Постанова

від 13.01.2025 по справі 908/3145/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2025 року м.Дніпро Справа № 908/3145/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

від позивача: адвокат Гречаник О.В. (поза межами суду);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2024 (суддя Науменко А.О., м. Запоріжжя, повний текст підписано 29.02.2024) у справі № 908/3145/23

за позовом ОСОБА_1

до Приватного підприємства "Мелітопольський консервний завод"

про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Приватного підприємства Мелітопольський консервний завод про визнання припиненими з 24 лютого 2022 року трудових відносин, а також відносин представництва ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з Приватним підприємством Мелітопольський консервний завод, ЄДРПОУ 35124687, за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України; зобов`язання уповноваженого державного реєстратора вчинити реєстраційні дії щодо зміни відомостей про приватне підприємство Мелітопольський консервний завод ЄДРПОУ 35124687, які містяться в ЄДР: виключити з ЄДР відомості про позивача як керівника приватного підприємства Мелітопольський консервний завод, ЄДРПОУ 35124687, додавши слова трудові відносини припинено за рішенням суду, та як особи, яка може вчиняти дії від імені приватного підприємства Мелітопольський консервний завод, ЄДРПОУ 35124687, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо. Стягнути з Приватного підприємства Мелітопольський консервний завод ЄДРПОУ: 35124687 - 15000 грн витрат на професійну правничу допомогу та суму сплаченого судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 жовтня 2018 року ОСОБА_1 було призначено на посаду керівника приватного підприємства Мелітопольський консервний завод. Засновником та власником приватного підприємства Мелітопольський консервний завод, є кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 , відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі або відсоток права голосу в юридичній особі - 100, тип бенефіціарного володіння - пряме. З 24 лютого 2022 року, позивачем, будь-яка діяльність на підприємстві не здійснюється. У зв`язку з відсутністю доходів (заробітної плати) за період з 30.10.2018 по 23.02.2022 від перебування на посаді керівника приватного підприємства Мелітопольський консервний завод, позивачем неодноразово подавались заяви про звільнення, натомість засновник та власник приватного підприємства Мелітопольський консервний завод, - ОСОБА_2 на заяви позивача 2020 року, 2021 року, 2022 року та 2023 року про звільнення не реагує, комунікація позивача з останнім відсутня. Як наслідок, позивач не має будь-якої зацікавленості у перебуванні на посаді керівника приватного підприємства Мелітопольський консервний завод. Позивач не бажає рахуватись керівником приватного підприємства Мелітопольський консервний завод. Крім того, належного зв`язку із засновником приватного підприємства Мелітопольський консервний завод немає, що є перешкодою у вільному (прямому) звільненні позивача з посади керівника за власним бажанням відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), та є підставою звернення до суду. Це право позивача, як найманого працівника закріплене кодексом законів про працю. Відповідно до ст. 38 КЗпП України - працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.02.2024 у справі № 908/3145/23 у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2024 у справі № 908/3145/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; визнати припиненими трудові відносини, а також відносини представництва ОСОБА_1 з Приватним підприємством "Мелітопольський консервний завод" за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України; зобов`язати уповноваженого державного реєстратора вчинити реєстраційні дії щодо зміни відомостей про Приватне підприємство "Мелітопольський консервний завод", які містяться в ЄДР: виключити з ЄДР відомості про позивача як керівника Приватного підприємства "Мелітопольський консервний завод", додавши слова "трудові відносини припинено за рішенням суду", та як особи, яка може вчинити дії від імені Приватного підприємства "Мелітопольський консервний завод", у тому числі, підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

При цьому, заявник апеляційної скарги посилається на недотримані судом вимоги Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не є перешкодою за ч.3 ст.263 ГПК України, для перегляду рішення в апеляційному порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.1030.2024, справу №908/3145/23 передано колегії суддів у складі: Коваль Л.А. (головуючий, доповідач), Мороз В.Ф., Чередко А.Є.

Ухвалою суду від 27.03.2024 матеріали справи №908/3145/23 витребувані із Господарського суду Запорізької області та відкладений подальший рух скарги до надходження справи до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2024 (колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.) відкрито апеляційне провадження у справі за вищевказаною апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 22.08.2024.

Судове засідання, призначене на 22.08.2024 не відбулося у зв`язку з перебуванням на лікарняному члена колегії у справі головуючого судді-доповідача Коваль Л.А.

07.10.2024 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30, зі змінами, внесеними згідно з Рішеннями Ради суддів України, відповідно до пункту 2.6.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №908/3145/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024, справу №908/3145/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Ухвалою суду від10.10.2024 апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2024 у цій справі прийнята до свого провадження зазначеною колегією суддів; розгляд справи призначено на 13.01.2025.

03.01.2025 до суду від представника позивача адвоката Гречаника О.В. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 13.01.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

30.10. 2018 ОСОБА_1 призначено на посаду керівника приватного підприємства Мелітопольський консервний завод відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.10.2023.

Засновником та власником приватного підприємства Мелітопольський консервний завод, є кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 , відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі або відсоток права голосу в юридичній особі - 100, тип бенефіціарного володіння - пряме.

Як зазначає позивач з 24.02.2022, позивачем будь-яка діяльність на підприємстві не здійснюється. У зв`язку з відсутністю доходів (заробітної плати) за період з 30.10.2018 по 23.02.2022 від перебування на посаді керівника приватного підприємства Мелітопольський консервний завод, за доводами позивача нею неодноразово подавались заяви про звільнення, натомість, засновник та власник приватного підприємства Мелітопольський консервний завод, - ОСОБА_2 на заяви позивача 2020 року, 2021 року, 2022 року та 2023 року про звільнення не реагує, комунікація позивача з останнім відсутня. Як наслідок, позивач не має будь-якої зацікавленості у перебуванні на посаді керівника приватного підприємства Мелітопольський консервний завод.

У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду з вимогами про визнання припиненими з 24 лютого 2022 року трудових відносин, а також відносин представництва ОСОБА_1 з Приватним підприємством Мелітопольський консервний завод, за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України; про зобов`язання уповноваженого державного реєстратора вчинити реєстраційні дії щодо зміни відомостей про приватне підприємство Мелітопольський консервний завод, які містяться в ЄДР: виключити з ЄДР відомості про позивача як керівника приватного підприємства Мелітопольський консервний завод, додавши слова трудові відносини припинено за рішенням суду, та як особи, яка може вчиняти дії від імені приватного підприємства Мелітопольський консервний завод, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів направлення заяв про звільнення власнику. Таким чином, позивачем не доведено виконання приписів частини першої статті 38 КЗпП України в контексті письмового повідомлення (направлення, вручення) власника Приватного підприємства Мелітопольський консервний завод про своє звільнення за два тижні. Отже, позов задоволенню не підлягає через недоведеність позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

30 жовтня 2018 року, позивача ОСОБА_1 призначено на посаду керівника приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод», код ЄДРПОУ: 35124687, місце знаходження: Україна, 72319, Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Шмідта, будинок 65.

Доказ про прийняття на роботу позивача на посаду керівника приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод» - витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач є керівником, який згідно з відомостями з ЄДР наділений правом вчиняти дії від імені підприємства, при цьому у позивача відсутні установчі документи, будь які інші документи, крім копії реєстраційної картки від 06.11.2020, печатки, штампи, тощо приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод», так як такі знаходяться у відповідача.

Відповідно до ст. 63 Господарського кодексу України (далі - ГК України) приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи).

Відповідно до ст. 65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі п утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі п утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону, тобто в порядку ст. 38 КЗпП України.

Засновником та власником приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод», є кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі або відсоток права голосу в юридичній особі - 100, тип бенефіціарного володіння - пряме.

З 24 лютого 2022 року, позивачем будь-яка діяльність на підприємстві не здійснюється.

У зв`язку з відсутністю доходів (заробітної плати) за період з 30.10.2018 по 23.02.2022 від перебування на посаді керівника приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод», позивачем неодноразово подавались заяви про звільнення, натомість, засновник та власник приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод», - ОСОБА_2 на заяви позивача 2020 року, 2021 року, 2022 року та 2023 року про звільнення не реагує, комунікація позивача з останнім відсутня.

Як наслідок, позивач не має будь-якої зацікавленості у перебуванні на посаді керівника приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод».

Позивач не бажає рахуватись керівником приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод». Крім того, належного зв`язку із засновником приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод» немає, що є перешкодою у вільному (прямому) звільненні позивача з посади керівника за власним бажанням відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), та є підставою звернення до суду.

Це право позивача, як найманого працівника закріплене кодексом законів про працю.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Кодекс законів про працю встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, без урахування специфіки становища керівника приватного підприємства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) та статус виконавчого органу (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення статуту не повинні погіршувати стан керівника порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, найманий керівник завжди може скористатися ст. 38 КЗпП України і ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням. За змістом положень ст. 38 КЗпП України, ст. 65 ГК України праву керівника на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок власника підприємства розглянути заяву керівника про звільнення, створити новий виконавчий орган з відповідними змінами в ЄДР.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя трудом, який він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний суд України у рішеннях від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 вказав, що право на працю (стаття 43 Конституції України) є природною потребою людини своїми фізичними та розумовими здібностями забезпечувати власне життя та передбачає можливість як самостійно займатися трудовою діяльністю, так і працювати за трудовим договором (контрактом).

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник (частина перша статті 38 КЗпП України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)). Наведений припис не охоплює спори керівника підприємства, який не є його учасником (засновником, акціонером, членом), із самим підприємством про припинення трудових відносин - звільнення на підставі статті 38 КЗпП України (за власним бажанням).

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою. З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (керівника) приватного підприємства є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію власником цього товариства його компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання: переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім і відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (частини перша та третя статті 38 КЗпП України).

Засновником та єдиним учасником приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод», є кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_2 .

У випадку відсутності рішення звільнення з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону, керівник має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Звернення до суду особи, яка є керівником підприємства, для припинення її повноважень, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому підприємстві та відноситься такий спір до господарської юрисдикції.

Вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про керівника підприємства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).

За змістом цього припису перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, і охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Спір щодо припинення трудового договору керівника (директора) приватного підприємства є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації його власником компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір пов`язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду.

Порядок повідомлення осіб, що знаходяться на тимчасово окупованій території врегульовано нормами ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідно до частини першої статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розмішене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної' дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Викладені в позовній заяві обставини підтверджуються наступними доказами: витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; реєстраційною картою від 06.11.2020; фактом подачі даного позову до суду; інших доказів, які б підтверджували факт перебування позивача у трудових правовідносинах з відповідачем - не має, заяви позивача 2020 року, 2021 року, 2022 року та 2023 року про звільнення знаходяться у відповідача.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану (Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022).

Стаття 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ від 15.03.2022, який набрав чинності 24.03.2022, визначає, крім іншого, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами у період дії воєнного стану, введеного відповідно до ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» (ч.1 ст. 1 Закону).

За змістом ч.3 цієї статті у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Стаття 4 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлює особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника, а саме у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника, який може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури).

Отже, у зв`язку із веденням бойових дій у районах, де розташоване підприємство, та через загрозу для життя й здоров`я працівник може розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого строку попередження, як це передбачено ст. 38 КЗпП.

Згідно зі ст. 7 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці. У період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Домовленості в порядку ст. 7 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» між позивачем та відповідачем не досягнуто.

Натомість суд першої інстанції встановив, що у цій справі відповідачем виступає приватне підприємство і позивач мав звернутися до власника цього підприємства, попередивши про звільнення письмово за два тижні - дана обставина є незаконною, з урахуванням приписів статті 4 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Надані позивачем докази свідчать про те, що на даний час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак, процедура розірвання трудового договору відповідно не виконана, у позивача відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, крім звернення до суду.

На підставі викладеного, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу та позов.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повістю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, не з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права; зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а зазначене рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким позов слід задовольнити.

В силу вимог ч. 1 ст. 129 ГПК України зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені Скаржником, підлягають відшкодуванню та покладаються на Приватне підприємство "Мелітопольський консервний завод".

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2024 у справі №908/3145/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2024 у справі №908/3145/23 скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким позовні ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Мелітопольський консервний завод" про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини, а також відносини представництва ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з приватним підприємством Мелітопольський консервний завод ЄДРПОУ: 35124687, за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

Зобов`язати уповноваженого державного реєстратора вчинити реєстраційні дії щодо зміни відомостей про приватне підприємство Мелітопольський консервний завод ЄДРПОУ: 35124687, які містяться в ЄДР: виключити з ЄДР відомості про позивача, як керівника приватного підприємства Мелітопольський консервний завод ЄДРПОУ: 35124687, додавши слова трудові відносини припинено за рішенням суду, та як особи, яка може вчиняти дії від імені приватного підприємства Мелітопольський консервний завод, ЄДРПОУ: 35124687, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації, тощо.

Стягнути з Приватного підприємства "Мелітопольський консервний завод" на користь ОСОБА_1 5368,00 грн. судового збору за подачу позову та 8052,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 16.01.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

СуддяЮ.Б. Парусніков