Постанова

від 28.11.2024 по справі 910/6533/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2024 р. Справа№ 910/6533/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Ніконенко Є.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 28.11.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024

по справі № 910/6533/24 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут"

про стягнення 25 763 291,19 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - позивач, АТ «Запорізький завод феросплавів») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Енерго Збут» (далі - відповідач, ТОВ «Південь Енерго Збут», скаржник) про стягнення 25 763 291,19 грн, з яких 22 206 313,29 грн основного боргу, 1 746 564,21 грн 3% річних та 1 810 413,69 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі повернув позивачу переплату за Договором №0812/22-П-ЕЕ-с про постачання електричної енергії споживачу від 08.12.2022, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 22 206 313,29 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 746 564,21 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 810 413,69 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" суму основного боргу у розмірі 22 206 313 грн 29 коп., 3% річних у розмірі 1 746 564 грн 21 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 810 413 грн 69 коп. та судовий збір у розмірі 309 159 грн 50 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів існування форс-мажорних обставин у правовідносинах, які виникли з Договору №0812/22-П-ЕЕ-с про постачання електричної енергії споживачу від 08.12.2022.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі № 910/6533/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" про стягнення заборгованості за Договором поставки електричної енергії №0812/22-П-ЕЕ-с в розмірі 25 763 291, 19 грн., з яких 22 206 313,29 грн. основного боргу, 1 746 564, 21 грн. - 3% річних, 1 810 413, 69 грн. - інфляційних втрат- відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до посилань на існування обставин форс-мажору, а також на наявний арешт на коштах, які знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Енерго Збут».

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

27.09.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що ТОВ «Південь Енерго Збут» взагалі не заперечує наявність заборгованості перед АТ «ЗФЗ» оскільки, повернувши частину заборгованості 17.01.2024р. в сумі 50 млн.грн., він існування борг вже визнав.

Також позивач звертає увагу, що перерахування частини заборгованості в сумі 50 млн.грн. було повернуто апелянтом на рахунок АТ «ЗФЗ» у 2024 році, а ТОВ «Південь Енерго Збут» заявляє про свій повний фінансовий «параліч» з моменту винесення ухвали ВАС від 14.12.2022 та постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника від 25.05.2023.

За доводами позивача позиція апелянта як у відзиві на позов, так і у апеляційній скарзі, свідчить лише про ухилення від виконання зобов`язання та не містить жодного доказу невинуватості у порушенні зобов`язання.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Андрієнка В.В., Буравльова С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 справу №910/6533/24 витребувано з Господарського суду міста Києва.

26.08.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6533/24.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Андрієнко В.В., Буравльов С.І., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, у відпустці, здійснити розгляд апеляційної скарги у визначеному складі суду неможливо.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Андрієнко В.В., Буравльов С.І., у відпустці, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/6533/24 - залишено без руху, роз`яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.

На адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" надійшла заява про усунення недоліків із доказами сплати судового збору, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору, з якої вбачається, що апелянтом сплачено судовий збір у визначеному судом розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/6533/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/6533/24 у судовому засіданні на 24.10.2024.

17.10.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 клопотання Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

У зв`язку із перебуванням судді Суліма В.В., у відрядженні, враховуючи приписи ст. 32 ГПК України щодо сталості складу суду, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 по справі №910/6533/24 призначено на 28.11.2024.

21.11.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника представника Мальчина Олексія Олександровича надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 клопотання представника представника Мальчина Олексія Олександровича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання та розгляд клопотання

Представник позивача та відповідача з`явилися у судове засідання 28.11.2024 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 08.12.2022 між Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (далі - споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь Енерго Збут» (далі - постачальник) укладено Договір №0812/22-П-ЕЕ-с про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію (УКТЗЕД 2716000000) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору №0812/22-П-ЕЕ-с про постачання електричної енергії споживачу від 08.12.2022 початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком 1 до цього Договору.

Згідно з п. 5.1 Договору №0812/22-П-ЕЕ-с про постачання електричної енергії споживачу від 08.12.2022 споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору №0812/22-П-ЕЕ-с про постачання електричної енергії споживачу від 08.12.2022 спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.3 Договору №0812/22-П-ЕЕ-с про постачання електричної енергії споживачу від 08.12.2022).

Згідно з п. 5.6 Договору №0812/22-П-ЕЕ-с про постачання електричної енергії споживачу від 08.12.2022 розрахунки споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання, зазначений у розділі 14 Договору та рахунку на оплату постачання електричної енергії. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Поточний рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Згідно з п. 5.7 Договору №0812/22-П-ЕЕ-с про постачання електричної енергії споживачу від 08.12.2022 оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути більшим 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання його споживачем на електронну пошту, з урахуванням передбачених Комерційною пропозицією додаткових умов, або протягом 3 (трьох) робочих днів від іншої дати, зазначеної у Комерційній пропозиції. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Відповідно до п. 13.1 Договору №0812/22-П-ЕЕ-с про постачання електричної енергії споживачу від 08.12.2022 цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі повернув позивачу переплату за Договором №0812/22-П-ЕЕ-с про постачання електричної енергії споживачу від 08.12.2022, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 22206313,29 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1746564,21 грн та інфляційні втрати у розмірі 1810413,69 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач послався на існування обставин форс-мажору, а також на наявний арешт на коштах, які знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Енерго Збут».

