Ухвала

від 13.01.2025 по справі 908/3716/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 908/3716/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024

(головуючий - Кощеєв І.М., судді Чус О.В., Дармін М.О.)

та рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024

(суддя - Давиденко І.В.)

у справі №908/3716/23

за позовом Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Шіппінг"

про стягнення 562 579,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Державне підприємство "Маріупольський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Шіппінг" 562 579,02 грн за Договором № 04-17/175 від 22.12.2021 про надання послуг, з яких: 305 509,87 грн основного боргу, 174 960,35 грн пені, 15 331,88 грн 3 % річних, 66 776,92 грн інфляційних втрат.

Позов мотивовано неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині оплати отриманих послуг.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 у справі №908/3716/23, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Шіппінг" на користь Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" 305 509, 87 грн основного боргу, 1 054,64 грн 3 % річних. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Шіппінг" на користь Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" 4 598,47 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

26.12.2024 Державне підприємство "Маріупольський морський торговельний порт" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 та рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 у справі №908/3716/23.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.

За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлений у розмірі 2684,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у справі №908/3716/23 є стягнення 562 579,02 грн, тобто ціна позову є меншою за п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2023 рік - 1 342 000,00 грн), тому в розумінні ГПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку оскаржуваних судових рішень, що передбачена пп.пп. "а", "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Необхідність відкриття касаційного провадження обґрунтовує тим, що на теперішній час відсутня стала судова практика щодо питання визначення моменту (дати) виникнення прострочення виконання зобов`язання для сторони договору - за умови відсутності первинних документів, якими підтверджується виконання зобов`язань за договором, обумовленою втратою таких через бойові дії на території, де здійснювалися господарські операції, але при наявності підтверджуючих податкових накладних, в яких відображено спірні господарські операції та обґрунтованість застосування правових наслідків порушення виконання зобов`язання, передбачених ст. 611 ЦК України у вигляді неустойки (пені), застосування до боржника заходів відповідальності, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України - з моменту відображення господарської операції у даних податкового обліку сторін договору (податкових накладних, включених у податкові декларації конкретного періоду). Вказана правова проблема, на думку скаржника, є актуальною для невизначеної кількості осіб, враховуючи запровадження на території України правового режиму воєнного стану, тимчасової окупації певних території України, що призвело до релокації, евакуації, зокрема, юридичних осіб, що супроводжується втратою ними первинних документів бухгалтерського обліку та, відповідно, обмеження у таких осіб можливості доведення своїх позовних вимог на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Окрім того зазначає, що даний судовий спір має виняткове значення безпосередньо для Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт", яке, будучи державним комерційним підприємством, через бойові дії за місцезнаходженням підприємства та подальшу окупацію міста Маріуполь Донецької області внаслідок військової агресії рф проти України - фактично втратило переважну кількість активів підприємства через їх руйнацію та окупацію таких активів. На теперішній час Порт намагається відновити свою господарську діяльність, а невиконання контрагентами Порту своїх господарських зобов`язань за господарськими операціями, які мали місце до 24.02.2022 - призводить до нанесення Порту ще більших збитків. При цьому, через втрату первинних документів бухгалтерського обліку та правову позицію Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» у даній справі - яке впродовж розгляду даної справи як судом першої інстанції, так і Центральним апеляційним господарським судом - безпідставно заперечувало проти існування зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» перед Державним підприємством "Маріупольський морський торговельний порт" Порт вимушений докладати значних зусиль для доказування своєї правової позиції та підтвердження надання зі сторони Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" послуг, оплата яких не здійснюється у встановленому законом порядком його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг».

Проте Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Крім того, посилання скаржника, що справа №908/3716/23 має виняткове значення для скаржника визнаються необґрунтованими, оскільки вищевказані доводи зводяться до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про винятковість справи для скаржника.

Суд зазначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Таким чином, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Оскільки предметом спору у справі №908/3716/23 є стягнення грошової суми, що є меншою, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 та рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 у справі №908/3716/23 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 та рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 у справі №908/3716/23.

2.Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3.Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

О.О. Мамалуй