Рішення

від 16.01.2025 по справі 911/3032/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3032/24

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Іст Агро Сервіс», смт. Варва Чернігівської області,

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Фахівець з деревини», м. Вишгород Київської області

про стягнення 193 758,40 грн.,

без виклику представників сторін;

СУТЬ СПОРУ:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Агро Сервіс» смт. Варва Чернігівської області (далі по тексту ТОВ «Іст Агро Сервіс») 07.11.2024 звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фахівець з деревини» м. Вишгород Київської області (далі по тексту ТОВ «Фахівець з деревини»), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача

заборгованість за Договором оптової поставки партії товарів №26/10/2021-2 від 26.10.2021 у розмірі 127 000,00 грн., з яких 121 000,00 грн. аванс за поставку паливних пелет та 6 000,00 грн. аванс за послуги перевезення,

55 399,73 грн. інфляційні втрати, нараховані за період з листопада 2021 року по жовтень 2024 року,

11 358,67 грн. 3% річних, нараховані за сукупний період з 08.11.2021 по 31.10.2024.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3 028,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Позов обґрунтований тим, що позивач здійснив оплату вартості товару на суму 121000,00 грн., відповідно до рахунку-фактури №СФ-000010 від 02.11.2021, за паливні палети вагою 22т, а також оплатив 6 000,00 грн. за послуги перевезення відповідно до рахунку-фактури №СФ-000009 від 02.11.2021, що підтверджується наданими платіжними дорученнями № 323188084 від 02.11.2021 та №323188083 від 02.11.2021, однак відповідач поставку оплаченого товару не здійснив. Позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією, у якій вимагав повернути кошти передоплати, однак відповідач кошти не повернув.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.11.2024 відкрито провадження у справі №911/3032/24 за правилами спрощеного позовного провадження.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача ТОВ «Фахівець з деревини»:

невідкладно здійснити реєстрацію електронного кабінету юридичної особи ТОВ «Фахівець з деревини» (код 44509991) в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, про що письмово повідомити суду;

подати суду у строк п`ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали докази поставки товару відповідно до рахунку-фактури №СФ-000010 від 02.11.2021 (частина 2 ст. 74 ГПК України).

Вказану копію ухвали від 13.11.2024 про відкриття провадження у справі, відповідно до вимог процесуального закону, було надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням №0600983829144 на адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштове відправлення не було вручено адресату та 03.12.2024 повернуто підприємством зв`язку на адресу суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно із пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Встановлений статтею 165 ГПК України п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву сплив 18.12.2024.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на 16.01.2025 відповідач відзив на позов та докази на його підтвердження не подав.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши позов ТОВ «Іст Агро Сервіс» до ТОВ «Фахівець з деревини» про стягнення 193758,40 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

26.10.2021 між ТОВ «Фахівець з деревини» (постачальник) та ТОВ «Іст Агро Сервіс» (покупець) був укладений договір поставки оптової партії товарів №26/10/2021-2 (далі Договір), за умовами якого:

- постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товари, визначені у п. 1.2 цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар (п.1.1);

- найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатком №1 до цього договору (п.1.2);

- товар повинен бути повністю поставлений протягом 5 днів з моменту здійснення передоплати та укладення договору (п.2.1);

- попередня оплата у розмірі 80% від загальної вартості товару за даним договором визначається у специфікації (п.3.1);

- остаточна оплата решти 20% вартості товару здійснюється після його відвантаження та реєстрації відповідної податкової накладної (п.4.2);

- місцем поставки товару за цим договором є Чернігівська область, Чернігівський район, с. Вознесенське (п.6.1);

- передання (здавання-приймання) товару здійснюється в місці поставки, як воно визначене у п.6.1 цього договору (п.9.1);

- строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.12.1 цього договору та закінчується 31.12.2021 (п.12.2.).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно з положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Суд звертає увагу, що у відповідності до частини 2 ст. 664 ЦК України з умов договору випливає обов`язок продавця доставити товар та передати його покупцю у визначеному договором місці, та відповідно до ціни договору включено вартість доставки.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Разом з договором сторони підписали Специфікацію №1 на поставку пелет, в якій визначили, що поставляється пелета паливна, 200 тон за ціною 5 500,00 грн./т з ПДВ, загальною вартістю 1 100 000,00 грн.

Окрім того, сторони погодили специфікацію №2 на послугу перевезення, відповідно до якої послуга з перевезення становить 6 000,00 грн./шт., всього 9 шт. вартістю 54 000,00 грн.

02.11.2021 постачальник виставив покупцю рахунок-фактуру №СФ-0000010 на оплату поставки пелети паливної у кількості 22 тони загальною вартістю 121 000,00 грн.

Крім того, 02.11.2021 постачальник виставив покупцю рахунок-фактуру №СФ-0000009 на оплату послуги з перевезення 6 000,00 грн.

Виставлені постачальником рахунки-фактури були оплачені покупцем 02.11.2021, про що свідчать залучені до матеріалів справи платіжні доручення №323188084 на суму 121 000,00 грн. та №323188083 на суму 6 000,00 грн.

Пунктом 2.1 договору визначено, що товар повинен бути повністю поставлений протягом 5 днів з моменту здійснення передоплати та укладення договору.

Положеннями ст. 253 та 254 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відтак, поставка товару мала відбутися до 08.11.2021, а з 09.11.2021 настало прострочення негрошового зобов`язання з поставки товару.

Відповідно до частини 1 ст. 662, ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У даному випадку укладений між сторонами договір надає можливість визначити цей строк, про що зазначено вище.

Відтак, наведені приписи ЦК України зобов`язують продавця доставити та передати покупцеві товар у місці, визначеному договором купівлі-продажу, у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, вказана норма у випадку не передання продавцем товару у встановлений строк передбачає право покупця діяти альтернативно або вимагати передачі оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Фактично зобов`язанням продавця, джерелом якого є укладений сторонами договір поставки, є негрошове зобов`язання з поставки товару із доставкою до визначеного місця поставки. Натомість виникнення у продавця грошового зобов`язання з повернення коштів передоплати пов`язане із моментом реалізації покупцем свого права вимагати повернення коштів у випадку прострочення поставки.

Реалізувати своє право, передбачене частиною 2 ст. 693 ЦК України, покупець вправі у будь-який час, за умови настання події прострочення поставки.

Відповідно до свого права, встановленого вказаною нормою, покупець 21.11.2023 ТОВ «Іст Агро Сервіс» звернулося до ТОВ «Фахівець з деревини» із листом-претензією вих.№21/11-01, в якому пропонувало протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії повернути суму передоплати в розмірі 127 000,00 грн.

Вказаний лист був надісланий відповідачу 22.11.2023 засобами поштового зв`язку «Укрпошта» листом з описом вкладення №0312720133522 на належну адресу.

Суд бере до уваги позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17, відповідно до якої у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договором між сторонами не було передбачено строку виконання постачальником грошового зобов`язання з повернення переплати, у зв`язку з чим такий строк має визначатися за правилами ст.ст. 530, 693 ЦК України моментом вимоги.

Матеріали справи не містять доказів отримання листа-претензії або надання відповіді на даний лист.

Разом із тим, суд зазначає, що ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

З огляду на викладене, у відповідача замість негрошового зобов`язання з поставки товару з доставкою виникло грошове зобов`язання з повернення позивачу суми попередньої оплати до 04.12.2023, а з 05.12.2023 настало прострочення грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідач доказів поставки товару відповідно до оплачених рахунків-фактур від 02.11.2021, або доказів повернення передоплати, суду не подав, в тому числі на вимогу п. 2 ухвали від 13.11.2024 про відкриття провадження, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 127 000,00 грн. є обґрунтованою, доведеною належними письмовими доказами та належить до задоволення повністю.

У зв`язку з непоставкою товару та неповерненням суми попередньої оплати, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача три процента річних у розмірі 11 358,67 грн. (за період 08.11.2021-31.10.2024) та інфляційні втрати у розмірі 55 399,73 грн. (за період листопад 2021-вересень 2024), посилаючись на ст.ст. 536, 625 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, та є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

За змістом статей 509, 524, 533-535 та 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

За таких обставин, застосування до відносин з повернення авансу положень частини 2 ст. 625 ЦК України є правомірним.

Однак, суд зазначає про хибне визначення позивачем періоду прострочення грошового зобов`язання, а отже і строку нарахування процентів річних та інфляційних втрат, позаяк такий період визначений позивачем з моменту прострочення поставки товару (негрошового зобов`язання).

Як встановлено вище, грошове зобов`язання з повернення авансу замість негрошового зобов`язання з поставки товару у продавця виникає лише з моменту пред`явлення вимоги позивача про повернення суми передоплати, відтак застосування положень ч.2 ст. 625 ЦК України та стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат можливе лише із моменту прострочення відповідачем повернення суми передоплати, в даному випадку з 05.12.2023.

Відповідно до ч. 3 ст.693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Приписами статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суд звертає увагу позивача на різну юридичну природу процентів, визначених статтею 536 ЦК України і трьох процентів річних від простроченої суми, установлених частиною другою статті 625 ЦК України.

Проценти, визначені статтею 536 ЦК України є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення. Поряд з цим, за порушення виконання грошового зобов`язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статті 536 та 625 ЦК України не можуть застосовуватися одночасно.

З огляду на те, що

укладений між сторонами договір не містить умови про сплату процентів за користування чужими грошовими коштами та встановленого їх розміру,

проценти позивач застосовує за прострочення повернення передоплати,

строк повернення передоплати договором не встановлений, а у відповідності до ст.693 ЦК України пов`язаний із реалізацією права покупця вимагати повернення коштів передоплати у спосіб пред`явлення вимоги, отже визначається за правилами ст. 530 ЦК України,

в даному випадку суд керується положеннями ст. 625 ЦК України та нараховує проценти з моменту прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, здійснивши власний розрахунок трьох відсотків річних, визначивши правильний період прострочення (з 05.12.2023), не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем (по 31.10.2024), встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних становить 3 456,84 грн., у зв`язку з чим вказана вимога має бути задоволена частково.

Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, визначивши правильний період прострочення (з грудня 2023), не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем (по вересень 2024), встановив, що вірно розрахований розмір належним до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат становить 3 144,54 грн., у зв`язку з чим вказана вимога має бути задоволена частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «Іст Агро Сервіс» частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Фахівець з деревини» 127000,00 грн. основного боргу, 3456,84 грн. процентів річних та 3144,54 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи, що позовна заява була подана через систему «Електронний суд», судовий збір мав бути розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 згідно з ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

У зв`язку з тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, який, отримавши суму передоплати, не здійснив поставку товару у визначений договором спосіб та строк, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному встановленому законом розмірі 2 422,40 грн. повністю.

Позивач не позбавлений права вирішити питання повернення надмірного сплаченого судового збору у спосіб звернення до суду з відповідним клопотанням відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241,252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Агро Сервіс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фахівець з деревини» (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 7, корпус 1, оф. 412, ідентифікаційний код 44509991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Агро Сервіс» (17600, Чернігівська область, Варвинський район, смт Варва, вул. Зарічна, буд. 3А, ідентифікаційний код 38402284)

127 000,00 грн. (сто двадцять сім тисяч гривень нуль копійок) основного боргу,

3 456,84 грн. (три тисячі чотириста п`ятдесят шість гривень вісімдесят чотири копійки) процентів річних,

3 144,54 грн. (три тисячі сто сорок чотири гривні п`ятдесят чотири копійки) інфляційних втрат,

2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх