Рішення

від 16.01.2025 по справі 910/11825/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2025Справа № 910/11825/24

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Минералис"

(54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 114/1;

ідентифікаційний код: 43308658)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

(54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 114/1;

ідентифікаційний код: 40075815)

про стягнення 168 210, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Минералис" (далі - позивач) подало до Господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 168 210, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/111825/24 постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

01.11.2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з підстав необґрунтованості та недоведеності. У поданому відзиві зазначено, що у позивача по справі як власника вантажу відсутнє право на пред`явлення позову, оскільки власник вантажу, якщо він не є відправником або одержувачем вантажу, не має права від свого імені заявляти претензію або позов до залізниці з приводу втрати, нестачі або псування вантажу під час перевезення.

25.11.2024 відповідачем подано заяву про застосування до позовних вимог наслідків спливу строків позовної давності.

28.11.2024 позивачем подано додаткові пояснення по справі.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ХІМВЕКТОР» (далі - ТОВ «ХІМВЕКТОР»/Постачальник/Третя особа) та товариством з обмеженою відповідальністю «МИНЕРАЛИС» (далі - ТОВ «МИНЕРАЛИС»/Покупець/Позивач) укладено договір від 19.01.2022 №1901/1224МИН поставки товару (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві Добриво складне мінеральне NP 12:24 (надалі - «Товар»), згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною Договору, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити Товар.

Згідно з п. 3.1 Договору, Постачальник здійснює поставку Покупцю Товару (частини), зазначеного в специфікації, вільного від будь-яких прав та вимог третіх осіб протягом строку дії договору на умовах поставки, визначених в специфікаціях, згідно ІНКОТЕРМС Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року). У відповідності до п. 3 специфікацій від 19.01.2022 та 27.01.2022, умови (базис) поставки товару: CPT станції Покупця, вартість однієї тони мінеральних добрив складає 18 900,00 грн.

Згідно з п. 4.2. Договору, якщо при прийманні Товару виявиться його нестача та/або невідповідність Товару вимогам Договору (надалі Товар неналежної кількості та/або неналежної якості), Покупець зобов`язаний призупинити подальше приймання Товару, забезпечити схоронність Товару. Одночасно з призупиненням приймання Товару Покупець зобов`язаний викликати для обов`язкової участі в продовженні приймання Товару і складання двостороннього акту представника Постачальника шляхом направлення такого виклику на електронну адресу Постачальника, вказану в Розділі 13 цього Договору. У разі, якщо Постачальник протягом 72 (сімдесят дві) годин з моменту направлення Покупцем повідомлення не забезпечив прибуття свого уповноваженого представника для огляду, Покупцем викликається представник Торгово-промислової палати України для складання акту. Даний акт буде вважатися належним та допустимим доказом поставки Товару неналежної кількості та/або неналежної якості.

У відповідності до положень п. 4.2. Договору, ДС залізничної станції Казанка Гончаренком І.А., представником ТОВ «ГРВ груп - Вознесенський елеватор» Данченком Є.І., стрільцем НОР-4 Кюлафли М.С. та слідчим поліції Войчак О.О. складено акт загальної форми № 12 від 24.02.2022 про те, що за накладною № 43150630 від 11.02.2022 у вагоні № 24542904 перевозився вантаж: мінеральні добрива і на підставі акта загальної форми ГУ-23 № 545 від 23.02.2022 ст. Долинська, була проведена комісійна видача вантажу по станції Казанка з вагона №24542904, при зняті ЗПП і відкриті вагона виявлено, що дверний щит порушено в центрі вагона порожнє місце. При перерахунку кількості місць встановлено в наявності 1102 (одна тисяча сто два) мішки (по 50 кг), по документу 64000 т, 1280 мішків, що менше на 178 мішків вага (8900 кг), зазначені мішки у даному вагоні міститись могли.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРВ ГРУП - ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МИНЕРАЛИС» було укладено договір зберігання № 1 від 05.01.2022.

За п. 3.3. та пп. 5.1.10. п. 5.1. вищевказаного договору, товариство з обмеженою відповідальністю «МИНЕРАЛИС» уповноважило товариство з обмеженою відповідальністю «ГРВ ГРУП - ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» на приймання майна ТОВ «МИНЕРАЛИС» що доставлене автомобільним та/або залізничним транспортом безпосередньо від компаній перевізників, а тому у складанні акта участь приймав представник ТОВ «ГРВ груп - Вознесенський елеватор» Данченко Є.І.

Звертаючись до суду, позивач зазначає, що зі свого боку, Покупець виконав свої обов`язки у повному обсязі оплативши відповідний Товар, проте недоотримав 178 мішків вагою (8900кг) з мінеральними добривами на суму 168 210,00 грн (18900*8,9=168210) по вині саме Відповідача, оскільки пломби на вагонах були цілі, що свідчить про те, що мішки були передані на станцію відправки у повному обсязі без зауважень до кількості, упаковані та запломбовані у вагонах і відправлені до станції призначення без зауважень.

Таким чином, на переконання Позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «МИНЕРАЛИС» понесено збитки у розмірі 168 210,00 грн, вартість визначена у відповідності до специфікації від 27.01.2022, вартість товару була оплачена на користь ТОВ «ХІМВЕКТОР» за договором поставки на підтвердження чого надаються відповідні платіжні інструкції, що підтверджують суму збитків у вигляді вартості неотриманого товару.

В обґрунтування позову Позивач посилається на те, що 178 мішків з мінеральними добривами були втрачені під час перевезення на шляху слідування до станції призначення Казанка Одеської залізниці з вини Відповідача, як перевізника. На думку Позивача нестача виникла під час перевезення і відповідальність за понесені позивачем збитки має нести перевізник.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що у позивача по справі як власника вантажу відсутнє право на пред`явлення позову до Акціонерного товариства "Українська залізниця", оскільки власник вантажу, якщо він не є відправником або одержувачем вантажу, не має права від свого імені заявляти претензію або позов до залізниці з приводу втрати, нестачі або псування вантажу під час перевезення.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема актом загальної форми від 24.02.2022 року №12.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Минералис" є неналежним позивачем по даній справі з огляду на наступне.

Згідно статті 133 Статуту залізниць України передача права на пред`явлення претензій та позовів допускається у випадку передачі такого права вантажовідправником або вантажоодержувачем уповноваженій особі, яка виступає від їх імені, тобто Приватне сільськогосподарське підприємство "Нива", подаючи позов мало виступити не від свого імені, а від імені вантажовідправника або вантажоодержувача (особи, яка передала права);

Стосовно спорів, пов`язаних з перевезенням вантажів залізницею, перелік таких доказів встановлено пунктами 130 та 133 Статуту залізниць.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника або вантажоодержувача при перевезенні вантажів, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у відповідності із пунктом 129 Статуту залізниць України.

Як встановлено судом, позивач звернувся до суду із позовом, яким просив стягнути з відповідача 168 210,00 грн. вартості недостачі вантажу.

Щодо права звернення до залізниці з претензією або і з позовом, з підстав, що випливають із Статуту залізниць України або договору перевезення вантажу, то пункт 130 Статуту залізниць України таке право надає сторонам у договорі перевезення - вантажовідправнику або вантажоодержувачу у відповідних випадках, передбачених Статутом. Власник вантажу (якщо він не є відправником або одержувачем вантажу) не має права від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу втрати, нестачі, порчі або псування вантажу під час перевезення.

Залізниця не має права і не наділена повноваженнями визначати, хто саме є власником вантажу, який вона перевозить.

На відміну від права відступлення права вимоги, передбаченого у статті 512 Цивільного кодексу України, спеціальна норма пункту 133 Статуту залізниць України не допускає передачу іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, квитанції про приймання вантажу, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

При огляді залізничної накладної №43150630 від 11.02.2022 встановлено, що переуступний підпис відсутній.

Вантажовласник, якщо він не є вантажовідправником або вантажоодержувачем, у такому випадку має право скористатись можливістю, наданою пунктом 133 Статуту залізниць України - отримати від вантажоодержувача довіреність, оформлену згідно із законодавством, виступати від його імені і заявляти претензійно-позовні вимоги до залізниці (пункт 5 оглядового листа Вищого Господарського Суду України від 29.11.2007 року № 01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства»).

Виходячи зі змісту статті 130 Статуту залізниць України, позивач як власник вантажу не має права від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу втрати, нестачі, порчі або псування вантажу під час перевезення.

З огляду на відсутність правових підстав для задоволення позову, судом не розглядається заява про застосування строків позовної давності.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МИНЕРАЛИС» є такими, що задоволенню не підлягають. Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов