Рішення

від 16.01.2025 по справі 909/1078/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.01.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1078/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І. Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/1078/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шторм Дистриб`юшн" до фізичної особи-підприємця Сокур Вікторії Іванівни про стягнення 90 000,00 грн.

Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шторм Дистриб`юшн" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Сокур Вікторії Іванівни про стягнення 90 000,00 грн безпідставно отриманих грошових коштів.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 02 серпня 2024 року позивач помилково перерахував на поточний рахунок ФОП Сокур Вікторії Іванівни грошові кошти в сумі 90 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що між сторонами відсутні будь-які договірні чи комерційні відносини, не укладався жоден договір, не існувало ніяких домовленостей.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач без достатніх правових підстав набув за рахунок позивача грошові кошти у розмірі 90 000,00 грн., які були помилково перераховані, за відсутності правових підстав, позаяк між сторонами не існувало жодних договірних відносин, зокрема, не укладався договір № 5/06.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та категорично стверджує, що жодного договору ні в усній, ні в письмовій формі ТОВ "Шторм Дистриб`юшн" з ФОП Сокур В.І. не укладало, товариство не мало та не має наміру співпрацювати з останньою.

За наведеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд у задоволенні позовних вимог ТОВ "Шторм Дистриб`юшн" відмовити в повному обсязі, з огляду на безпідставність та необгрунтованість.

У спростування позовних вимог відповідач покликається на те, що між ТОВ "Шторм Дистриб`юшн" та ФОП Сокур В.І. існували договірні відносини. При цьому відповідач стверджує, що між сторонами було узгоджено всі суттєві умови договору про надання бухгалтерських послуг: предмет договору, ціна послуг та строки їх надання, а саме, сторони домовились про надання бухгалтерських послуг за ціною 90 000,00 грн, строком на червень-липень 2024 року.

Заперечуючи проти позову, відповідач акцентує увагу суду, що 31 липня 2024 року ФОП Сокур В.І. було виставлено рахунок-фактуру (договір у спрощений спосіб) № 5/06 від 31.07.2024 на оплату послуг в сумі 90 000,00 грн, який фактично став офертою. Відтак, подальше перерахування коштів ТОВ "Шторм Дистриб`юшн", відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, є беззаперечним акцептом зазначеної вище пропозиції.

При цьому відповідач стверджує, що здійснення спірного платежу згідно вимог закону прирівнюється до укладення договору.

На думку відповідача, вимога позивача про повернення коштів є необгрунтованою та такою, що суперечить нормам права, з огляду на наявність попередніх усних домовленостей між сторонами, виставлення рахунку фактури, фактичну готовність ФОП Сокур В. І. до надання послуг та відсутність у договорі положень про можливість односторонньої відмови від зобов`язання.

Як на правову підставу позиції, викладеної у відзиві, відповідач покликається на ст. 638, 639, 641, 642, 1212 Цивільного кодексу України та висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Шторм Дистриб`юшн".

При цьому зазначає, що відповідь на відзив є необґрунтованою та містить неправдиві відомості.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає що між ФОП Сокур В. І. та ТОВ "Шторм Дистриб`юшн" було досягнуто повноцінної домовленості щодо надання бухгалтерських послуг.

Відповідач стверджує, що усна домовленість та подальша оплата послуг є цілком достатніми для визнання договору укладеним.

На думку відповідача, позивач не надав жодних переконливих доказів помилковості здійснених платежів. Навпаки, наявні докази (платіжні документи з детальним призначенням платежу, рахунок-фактура, подальше листування) свідчать про свідоме та цілеспрямоване перерахування коштів за конкретні послуги.

Як на правову підставу позиції, викладеної у запереченні на відповідь на відзив, відповідач покликається на ст. 205, 627, 642, 1212 Цивільного кодексу України та правові висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2024 для розгляду справи № 909/1078/24 визначено суддю Горпинюка І. Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Шторм Дистриб`юшн" залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

18.11.2024 до суду від позивача, на виконання вимог зазначеної вище ухвали, у строк, встановлений судом, надійшла заява (вх. № 17964/24) з додатками згідно якої усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/1078/24; відповідно до приписів статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та повідомив, що останні мають право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідач - в строк для подання відзиву; позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронного кабінету позивача 21.11.2024 01:00.

У зв`язку з тим, що відповідач не зареєстрував свій електронний кабінет у підсистемі (модулі) ЄСІТС, копію ухвали від 20.11.2024 про відкриття провадження у справі суд надіслав відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, яка вказана в позовній заяві та відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Поштове відправлення, яким суд направляв копію ухвали про відкриття провадження відповідачу, повернуто підприємством поштового зв`язку АТ "Укрпошта" із зазначенням у відповідній довідці про причини повернення/досилання "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив стороні за належною адресою, тобто адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою реєстрації, вказаною в Єдиному державному демографічному реєстрі чи повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

17.12.2024, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд", надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх. № 19764/24), в якій представник ФОП Сокур Вікторії Іванівни -адвокат Солдаткін Олександр Сергійович, просить суд надати йому матеріали справи № 909/1078/24 для ознайомлення в електронному вигляді.

17.12.2024 суд надав представнику ФОП Сокур Вікторії Іванівни доступ до матеріалів справи № 909/1078/24 в підсистемі "Електронний суд".

31.12.2024 до суду, від представника відповідача ФОП Сокур Вікторії Іванівни - адвоката Солдаткіна Олександра Сергійовича, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" (документ сформований в системі "Електронний суд" 30.12.2024), надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 20366/24), який суд разом з додатками долучив до матеріалів справи.

09.01.2025 до суду, від позивача - ТОВ "Шторм Дистриб`юшн", засобами поштового зв`язку, надійшло заперечення на відзив представника відповідача ФОП Сокур В.І. - адвоката Солдаткіна О.С. (вх. № 336/25).

Особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні визначені статтею 251 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 251 ГПК України).

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2024 про відкриття провадження у справі, позивач має право: відповідно до ст. 166, 251 ГПК України, протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання відзиву на позовну заяву, надіслати (надати) суду відповідь на відзив.

З огляду на те, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено подання позивачем заперечення на відзив, суд розглядає подану заяву (вх. № 336/25 від 09.01.2025) як відповідь на відзив та долучає її до матеріалів справи.

13.01.2025 до суду, від представника відповідача ФОП Сокур Вікторії Іванівни - адвоката Солдаткіна Олександра Сергійовича, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд", надійшло клопотання про неприйняття заперечень на відзив (вх. № 515/25), в якому адвокат просить суд залишити без розгляду заперечення на відзив ТОВ "Шторм Дистриб`юшн", а також заперечення на відповідь на відзив (вх. № 514/25). Суд долучив подані відповідачем документи до матеріалів справи.

В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду заперечення позивача на відзив суд відмовляє, оскільки, як зазначив вище суд, дані заперечення на відзив суд розглядає як відповідь на відзив. Відповідно до статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Оскільки зазначені заперечення на відзив подані позивачем з метою обґрунтування суду своєї правової позиції, за змістом є відповіддю на відзив, то залишення їх без розгляду з мотивів неправильної назви заяви по суті справи було б проявом надмірного формалізму та суперечило б завданням господарського судочинства.

Щодо строку подання заперечень на відзив, які суд приймає як відповідь на відзив, то такі подані у строк для подання відповіді на відзив, оскільки відзив на позовну заяву доставлено до електронного кабінету позивача 30.12.2024, відповідно п`ятим днем для подання відповіді на відзив було 04.01.2025 (субота - вихідний день), а відтак останнім днем для подання відповіді на відзив був перший після нього робочий день - 06.01.2025 (ч. 4 статті 116 ГПК України).

Як слідує з відмітки АТ "Укрпошта" на конверті, котрим позивач направив суду заперечення на відзив, даний документ відправлено поштою 06.01.2025, тобто у встановлений судом строк.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів ст. 86 ГПК України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шторм Дистриб`юшн" (далі - позивач) перерахувало на поточний рахунок фізичної особи-підприємця Сокур Вікторії Іванівни (далі - відповідач) грошові кошти в загальному розмірі 90 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 02.08.2024: № 190 на суму 17 000,00 грн (а.с. 27), № 191 на суму 73 000,00 грн (а.с. 28) із призначення платежу: "аванс за консультаційні послуги з ведення бухгалтерського обліку (червень, липень 2024) з-но дог. № 5/06 ".

