Рішення від 14.01.2025 по справі 918/1117/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/1117/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Гуменюк О.С. розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін" (11700, Житомирська обл., Звягельський район, м. Звягель, вул. Юрія Глухова, 31, код ЄДРПОУ 13553723)

до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії "Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"(34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046)

про стягнення 630426 грн. 00 коп..

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: керівник Сулімко О.М.

від відповідача: представник Деркач В.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубін" звернулося в Господарський суд Рівненської області із позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" в якому просить стягнути з останнього 630 426 грн. 00 коп..

Даний позов обгрунтовує неналежним виконанням Відповідачем Договору поставки №53-122-01-24-14682 від 17.04.2024 року, а саме, що Відповідачем порушено взяте на себе зобов`язання щодо сплати грошових коштів за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 630 426,00 грн..

Ухвалою суду від 11.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи у підготовчому засіданні призначено 14 січня 2025 року.

26.12.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду Відповідач надав суду відзив на позов в якому основний борг у сумі 630426,00 грн. визнає повністю. Крім того, Відповідач, у зв`язку із визнанням ним позову, просить повернути Позивачу з державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого останнім при подачі позову.

Відповідно до статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

17 квітня 2024 року між Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філія «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція», як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубін», як Постачальником було укладено Договір поставки № 53-122-01-24-14682.

Згідно п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору).

Згідно з п. 1.2 Договору предметом поставки по даному договору є продукція: 03410000-7 (блок дверний), яка передбачена специфікацією № 1 до Договору.

Згідно до п. 2.1 Договору, замовнику передається продукція на загальну суму 537855,00 грн., крім того ПДВ 107571,00 грн. Загальна сума договору 645426,00 грн. (шістсот сорок п`ять тис. чотириста двадцять шість грн.. 00 коп.).

Відповідно до п. 6.1 Договору, платежі замовник здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 180 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії». Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Відповідно до п.3.1 Договору, зазначена у пункті 1.2 Договору продукція поставляється покупцю до 30.11.2024 р.

Згідно з п. 8.1 Договору, приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється відповідно до Стандарту ДП «НАЕК» Енергоатом». Пунктом 8.4 Договору визначено, що датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної покупцем продукції.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання за договором поставки №53-122-01- 24-14682 та поставив відповідачу блоки дверні, що підтверджується накладною № БРОО- 001777 від 13.05.2024 року на суму 645426,00 грн. Продукція відповідає погодженій специфікації за якістю та кількістю, що підтверджується ярликом №Я-4,5-135 від 16.05.2024.

Однак Відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором, не здійснивши оплату за товар.

У подальшому Позивач звертався до Відповідача з листом-претензією № 34 від 18.11.2024 р. щодо проведення розрахунків по Договору, в якому вимагав погасити заборгованість за Договором. Претензія Позивача залишилась без розгляду та будь якого реагування з боку Відповідача. На момент звернення до суду відповіді від Відповідача на претензію не отримано. Лише 28.11.2024 р. було перераховано за поставлений товар 15 000 грн. Заборгованість Відповідача по Договору станом на 06.12.2024 року становить 630426,00 грн. (шістсот тридцять тисяч чотириста двадцять шість грн.. 00 коп.).

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За приписами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограммами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, згідно зі статтею 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася, (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, наддала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з Відповідача 630 426,00 грн. основного боргу за Договором поставки №53-122-01-24-14682 від 17.04.2024 року, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, та те, що Позивач довів належними та допустимими доказами факт несвоєчасного виконання Відповідачем зобов`язань за Договором поставки №53-122-01-24-14682 від 17.04.2024 року, а Відповідач вказаного не спростував, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін" про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" основного боргу у сумі 630 426,00 грн., підлягає задоволенню.

На підставі статті 130 ГПК України, у зв`язку з визнанням позову відповідачем, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову від суми, визнаної відповідачем.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України решта судових витрат покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 130, 182-185, 232. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін" (11700, Житомирська обл., Звягельський район, м. Звягель, вул. Юрія Глухова, 31, код ЄДРПОУ 13553723) основний борг у сумі 630 426,00 та 4728 грн. 19 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Рубін" (11700, Житомирська обл., Звягельський район, м. Звягель, вул. Юрія Глухова, 31, код ЄДРПОУ 13553723) з Державного бюджету України 4728 грн. 19 коп. судового збору, сплаченого по платіжній інструкції №9347 від 06.12.2024 року.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2025 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.