Постанова

від 15.01.2025 по справі 904/1957/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2025 року м. Дніпро Справа № 904/1957/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "АТЛАНТА-АГРО"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Назаренко Н.Г.) від 30.07.2024р. у справі № 904/1957/24

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Приватного підприємства "АТЛАНТА-АГРО", м. Дніпро

про стягнення недобору провізної плати в розмірі 35 215,20 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Атланта-Агро" недобор провізної плати в розмірі 35 215,20 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2024р. у справі № 904/1957/24:

- позов задоволено;

- стягнуто з Приватного підприємства "Атланта-Агро" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" недобір провізної плати в розмірі 35 215,20 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Рішення обґрунтовано порушенням відповідачем правил нарахування суми провізної плати, а саме незастосування вірного коефіцієнту при її нарахуванні.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне підприємство "АТЛАНТА-АГРО", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2024р. у справі № 904/1957/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. Відповідальність за оформлення перевізних документів в частині визначення тарифної відстані перевезення, розміру перевізної плати покладається на перевізника. При цьому, до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення. Нарахування недоотриманої плати, внесення будь-яких змін до перевізних документів можливе лише до моменту видачі вантажу одержувачеві.

З огляду на викладене, безпідставними є посилання позивача на те, що останній має право на стягнення збільшеної вартості перевезення, оскільки такі донарахування вартості перевезення не були здійснені у порядку та у строки встановлені законодавством, а тому у відповідача не виникло зобов`язання щодо проведення оплати іншої вартості послуг ніж зазначено у накладних. У спірному випадку подія, з настанням якої у відповідача мав би виникнути обов`язок сплатити донараховану плату за надані послуги, не настала.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечує та зазначає, що доводи відповідача про те, що в спірному випадку заборонено донараховувати провізні платежі після видачі вантажу, не відповідають законодавству (пп.3.3. п.3 розділу ІІ Тарифного керівництва, ст. 62 Статуту залізниць України, п. 1.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів) та суперечать умовам укладеного між сторонами Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (п. 4.9.).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-32150080/2020-001 від 16.03.2020 Приватне підприємство "Атланта-Агро" приєдналося до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Таким чином, між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Приватним підприємством "Атланта-Агро" (замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №32150080/2020-001 від 16.03.2020.

Згідно з п 1.1 договору предметом вказаного договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що надання послуг за договором може підтверджуватись, зокрема, накладною.

Обов`язками замовника, за цим договором, зокрема, є: надання або організація надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів; сплачувати платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України; оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника; та ін (п.п. 2.1.1, 2.1.4, 2.1.5 договору).

Відповідно до п.2.3.2 договору залізниця зобов`язана приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів. Розрахунки за договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця" (пункт 4.1 договору).

У пункті 7.3 договору сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становіть один рік.

Позивач зазначає, що у жовтні для відповідача на станцію Новомосковськ-Дніпровський Придніпровської залізниці по накладним №№ 07666, 07669, 07676, 07693, 07694, 41163, 41164, 41165, 41166, 41167, 41162, 01775, 05915, 05916, 40150468, 40150450 під навантаження прибували порожні власні вагони №№95185807, 95103115, 95191425, 95186284, 58508623, 95188066, 95190757, 95188926, 95104675, 95192761, 95102943, 95191581, 95154316, 95190070, 95189726, 95189577, 95153854, 95189403, 95187969, 95843264, 95887105, 95190872, 95190146, 95188223, 95193520, 95842902, 95843074, 95843082.

Після отримання вищевказаних вагонів, відповідач по накладним №№46943908, 46970349 в порожньому стані відправив їх на інші станції (Мирова, Межова) іншій юридичній особі (ТОВ "Комерс Сіті Дніпро").

Позивач зазначає, що при оформленні накладних №№46943908, 46970349 була неправильно нарахована сума провізної плати, зокрема, був застосований не той коефіцієнт (3,205 замість 5,139),через що виник недобір провізної плати в загальній сумі 35 215,20 грн.

Позивач направив відповідачу лист, в якій зазначив про виявлений під час перевірки 07.11.2023 комерційними ревізорами відділу аналітики комерційної діяльності служби комерційної роботи та маркетингу неправильний розрахунок плати при перевезенні порожніх вагонів, внаслідок якого загальна сума недобору плати становить 35 215,20 грн.

У зв`язку з чим позивач просив надати згоду на стягнення недоборів на суму 35 215,20 грн з ПДВ з рахунку відповідача.

Відповідач листом № 10/11/2023 від 10.11.2023 надав відповідь, в якій зазначав, що плата за перевезення порожніх власних вагонів була нарахована правильно і доплаті не підлягає.

Відмова відповідача здійснити оплату зазначеної суми стало підставою для звернення до суду з позовом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відносини залізниці з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу регулюються Законом України "Про залізничний транспорт", за змістом статей 2, 8 якого умови та порядок організації перевезень за участю залізниць, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та іншими актами законодавства України.

Статтею 71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), визначено взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (стаття 22 Статуту). Тарифи на перевезення, збори і штрафи, встановлені відповідно до чинного законодавства, публікуються у Збірниках правил перевезень і тарифів залізничного транспорту (стаття 61 Статуту).

Накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення (стаття 6 Статуту).

Відповідно до пункту 1.1.12 розділу II Збірника тарифів для розрахунку плати за перевезення вантажів, у тому числі рейкового рухомого складу потрібно визначити до якого тарифного класу або позакласової групи віднесено вантаж, у тому числі рейковий рухомий склад, контейнери, та яким видом відправки здійснюються перевезення, і застосувати до базових ставок плати коефіцієнт, установлений для даного вантажу та виду відправки. Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, встановлені в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 22.06.2022 № 441, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.2022 за № 689/38025.

Пунктом 9 додатку до наказу Мінінфраструктури від 22.06.2022 № 441 визначено випадки при яких застосовуються коефіцієнти для нарахування провізної плати порожніх вагонів. Зокрема, з-під вивантаження вантажів 1-го та 2-го тарифних класів, щебеню та баласту (щебеню) для доріг, перліту, піску, гранвідсіву, шлаків, золи, солі та концентрату мінерального "Галіт", продуктів харчування та енергетичних газів під наступне навантаження або під накопичення вагонів для наступного навантаження та з накопичення вагонів з-під вивантаження цих вантажів під наступне навантаження; рефрижераторних вагонів та критих, переобладнаних з рефрижераторних вагонів, фітингових платформ, вагонів для перевезення легкових автомобілів та контрейлерних перевезень (усі перевезення) застосовується коефіцієнт 3,205; з-під вивантаження вантажів 3-го тарифного класу під наступне навантаження або під накопичення вагонів для наступного навантаження та з накопичення вагонів з-під вивантаження цих вантажів під наступне навантаження; з провідниками; в (із) ремонт(у); пересилка після вивантаження на промивання, пропарку, дезінсекцію та дезінфекцію; в інших випадках - 5,139.

Оскільки на станції Новомсковськ-Дніпровський не проводилося вивантаження спірних вагонів, так як вони прибули порожніми, при розрахунку провізної плати по накладних №№46943908, 46970349, керуючись вимогами наказу № 441 від 22.06.2022, необхідно було застосовувати коефіцієнт 5,139, а не 3,205.

Спірні вагони не відправлялись в статусі з-під вивантаження під наступне навантаження для застосування коефіцієнту 3,205. В даному випадку необхідно застосовувати коефіцієнт для нарахування провізної плати "в інших випадках" - 5,139.

Причиною застосування неправильного коефіцієнта стало некоректне заповнення відповідачем накладних. Так в графі 20 ним було зазначено, що порожні вагони мають статус з під вивантаження під наступне навантаження ("з-під Пшеница(011005)...Направляється до пункту навантаження"), тоді як вивантаження по станції Новомосковськ-Дніпровський не було, а вагони прибували порожніми.

Статтею 24 Статуту залізниць України визначено, що саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Пунктом 2.7 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затвердженим наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 №644, передбачено, що на кожного платника розрахунковий підрозділ складає перелік документів, які включені до розрахунку за звітну добу щодо відправлення, видачі вантажів і додаткових зборів. Перелік після прийняття вантажу до перевезення (або видачі) надається платнику через залізничну станцію в порядку, встановленому договором, та залишається в справах розрахункового підрозділу. Сплата додаткових провізних платежів, зборів та штрафів, які виникли при перевезенні або на станції призначення, провадиться в такому самому порядку через розрахунковий підрозділ незалежно від терміну видачі вантажу станцією.

Пунктом 2.10 Правил розрахунків за перевезення визначено, що усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів у разі недосягнення домовленості вирішуються у претензійно-позовному порядку.

Відповідно до пункту 4.9. договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством України і договором.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про його обґрунтованість, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 35 215,20 грн. недобору провізної плати.

Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості донарахування вказаної плати, як такі, що суперечать умовам укладеного між сторонами Договору про надання послуг з організації перевезення.

В підпункті 3.3 пункту 3 розділу II Тарифного керівництва, на яке посилається відповідач, йде мова виключно про перерахунки, зумовлені неточним найменуванням вантажу.

Пунктом 14.7 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356, передбачено, що для застосування правил тарифів, визначених цим розділом, під час перевезення порожніх вагонів відправником у перевізних документах у графі "Найменування вантажу" ("Наименование груза") залежно від призначення та цілі використання проставляються відмітки:

внутрішнього сполучення - крім відміток, передбачених Правилами перевезення вантажів, "Направляється ... (із ремонту, на промивку, на пропарку, на дезінфекцію, на дезінсекцію, для продажу, на брухт, для зміни власника, для здачі в оренду, на/ після модернізацію(ї) тощо)";

міжнародного сполучення - "Из-под ... (наименование груза)"; "Вагон направляется под погрузку"; "Вагон направляется для накопления вагонов под следующую погрузку"; "Вагон направляется из-под накопления после выгрузки...(наименование груза) под погрузку"; "Вагон направляется (в ремонт, из ремонта, на промывку, на пропарку, на дезинфекцию, на дезинсекцию, для продажи, на металлолом, для изменения собственника, для сдачи в аренду, на/после модернизацию(и) и т.д.)".

Згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів графа 20 накладної заповнюється Відправником.

В даному випадку відповідач у спірних залізничних накладних неправильно проставив особливі відмітки, які впливають на розмір провізної плати.

Статті 62 Статуту залізниць України та пункт 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, не забороняють здійснювати донарахування провізних платежів після видачі вантажу.

З огляду на викладене, доводи апелянта не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з результату розгляду апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід віднести на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "АТЛАНТА-АГРО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2024р. у справі № 904/1957/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2024р. у справі № 904/1957/24 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на Приватне підприємство "АТЛАНТА-АГРО".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя В.Ф. Мороз