Рішення

від 15.01.2025 по справі 910/11640/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2025Справа № 910/11640/24

За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова»про розподіл судових витрату справі №910/11640/24за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова»доДержавного підприємства «Гарантований покупець»простягнення 73 008 862,95 грн.Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.

Представники учасників справи:

позивача:Головатюк С.А.; відповідача:Подольський А.А.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 76 025 069,99 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 позов задоволено частково, закрито провадження у справі №910/11640/24 в частині стягнення заборгованості у розмірі 1 069 322,44 грн., стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» заборгованість у розмірі 61 044 273,37 грн., 3% річних у розмірі 3 093 481,91 грн., інфляційні втрати у розмірі 7 801 785,23 грн. та судовий збір у розмірі 847 840,00 грн.

16.12.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій позивач просить суд провести розподіл судових витрат та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 400 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 судове засідання призначено на 15.01.2025.

14.01.2025 до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до яких відповідач заперечує проти заяви звертаючи увагу на те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є явно неспівмірним із складністю справи.

Присутній в судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті заяви, підтримав подану заяву та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, заперечив проти заяви та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно із ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд відзначає, що позивачем в позовній заяві було заявлено про подання доказів судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

В обґрунтування заявлених судових витрат позивач посилається на наступні докази: договір про надання правової допомоги №16/09/24 від 16.09.2024, рахунок фактуру №4-1 від 16.09.2024; платіжну інструкцію №1140 від 19.09.2024, заключну виписку за 19.09.2024, додаткову угоду №1 від 07.11.2024 до договору про надання правової допомоги №16/09/24 від 16.09.2024, рахунок фактуру №4-2 від 11.12.2024, платіжну інструкцію №1568 від 13.12.2024, заключну виписка за 13.12.2024 та акт наданої правової допомоги від 11.12.2024.

Судом встановлено, що між Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛКОМ - А» (адвокатське об`єднанням) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №16/09/24 від 16.09.2024 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає та зобов`язується оплачувати, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу (послуги) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно із п. 2.2 Договору гонорар за даним договором встановлюється у фіксованому розмірі та складає 400 000,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 3.1 Договору, в редакції додаткової угоди №1 від 07.11.2024, сторони дійшли згоди про те, що розрахунок за надання правової допомоги здійснюється в безготівковій формі у наступному порядку:

- перший платіж - передоплата у розмірі 100 000,00 грн.;

- другий платіж - після розгляду судової справи судом по суті, що закінчується ухваленням рішення суду, або постановленням ухвали про закриття провадження у справі/ухвали про залишення позову без розгляду у розмірі 50 000,00 грн.;

- третій платіж - після набрання рішенням суду законної сили у розмірі 250 000,00 грн.

Оплата здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту підписання даного договору (перший платіж), винесення рішення чи відповідної ухвали суду (другий платіж), набрання рішенням законної сили (третій платіж) на підставі рахунку адвокатського об`єднання (п. 3.2 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 07.11.2024).

На виконання п. 3.3 Договору, 11.12.2024 адвокатським об`єднанням складено, а клієнтом затверджено акт наданої правової допомоги, із змісту якого вбачається, що правова допомога надана в Господарському суді міста Києва по справі №910/11640/24 у повному обсязі, передбаченому договором.

Адвокатським об`єднанням виставлено клієнту рахунки фактури №1 від 16.09.2024 на суму 100 000,00 грн. та №4/2 від 11.12.2024 на суму 50 000,00 грн., які повністю сплачені останнім відповідно до платіжних інструкцій №1140 від 19.09.2024 та №1568 від 13.12.2024.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі - «Закон») договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Згідно із статтею 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.

Згідно з ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 року).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Водночас, відповідно до частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід зазначити, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

В даному випадку, суд приходить до висновку про неспівмірність та необґрунтованість заявлених позивачем витрат на послуги правничої допомоги із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також що розмір таких витрат є необґрунтованим.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що спори пов`язані із стягненням заборгованості за вироблену електричну енергію перед виробником за «зеленим тарифом» набули широкого розповсюдження та Верховним Судом сформовано ряд висновків і позицій у аналогічних спорах, тобто спірні правовідносини не є такими що вимагають понесення витрат на правничу допомогу у заявленій позивачем сумі.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн., що, на переконання суду, є пропорційним предмету спору, складності даної справи та обсягом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129, 221, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» (26000, Кіровоградська обл., м. Новомиргород, вул. В`ячеслава Черновола, буд. 50К; ідентифікаційний код 03757146) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.01.2025.

Суддя В.П. Босий