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з частиною 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

У Заяві-приєднанні від 08.12.2022 (Додаток №1 до Договору №0812/22-П-ЕЕ-с про постачання електричної енергії споживачу від 08.12.2022) сторони погодили, що початком постачання електроенергії є 13.12.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №0812/22-П-ЕЕ-с про постачання електричної енергії споживачу від 08.12.2022 постачальником було виставлено споживачу рахунок №1153 про сплату електроенергії планової за грудень 2022 року обсягом 29470300 МВт/год на загальну суму 126178000,00 грн. з ПДВ.

У свою чергу, споживачем 08.12.2022 було сплачено вищезазначену суму в повному обсязі (відповідно до платіжної інструкції №389500 від 08.12.2022).

31.12.2022 між сторонами було підписано Акт №712 передачі-прийому електричної енергії (код УКТ ЗЕД 2716 000000), відповідно до якого постачальником була поставлена електрична енергія обсягом 486,617 МВт, вартістю 2147628,53 грн.

11.01.2023 постачальником було виставлено споживачу рахунок №54 про сплату електроенергії фактичної за грудень 2022 року обсягом 486,617 МВт/год на загальну суму 2147628,53 грн. з ПДВ.

31.01.2023 між сторонами було підписано Акт №52 передачі-прийому електричної енергії (код УКТ ЗЕД 2716 000000), відповідно до якого постачальником була поставлена електрична енергія обсягом 826,015 МВт, вартістю 3735237,05 грн.

13.02.2023 постачальником було виставлено споживачу рахунок №183 про сплату електроенергії обсягом 826,015 МВт/год на загальну суму 3735237,05 грн. з ПДВ.

28.02.2023 між сторонами було підписано Акт №111 передачі-прийому електричної енергії (код УКТ ЗЕД 2716 000000), відповідно до якого постачальником була поставлена електрична енергія обсягом 722,389 МВт, вартістю 2947339,34 грн.

13.03.2023 постачальником було виставлено споживачу рахунок №322 про сплату електроенергії обсягом 722,389 МВт/год на загальну суму 2947339,34 грн. з ПДВ.

31.03.2023 між сторонами було підписано Акт №157 передачі-прийому електричної енергії (код УКТ ЗЕД 2716 000000), відповідно до якого постачальником була поставлена електрична енергія обсягом 10 972,005 МВт, вартістю 45141481,79 грн.

09.04.2023 постачальником було виставлено споживачу рахунок №448 про сплату електроенергії обсягом 10972,005 МВт/год на загальну суму 45141481,79 грн. з ПДВ.

У рахунку №448 від 09.04.2023 вказано, що у позивача наявна переплата у сумі 72206313,29 грн.

У п. 5.19 Договору №0812/22-П-ЕЕ-с про постачання електричної енергії споживачу від 08.12.2022 сторонами погоджено, якщо сума здійсненої споживачем оплати перевищує вартість вказаної в Акті передачі-прийому електричної енергії, надлишок перерахованих грошових коштів зараховується постачальником як попередня оплата на наступний розрахунковий місяць або повертається споживачу за його вимогою впродовж 5 (п`яти) банківських днів з дня надходження постачальнику відповідної письмової вимоги.

28.04.2023 відповідачем було отримано від позивача вимогу про повернення переплати за Договором №0812/22-П-ЕЕ-с про постачання електричної енергії споживачу від 08.12.2022 у сумі 72206313,29 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач повинен був повернути позивачу переплату за Договором №0812/22-П-ЕЕ-с про постачання електричної енергії споживачу від 08.12.2022 у строк до 05.05.2023 включно.

У листі від 12.07.2023 відповідач повідомив позивача, що дійсно за даними бухгалтерського обліку станом на 11.07.2023 у позивача існує переплата за Договором №0812/22-П-ЕЕ-с про постачання електричної енергії споживачу від 08.12.2022 у сумі 72206313,29грн, яку сплатити відповідач не має можливості.

Як повідомив позивач у позовній заяві, 17.01.2024 відповідач повернув позивачу частину переплати у сумі 50000000,00грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за Договором №0812/22-П-ЕЕ-с про постачання електричної енергії споживачу від 08.12.2022 становить 22206313,29 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, що доказів сплати грошових коштів у розмірі 22 206 313,29 грн як станом на дату розгляду справи у суді першої інстанції, так і при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення відповідачем/скаржником суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Колегія суддів зазначає, що наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Енерго Збут» за Договором №0812/22-П-ЕЕ-с про постачання електричної енергії споживачу від 08.12.2022 у сумі 22 206 313,29 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та скаржником не були спростовані, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Енерго Збут» суми основного боргу у розмірі 22 206 313,29 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас, надаючи правову оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до частини першої, другої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 Цивільного кодексу України).

Згідно з нормами статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки: - лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; - форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання; - наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що - ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); - вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні; - лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 частини третьої статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону ""Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.

Як вірно зазначено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, що матеріали справи не містять, а відповідачем/скаржником не надано доказів існування форс-мажорних обставин у правовідносинах, які виникли з Договору №0812/22-П-ЕЕ-с про постачання електричної енергії споживачу від 08.12.2022.

У свою чергу, колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що на грошові кошти скаржника накладені арешти, так як вказані обставини не є підставою для припинення зобов`язань.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 746 564,21 грн за період 06.05.2023 по 20.05.2024 та інфляційні втрати у розмірі 1 810 413,69 грн за період з травня 2023 року по квітень 2024 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів констатує про їх обґрунтованість, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Енерго Збут» 3% річних у розмірі 1 746 564,21 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 810 413,69 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 по справі № 910/6533/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 по справі № 910/6533/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 по справі № 910/6533/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут".

4. Матеріали справи №910/6533/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 14.01.2025. (після виходу суддів з відпустки)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк