Постанова

від 04.12.2024 по справі 910/6064/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/6064/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Случа О.В.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ШУЛЯВКА» - Кравченко Т.Ю.,

Обслуговуючого кооперативу «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» - Карнаух-Голодняк О.В.,

Стадник А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 (у складі колегії суддів: Козир Т.П. (головуючий), Агрикова О.В., Мальченко А.О.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 (суддя Трофименко Т.Ю.) у частині задоволених позовних вимог

у справі № 910/6064/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШУЛЯВКА»

до Обслуговуючого кооперативу «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА»

про розірвання договору, повернення земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан, скасування державної реєстрації права та припинення права,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ШУЛЯВКА» (далі - ТОВ «ШУЛЯВКА») звернулося до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» (далі - ОК «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА»), у якому, з врахуванням заяви про зміну предмета позову, просило суд:

- стягнути з відповідача заборгованість зі сплати платежів за договором про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 08.06.2018 в сумі 685 185,00 грн, інфляційні втрати в сумі 200 625,18 грн та 3 % річних у сумі 27 933,02 грн;

- розірвати договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 08.06.2018;

- зобов`язати відповідача привести земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:88:093:0026, площею 0,311 га, що розташована за адресою: проспект Берестейський (Перемоги), 50-А, м. Київ, у придатний для використання стан, а саме: газон без огорожі земельної ділянки (паркану), без виритого котловану (повернення ґрунтового покриву земельної ділянки), без фундаментного ростверку будівлі, без пальових фундаментів, без підпірних стін, без мобільних (інвентарних) та тимчасових споруд (будівель), без підведених тимчасових інженерних та інших мереж; без будівельних матеріалів та майданчиків для складування матеріалів, конструкцій, побутових споруд, без інших споруджень та змін земельної ділянки;

- зобов`язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:88:093:0026, площею 0,311 га, що розташована за адресою: проспект Берестейський (Перемоги), 50-А, м. Київ, за актом приймання-передачі нерухомого майна разом з оригіналом Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 993144 від 06.07.2010;

- скасувати державну реєстрацію права відповідача на забудову земельної ділянки (суперфіцій), кадастровий номер 8000000000:88:093:0026, площею 0,311 га, що розташована за адресою: проспект Берестейський (Перемоги), 50-А, м. Київ (номер запису про інше речове право: 26538035, дата та час державної реєстрації: 08.06.2018, 15:54:09; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41519298 від 08.06.2018 16:16:34; приватний нотаріус Хара Наталія Станіславівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ) та припинити право відповідача забудови земельної ділянки (суперфіцій) за кадастровим номером 8000000000:88:093:0026, площею 0,311 га, що розташована за адресою: проспект Берестейський (Перемоги), 50-А, м. Київ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснював щомісячних оплат за користування земельною ділянкою за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року на підставі виставлених позивачем рахунків; відповідачем не використовується земельна ділянка для забудови, а відтак порушуються умови договору; відповідач отримав від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва багатофункціонального комплексу з благоустроєм і озелененням скверу на проспекті Перемоги (нині - Берестейський), 50-А у Шевченківському районі міста Києва; ці обставини, на думку позивача, є підставою для розірвання договору відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було подано клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати платежів за договором про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 08.06.2018 у сумі 685 185,00 грн, інфляційних втрат у сумі 200 625,18 грн та 3 % річних у сумі 27 933,02 грн, яке задоволено ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2023.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024, позовні вимоги задоволено частково; - розірвано договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), укладений між ТОВ «ШУЛЯВКА» та ОК «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА»; - зобов`язано ОК «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» привести земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:88:093:0026, площею 0,311 га, що розташована за адресою: проспект Берестейський, 50-А, м. Київ, у придатний для використання стан, а саме: газон без огорожі земельної ділянки (паркану), без виритого котловану (повернення ґрунтового покриву земельної ділянки), без фундаментного ростверку будівлі, без пальових фундаментів, без підпірних стін, без мобільних (інвентарних) та тимчасових споруд (будівель), без підведених тимчасових інженерних та інших мереж; без будівельних матеріалів та майданчиків для складування матеріалів, конструкцій, побутових споруд, без інших споруджень та змін земельної ділянки; -зобов`язано ОК «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» повернути ТОВ «ШУЛЯВКА» земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:88:093:0026, площею 0,311 га, що розташована за наведеною адресою за актом приймання-передачі нерухомого майна разом з оригіналом Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 993144 від 06.07.2010; - скасовано державну реєстрацію права ОК «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» на забудову земельної ділянки (суперфіцій), кадастровий номер 8000000000:88:093:0026, площею 0,311 га, що розташована за адресою: проспект Берестейський, 50-А, м. Київ (номер запису про інше речове право: 26538035, дата та час державної реєстрації: 08.06.2018, 15:54:09; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41519298 від 08.06.2018 16:16:34; приватний нотаріус Хара Наталія Станіславівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ).

