила об`єднання позовних вимог.

Позивач не погодився з постановленою ухвалою місцевого господарського суду, оскаржив її в апеляційному порядку, оскільки вважає, що при її ухваленні суд порушив норми процесуального права, а саме частину першу статті 173 та пункт 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (висновки щодо порушення правил об`єднання позовних вимог), порушив диспозитивне право позивача самостійно визначати предмет спору та межі судового розгляду, проігнорував наявність очевидних однорідних правових підстав позовних вимог, а також однаковий суб`єктний склад у спірних правовідносинах. Апелянт наголошує на тому, що цивільні права та обов`язки між сторонами виникли на підставі договорів постачання природного газу, які за своїм змістом є однорідними, а неналежне виконання відповідачем зобов`язань за цими договорами є спільною підставою для звернення до суду з даним позовом. Разом з тим, апелянт зазначає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали невірно встановив особу позивача та постановив судове рішення про повернення позовної заяви іншій юридичній особі з іншим найменуванням Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», що вказує на очевидну протиправність оскаржуваної ухвали.

Відповідач своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду; за клопотанням представниці позивача, розгляд справи призначено в режимі відеоконференції.

В дане судове засідання сторони участі уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, шляхом надіслання ухвал суду до їх електронних кабінетів. З огляду на строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, який визначений ст. 273 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, виходячи з такого:

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» покликається на укладення 28.12.2023 між ним, як постачальником, та Комунальним закладом Львівської обласної ради «Львівський обласний будинок учителя», як споживачем, договору постачання природного газу за №12-5663/24-БО-Т, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити природний газ споживачеві, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах договору.

За твердженням позивача, на виконання умов договору в період з 01.01.2024 по 31.03.2024 він поставив відповідачу природній газ об`ємом 8,12704 тис.м3 на суму 134534,10 грн, однак, останній своєчасно не оплатив вартості поставленого йому природного газу, що призвело до виникнення заборгованості. Оскільки в добровільному порядку борг сплачено не було, позивач просить стягнути на його користь 159152,78 грн, з яких 134534,10 грн основний борг, 16168,60 грн пеня, 6564,04 грн інфляційні втрати, 1886,04 грн 3% річних.

Разом з тим, в позовній заяві позивач зазначає, що за рішенням Господарського суду Львівської області від 06.03.2024 у справі №914/3647/23 з Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний будинок учителя» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було стягнуто 72259,79 грн основного боргу, 5052,59 грн пені, 318,12 грн 3 % річних за договором постачання природного газу №12-2663/22-БО-Т від 03.01.2023. Відповідна заборгованість виникла у відповідача за природній газ, що поставлявся у період з січня по березень 2023 року.

За доводами позивача, сам по собі факт наявності рішення про стягнення заборгованості не припинив зобов`язання відповідача за договором і не звільнив його від відповідальності за невиконання відповідного зобов`язання. Відтак, позивач здійснив донарахування на стягнуту згідно із рішенням у справі №914/3647/23 суму боргу 7031,97 грн. пені, 2089,43 грн. інфляційних втрат, 1867,93 грн. 3% річних, які також просить стягнути на свою користь.

За умовами ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Господарським процесуальним кодексом України випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

З аналізу поданої ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» позовної заяви вбачається, що позивач об`єднав у своїй заяві вимоги про стягнення заборгованостей, які виникли на підставі різних договорів, а саме:

- договору постачання природного газу за №12-5663/24-БО-Т від 28.12.2023, за невиконання умов якого, за твердженнями позивача, у відповідача за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 наявна заборгованість у розмірі 134534,10 грн, на яку позивачем здійснено нарахування 16168,60 грн пені, 6564,04 грн інфляційних втрат та 1886,04 грн. 3% річних;

- договору постачання природного газу за №12-2663/22-БО-Т від 03.01.2023, заборгованість за яким у розмірі 72259,79 грн, 5052,59 грн пені та 318,12 грн 3 % річних була стягнута за рішенням Господарського суду Львівської області від 06.03.2024 у справі №914/3647/23. У частині цього договору, позивач просить стягнути на його користь 7031,97 грн пені, 2089,43 грн інфляційних втрат та 1867,93 грн 3% річних, які нараховані на стягнуту вже суму боргу.

З наведеного слідує, що позивач фактично просить суд стягнути з відповідача заборгованість (основний борг, пеню, 3% річних та інфляційні) за двома різними договорами, які укладено у різний час (03.01.2023 та 28.12.2023), кожна із яких обґрунтована та підтверджена різними доказами.

Так, в обґрунтування наявності заборгованості за договором постачання природного газу за №12-5663/24-БО-Т від 28.12.2023 позивач подає роздруківки «Попередні/остаточні відбори ПГ з 01.01.2024 по 31.03.2024» за січень-березень 2024 року, акти приймання-передачі природного газу за січень-березень 2024 року із доказами їх надіслання відповідачу, розрахунок заборгованості.

Що стосується заборгованості за договором постачання природного газу за №12-2663/22-БО-Т від 03.01.2023, то позивачем до позовної заяви долучено акти приймання-передачі природного газу за січень-березень 2023 року, рішення Господарського суду Львівської області від 06.03.2024 у справі №914/3647/23, розрахунок заборгованості, виписки по банківському рахунку.

Отже, з наведеного вбачається, що вимоги про стягнення заборгованості у конкретно визначеному позивачем за кожним окремим договором розмірі є самостійними вимогами, які не пов`язані ні підставами виникнення, ні поданими доказам та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних вимог не залежить задоволення інших. Крім цього, варто зауважити, що вимоги за договором постачання природного газу за №12-2663/22-БО-Т від 03.01.2023 були окремим та самостійним предметом позову у справі №914/3647/23.

Сумісний розгляд заявлених позивачем у справі позовних вимог перешкоджатиме з`ясуванню взаємних прав і обов`язків сторін та ускладнить вирішення спору, оскільки під час розгляду справи суд повинен буде надавати оцінку умовам кожного з договорів, встановлювати обставини дотримання, виконання/невиконання сторонами умов цих договорів, настання строків виконання взятих на себе за ними зобов`язань, мету та обставин їх укладення, обґрунтованість заявлених до стягнення сум. Отже, суд буде вимушений у межах однієї справи та у строки, передбачені статтею 195 ГПК України для вирішення однієї справи, фактично вирішувати два різні спори. Разом з тим, об`єднання позовних вимог лише з тих підстав, що усі вони стосуються одного й того ж відповідача Господарським процесуальним кодексом України не допускається.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу на підставі п.2 ч.5 ст. 174 ГПК України, з огляду на порушення останнім правил об`єднання позовних вимог.

Крім цього, в ході апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, судовою колегією встановлено, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції зазначено позивачем - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», тоді як з даним позовом до суду зверталося Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», про що йдеться і в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 243 Господарського процесуального кодексу України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів після її надходження. Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо), або мають технічний характер (тобто виникли у виготовленні тексту рішення).

Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат і строків. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги, що стосуються найменування позивача, в сукупності з текстом оскаржуваної ухвали, судова колегія розцінює частково неправильне зазначення судом першої інстанції найменування позивача (у заключній частині повного найменування), як допущену випадкову, механічну помилку, виправлення якої не зачіпатиме та не змінюватиме по суті ухваленого судом рішення.

Водночас, за змістом ст. 243 ГПК України, недоліки рішення суду можуть бути усунені тим самим судом, що його ухвалив.

З урахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена відповідно до норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування постановленої у цій справі ухвали.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» відмовити.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.10.2024 у справі № 914/2597/24 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 15.01.2025.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік