Рішення

від 20.12.2024 по справі 910/15232/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.12.2024Справа № 910/15232/20За заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеральянс" арбітражного керуючого Демчана О.І.

до 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Феба" (49040, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Джинчарадзе, 4, секція 1, ідентифікаційний номер 33669751);

5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальне обслуговування домів" (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32, ідентифікаційний номер 33808540)

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишніх керівників, засновників та третіх осіб

у справі № 910/15232/20

За заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського,1Д, ідентифікаційний номер 14360570)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеральянс" (03680, м. Київ, вул. Пшенична, 4, ідентифікаційний номер 38671697)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Секретар судового засідання Улахли О.М.

Представники сторін:

позивач - Демчан О.І.,

від відповідача-1 - не з`явилися,

від відповідача-2 - Рубан О.Г.,

від відповідача-3 - Волова О.В.,

від відповідача-4 - не з`явилися,

від відповідача-5 - не з`явилися,

від АТ КБ "Приватбанк" - Куценко О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/15232/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеральянс".

До Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеральянс" арбітражного керуючого Демчана О.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишніх керівників, засновників та третіх осіб, які мали вплив на прийняття рішень товариством, у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Зокрема, заявник просить суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника в сумі 684 676 888,18 грн. на 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 ; 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Феба"; 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунальне обслуговування домів".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 позовну заяву залишено без руху.

До Господарського суду міста Києва надійшли докази усунення недоліків, встановлених в ухвалі суду від 12.03.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 прийнято заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеральянс" арбітражного керуючого Демчана О.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишніх керівників, засновників та третіх осіб 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 ; 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Феба"; 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунальне обслуговування домів" до розгляду в межах справи №910/15232/20. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 24.04.2024. Витребувано у Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеральянс". Витребувано у Центральної районної у місті Дніпрі ради копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Феба".

12.04.2024 до суду надійшло повідомлення по справі від Державної міграційної служби України.

17.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення по справі від Центральної адміністрації Дніпровської міської ради.

23.04.2024 до суду надійшли письмові пояснення АТ КБ "Приватбанк" щодо поданої ліквідатором заяви.

23.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи задля підготовки відзиву на заяву ліквідатора.

23.04.2024 до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про залишення без руху заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

24.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив ОСОБА_2 на заяву ліквідатора.

24.04.2024 до суду надійшла заява ліквідатора про збільшення суми позовних вимог.

24.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив ОСОБА_3 на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

24.04.2024 до суду надійшло клопотання позивача про уточнення ідентифікаційних даних осіб відповідачів, зазначених у поданій заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

24.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ліквідатора про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/15232/20 за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеральянс" арбітражного керуючого Демчана О.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишніх керівників, засновників та третіх осіб 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 ; 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Феба"; 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунальне обслуговування домів" за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.06.2024. Витребувано у Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького,75, код ідентифікаційний номер 26510514) копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Феба".

30.04.2024 до суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи засвідченого нотаріусом перекладу договору № UKR 12-03/16 від 12.03.2016 з російської на українську мову та матеріалів інвентаризації матеріальних цінностей Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеральянс".

11.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_2 про залишення без руху заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишніх керівників, засновників та третіх осіб.

11.06.2024 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача-2 щодо заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеральянс" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишніх керівників, засновників та третіх осіб.

12.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про розгляд справи без представника кредитора.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання від 23.04.2024 про залишення без руху заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеральянс" арбітражного керуючого Демчана О.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишніх керівників, засновників та третіх осіб. Відкладено підготовче засідання у справі № 910/15232/20, розгляд клопотання відповідача-2 від 11.06.2024 про залишення без руху заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеральянс" арбітражного керуючого Демчана О.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишніх керівників, засновників та третіх осіб на 07.08.2024.

08.07.2024 до суду від Дніпровської міської ради надійшла реєстраційна справа Товариства з обмеженою відповідальністю "Феба".

11.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення заявника щодо клопотання ОСОБА_4 від 11.06.2024 про залишення заяви ліквідатора без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання від 11.06.2024 про залишення без руху заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеральянс" арбітражного керуючого Демчана О.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишніх керівників, засновників та третіх осіб. Відкладено підготовче засідання на 25.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 закрито підготовче засідання, розгляд справи по суті призначено на 30.10.2024.

12.11.2024 до суду надійшло клопотання керівника відповідача-4 та відповідача-5 про відкладення розгляду справи.

12.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-3 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 відкладено розгляд справи № 910/15232/20 по суті у судовому засіданні на 20.12.2024.

У судове засідання, призначене на 20.12.2024, з`явилися позивач, представник ініціюючого кредитора та представники відповідачів-2, 3. Відповідачі-1, 4, 5 у судове засідання не з`явилися, відзивів на заяву ліквідатора не подали, хоча про дату, час і місце його проведення були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0610210830530 ОСОБА_1 , а також повідомленнями про доставлення 22.11.2024 процесуального документа (ухвали Господарського суду міста Києва від 13.11.2024) до електронних кабінетів Товариства з обмеженою відповідальністю «Феба» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальне обслуговування домів».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява ліквідатора, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 у справі № 910/15232/20 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі № 910/15232/20 відсторонено арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича від виконання повноважень ліквідатора, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» призначено арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (свідоцтво № l732 від 11.11.2015).

Під час виконання повноважень ліквідатора банкрута, арбітражним керуючим Демчаном О.І. виявлено обставини, які є підставою для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язання ТОВ «Укртеральянс» колишніх керівників, засновників та третіх осіб, які мали вплив на прийняття рішень товариством, у зв`язку з доведенням його до банкрутства, у зв`язку з чим ліквідатор звернувся до суду із відповідною заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишніх керівників, засновників та третіх осіб, а саме: 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 ; 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Феба"; 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунальне обслуговування домів".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 у справі № 910/15232/20, зокрема, визнано кредитором по відношенню Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс»: - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" з грошовими вимогами на суму 684 718 391,18 грн, з яких 70 224,00 грн - вимоги першої черги, 350 256 465,02 грн - вимоги четвертої черги, 334 391 702,16 грн - вимоги шостої черги; - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" з грошовими вимогами на суму 752 388 505,36 грн, з яких 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 752 383 965,36 грн - вимоги четвертої черги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 задоволено заяву Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 за нововиявленими обставинами у справі № 910/15232/20; скасовано частково пункт 1 ухвали Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 у справі № 910/15232/20 в частині визнання кредитором у справі № 910/15232/20 по відношенню до боржника: - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" з грошовими вимогами на суму 297 590 787,61 грн, з яких 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 297 586 247,61 грн - вимоги четвертої черги; у скасованій частині ухвали Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 у справі № 910/15232/20 прийнято нове рішення, яким відмовлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Інгосстрах" у визнанні кредитором по відношенню до боржника на суму 752 383 965,36 грн; в іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 у справі № 910/15232/20 залишено без змін.

Таким чином, ухвалами Господарського суду м. Києва від 19.04.2021 та 02.08.2023 у справі № 910/15232/20 визначено суму та перелік визнаних судом вимог кредиторів ТОВ «Укртеральянс», яка складає 684 718 391,18 грн.

Вказана заборгованість виникла за кредитними договорами № 2У040Г від 25.04.2013 та № 2У041Г від 25.04.2013 (значний обсяг заборгованості у сумі 215 млн. грн виник 13.06.2016 за договором № 2У041Г від 25.04.2013) і залишається непогашеною через недостатність активів у банкрута, що обумовлено, на думку ліквідатора, протиправними діями/бездіяльністю колишніх керівників банкрута, його засновників та третіх осіб, які мали вплив на прийняття рішень товариством, які призвели до його стійкої неплатоспроможності, а також неможливості погашення заборгованості перед кредитором.

Відтак, відповідно до п. 1.1 Кредитного договору № 2У041Г від 25.04.2013, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А. 1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни.

Додатковою угодою від 05 лютого 2014 року до Кредитного договору №2У041Г від 25 квітня 2013 року, Сторони дійшли згоди внести зміни в Кредитний договір №2У041Г від 25 квітня 2013 року, виклавши пп. А.2. в наступній редакції:

«А.2. Ліміт цього Договору 32 733,00 грн. , у тому числі на наступні цілі:

- у розмірі 32 733,00 грн. на поповнення обігових коштів;

- у розмірі 0,00 грн. на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору,

- у розмірі 0,00 грн. для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами зазначеними в п. 2.1.1 цього Договору,

- у розмірі 0,00 грн. на сплату судових витрат, передбачених п.п. 2.2.15, 2.3.13, 5.8 цього Договору».

Договором про внесення змін від 09 березня 2016 року до Кредитного договору №2У041Г від 25 квітня 2013 року, зокрема, збільшено ліміт Договору до 215 076 102,00 грн. Визначено, що датою сплати процентів є 01.03.2017 року, починаючи з дати підписання цього Договору, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього Договору (п. А.8. Кредитного договору).

Також, викладено Додаток № 1, що є невід`ємною частиною Кредитного договору № 2У041Г від 25.04.2013 року, в новій редакції та, зокрема, визначено, що зменшення поточного ліміту здійснюється згідно з Графіком зменшення поточного ліміту, а саме: 01.02.2017 - 215 076 092,00 грн., 01.03.2017 - 0,00 грн.

Зазначені обставини були встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 у справі № 910/15232/20.

Вказані кредитні кошти були перераховані за договором № UKR 12-03/16 від 12.03.2016, в рахунок забезпечення фактично простроченого зобов`язання, без будь-якої економічної мети для підприємства, що призвело до неможливості погашення заборгованості та відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ліквідатором ТОВ «Укртеральянс» арбітражним керуючим Демчаном О.І. з витягів з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 194295553531 (станом на 12.03.2016) та № 376056870060 (станом на 28.12.2023) від 28.12.2023 встановлено, що керівниками ТОВ «Укртеральянс» були:

- у період з 01.04.2013 по 03.02.2017 - ОСОБА_1 ;

- з 03.02.2017 незмінним керівником - ОСОБА_2 ;

Єдиним (засновником) учасником банкрута у період з 01.04.2013 по 28.04.2016 була Компанія Колстад Лімітед (юридична особа резидент Британських Віргінських Островів, зареєстрована за адресою: Британські Віргінські Отрови, Квідано Чамберз, п.с. 3159 Роуд Таун, розмір частки: 1000,00 грн, кінцевий бенефіціарний власник Єкатеріна Адаму, 4549 Республіка Кіпр, Лімасол, Маріу Крістофору, 9А, розмір частки 1000,00 грн).

Незмінним єдиним засновником (учасником) ТОВ «Укртеральянс» з 28.04.2016 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Феба» (код 33669751, розмір частки 1000,00 грн).

Ліквідатором зазначено, що у період з початку 2015 по кінець 2017 року, тобто за перебування на посаді директора ТОВ «Укртеральянс» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , боржник перебував у стані надкритичної неплатоспроможності, вказані обставини, були достеменно відмові керівникам, як виконавчому органу товариства. Проте, не зважаючи на це, посадові особи ТОВ «Укртеральянс» за час свого перебування на посаді директорів не вчиняли дій щодо відновлення платоспроможності боржника та не зверталися до суду із заявою про ініціювання процедури банкрутства товариства, а навпаки продовжували вчиняти сумнівні дії щодо його управління. Так у вказаний період банкрут, зокрема, взяв на себе і прострочив зобов`язання перед кредитором на суму, що станом на відкриття ліквідаційної процедури враховуючи штрафні санкції складає 684 718 391,18 грн.

Крім того, у 2015 - 2017 роках банкрутом не вчинялися дії, щодо ведення господарської діяльності відповідно до обраних КВЕД-ів, укладалися договори, що суперечили фінансовим інтересам і меті товариства та погіршували стан надкритичної неплатоспроможності, та , як наслідок, на думку ліквідатора, призвели до банкрутства ТОВ «Укртеральянс».

З листа Головного управління статистики у м. Києві (ГУС у м. Києві) № 04.5-03/2228-23 від 05.10.2023 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» востаннє подавало фінансову звітність до Головного управління статистики у м. Києві за перший квартал 2018 року.

Згідно з повідомленням ГУ ДПС у м. Києві від 11.10.2023 № 94821/6/261512107 на запит ліквідатора податковим органом зазначено, що відповідно до інформаційного ресурсу ДПС України станом на 06.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» за останні п`ять років до контролюючого органу фінансову звітність не подавало, тому надати ліквідатору копії запитуваної фінансової звітності ГУ ДПС у м. Києві не має можливості.

Згідно інформації з ЄРПН, податкові накладні про придбання (отримання) товарів з метою подальшого продажу відсутні.

З показників в отриманих ліквідатором документах фінансової звітності ТОВ «Укртеральянс» вбачається, що підприємство фактичну господарську діяльність у 2015 - 2017 роках не проводило, на що вказує відсутність зареєстрованих податкових накладних з продажу товарів, робіт, послуг та відповідних банківських операцій, характерних, для господарської діяльності з купівлі/продажу згідно зареєстрованих КВЕД-ів.

З аналізу зареєстрованих податкових накладних вбачається, що підприємство у 2015-2017 роках здійснювало лише купівлю товарів, робіт, послуг. Інформації щодо інших видів діяльності не виявлено.

Чистий дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг та інші операційні доходи ТОВ «Укртеральянс» не отримувало, показники мали нульові значення.

Згідно Форми № 1-м «Баланс» середня кількість працівників на кінець 2015 року становила 3 особи, на кінець 2016 року - 2 осіб, на кінець 2017 року - 1 особу.

Величина власного капіталу, за увесь період, мала постійне від`ємне значення та постійно зменшувалась, відповідно, такі показники свідчать про збиткову діяльність підприємства у 2015 - 2017 роках.

Розмір оборотних активів у досліджуваному періоді становив, на початок 2015 року - (-205,10) тис. грн., на кінець року - (-302,90) тис. грн. На кінець 2016 року, показник значно зменшився на (-21 290,10) тис. грн. і склав - (-21 593,00) тис. грн. На кінець 2017 року, показник зменшився на (-4 333,90) тис. грн. і становив - (-25 926,90) тис. грн.

Власні оборотні засоби та коефіцієнт маневреності власних оборотних ТОВ «Укртеральянс» мали негативне значення, що вказує на відсутність у підприємства власних платіжних засобів та виробничих запасів, які фінансуються за рахунок власних коштів, а також неможливості самостійно формувати оборотний капітал і фінансувати свої оборотні активи тільки за рахунок власного капіталу.

Коефіцієнт покриття запасів у досліджуваному періоді 2015 - 2017 років мав нульове значення. Даний показник слід розглядати в динаміці. Нормативне значення >1. Враховуючи відсутність динаміки, та з огляду на нульові значення показників, можна припустити, що створення запасів, взагалі не відбувалось. Отже, тенденція вказує на негативний власний капітал, що свідчить про швидке настання неплатоспроможності та банкрутства підприємства.

Значення поточної платоспроможності ТОВ «Укртеральянс» у період 2015-2017 років мали від`ємну динаміку і становили (-205,10) тис. грн. - на початок 2015 року та (-303,30) тис. грн. - на кінець року, (-237 145,80) тис. грн. - на кінець 2016 року, (-241 615,70) тис. грн. - на кінець 2017 року. Слід зазначити, що від`ємне значення показника свідчить про суттєве перевищення зобов`язань над грошовими коштами та їх еквівалентами.

Відповідно до орієнтовної структури грошових потоків станом на початок досліджуваного періоду підприємство знаходилось в кризовому стані і протягом аналітичного періоду такий стан тільки посилювався.

Ліквідатором встановлено, що фінансовий стан ТОВ «Укртеральянс» з 2015 року перебував у стані надкритичної неплатоспроможності, що відповідає фінансовому стану банкрутства.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» (нова редакція), затвердженого загальними зборами учасників протоколом № 25/04-16 від 25.04.2016 (надалі - «Статут»), ТОВ «Укртеральянс» є юридичною особою приватного права з моменту його державної реєстрації і діє відповідно до ЦК України, ГК України, ЗУ «Про господарські товариства», «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншого чинного законодавства України, метою одержання прибутку.

Згідно з п. 2.1 Статуту метою діяльності Товариства є одержання законного прибутку, задоволення суспільних потреб в його продукції, роботах, послугах і реалізації на підставі одержання прибутку соціальних та економічних інтересів учасників Товариства.

Відповідно до п. 3.4 Статуту товариство, зокрема, зобов`язано здійснювати оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, вести статистичну звітність.

Згідно п. 4.3 Статуту товариство створено з статутним капіталом у розмірі 1 000,00 гривень.

Відповідно до п. 4.6 Статуту якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів Товариства виявляється меншою від статутного капіталу, товариство зобов`язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від зазначеної законодавством мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.

Згідно з п. 6.2 Статуту учасники товариства зобов`язані, зокрема, додержуватися вимог статуту товариства, сприяти товариству у досягненні поставленої мети його діяльності, утриматися від будь-яких дій, що можуть шкодити товариству.

Відповідно до п. 7.1 Статуту вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства. Загальні збори учасників товариства складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Згідно п. 7.4 Статуту до виключної компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема, визначення основних напрямків діяльності товариства та затвердження його планів і звітів про їх виконання; прийняття рішень щодо розпорядження майном і майновими правами, балансова вартість яких становить понад 20 000,00 гривень; прийняття рішень щодо розпорядження акціями, балансова вартість яких становить понад 1 000 000,00 грн; затвердження річних результатів діяльності товариства, його дочірніх підприємств, затвердження статутів та положень про них; прийняття рішень про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Відповідно до п. 8.1 Статуту колективним виконавчим органом товариства є дирекція, яка здійснює керівництво його поточною діяльністю. Дирекція діє від імені товариства у межах, встановлених статутом товариства та законом.

Згідно з п. 8.2 Статуту дирекція складається з 2 членів, які обираються (призначаються) та відкликаються (звільняють) загальними зборами учасників товариства. Членами дирекції товариства є генеральний директор та фінансовий директор. У випадку не обрання фінансового директора або, якщо його посада залишається вакантною, Генеральний директор одноособово здійснює повноваження в межах компетенції Дирекції та одноособово приймає рішення/здійснює всі функції виконавчого органу Товариства. Підпис фінансового директора, у разі його не обрання, не потрібен у випадках та на документах, передбачених п. 8.7 цього Статуту.

Пунктом 8.3 Статуту визначено, що до компетенції генерального директора належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю Товариства, окрім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів та/або потребують участі фінансового директора.

Відповідно до п. 8.6 Статуту генеральний директор або особа, що виконує обов`язки генерального директора, здійснює функції, покладені на нього як на керівника підприємства згідно з законодавством України та Статутом Товариства та має у тому числі наступні повноваження: без доручення здійснювати дії від імені Товариства; представляти Товариство у відносинах з юридичними і фізичними особами України та інших держав щодо питань діяльності Товариства в межах своєї компетенції; розпоряджатися акціями, балансова вартість яких не перевищує 1 000 000,00 гривень, розпоряджатися іншим майном, балансова вартість якого не перевищує 20 000,00 гривень, за винятком майна, розпорядження яким віднесено до виключної компетенції Загальних зборів учасників, приймати рішення щодо укладення угод Товариством за виключенням тих, прийняття рішень щодо укладення яких віднесено до виключної компетенції Загальних зборів учасників (з урахуванням обмежень, встановлених п. 8.7 цього Статуту); вирішувати питання організації господарської діяльності, фінансування, обліку та звітності, зовнішньоекономічної діяльності й інші питання діяльності Товариства; видавати доручення на вчинення юридичних дій від імені Товариства; відповідно до законодавства видавати накази з питань діяльності Товариства.

Згідно з п. 8.10 Статуту дирекція повинна щорічно звітувати перед Загальними зборами про результати виконання плану діяльності Товариства за звітний рік. Одночасно зі звітом дирекція має пропонувати на затвердження план діяльності Товариства на наступний звітний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно з п. 12.1 Статуту припинення діяльності товариства здійснюється шляхом реорганізації або ліквідації, з дотриманням антимонопольного законодавства

Відповідно до п. п. 12.5, 12.6 Статуту Товариство ліквідується після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні; за рішенням загальних зборів учасників товариства, у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків передбачених законом; у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом; з інших підстав передбачених законодавством України. Ліквідація господарського товариства проводиться ліквідаційною комісією, призначеною його вищим органом, а у разі припинення діяльності товариства за рішенням суду - ліквідаційною комісією, сформованою відповідно до рішення суду.

Ліквідатором зазначено, що у період 2015-2017 років посадовим особами та засновниками банкрута не вчинялися дії щодо відновлення платоспроможності товариства, здійснення погашення заборгованості перед кредиторами, а також, щодо ініціювання процедури банкрутства товариства у зв`язку із неможливістю здійснення розрахунків за зобов`язаннями.

На переконання ліквідатора, засновниками ТОВ «Укртеральянс» у період 2015-2017 років не забезпечено своєчасний контроль за такою бездіяльністю посадових осіб, у межах наданих Законом України «Про господарські товариства» та статутом товариства повноважень.

Також, ліквідатором ТОВ «Укртеральянс» арбітражним керуючим Демчаном О.І. було встановлено, що 12.03.2016 та 23.03.2017 ТОВ «Укртеральянс» в особі керівників ОСОБА_1 (12.03.2016) та ОСОБА_2 (23.03.2017) були укладені правочини, які в подальшому вплинули на заборгованість банкрута та призвели до відчуження його активів, що в свою чергу сприяло банкрутству ТОВ «Укртеральянс».

12.03.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (надалі - Заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» (надалі - Заставодавець), якого представляє ОСОБА_1, Генеральний директор, який діє на підставі Статуту, укладено Договір застави прав на розпорядження депозитним вкладом № UKR 12-03/16 (надалі - Договір).

Пунктом 1 Договору визначено, що позичальник SHELENA ENTERPRISES LIMITED за Кредитним Договором № CY02DE/2 від 27.12.2013 (надалі - Кредитний договір) зобов`язується повністю повернути кредит Заставодержателю з належними останньому процентними сумам у строк до 20.01.2015 року; позичальник RENOLDI LTD за Кредитним договором № CY01QB/2 від 08.06.2012 (надалі - Кредитний договір) зобов`язується повністю повернути кредит Заставодержателю з відсотковими сумами, що належать останньому.

Відповідно до п. 2 Договору на забезпечення своєчасного повернення кредиту, отриманого за Кредитним договором, Заставодавець передає Заставодержателю в заставу права на розпорядження коштами на поточному рахунку із сумою 215 000 000,00 грн., розміщеними відповідно до Договору банківського рахунку № б/н від 19.04.2013 (надалі - Договір), між Заставодавцем та Заставодержателем на безстроковий період, на поточному рахунку № НОМЕР_4 (надалі - Поточний рахунок), відкритому в банку Заставодержателя. Права на розпорядження вищезазначеними коштами надалі називаються «Предмет застави».

Згідно з п. 3 Договору вартість предмета застави за згодою сторін оцінюється у суму вкладу.

Пунктом 9 Договору визначено, що у разі невиконання Заставодавцем або Позичальником зобов`язань за Кредитним договором Заставодержатель має право розпорядитися предметом застави на власний розсуд з метою задоволення своїх вимог щодо Основного зобов`язання.

Відповідно до п. 10 Договору звернення стягнення щодо застави відбувається у позасудовому порядку шляхом перерахування суми заборгованості за Кредитним договором за поточного рахунку Заставодавця на відповідний рахунок Заставодержателя без додаткових вказівок та розпоряджень з боку Заставодавця. У разі звернення стягнення на закладене майно Заставодавець має право використовувати право вимоги (право регресу) до Позичальника.

Згідно з п. 13 Договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов`язань за Кредитним договором (Основним зобов`язанням).

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Укртеральянс» перерахувало в рахунок забезпечення своєчасного повернення SHELENA ENTERPRISES LIMITED кредиту (строк повернення грошових коштів настав 20.01.2015, тобто, на момент укладення договору зобов`язання вже було прострочене) заставу у сумі 215 000 000,00 грн.

Пунктів щодо оплатності договору, штрафних санкцій та відповідальності за його невиконання, а також строків повернення грошових коштів Заставодавцю позичальником SHELENA ENTERPRISES LIMITED договір № UKR 12-03/16 від 12.03.2016 не містить.

Грошові кошти за вказаним договором на рахунки ТОВ «Укртеральянс» не поверталися. Дії, щодо стягнення заборгованості посадовими особами ТОВ «Укртеральянс» не здійснювалися.

Таким чином, вказаний договір був укладений директором ТОВ «Укртеральянс» без будь-якої економічної мети для товариства та навпаки призвів до погіршення стану надкритичної неплатоспроможності, у зв`язку із вибуттям з банківських рахунків банкрута значної суми коштів.

З наданих ліквідатором банківських виписок по рахунках банкрута вбачається наступне.

Для виконання договору UKR 12-03/16 від 12.03.2016 ТОВ «Укртеральянс» було залучено кредитні кошти у сумі 215 000 000,00 грн за кредитним договором № 2У041Г від 25.04.2013, заборгованість за яким стала підставою для звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс».

Як вбачається з умов кредитного договору № 2У041Г від 25.04.2013, кошти у сумі 215 000 000,00 грн були надані ТОВ «Укртеральянс» для поповнення обігових засобів.

Проте, у той же день вказані кошти були перераховані за договором UKR 12-03/16 від 12.03.2016 в рахунок забезпечення фактично простроченого зобов`язання.

Такі дії керівника ОСОБА_1, щодо укладення договору UKR 12-03/16 від 12.03.2016, який в свою чергу забезпечувався кредитними коштами наданими за кредитним договором № 2У041Г від 25.04.2013 (кошти відповідно до умов договору надавалися для поповнення обігових засобів), призвели до значного збільшення суми заборгованості ТОВ «Укртеральянс» перед кредитором, а бездіяльність, щодо стягнення вказаної заборгованості призвела до неможливості погашення вимог кредиторів, що в свою чергу стало підставою звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс».

Тобто, Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртеральянс" всупереч власним фінансовим інтересам, без будь-якої економічної мети, за рахунок кредитних коштів було уклало договір застави в забезпечення виконання фактично простроченого зобов`язання, що є противагою меті здійснення підприємницької діяльності і не відповідає критеріям розумності.

Крім того, 27.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» (надалі - Сторона-1), в особі директора ОСОБА_2 та POINTEX SALE LLP (надалі - Сторона-2) укладено Договір про відступлення права вимоги № 27-03/2017-UKR (надалі - Договір).

Пунктом 1 Договору визначено, що згідно бухгалтерсько-фінансових та правових документів Сторони-1, а саме: Кредитного договору № КЦ-475Г від 06.05.2011 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Центральна процесингова компанія (надалі - Боржник), Договору страхування № 12/10/01-01К від 01.10.2012 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ПрАТ «СК «Інгосстрах», Угоди про добровільне погашення від 05.08.2013 між ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ТОВ «Центральна процесингова компанія» (далі - Основний договір), Договору про відступлення права вимоги № 13-03/2017-ІН від 13.03.2017 між ТОВ «Укртеральянс» та ПрАТ «СК «Інгосстрах», у Сторони-1 виникло право вимоги до ТОВ «Центральна процесингова компанія» у розмірі 25 122 590,72 грн., з кінцевим строком оплати такої заборгованості не пізніше 05.08.2016. Сторона-1 також підтверджує, що грошові зобов`язання Боржника перед Стороною-1 на момент укладення цього Договору не виконані.

Згідно з п. 2 Договору у порядку та на умовах, визначених даним Договором та чинним в Україні законодавством, Сторона-1 відступає Сторона-2 право вимоги до Боржника за Основним договором у розмірі 25 122 590,72 грн., в результаті чого Сторона-2 стає Первісним кредитором за Основним договором на суму у розмірі 25 122 590,72 грн.

Пунктом 3 Договором визначено, що за цим Договором до Сторони-2 переходить право вимагати (замість Сторони-1) від Боржника належного та реального виконання обов`язку, визначеного п. 1 Основного договору в загальній сумі 25 122 590,72 грн., а Сторона-1 втрачає зазначене право вимоги.

Відповідно до п. 4 Договору моментом переходу права вимоги Сторони-1 за Основним договором до Сторони-2 є момент підписання цього Договору.

Згідно з пунктом 6 Договору за цим Договором Сторона-2 зобов`язується сплатити Стороні-1 компенсацію у розмірі 25 122 590,72 грн. шляхом перерахування вказаної суми на банківський рахунок Сторони-1.

Пунктом 7 Договору визначено, що термін сплати компенсації - 21.12.2018. У випадку порушення Стороною-2 строку сплати компенсації, Сторона-2 зобов`язана сплатити Стороні-1 (за відповідною письмовою вимогою Сторона-1), починаючи з першого дня прострочення, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 180 % річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 11 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.

З огляду на вказані положення Договору, моментом переходу права вимоги є дата підписання договору (п. 4), тоді як сплата ціни договору на рахунок ТОВ «Укртеральянс» мала настати до 21.12.2018 (п. 7), тобто у термін більше ніж 1,5 роки після підписання договору.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» не вчиняло дії щодо стягнення вказаної дебіторської заборгованості шляхом направлення претензій або в судовому порядку.

Крім того, умови договору в частині переходу права вимоги грошових коштів та сплати договору фактично несли ризики для підприємства щодо несплати коштів через доволі великий строк оплати.

Керівнику підприємства ОСОБА_2 було достеменно відомо про фінансовий стан ТОВ «Укртеральянс» (стан надкритичної неплатоспроможності) та необхідність здійснення розрахунків з кредиторами, проте останнім не було вчинено дій, щодо відновлення платоспроможності підприємства, стягнення заборгованості за договорами, права вимоги за якими передавалися по договору № 27-03/2017-UKR від 27.03.2017, а також дій щодо стягнення заборгованості з POINTEX SALE LLP за вказаним договором.

Згідно з п. 2 розділу І Методичних рекомендацій об`єктом аналізу є фінансово-господарський стан підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти діяльності.

Пунктом 3 розділу І Методичних рекомендацій визначено, що суб`єктами аналізу є власники, органи, уповноважені управляти майном, або особи, які заінтересовані в отриманні інформації щодо діяльності підприємства (державний орган з питань банкрутства, арбітражний керуючий, орган податкової служби, керівництво).

Абзацом 2 п. 3.2 Розділу ІІІ Методичних рекомендацій передбачено, що під час визначення ознак доведення до банкрутства аналізується рівень забезпечення зобов`язань кредиторів за період проведення аналізу.

Згідно з абз. 8 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій у разі встановлення, що зазначені показники погіршилися протягом періоду, який аналізується, з`ясовується причина погіршення цих показників шляхом перевірки фінансово-господарських договорів підприємства.

Відповідно до абзацу 9 п. 3.2 Розділу ІІІ Методичних рекомендацій економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема: підписання та виконання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім особам майна; прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо; невжиття заходів керівництвом щодо стягнення заборгованості (повнота та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) - відмова від грошових (майнових) вимог; несвоєчасність (невжиття заходів) щодо розв`язання проблем у виробничому процесі, нездійснення господарської діяльності тощо.

Абзацом 10 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій визначено, що навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками: зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства (передача активів іншій особі); штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості (залишення за боржником лише кредиторської заборгованості без відповідного забезпечення) та інші, подібні дії.

Згідно з абзацом 1 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Пунктом 4 розділу І Методичних рекомендацій визначено, що активи це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вимог у майбутньому. Доведення до банкрутства - умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.

Враховуючи зазначені обставини, ліквідатор вказує, що через нераціональні управлінські рішення, вчиненні посадовими особами та засновниками банкрута, укладення правочинів без позитивної економічної мети для товариства та подальше невжиття керівництвом жодних заходів щодо повернення таких грошових коштів, вбачаються економічні ознаки дій з доведення до банкрутства у діях посадових осіб ТОВ «Укртеральянс», що є підставою для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута.

Ліквідатором ТОВ «Укртеральянс» арбітражним керуючим Демчаном О.І. здійснено аналіз фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ «Укртеральянс» (код 38671697) у період з 2015 про 2017 рік (включно), проведений з урахуванням відомостей з фінансового звіту Форма № 1-м «Баланс» ТОВ «Укртеральянс» за 2015-2017 р., фінансового звіту Форма №2-м «Звіт про фінансові результати» (Звіт про сукупний дохід) ТОВ «Укртеральянс» за 2015 - 2017 р., листа № 94821/6/26-15-12-01-07 ГУ ДПС у м. Києві від 11.10.2023 р., інформації згідно Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ «Укртеральянс» за період 2015 - 2017 р., банківської виписки по рахунку ТОВ «Укртеральянс» за 2015 - 2020 р., інших документів та складено звіт від 15.12.2023, в якому встановлено наступне.

За результатами господарської діяльності протягом аналітичного періоду 2015 - 2017 років ТОВ «Укртеральянс» отримувало чисті збитки в розмірі (-121,30) тис. грн. - на початок 2015 року, (-97,80) тис. грн. - на кінець 2015 року, (-21 290,10) тис. грн. - на кінець 2016 року та (-4 333,90) тис. грн. - на кінець 2017 року.

Отже, протягом 2015 - 2017 років підприємством задекларовано збиткову діяльність. В цілому, досліджуваний період 2015 - 2017 років характеризується відсутністю платоспроможності, що свідчить про нездатність ТОВ «Укртеральянс» розрахуватись за своїми поточними зобов`язаннями вчасно та в повному обсязі. Як наслідок, показники рентабельності та ліквідності показали негативну тенденцію.

Величина та динаміка показників фінансової стійкості, які залежать від обсягу і способу розміщення власного та позикового капіталу в активах, загалом свідчить про абсолютну фінансову залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування і відсутність власних оборотних засобів. В цілому, формування, розподіл і використання фінансових ресурсів і активів ТОВ «Укртеральянс» протягом періоду 2015 - 2017 років в повній мірі були неефективними, в результаті чого його фінансовий стан характеризувався ознаками надкритичної неплатоспроможності, а загальні результати господарської діяльності ТОВ «Укртеральянс» вказують на відсутність будь-яких резервів підвищення ефективності функціонування підприємства та відновлення його платоспроможності.

Протягом аналітичного періоду показник забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами становив: на початок 2015 року (кінець 2014 року) - 0,0005; на кінець 2015 року - 0,0026; на кінець 2016 року - 0,91; на кінець 2017 року - 0,89. Динаміка показника позитивна та зростає, наближається до одиниці.

Показник забезпечення зобов`язань боржника всіма його оборотними активами протягом періоду 2015 - 2017 років, обчислений на підставі фінансової звітності ТОВ «Укртеральянс», становив: на початок 2015 року (кінець 2014 року) - 0,0005; на кінець 2015 року - 0,0026; на кінець 2016 року - 0,91; на кінець 2017 року - 0,89.

Результати діяльності ТОВ «Укртеральянс» вказують на відсутність будь-яких резервів підвищення ефективності функціонування підприємства та відновлення його платоспроможності.

Розмір чистих активів протягом періоду 2015 - 2017 років, обчислений на підставі фінансової звітності ТОВ «Укртеральянс», складав: на початок 2015 року (кінець 2014 року) - (-205,10) тис. грн.; на кінець 2015 року - (-302,90) тис. грн.; на кінець 2016 року - (-21 593,00) тис. грн.; на кінець 2017 року - (-25 926,90) тис. грн.

В цілому, формування, розподіл та використання фінансових ресурсів і активів ТОВ «Укртеральянс» протягом 2015 - 2017 років можна визначити як неефективні та умисно збиткові, а його фінансовий стан таким, що характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності.

На підставі отриманих даних, обчислення коефіцієнтів та показників, які характеризують фінансово-господарську діяльність банкрута встановлено наявність ознак дій з доведення до банкрутства ТОВ «Укртеральянс».

Вказане, на переконання ліквідатора, свідчить про вчинення колишніми керівниками, засновниками ТОВ «Укртеральянс» та третіми особами, які мали вплив на прийняття рішень товариством дій, з метою погіршення фінансового стану та платоспроможності підприємства, а також доведення до банкрутства, що є підставою для покладення субсидіарної відповідальності за його зобов`язання.

Відповідачем-2 подано відзив та додаткові пояснення на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишніх керівників, засновників та третіх осіб, у яких ОСОБА_2 зазначено наступне.

По-перше, відповідач-2 вказує, що ліквідатором не надано доказів бездіяльності колишніх керівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» в частині ненадання арбітражному керуючому Демчану О.І. документів фінансово-господарської діяльності банкрута на запити ліквідатора, оскільки арбітражним керуючим не зазначено до кого саме з відповідальних осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» звертався ліквідатор та які саме документи фінансово-господарської діяльності банкрута ліквідатору надані не були.

По-друге, ОСОБА_2 зазначено, що звіт ліквідатора, складений за наслідками проведення аналізу фінансово-господарського стану ТОВ «Укртеральянс», не відповідає вимогам п. 3.2 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Мінекономіки від 19.01.2006 № 14, оскільки він складений за період з 2015 по 2017 роки, а не за три роки до дати порушення справи про банкрутство (23.11.2020). Також, на переконання відповідача-2, ліквідатор не додав до вказаного звіту належну перевірку (аналіз) фінансово-господарських договорів підприємства, а таблиця 26 Звіту не містить посилання на аналітичну інформацію.

По-третє, відповідач-2 зазначає, що розмір основної заборгованості банкрута перед АТ КБ «Приватбанк» за Кредитним договором № 2У041Г від 25.04.2013 складав 215 000 000,00 грн., у той час як розмір всіх активів ТОВ «Укртеральянс» складав 240 122 590,72 грн., у тому числі дебіторська заборгованість SHELENA ENTERPRISES LIMITED у розмірі 215 000 000,00 грн. та дебіторська заборгованість POINTEX SALE LLP у розмірі 25 122 590,72 грн. Таким чином, на переконання ОСОБА_2 , розмір активів ТОВ «Укртеральянс» перевищував розмір зобов`язань товариства, що свідчить про відсутність у ТОВ «Укртеральянс» ознак загрози неплатоспроможності в тому числі на дату відкриття провадження у справі про банкрутство № 910/15232/20 (23.11.2020).

По-четверте, на переконання відповідача-2, ліквідатор залишив поза увагою, що під час здійснення повноважень розпорядника майна арбітражним керуючим Чичвою О.С. також було проведено аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Укртеральянс» за період з 2016 по 2017 роки щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, за результатами чого складено висновок, зі змісту якого вбачається, що на підприємстві відсутні ознаки фіктивного банкрутства; в діях керівництва ТОВ «Укртеральянс» відсутні ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану боржника, доведення до банкрутства та приховування банкрутства. Також, під час здійснення ліквідаційної процедури у даній справі арбітражним керуючим Шевченком В.Є. двічі проведено аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Укртеральянс» за період з 2019 по 2021 роки від 01.05.2022 та від 12.10.2022, обґрунтованість яких було підтверджено висновком експерта № 14/10/2022 від 30.03.2023. ОСОБА_2 зазначено, що оскільки доданий ліквідатором до поданої заяви звіт за наслідками проведення аналізу фінансового стану ТОВ «Укртеральянс» протирічить раніше складеним звітам, у тому числі висновку експерта, такий звіт не може становити безумовний доказ доведення Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» до банкрутства.

По-п`яте, на думку відповідача-2, відсутність належної перевірки (аналізу) фінансово-господарських договорів ТОВ «Укртеральянс», який зобов`язаний здійснити ліквідатор арбітражний керуючий Демчан О.І., призвело до помилкового висновку, що укладення Договору про відступлення права вимоги № 27/03/2017-UKR від 27.03.2017 мало вирішальний вплив на діяльність банкрута. ОСОБА_2 вказує, що право вимоги ТОВ «Укртеральянс» до ТОВ «Центральна процесингова компанія» у розмірі 25 122 590,72 грн., яке було відступлене банкрутом за вказаним договором на користь POINTEX SALE LLP, було набуте Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» на підставі Договору про відступлення права вимоги № 13-03/2017-ІН від 13.03.2017, укладеного між ТОВ «Укртеральянс» та ПрАТ «СК «Інгосстрах». Відповідно до п. 2.1 останнього Договору ТОВ «Укртеральянс» зобов`язалося після повного виконання зобов`язань боржником або іншою особою за боржника сплатити ПрАТ «СК «Інгосстрах» 1 000,00 грн. Таким чином, на переконання відповідача-2, невиконання POINTEX SALE LLP умов Договору про відступлення права вимоги № 27/03/2017-UKR від 27.03.2017 завдало ТОВ «Укртеральянс» збиток лише у розмірі 1 000,00 грн., що виключає збитковість указаного правочину як такого, що має вирішальний вплив на діяльність ТОВ «Укртеральянс», оскільки така вартість (1 000,00 грн.) права вимоги до ТОВ «Центральна процесингова компанія» за Угодою про добровільне погашення заборгованості від 05.08.2013 у розмірі 25 122 590,72 грн. була визначена сторонами у Договорі про відступлення права вимоги № 13-03/2017-ІН від 13.03.2017.

По-шосте, відповідач-2 зазначає, що враховуючи ліквідацію POINTEX SALE LLP у 2019 році, проведення претензійної роботи зі стягнення дебіторської заборгованості за Договором про відступлення права вимоги № 27/03/2017-UKR від 27.03.2017 із зазначеної особи, на переконання ОСОБА_2 , завдало би ТОВ «Укртеральянс» більших збитків, аніж вартість такої дебіторської заборгованості, розмір якої не перевищував 1 000,00 грн. Також, відповідачем-2 вказано, що номінальний розмір дебіторської заборгованості за Договором № UKR12-03/16 від 12.03.2016 складає 215 000 000,00 грн. (дебітор - SHELENA ENTERPRISES LIMITED), а тому судові витрати зі стягнення такої дебіторської заборгованості у національних судах складають понад 300 000,00 грн. (1,5 % ціни позову), а у разі звернення до міжнародних судових інстанцій судові витрати могли суттєво збільшитися. ОСОБА_2 зазначено, що судові витрати у вказаному розмірі були значними для Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс», а кошти у відповідних сумах на рахунках банкрута були відсутні. Враховуючи у тому числі відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» відомостей щодо наявних у SHELENA ENTERPRISES LIMITED активів, за рахунок яких можливо би було задовольнити вимоги ТОВ «Укртеральянс», на переконання ОСОБА_2 , вчинення дій щодо стягнення такої дебіторської заборгованості могло лише збільшити її розмір та завдати ще більшої шкоди інтересам банкрута та кредиторів.

У свою чергу, відповідачем-3 у поданому відзиві зазначено наступне.

Так, ОСОБА_5 є посадовою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Феба», який діє на підставі статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Феба» та підзвітний загальним зборам учасників.

На думку відповідача-3, ліквідатором до поданої заяви не долучено доказів того, що ОСОБА_5 , як директор (посадова особа) Товариства з обмеженою відповідальністю «Феба», як засновника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс», своїми діями (бездіяльністю) завдав збитків останньому.

ОСОБА_5 вказує, що збільшення ліміту за Кредитним договором № 2У041Г від 25.04.2013 до 215 000 000,00 грн., заборгованість за яким була підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс», відбулося на підставі Додаткової угоди від 09.03.2016. При цьому, ТОВ «Феба» є засновником ТОВ «Укртеральянс» з 28.04.2016, відповідно угода, яка могла призвести до критичної зміни фінансового становища ТОВ «Укртеральянс», укладена не лише до призначення ОСОБА_5 директором ТОВ «Феба» (17.12.2016), а й за два місці до того, як Товариство з обмеженою відповідальністю «Феба» стало засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс».

Також, відповідач-3 зазначає, що розмір основної заборгованості банкрута перед АТ КБ «Приватбанк» за Кредитним договором № 2У041Г від 25.04.2013 складав 215 000 000,00 грн., у той час як розмір всіх активів ТОВ «Укртеральянс» складав 240 122 590,72 грн., у тому числі дебіторська заборгованість SHELENA ENTERPRISES LIMITED у розмірі 215 000 000,00 грн. та дебіторська заборгованість POINTEX SALE LLP у розмірі 25 122 590,72 грн. Таким чином, на переконання ОСОБА_3 , розмір активів ТОВ «Укртеральянс» перевищував розмір зобов`язань товариства, що свідчить про відсутність у ТОВ «Укртеральянс» ознак загрози неплатоспроможності в тому числі на дату відкриття провадження у справі про банкрутство № 910/15232/20 (23.11.2020). Відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» ознак загрози неплатоспроможності, на переконання відповідача-3, свідчило про відсутність підстав для проведення позачергових загальних зборів Товариства. Як зазначає ОСОБА_3 , вказані обставини свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Феба» не мало іншої можливості здійснювати контроль за виконавчим органом банкрута.

Ініціюючий кредитор також надав пояснення щодо поданої ліквідатором заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, в яких окрім того, що підтримав позицію ліквідатора, також зазначив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» було укладено ряд договорів поруки із Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» (№ 20/02-2017-2 від 13.03.2017, № 20/02-2017-3 від 13.03.2017 та № 20/02-2017-4 від 13.03.2017), невиконанням умов яких обґрунтовувалися заявлені Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» грошові вимоги до боржника у даній справі на загальну суму 752 388 505,36 грн. У подальшому, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» зверталося до суду із позовами до боржника та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» про визнання недійсними вищезазначених правочинів.

За результатами розгляду цих справ:

- рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 року у справі № 910/15232/20 (910/18130/21), залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 та Верховного Суду від 02.03.2023, визнано недійсним з моменту укладання договір поруки від 13.03.2017 року № 20/02-2017-2, укладений між ТОВ "УКРТЕРАЛЬЯНС" та ПрАТ СК "ІНГОССТРАХ";

- рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 року у справі № 910/15232/20 (910/18169/21), залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 року та Верховного Суду від 23.03.2023, визнано недійсним з моменту укладання договір поруки від 13.03.2017 року № 20/02-2017-3, укладений між ТОВ "УКРТЕРАЛЬЯНС" та ПрАТ СК "ІНГОССТРАХ";

- рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 року у справі № 910/15232/20 (910/18162/21), залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 року та Верховного Суду від 04.10.2023, було визнано недійсним з моменту укладання договір поруки від 13.03.2017 року № 20/02-2017-4, укладений між ТОВ "УКРТЕРАЛЬЯНС" та ПрАТ СК "ІНГОССТРАХ".

Господарським судом міста Києва, Північним апеляційним господарським судом та Верховного Суду у вищезазначених судових рішеннях зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс»:

- при недостатності коштів для виконання вимог власних кредиторів і знаходячись в стані надкритичної неплатоспроможності, уклало договір поруки в забезпечення виконання фактично простроченого зобов`язання, що є противагою меті здійснення підприємницької діяльності;

- банкрут не тільки не отримав прибутку, а навпаки, всупереч власним фінансовим інтересам, набув зобов`язання сплатити заборгованість за третю особу. Такий правочин не відповідає критеріям розумності, не має на меті добросовісне виконання зобов`язань.

Відповідно до частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина 3 статті 215 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Застосування такої відповідальності передбачено частиною 2 статті 61 КУзПБ, згідно з якою у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями (абзац 2).

Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци 1, 3 частини 2 статті 61 КУзПБ).

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) дійшов висновку, що у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

Визначене нормами частини 2 статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Об`єктом правопорушення є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях; 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.

Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи (зокрема такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №904/8850/14, на яку посилається скаржник).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями / бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення.

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини 2 статті 61 КзПБ вказані умисні дії / бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини, та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

Водночас Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21) наголосив, що однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

В умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна / активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).

Отже, навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.

Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Верховний Суд у вказаній постанові, з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначив, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що: арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини 2 статті 12 КУзПБ); господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина 10 статті 39 цього Кодексу); розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина 3 статті 44 КУзПБ); ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

При цьому аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт / висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п`ятий частини 1 статті 61 КУзПБ).

У зв`язку з наведеним Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21) також наголосив, що право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення, зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності, повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд під час розгляду відповідної заяви оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, з точки зору відповідності їх наведеним у критеріям.

До таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, тощо. КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства та / або спростовують такий факт.

При цьому, господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

Проаналізувавши мотиви, викладені ліквідатором у поданій заяві, а також дослідивши долучені арбітражним керуючим Демчаном О.І. докази, судом відхиляються заперечення відповідача-2 з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органи (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), яка здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Головний бухгалтер або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства: забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Статтею 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Таким чином, бездіяльність ОСОБА_2 в частині неподання фінансової та статистичної звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» підтверджується листом Головного управління статистики у м. Києві № 04.5-03/2228-23 від 05.10.2023 та повідомленням ГУ ДПС у м. Києві № 94821/6/261512107 від 11.10.2023, згідно з якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» востаннє подавало фінансову звітність до органу статистики за перший квартал 2018 року та не подавало фінансову звітність до податкового органу за останні п`ять років.

Крім того, судом відхиляються доводи відповідача-2 стосовно того, що складений ліквідатором звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарського стану ТОВ «Укртеральянс» за 2015 - 2017 роки не відповідає вимогам п. 3.2 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Мінекономіки від 19.01.2006 № 14, оскільки він складений за період з 2015 по 2017 роки, а не за три роки до дати порушення справи про банкрутство (23.11.2020). Вищезазначеними повідомленнями органу статистики та податкового органу на запити ліквідатора підтверджується відсутність у арбітражного керуючого Демчана О.І. об`єктивної можливості провести такий аналіз за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс», оскільки така звітність не подавалася товариством до органів статистики та податкового органу. З огляду на викладене, судом приймається до уваги поданий ліквідатором звіт, складений за результатами проведення аналізу фінансово-господарського стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» за період з 2015 по 2017 рік, а також висновки, сформовані за результатами проведення такого аналізу. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 по справі № 932/1432/15.

Доводи відповідачів-2, 3 у поданих відзивах щодо відсутності у боржника загрози неплатоспроможності у тому числі станом на момент відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» (ухвала Господарського суду міста Києва від 23.11.2020) не приймаються судом до уваги, оскільки визначення моменту виникнення у боржника загрози неплатоспроможності досліджується судом при вирішенні питання про притягнення органів управління боржника до солідарної відповідальності, а не при розгляді відповідної заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута.

Щодо доводів ОСОБА_2 стосовно того, що висновки, викладені ліквідатором арбітражним керуючим Демчаном О.І. у поданому звіті, складеному за результатами проведення аналізу фінансово-господарського стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс», суперечать висновкам, викладеним у попередніх звітах, складених арбітражним керуючим Чичвою О.С. (у процедурі розпорядження майном боржника) та арбітражним керуючим Шевченком В.Є. (у ліквідаційній процедурі Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс») за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності банкрута суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що ліквідатор з дня свого призначення у тому числі аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення. Кодексом України з процедур банкрутства не визначено обмежень щодо проведення такого аналізу арбітражним керуючим, призначеним після відсторонення попереднього арбітражного керуючого, який виконував повноваження ліквідатора банкрута у справі. Окрім того, у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 викладено правовий висновок про те, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

Також, судом відхиляються доводи відповідача-2 щодо того, що невиконання POINTEX SALE LLP умов Договору про відступлення права вимоги № 27/03/2017-UKR від 27.03.2017 завдало збитків Товариству з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» на суму 1 000,00 грн. з огляду на наступне.

Так, згідно з п. 2 Договору у порядку та на умовах, визначених даним Договором та чинним в Україні законодавством, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» (надалі - Сторона-1) відступає POINTEX SALE LLP (надалі - Сторона-2) право вимоги до Боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна процесингова компанія» за Основним договором у розмірі 25 122 590,72 грн., в результаті чого Сторона-2 стає Первісним кредитором за Основним договором на суму у розмірі 25 122 590,72 грн.

Пунктом 3 Договором визначено, що за цим Договором до Сторони-2 переходить право вимагати (замість Сторони-1) від Боржника належного та реального виконання обов`язку, визначеного п. 1 Основного договору в загальній сумі 25 122 590,72 грн., а Сторона-1 втрачає зазначене право вимоги.

Згідно з пунктом 6 Договору за цим Договором Сторона-2 зобов`язується сплатити Стороні-1 компенсацію у розмірі 25 122 590,72 грн. шляхом перерахування вказаної суми на банківський рахунок Сторони-1.

Пунктом 7 Договору визначено, що термін сплати компенсації - 21.12.2018. У випадку порушення Стороною-2 строку сплати компенсації, Сторона-2 зобов`язана сплатити Стороні-1 (за відповідною письмовою вимогою Сторона-1), починаючи з першого дня прострочення, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 180 % річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, укладення та подальше невиконання POINTEX SALE LLP умов п. 6 Договору про відступлення права вимоги № 27/03/2017-UKR від 27.03.2017 в частині сплати компенсації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» у розмірі 25 122 590,72 грн. призвело до того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» втратило відповідне право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна процесингова компанія» на суму 25 122 590,72 грн. та не отримало компенсацію у розмірі 25 122 590,72 грн. від POINTEX SALE LLP за укладеним Договором.

Зазначені обставини, на переконання суду, спростовують твердження відповідача-2 у вказаній частині, оскільки набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна процесингова компанія» у розмірі 25 122 590,72 грн. за Договором про відступлення права вимоги № 13-03/2017-ІН від 13.03.2017 за ціною 1 000,00 грн. (п. 2.1 вказаного Договору) не може свідчити про таку вартість відступленого права вимоги (дебіторської заборгованості) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна процесингова компанія» у розмірі 25 122 590,72 грн. на користь POINTEX SALE LLP, адже Договором відступлення права вимоги № 27/03/2017-UKR від 27.03.2017 визначено компенсацію у розмірі 25 122 590,72 грн. за відступлене право вимоги, яка підлягала сплаті на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» (пункт 6 зазначеного Договору).

Також, суд критично ставиться до тверджень відповідача-2 стосовно недоцільності вжиття відповідних заходів зі стягнення дебіторської заборгованості з POINTEX SALE LLP у розмірі 25 122 590,72 грн. та SHELENA ENTERPRISES LIMITED у розмірі 215 000 000,00 грн. з огляду на таке.

Згідно з фінансовою звітністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» за 2015, 2016, 2017 та перший квартал 2018 року загальний розмір активів товариства складав 0,8 тис. грн., 215 651,4 тис. грн., 215 688,8 тис. грн. та 215 688,8 тис. грн. відповідно.

Як вбачається зі структури активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс», дебіторська заборгованість у розмірі 215 000 000,00 грн. в указаний період складала більше 99 % активів боржника.

Звітність Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» у 2018 (річна), 2019 та 2020 роках до органів статистики та податкових органів боржником не подавалася, у зв`язку з чим суд може зробити висновок про розмір активів банкрута у вказаний період з урахуванням даних фінансової звітності товариства за перший квартал 2018 року (загальний розмір активів 215 688,8 тис. грн.), укладеного Договору про відступлення права вимоги № 27/03/2017-UKR від 27.03.2017 (дебіторська заборгованість POINTEX SALE LLP у розмірі 25 122,59 тис. грн.), а також активів боржника, які були включені до ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» та реалізовані у ліквідаційній процедурі у справі № 910/15232/20, а саме: частка ТОВ «Укртеральянс» в статутному фонді ТОВ «Укрхолдингсервіс» в розмірі 10 % від статутного фонду номінальною вартістю 0,1 тис. грн., 27 200 акцій ПАТ «Газові Мережі» номінальною вартістю 27,2 тис. грн., а також право регресної вимоги ТОВ «Укртеральянс» до SHELENA ENTERPRISES LIMITED за Договором застави права на розпорядження депозитним вкладом № UKR 12-03/16 від 12.03.2016 номінальною вартістю 215 000 тис. грн. Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази існування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» будь-яких інших майнових активів, суд приходить до висновку, що і у період з 2018 по 2020 рік включно дебіторська заборгованість у загальному розмірі 240 122,59 тис. грн. знову ж таки складала більше 99 % активів банкрута.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дебіторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» (права вимоги до SHELENA ENTERPRISES LIMITED у розмірі 215 000 000,00 грн. та до POINTEX SALE LLP у розмірі 25 122 590,72 грн.) була єдиним активом банкрута, за рахунок якого товариство могло погасити кредиторську заборгованість перед єдиним кредитором у справі про банкрутство № 910/15232/20 - Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», існування якої і стало підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс».

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд прийшов до наступних висновків щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю керівників боржника ОСОБА_1 (керівник боржника у період з 01.04.2013 по 03.02.2017), ОСОБА_2 (керівник боржника у період з 03.02.2017 по 04.08.2021) і учасника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Феба» (учасник боржника, починаючи з 28.04.2016) та доведенням Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» до банкрутства, а саме:

1. ОСОБА_1

- Уклав із ПАТ КБ «Приватбанк» Договір застави прав на розпорядження депозитним вкладом № UKR 12-03/16 від 12.03.2016, згідно з яким Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» перераховано в рахунок забезпечення виконання SHELENA ENTERPRISES LIMITED простроченого зобов`язання за кредитним договором (строк повернення коштів 20.01.2015) грошові кошти у розмірі 215 000 000,00 грн. При цьому, вказаний Договір не містить пунктів щодо його оплатності, штрафних санкцій та відповідальності за його невиконання, а також строків повернення грошових коштів Заставодавцю позичальником SHELENA ENTERPRISES LIMITED. У матеріалах справи відсутнє обґрунтування економічної мети та доцільності укладення вказаного Договору.

- З моменту укладення 12.03.2016 зазначеного правочину та до припинення 03.02.2017 своїх повноважень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» ОСОБА_1 не вчинив будь-яких дій для використання права вимоги (права регресу) до SHELENA ENTERPRISES LIMITED (пункт 10 Договору застави прав на розпорядження депозитним вкладом № UKR 12-03/16 від 12.03.2016).

- Усвідомлюючи, що 01.03.2017 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» виникає зобов`язання перед АТ КБ «Приватбанк» зі сплати процентів за Договором № 2У041Г від 25.04.2013, не вжив будь-яких заходів для покрашення фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» шляхом укладення економічно-вигідних правочинів, отримання прибутків від ведення господарської діяльності, тощо, задля виконання зобов`язань товариства перед кредитором АТ КБ «Приватбанк».

2. ОСОБА_2

- Уклав із POINTEX SALE LLP Договір про відступлення права вимоги № 27-03/2017-UKR від 27.03.2017, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» відступило POINTEX SALE LLP право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна процесингова компанія» у розмірі 25 122 590,72 грн. Договором визначено моментом переходу права вимоги дату його підписання (п. 4 Договору), у той час як сплата ціни Договору на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» мала настати до 21.12.2018 (п. 7 Договору), тобто у термін більше ніж 1,5 роки після підписання Договору.

- З моменту настання строку сплати POINTEX SALE LLP компенсації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртераяльнс» за Договором про відступлення права вимоги № 27-03/2017-UKR від 27.03.2017 у розмірі 25 122 590,72 грн. ОСОБА_2 не вчинив жодних дій щодо стягнення вказаної дебіторської заборгованості шляхом направлення претензій POINTEX SALE LLP або в судовому порядку.

- Не вчинив будь-яких дій для використання права вимоги (права регресу) до SHELENA ENTERPRISES LIMITED (пункт 10 Договору застави прав на розпорядження депозитним вкладом № UKR 12-03/16 від 12.03.2016).

- Будучи обізнаним про існування станом на 13.03.2017 у ТОВ "Укртеральянс" непогашених грошових зобов`язань перед АТ КБ "ПриватБанк" за кредитними договорами від 25.04.2013 № 2У040Г у розмірі 372 944,00 грн. та від 25.04.2013 № 2У041Г у розмірі 215 076 112,00 грн., уклав 13.03.2017 ряд договорів поруки із Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» (№ 20/02-2017-2, № 20/02-2017-3 та № 20/02-2017-4), наслідком чого стало додаткове прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» на себе обов`язків в якості солідарного боржника ТОВ «Долма» та ТОВ «Канделла» на загальну суму 85 997 625,04 грн., чим фактично ТОВ "Укртеральянс" збільшило свої боргові зобов`язання за відсутності фінансової спроможності їх погашення.

Той факт, що Договори поруки № 20/02-2017-2, № 20/02-2017-3 та № 20/02-2017-4 від 13.03.2017 були укладені ОСОБА_2 із ПрАТ «СК «Інгосстрах» у противагу меті здійснення підприємницької діяльності, не відповідали критеріям розумності та не були спрямовані на добросовісне виконання зобов`язань, встановлений рішеннями Господарського суду міста Києва № 910/15232/20 (910/18130/21), № 910/15232/20 (910/18169/21) та № 910/15232/20 (910/18162/21), якими було визнано недійсними з моменту укладення зазначені правочини.

- Усвідомлюючи, що 01.03.2017 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» виникає зобов`язання перед АТ КБ «Приватбанк» зі сплати процентів за Договором № 2У041Г від 25.04.2013, не вжив будь-яких заходів для покрашення фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» шляхом укладення економічно-вигідних правочинів, отримання прибутків від ведення господарської діяльності, тощо, задля виконання зобов`язань товариства перед кредитором АТ КБ «Приватбанк», невиконання яких стало підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс».

- Не подавав бухгалтерську, фінансову та іншу звітність Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» до органів статистики та податкових органів, починаючи з другого кварталу 2018 року (лист Головного управління статистики у м. Києві № 04.5-03/2228-23 від 05.10.2023 та повідомленням ГУ ДПС у м. Києві № 94821/6/261512107 від 11.10.2023).

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Феба»

Обов`язки та правомочності учасника товариства з обмеженою відповідальністю, що покладені на нього та випливають з цієї участі в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України (стаття 211 тощо), Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (стаття 5 тощо), статті 10 Закону України "Про господарські товариства" (до втрати ним чинності стосовно товариства з обмеженою відповідальністю на підставі Закону України № 2275-VIII від 06.02.2018) узагальнено передбачають лише контролюючу функцію учасника стосовно товариства з обмеженою відповідальністю, яка реалізується, зокрема через право брати участь в управлінні товариством боржника відповідно до статуту та закону, вчиняти дії, направлені на отримання інформації стосовно товариства боржника, його діяльності, витребувати річні баланси звіти товариства про його діяльність, протоколів зборів, вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству тощо, що, в свою чергу, обумовлює, що учасник товариства має бути обізнаним стосовно господарської діяльності та фінансового стану товариства.

Отже, перелічена сукупність правомочностей вказує на обов`язок учасника товариства здійснювати контроль за його діяльністю.

Наведене також узгоджується зі змістом Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» у редакції, чинній на момент входження Товариства з обмеженою відповідальністю «Феба» до складу учасників банкрута.

У період з 28.04.2016, коли єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» було Товариство з обмеженою відповідальністю «Феба»:

- 01.03.2017 наступив строк виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» перед Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», невиконання яких стало підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс»;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» не вчинило будь-яких дій для використання права вимоги (права регресу) у розмірі 215 000 000,00 грн. до SHELENA ENTERPRISES LIMITED (пункт 10 Договору застави прав на розпорядження депозитним вкладом № UKR 12-03/16 від 12.03.2016) та щодо стягнення дебіторської заборгованості у розмірі 25 122 590,72 грн. з POINTEX SALE LLP за Договором про відступлення права вимоги № 27-03/2017-UKR від 27.03.2017 шляхом проведення претензійної роботи або в судовому порядку;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» уклало 13.03.2017 ряд договорів поруки із Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» (№ 20/02-2017-2, № 20/02-2017-3 та № 20/02-2017-4), наслідком чого стало додаткове прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» на себе обов`язків в якості солідарного боржника ТОВ «Долма» та ТОВ «Канделла» на загальну суму 85 997 625,04 грн., чим фактично ТОВ "Укртеральянс" збільшило свої боргові зобов`язання за відсутності фінансової спроможності їх погашення;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» не подавало бухгалтерську, фінансову та іншу звітність до органів статистики та податкових органів, починаючи з другого кварталу 2018 року;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» не вживало будь-яких заходів для покрашення свого фінансового стану шляхом укладення економічно-вигідних правочинів, отримання прибутків від ведення господарської діяльності, тощо.

Суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Феба» як єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» допущено бездіяльність, яка полягає у відсутності контролю за діями/бездіяльністю товариства та його керівників, які призвели до неможливості виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та подальшого відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс». Станом на 20.12.2024 матеріали справи доказів протилежного не містять.

Таким чином, вчинені дії та бездіяльність керівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а також учасника банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «Феба» в сукупності формують склад господарського правопорушення.

Так, об`єктом правопорушення є право кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на задоволення його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, яке не може бути реалізоване внаслідок відсутності у боржника майна, достатнього для погашення кредиторської заборгованості у повному обсязі.

Об`єктивну сторону правопорушення складають:

1. Вчинення дій, які згідно з п. 3.2 Методичних рекомендацій мають ознаки доведення до банкрутства, що полягають у: прийнятті нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат. У даному випадку йдеться про:

- здійснення господарських операцій із третіми особами, за результатами яких відбулося виведення грошових коштів з підприємства-банкрута, економічна обґрунтованість та необхідність яких не була обґрунтована зазначеними особами;

- здійснення господарських операцій із третіми особами, за результатами яких відбулося збільшення розміру кредиторської заборгованості боржника за відсутності фінансової спроможності їх погашення

2. Бездіяльність керівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» в частині проведення претензійної роботи із дебіторами банкрута.

3. Бездіяльність керівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» в частині вжиття будь-яких заходів для покращення фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» задля погашення існуючої кредиторської заборгованості перед Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», непогашення якої стало підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

4. Бездіяльність ОСОБА_2 в частині подання бухгалтерської, фінансової та іншої звітності до органів статистики та податкових органів, починаючи з другого кварталу 2018 року.

5. Бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Феба», яка полягає у відсутності контролю за діями/бездіяльністю товариства та його керівників, які призвели до неможливості виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та подальшого відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс».

Суб`єктами правопорушення є керівники Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та учасник банкрута Товариство з обмеженою відповідальністю «Феба».

Суб`єктивною стороною правопорушення є відношення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Феба» до виконання своїх обов`язків керівників та учасника боржника, свідоме вчинення дій, а також допущення бездіяльності, наслідком чого стало зменшення активів товариства та подальша його неплатоспроможність.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в діях та бездіяльності керівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та учасника банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «Феба» наявний повний склад господарського правопорушення, що має наслідком тягар субсидіарного обов`язку за зобов`язаннями боржника.

Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку.

Суд вкотре акцентує увагу, що статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб уникнути відповідальності, довівши відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства.

Проте, як свідчать установлені обставини справи, керівники Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та учасник банкрута Товариство з обмеженою відповідальністю «Феба» в порушення статті 61 КУзПБ не спростували відсутності своєї вини у доведенні боржника до банкрутства та не довели відсутності причинно-наслідкового зв`язку між їх діями та бездіяльністю і неплатоспроможністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс». Іншого встановлені обставини справи не містять.

Щодо ОСОБА_3 (керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Феба» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальне обслуговування домів») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальне обслуговування домів» (засновник Товариства з обмеженою відповідальністю «Феба») суд зазначає, що ліквідатором не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю зазначених осіб та неплатоспроможністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс». Матеріали справи не містять доказів, на підставі яких суд би міг установити наявність повного складу господарського правопорушення, що має наслідком тягар субсидіарного обов`язку за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс».

Стосовно доводів ОСОБА_2 щодо помилкового визначення ліквідатором кола відповідачів за його заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, що може призвести до безпідставного покладення такої відповідальності на керівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» суд зазначає наступне.

Частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав (схожий за змістом висновок викладено в пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

Таким чином, враховуючи зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду та виходячи із системного аналізу змісту положень частин 1, 2, 4 статті 48 ГПК України, об`єднана палата дійшла висновку про те, що зазначені процесуальні норми дозволяють суду першої інстанції залучити до участі в справі співвідповідача (співвідповідачів) або замінити первісного відповідача належним відповідачем, причому вказані процесуальні дії суд має право вчиняти лише за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, тобто не з ініціативи суду, а процесуальним наслідком пред`явлення позову до неналежного відповідача є відмова в позові до нього.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 по справі № 902/1331/22.

Ліквідатором арбітражним керуючим Демчаном О.І. у заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника вказано, що вимоги щодо покладення субсидіарної відповідальності на SHELENA ENTERPRISES LIMITED не заявляються, оскільки відповідно до відомостей з реєстру компаній Кіпру, SHELENA ENTERPRISES LIMITED було надіслано повідомлення про виключення з реєстру компаній.

Крім того, ліквідатором зазначено, що пунктів щодо оплатності договору, штрафних санкцій та відповідальності за його невиконання, а також строків повернення грошових коштів Заставодавцю Договір № UKR 12-03/16 від 12.03.2016 не містить.

Згідно із ст. 26 Закону України «Про міжнародне приватне право» цивільна дієздатність юридичної особи визначається її особистим законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

Порядок реєстрації, припинення, виключення з реєстру, відновлення кіпрських юридичних осіб та ряд інших питань визначається нормативно-правовим актом Кіпрської Республіки The Companies Law.

Стаття 327 The Companies Law передбачає, якщо реєстратор вбачає, що компанія не веде підприємницьку діяльність, або повністю не функціонує як компанія, він повинен відправити електронний лист компанії з питанням, чи веде вона підприємницьку діяльність.

Якщо реєстратор протягом місяця не отримає відповідь від компанії, він повинен протягом наступних чотирнадцяти днів повторно надіслати лист, указавши, що відповіді на перший лист не було.

Таким чином, якщо компанія не повідомляє про свою діяльність у відповідь на другий лист, то реєстратор має право опублікувати запис про виключення компанії з реєстру.

Згідно із загальнодоступною інформацією, опублікованою на сайті efiling.drcor.mcit.gov.cy, SHELENA ENTERPRISES LIMITED сплачує річну винагороду компанії та щодо неї міститься запис «лист-повідомлення надіслано». При цьому, запис про виключення компанії SHELENA ENTERPRISES LIMITED з реєстру відсутній.

З огляду на викладене, проаналізувавши долучені відповідачем-2 документи до його пояснень, суд погоджується з доводами ОСОБА_2 стосовно того, що SHELENA ENTERPRISES LIMITED не була припинена шляхом виключення з реєстру юридичних осіб Республіки Кіпр.

Суд зазначає, що направлення SHELENA ENTERPRISES LIMITED повідомлення про виключення з реєстру компаній було не єдиною підставою того, що арбітражний керуючий Демчан О.І. не заявляв вимоги про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на вказану юридичну особу, адже додаткового ліквідатором було проаналізовано умови Договору № UKR 12-03/16 від 12.03.2016 (надалі - Договір).

По-перше, SHELENA ENTERPRISES LIMITED не є стороною Договору, оскільки такими визначено лише ПАТ КБ «Приватбанк» (Заставодержатель) та ТОВ «Укртеральянс» (Заставодавець).

По-друге, зобов`язання SHELENA ENTERPRISES LIMITED за Кредитним Договором № CY02DE/2 від 27.12.2013, у забезпечення виконання якого укладено Договір № UKR 12-03/16 від 12.03.2016, було простроченим більше ніж на рік, адже строк повернення коштів за Кредитним Договором № CY02DE/2 від 27.12.2013 встановлений до 20.01.2015, у той час як Договір застави укладено 12.03.2016.

По-третє, пунктом 10 Договору визначено, що у разі звернення стягнення на заставне майно Заставодавець має право використовувати право вимоги (право регресу) до Позичальника. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» скористалося зазначеним правом вимоги (правом регресу) до SHELENA ENTERPRISES LIMITED. Більше того, у матеріалах справи відсутні докази, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» будь-яким чином зверталося/повідомляло SHELENA ENTERPRISES LIMITED про виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» грошового зобов`язання компанії за Кредитним Договором № CY02DE/2 від 27.12.2013 за рахунок предмета застави.

По-четверте, Договором не визначено його оплатності, штрафних санкцій та відповідальності за його невиконання, а також строків повернення грошових коштів Заставодавцю компанією SHELENA ENTERPRISES LIMITED.

По-п`яте, у матеріалах справи відсутні докази того, що SHELENA ENTERPRISES LIMITED є пов`язаною із боржником, його керівниками/учасниками особою, а також докази прямого/опосередкованого впливу зазначеної компанії на дії/бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс», його керівників та учасників.

Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності.

Виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), Суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.

При цьому, з урахуванням визначених господарсько-процесуальним законодавством презумпцій, принципів змагальності і диспозитивності судочинства, ліквідатор, як позивач звільняється від обов`язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Ліквідатор доводить наявність трьох елементів складу правопорушення:

1) протиправна поведінка (ліквідатор визначає особу, яка відповідальна за шкоду (суб`єкта відповідальності), наводить конкретні обставини, що пов`язані з діями такої особи, наводить аргументи невідповідності поведінки (дій) нормам конкретного законодавства, нормам господарського та цивільного права та що такі дії зменшили розмір забезпечення вимог, завдали шкоди боржнику і стали каталізатором стану неплатоспроможності, стали підставою припинення господарської діяльності, що в кінцевому рахунку призвело до банкрутства боржника та завдання шкоди майновим інтересам кредиторів);

2) шкода та її розмір;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою - причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи як причини банкрутства та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що банкрутство боржника стало об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Отже, для застосування субсидіарної відповідальності необхідним є доведення відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статей 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора.

Суд зазначає, що при цивільно-правовій відповідальності особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини, наявність якої презюмується в силу положень ЦК України.

ЦК України не містить визначення поняття "вина". Втім, у окремих статтях цього Кодексу, згадується про умисел та необережність. Таким чином, в цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.

Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, тобто цією нормою визначено презумпцію вини у разі порушення зобов`язання.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11).

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами ліквідатора арбітражного керуючого Демчана О.І. щодо відсутності підстав для заявлення вимоги про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на SHELENA ENTERPRISES LIMITED.

Стосовно компанії Колстад Лімітед, до якої ліквідатором не заявлялася вимога про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» у зв`язку з зупиненням ведення господарської діяльності компанії, суд зазначає, що відповідачем-2 не спростовано зазначеної обставини.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що ліквідатором правильно визначено суб`єктний склад учасників у даній справі, за результатом розгляду якої судом встановлено, що в діях та бездіяльності керівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та учасника банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «Феба» наявний повний склад господарського правопорушення, що має наслідком тягар субсидіарного обов`язку за зобов`язаннями боржника, з огляду на що зазначені особи є належним відповідачами за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс».

Вирішуючи питання про визначення розміру субсидіарної відповідальності у даній справі, суд зазначає наступне.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 та 02.08.2023 у справі № 910/15232/20 визначено суму та перелік визнаних судом вимог кредиторів ТОВ «Укртеральянс», яка складає 684 718 391,18 грн.

У ліквідаційній процедурі Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» до ліквідаційної маси банкрута було включено наступне майно:

- частка ТОВ «Укртеральянс» 10 % у статутному капіталі ТОВ «Укрхолдингсервісес» номінальною вартістю 100,00 грн., яку реалізовано на аукціоні 24.02.2022 за 3 грн. без ПДВ (акт № 38671697-3 від 24.03.2022);

- 27 200 акцій ПАТ «Газові Мережі» номінальною вартістю 27 200,00 грн., які реалізовано на аукціоні 24.02.2022 за ціною 11 500,00 грн. без ПДВ (акт № 38671697-2 від 29.04.2022);

- право регресної вимоги ТОВ «Укртеральянс» до SHELENA ENTERPRISES LIMITED за договором застави права на розпорядження депозитним вкладом № UKR 12-03/16 від 12.03.2016, яке реалізовано на аукціоні 24.02.2022 за ціною 30 000,00 грн. (акт № 38671697-1 від 03.05.2022).

Станом на момент подання ліквідатором заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на керівників, засновника та третіх осіб ліквідаційна маса Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» реалізована, а отримані кошти спрямовані на відшкодування витрат та оплату основної грошової винагороди попереднього ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Шевченка В.Є. на виконання положень ч. 3 ст. 61 та п. 1 ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства.

Враховуючи, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації ліквідаційної маси банкрута, кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» не задовольнялися, розмір вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Феба», які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, становить 684 718 391,18 грн. (загальна сума непогашеної кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс»).

Відтак, суд зазначає, що ліквідатором арбітражним керуючим Демчаном О.І. у заяві про збільшення суми позовних вимог до 684 721 796,18 грн. не обґрунтовано вказаний розмір субсидіарної відповідальності.

При цьому, доказів наявності у банкрута будь-яких інших активів окрім тих, що були виявлені, включені до ліквідаційної маси та реалізовані під час проведення ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеральянс", матеріали справи не містять та відповідачами надані не були.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, суд вважає правомірними вимоги ліквідатора в частині покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишніх керівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеральянс» ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а також учасника банкрута Товариство з обмеженою відповідальністю «Феба», у зв`язку з чим заява арбітражного керуючого Демчана О.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишніх керівників, учасника та третіх осіб підлягає частковому задоволенню.

У решті вимог ліквідатора в частині покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунальне обслуговування домів» суд прийшов до висновку відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд зазначає, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника судовим збором не оплачується, оскільки таку оплату не передбачено Законом України "Про судовий збір" (правова позиція Верховного Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 20.10.2022 по справі № 911/3554/17 (911/401/21)). Витрати на професійну правничу допомогу позивачем у даній справі не заявлялися.

Керуючись ст.ст. 59, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеральянс" арбітражного керуючого Демчана О.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 ; 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Феба"; 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунальне обслуговування домів".

2. Покласти на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Феба" (49040, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Джинчарадзе, 4, секція 1, ідентифікаційний номер 33669751) субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеральянс" (03680, м. Київ, вул. Пшенична, 4, ідентифікаційний номер 38671697).

3. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Феба" (49040, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Джинчарадзе, 4, секція 1, ідентифікаційний номер 33669751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртеральянс" (03680, м. Київ, вул. Пшенична, 4, ідентифікаційний номер 38671697) грошові кошти у розмірі 684 721 796 (шістсот вісімдесят чотири мільйони сімсот двадцять одну тисячу сімсот дев`яносто шість) грн. 18 коп.

4. Видати накази.

5. В решті вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.01.2025

Суддя Д.В. Мандичев