Ухвала

від 16.01.2025 по справі 916/2492/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

16 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/2492/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Савицького Я.Ф., Богацької Н.С.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Київ

на ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство Господарського суду Одеської області від 15.02.2024 року м. Одеса, суддя першої інстанції Гут С.Ф., повний текст складено та підписано 20.02.2024 року

За заявою боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю ДП «Державні лотереї» м. Одеса

у справі №916/2492/23

про відкриття провадження у справі про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою підготовчого засідання Господарського суду Одеської області від 15.02.2024, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні лотереї», м. Одеса, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні лотереї»; розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні лотереї» призначено арбітражного керуючого Васюка Миколу Миколайовича (свідоцтво № 2013 від 08.11.2021); постановлено здійснити оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні лотереї» на офіційному веб-порталі судової влади України.

18.09.2024 року, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , м. Київ звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 (головуючий суддя Поліщук Л.В., судді Таран С.В., Ярош А.І.) зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а в подальшому, у зв`язку з невиконанням вимог вказаної ухвали, ухвалою суду від 05.11.2024 повернуто на підставі ч. 2 ст. 260 та ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

22.11.2024 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла вдруге апеляційна скарга ОСОБА_1 , м. Київ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.02.2024 року у справі №916/2492/23.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2492/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Діброва Г.І, судді Колоколов С.І., Богацька Н.С., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2024 року.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/2492/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ДП Державні лотереї м. Одеса про відкриття провадження у справі про банкрутство на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 року відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , м. Київ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.02.2024 року у справі №916/2492/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/2492/23 в частині, яка стосується вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

13.12.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2492/23.

Разом з тим, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді, який не є суддею-доповідачем, Колоколова С.І., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 17.12.2024 року №483 було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2492/23, внаслідок якого для розгляду справи сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Діброва Г.І., судді: Богацька Н.С., Савицький Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Київ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.02.2024 року у справі №916/2492/23 залишено без руху з мотивів визнання неповажними підстав та необхідності вказати інші поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 15.02.2024 року у справі №916/2492/23 та відсутність доказів сплати судового збору.

03.01.2025 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доданою платіжною інструкцією №ПН3027732 від 30.12.2024 року в розмірі 3028 грн., в якій заявник просить, визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважним і поновити пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 15.02.2024 року у справі №916/2492/23, яка мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Державні лотереї» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.02.2024 по справі №916/2492/23 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Державні лотереї», введено процедуру розпорядження майном товариства, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Васюка Миколу Миколайовича, тощо. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 у цій справі припинено процедуру розпорядження майном боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні лотереї» та повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Васюка Миколи Миколайовича, закрито провадження у справі про банкрутство Товариства. Таким чином, провадження у справі про банкрутство боржника було припинено з 26.03.2024 року, тому права скаржника з того часу не були порушені, як зазначає скаржник. Разом з тим, як вказує скаржник, Постановою Верховного суду від 21.08.2024 року Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 у справі № 916/2492/23 скасовано та справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області. Отже, скаржник вважає, що за період з 26.03.2024 року по 21.08.2024 року, її права у зв`язку з порушенням справи про банкрутство фактично не порушувались. В зв`язку з чим скаржник просить вважати пропуск строку на апеляційне оскарження таким, що відбувся з поважної причини, та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 15.02.2024 року у справі №916/2492/23.

Дослідивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, викладені в зазначеному клопотанні, судом апеляційної інстанції визнаються неповажними та необґрунтованими належним чином, з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Згідно із ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є одним із принципів господарського судочинства.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, наведеними нормами визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

У даному випадку ОСОБА_1 не брала участі у даній справі, однак вона вважає, що оскаржуваною ухвалою вирішено питання про її права, інтереси та обов`язки.

У постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16 зазначено, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Отже, на стадії відкриття апеляційного провадження, суд не вирішує питання щодо наявності (відсутності) порушення оскаржуваним рішенням прав, інтересів та (або) обов`язків апелянта, оскільки дані обставини вирішуються (встановлюються) під час апеляційного перегляду справи.

На даній стадії розгляду справи (вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження) колегія суддів не вирішує питання щодо наявності (відсутності) порушення оскаржуваною ухвалою прав, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_1 , а досліджує тільки питання наявності поважних причин пропуску скаржником процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга, зокрема, на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваної ухвали було складено та підписано 20.02.2024 року, отже, кінцевим строком на подання апеляційної скарги було 01.03.2024 року.

Водночас, апеляційна скарга була повторно зареєстрована 22.11.2024, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадку, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Положення ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України не свідчать про безумовний обов`язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Натомість, як вбачається із системного аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, незалученою до участі у справі.

Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами Господарського процесуального кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022 у cправі № 904/158/20, від 20.04.2023 у cправі № 9/41).

За змістом положень ч. 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.

Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, згідно із ч. 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об`єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 40/223-05.

За правовими позиціями Верховного Суду, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними (зокрема, постанова Верховного Суду від 20.04.2018 року № 822/2337/17).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №754/9100/14-ц).

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Пунктом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за умови особливих непереборних обставин.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує, виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (справа «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). Особи, які брали участь у справі, без сумніву мають дотримуватися таких строків, і за їх клопотанням строки на апеляційне оскарження не можуть бути поновлені зі спливом значного періоду часу, зокрема, з причин неотримання копії рішення, оскільки особи повинні в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006)

У п. 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

Отже, в контексті зазначеного, необхідність апеляційного перегляду судового рішення, що набрало законної сили, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків. Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку з підтвердженням цього належними доказами. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 року у справі №5/452/06).

Приписи процесуального законодавства щодо відмови у відкритті апеляційного провадження є імперативними і Верховний Суд вказав, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду у справі №120/5780/20-а від 22.06.2021 року).

Судова колегія зауважує, що скаржник звертається вдруге до апеляційного господарського суду з тією ж апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.02.2024 року у справі №916/2492/2, проявивши незацікавленість щодо питань банкрутства Товариства, не лише мав змогу раніше дізнатись про існування як спору в суді, так і оскаржуваної ухвали. Зазначене свідчить, що поведінка скаржника залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто, мала суб`єктивний характер. До того ж, суд апеляційної інстанції надавав можливість скаржнику навести інші підстави для поновлення пропущеного строку, але ним фактично повторюються ті ж самі підстави у заяві про усунення недоліків. Заявником не надано належних доказів на підтвердження того, що існували обставини, що об`єктивно перешкоджали отримати оскаржуване судове рішення та подати апеляційну скаргу в строк, визначений Господарським процесуальним кодексом України. Посилання на неотримання нею процесуальних документів з причини необізнаності про розгляд справи про банкрутство та у зв`язку з тим, що раніше порушенням справи про банкрутство фактично її права не порушувались, не можна вважати поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, що була прийнята більш ніж 9 місяців тому.

З огляду на вказане, судова колегія, на підставі свого внутрішнього переконання, дійшла висновку, що обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування неможливості звернення з апеляційною скаргою в межах передбачених процесуальних законодавством строків, є необґрунтованими та недостатніми для поновлення такого строку з урахуванням його пропуску.

Будь-яких обставин непереборної сили, що перешкодили б заявнику звернутися з апеляційною скаргою на зазначене рішення протягом періоду з моменту його винесення (з дня складення повного тексту) також не встановлено, про існування таких не зазначено. Зокрема, не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду, те що скаржник, вдруге звернувся до апеляційної інстанції з тією апеляційною скаргою після невиконання без поважних причин вимог суду апеляційної інстанції про усунення виявлених недоліків.

Тому суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку, виходячи з вищенаведених обставин та вищезначених норм процесуального законодавства України.

З урахуванням викладеного, оскільки підстав в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, що зумовлюють можливість поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, судовою колегією не встановлено, відповідно до вимог ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, недоліки, зазначені в ухвалі про залишення без руху від 19.12.2024, не усунені скаржником в повному обсязі, тому апеляційний господарський суд вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження, у зв`язку з відмовою у поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали.

Керуючись ст. 234, 256, 258, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 , м. Київ ухвали Господарського суду Одеської області від 15.02.2024 року у справі №916/2492/23.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , м. Київ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.02.2024 року у справі №916/2492/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга з додатками на 12 аркушах.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Я.Ф. Савицький Н.С. Богацька