Рішення

від 27.11.2024 по справі 911/2754/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/2754/24

Розглянувши матеріали справи за позовом Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асанара»

про стягнення 7 194,62 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від позивача: Прокопенко С.В.;

від відповідача: не з`явився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асанара» про стягнення 7 194,62 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.10.2024 відкрито провадження у справі № 911/2754/24 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 25.11.2024.

У судовому засіданні 25.11.2024 оголошувалась перерва до 27.11.2024.

У судовому засіданні 27.11.2024 позивач зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві підтримує. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази. Відповідач в судові засідання не з`являвся, про причини неявки суд не повідомив, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 27.11.2024 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Українське національне інформаційне агентство «Укрінформ» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асанара» 7 194,62 грн. пені та штрафу за порушення строків виконання зобов`язань.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.06.2024 між Українським національним інформаційним агентством«Укрінформ» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСАНАРА» (відповідач) було укладено Договір поставки від 13.06.2024 №1189У/2024 (далі Договір).

Згідно з умовами Договору відповідач (Постачальник) зобов`язався передати позивачу (Замовнику) у власність товар відповідно до Специфікації до Договору (спеціфікація є його невід`ємною частиною як додаток № 1 до Договору), а Замовник зобов`язувався прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до Специфікації до Договору предметом поставки є процесори INTEL CoreTM i10100 (bx8070110100) у кількості 8 одиниць та процесори AMD Ryzen 7 7700 (100-100000592BOX) у кількості 3 одиниці (далі Товар) на загальну суму 78 183,90 грн.

Відповідно до пункту 3.2. Договору та Специфікації загальна ціна Договору складає 78 183,90 грн.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що поставка Товару здійснюється постачальником протягом 14 календарних днів з моменту підписання Договору. Моментом підписання Договору є 13.06.2024, відповідно, поставка мала бути здійснена до 27.06.2024.

Однак, відповідач поставку Товару фактично здійснив Замовнику лише 29.07.2024 (підтверджується видатковою накладною № 246 від 29.07.2024), тобто через 31 календарний день від граничної дати своєчасної поставки (27.06.2024), тому з 28.06.2024 до дати фактичної поставки 29.07.2024 відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 6.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та Договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивач зазначає, що є національним інформаційним агентством у системі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (раніше - Міністерство культури та інформаційної політики України), фінансується за рахунок коштів державного бюджету України, що підтверджується Статутом позивача та випискою з ЄДР.

У зв`язку з чим, нарахування пені і штрафних санкцій позивачем проведено на підставі ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Також позивач зауважує, що відповідач не звертався до позивача з повідомленнями про існування обставин непереборної сили відповідно до розділу 7 Договору.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку позову, за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 28.06.2024 по 28.07.2024 (31 календарний день) від загальної вартості простроченої поставки позивачем нараховано 1 721,75 грн. пені (обмежено позивачем подвійною обліковою ставкою НБУ) та 5 472, 87 грн. штрафу у розмірі 7% від загальної вартості простроченої поставки (78 183,90 грн.) за прострочення понад 30 календарних днів.

Також, з метою досудового врегулювання спору позивач надсилав відповідачу претензію від 07.08.2024 (вих.№ 03-22/2/293) з проханням сплати у 10-денний строк передбачені умовами Договору штрафні санкції. Однак вимоги позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

В ході розгляду спору відповідач подав відзив, у якому позовні вимоги визнав частково, посилався на неспівмірність відповідальності та просив зменшити неустойку.

Позивач у відповіді на відзив заперечував проти зменшення неустойки, посилаючись на умови Договору та норми чинного законодавства, які встановлюють відповідальність за порушення зобов`язання і з якими відповідач був обізнаний і погодився.

Позивач наголошує, що відповідальність застосована у відповідності до норми ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, та ще й з обмеженням пені подвійною обліковою ставкою НБУ, чим суттєво зменшено розмір пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Позивач зауважив, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б обґрунтували виняткові обставини, що в нього склалися, у зв`язку з якими необхідно зменшувати розмір штрафу та пені. Виключно рішенням відповідача було займатися відповідним видом господарської діяльності, і посилання на низьку рентабельність і валовий прибуток є безпідставним. Відповідач мав завчасно враховувати та аналізувати умови Договору під час участі у публічній закупівлі.

Також, позивач в спростування доводів відповідача зауважує, що заявлені у позові штрафні санкції складають менше 10% від суми простроченого зобов`язання, а не 20% як стверджує відповідач. До того ж, відповідач міг уникнути штрафу, поквапившись з поставкою протягом 30 днів чи хоча б повідомивши про неможливість своєчасної поставки з зазначенням поважних причин, однак не зробив цього, що свідчить про недобросовісність поведінки відповідача і виключає підстави для зменшення відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем поставки позивачу (який належить до державного сектора економіки) Товару вартістю 78 183,90 грн. на 31 календарний день, що є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 721,75 грн. пені (обмежено позивачем подвійною обліковою ставкою НБУ) та 5 472, 87 грн. штрафу у розмірі 7% від загальної вартості простроченої поставки за прострочення понад 30 календарних днів.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

З урахуванням клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, судом досліджено та встановлено, що нараховані у позові пеня та штраф передбачені нормами законодавства для правовідносин за участю суб`єктів державного сектора економіки, є не є неспівмірно завищеними, пеня обмежена подвійною обліковою ставкою НБУ, що суттєво зменшило її розмір. Крім того, відповідач не вживав заходів щодо врегулювання з позивачем відтермінування поставки чи хоча б попередження про неможливість своєчасної поставки з зазначенням поважних причин, що свідчить про недобросовісність поведінки відповідача і виключає підстави для зменшення відповідальності.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асанара» (09701, Київська область, м. Богуслав, вул. Острів, 1, код ЄДРПОУ 44319152) на користь Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 8/16, код ЄДРПОУ 00015332) 1 721,75 грн. пені, 5 472,87 грн. штрафу та 2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 15.01.2025.

Суддя Т.П. Карпечкін