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, відповідач без достатніх правових підстав набув за рахунок позивача грошові кошти у розмірі 90 000,00 грн., які були помилково перераховані, за відсутності правових підстав, позаяк між сторонами не існувало жодних договірних відносин, зокрема, не укладався договір № 5/06.

За наведеного, з метою досудового врегулювання спору, 08.08.2024 позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу № 2 на суму 90 000,00 грн від 07.08.2024; даний факт підтверджується наданими суду доказами (а. с. 29-30).

28.08.2024 позивачем повторно було надіслано на адресу відповідача вимогу № 2 на суму 90 000,00 грн від 28.08.2024, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 31-33).

Представник відповідача ФОП Сокур В. І. - адвокат Солдаткін О. С., надав відповідь на вимогу про повернення коштів від 07 серпня 2024 року (вих. № 5900 від 09.09.2024 (а.с. 34-35)), в якій зазначає про необґрунтованість та незаконність вимоги ТОВ "Шторм Дистриб`юшн" щодо повернення коштів у сумі 90 000,00 грн, з огляду на те, що між ФОП Сокур В. І. та ТОВ "Шторм Дистриб`юшн" було досягнуто усної домовленості про надання послуг. У відповіді на вимогу представник відповідача стверджує, що у ході переговорів сторонами було узгоджено всі істотні умови договору, а саме: предмет договору (надання бухгалтерських послуг); строки надання послуг (червень-липень 2024 року). Відтак, на підставі досягнутої домовленості, ФОП Сокур В. І. виставила рахунок-фактуру на оплату послуг від 31.07.2024 на суму 90 000,00 грн, надіслала в електронному вигляді, для розгляду і підписання, проєкт договору про надання послуг та акт приймання-передачі послуг за договором № 03/06-24 про надання послуг аутсорсингу від 03 червня 2024 року. На думку відповідача, факт перерахування позивачем коштів у сумі 90 000,00 грн є акцептом пропозиції щодо укладення договору. У відповіді на вимогу зазначено, що ФОП Сокур В. І. готова приступити до виконання зобов`язань одразу після надання ТОВ "Шторм Дистриб`юшн" відповідних матеріалів та завдань.

Також позивач отримав від ФОП Сокур В. І. лист щодо підписання договору про надання бухгалтерських послуг, до якого додано: копію рахунку-фактури від 31.07.2024; договір № 03/06-24 про надання послуг аутсортингу від 03.06.2024 (а.с. 36-38).

У листі від 09 вересня 2024 року відповідач викладає позицію аналогічну зазначеній вище позиції її представника.

25.09.2024 позивач надіслав відповідачу та його представнику відповідь (а.с. 39), в якій стверджує, що ТОВ "Шторм Дистриб`юшн" жодного договору ні в усній, ні у письмовій формі з ФОП Сокур В. І. не укладало, не мало та не має наміру співпрацювати з останньою. У випадку не виконання вимоги щодо повернення коштів у сумі 90 000,00 грн, ТОВ "Шторм Дистриб`юшн" зберігає за собою право звернутися до правоохоронних органів по факту шахрайських дій та підробку документів з боку ФОП Сокур В. І.; до листа додано копію витягу з електронної пошти за період з 31.07.2024 по 02.08.2024 (а.с. 40-42).

Зазначений вище лист відповідач не отримала (конверт повернувся за закінченням терміну зберігання (а.с. 44), а її представник - адвокат Солдаткін О. С., отримав - 03.10.2024 (а.с. 43).

Кошти в розмірі 90 000,00 грн, які були отримані відповідачем, в добровільному порядку позивачу не повернуті, що стало підставою для звернення ТОВ "Шторм Дистриб`юшн" до суду.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

В матеріалах справи відсутні документальні докази існування між сторонами договірних зобов`язань, в тому числі відсутні оригінал чи копія договору № 5/06, на який є покликання в реквізиті "призначенні платежу" у платіжних інструкціях від 02.08.2024: № 190 на суму 17 000,00 грн, № 191 на суму 73 000,00 грн.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, частинами 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2024 ТОВ "Шторм Дистриб`юшн" перерахувало на користь ФОП Сокур В. І. 90 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 190 на суму 17 000,00 грн (а.с. 27), № 191 на суму 73 000,00 грн (а.с. 28) із призначення платежу: "аванс за консультаційні послуги з ведення бухгалтерського обліку (червень, липень 2024) з-но дог. № 5/06 ".

Судом встановлено, що позивач двічі звертався до відповідача з вимогами № 2 на суму 90 000,00 грн (від 07.06.2024; від 28.08.2024), в яких зазначав, що не має з ФОП Сокур В. І. ніяких договірних відносин, послуг не отримував та просив повернути кошти в сумі 90 000,00 грн на вказаний поточний рахунок протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання вимоги.

Матеріали справи не містять будь-яких документальних доказів існування між сторонами цього спору зобов`язальних правовідносин. Відсутній, зокрема, зазначений у призначенні платежу договір № 5/06.

В контексті викладеного, суд вважає доведеним, що відповідач набув грошові кошти у розмірі 90 000,00 грн без достатньої правової підстави.

Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у ході розгляду даної справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв`язок, у відповідності до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд відхиляє доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву та запереченні (на відповідь на відзив), з огляду на таке.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно приписів частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1-3 статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг (ч. 4 ст. 180 ГК України).

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (ч. 7 ст. 180 ГК України).

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, сторонами не узгоджені всі істотні умови, зокрема, предмет і строк дії договору.

Доводи представника відповідача про те, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору у спосіб виставлення відповідачем рахунку-фактури № 5/06 від 31.07.2024 та його наступної оплати позивачем суд вважає безпідставними, оскільки у такому рахунку-фактурі не визначено ні предмету договору про надання консультаційних послуг, ні його строку, що відповідно до ч. 3 статті 180 ГК України є істотними умовами договору. Зокрема відсутні відомості про якість послуг, стандарти (національні чи міжнародні), які мають застосовуватись до консултаційних послуг з ведення бухгалтерського обліку, кількість годин або інших показників надання послуг. Відсутні також умови сторін щодо строку дії договору, а посилання відповідача про домовленість сторін про надання бухгалтерських послуг строком на червень-липень 2024 року є безпідставними, так як рахунок-фактура № 5/05 датований 31.07.2024, платежі проведені 02.08.2024, а з наданих відповідачем документів слідує, що останній не заперечує, що консультаційні послуги з ведення бухгалтерського обліку він позивачу не надавав, а лише заявляє про свою готовність їх надати.

Відповідно до абзацу другого частини 1 статті 641 ЦК України, пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. З наведених вище мотивів, рахунок-фактура №5/06 від 31.07.2024 не містить всіх істотних умов господарського договору, а тому не може вважатись пропозицією в розумінні статті 641 ЦК України.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що сторони вели переговори щодо укладення договору у формі єдиного письмового документа, предметом якого було надання відповідачем інформаційних та консультаційних послуг з бухгалтерії, однак такий договір не було підписано сторонами (а.с. 37-38). Зазначене теж підтверджує відсутність узгодження сторонами всіх істотних умов договору.

Суд враховує також і те, що платежі на суму 17000 грн та 73000 грн здійснені позивачем в один день - 02.08.2024, були послідовними (платіжні інструкції № 190 та № 191) і це свідчить про відсутність сталих, узгоджених відносин між сторонами щодо надання консультаційних послуг з бухгалтерського обліку.

Відтак, судом встановлено відсутність існування між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов`язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів у розмірі 90 000,00 грн, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідач набув грошові кошти у розмірі 90 000,00 грн без достатньої правової підстави.

Судові витрати.

Згідно з приписами пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 288 від 31.10.2024 (а.с. 8).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 3028,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 75, 86, 123, 129, 165, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шторм Дистриб`юшн" до фізичної особи-підприємця Сокур Вікторії Іванівни про стягнення 90 000,00 грн задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Сокур Вікторії Іванівни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шторм Дистриб`юшн" (21019, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Вінниця, вул. Шепеля Якова, буд. 72-з, ідентифікаційний код юридичної особи: 45396713) безпідставно отримані кошти в сумі 90 000 (дев`яносто тисяч) грн 00 коп. та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І. Є. Горпинюк