У частині позовних вимог про припинення права ОК «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» забудови земельної ділянки (суперфіцій) за кадастровим номером 8000000000:88:093:0026, площею 0,311 га, що розташована за наведеною адресою, відмовлено.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у вересні 2024 року ОК «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» подало касаційну скаргу, у якій (із урахуванням нової редакції касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі від 18.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду у справі від 03.09.2024 № 910/6064/23 у частині, якою позов задоволено. У зазначеній частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. У частині, якою у задоволенні позову відмовлено, зазначені судові рішення залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/6064/23 за касаційною скаргою ОК «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.11.2024.

ТОВ «ШУЛЯВКА» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У судовому засіданні 27.11.2024 Суд, заслухавши пояснення представників ТОВ «ШУЛЯВКА» та ОК «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА», оголосив перерву до 04.12.2024.

03.12.2024 ОК «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення, які Суд залишив без розгляду на підставі частини 5 статті 161 ГПК.

03.12.2024 представники ОК «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» направили Суду клопотання про відкладення судового засідання у справі № 910/6064/23, що призначене на 04.12.2024 о 10:40, на іншу дату і час: адвокат Карнаух-Голодняк О.В. у зв`язку із хворобою доньки, на підтвердження чого надала копію довідки № 002 від 02.12.2024; адвокат Стадник А.С. у зв`язку із хворобою, на підтвердження чого надала копію листка непрацездатності № 462M-4755-K9PK-P6EC від 03.12.2024 та копію перевірки медичного висновку із порталу «Дія».

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без її участі, якщо нез`явлення цього представника не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд відмовив у задоволенні клопотань представників ОК «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» адвокатів Карнаух-Голодняк О.В. та Стадник А.С. про відкладення судового засідання у справі № 910/6064/23, що призначене на 04.12.2024, з огляду на те, що ОК «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» свої доводи виклав у касаційній скарзі, зазначені представники відповідача були присутні у судовому засіданні 27.11.2024 та надали Суду свої пояснення, явка представників сторін не визнавалася судом обов`язковою, зазначені представники відповідача клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК не подавали. При цьому Суд враховує, що особа, яка ініціювала оскарження судових рішень у справі шляхом подачі касаційної скарги, відповідно до норм процесуального закону має вживати заходів для скорочення періоду судового провадження.

У зв`язку з наведеним Верховний Суд дійшов висновку про можливість закінчення розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників ОК «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 993144 від 06.07.2010, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-8-00220, земельна ділянка площею 0,3110 га, розташована за адресою: проспект Перемоги (нова назва - проспект Берестейський), 50-А у Шевченківському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:88:093:0026, із цільовим призначенням: для будівництва, експлуатації та обслуговування торгово-офісного комплексу з рестораном швидкого харчування та благоустроєм і озелененням скверу (далі - земельна ділянка), належить позивачу на праві власності.

Право власності позивача на зазначену земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.06.2014 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 14113374 від 01.07.2014; номер запису про речове право: 6173501; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 396014780000).

08.06.2018 позивач (суперфіціар) та відповідач (суперфіціарій) уклали договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. та зареєстровано в реєстрі за № 5355 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове платне користування зазначену земельну ділянку за наведеною адресою

27.03.2019 між сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень до договору, який посвідчено приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. та зареєстровано в реєстрі за № 406 (далі - договір про внесення змін та доповнень).

Відповідно до п. 2.1. договору земельна ділянка передається в користування суперфіціарію для здійснення будівництва об`єкта нерухомості, інших господарських споруд, необхідних для їх обслуговування, за адресою: проспект Перемоги, 50-А у Шевченківському районі міста Києва (далі - об`єкт нерухомості).

Земельна ділянка не вилучається з власності суперфіціара, а суперфіціарій отримує лише право на користування нею для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єкта нерухомості (п. 2.2. договору).

За умовами п. 2.3. договору земельна ділянка має використовуватися суперфіціарієм відповідно до її цільового призначення та містобудівних умов. Суперфіціарій має право здійснювати будівництво на території земельної ділянки відповідно до затвердженого плану будівництва.

Крім того, у пунктах 2.6.-2.7. договору (у редакції договору про внесення змін та доповнень) сторони погодили, що термін будівництва становить 4 (чотири) роки з моменту отримання містобудівних умов, експертного висновку щодо проекту та дозволу на будівництво. Зазначені в п. 2.6. документи суперфіціарій зобов`язується отримати до 31.12.2019 включно, а у п. 8.4.3. договору передбачений обов`язок відповідача передати позивачу копію проектної документації та графік будівництва протягом 10 робочих днів з моменту їх затвердження.

За умовами пунктів 5.2.-5.4. договору передача земельної ділянки в користування суперфіціарію здійснюється у момент державної реєстрації цього договору. В момент передачі земельної ділянки в користування суперфіціарію сторони підписують акт приймання-передачі земельної ділянки. Право на використання земельної ділянки відповідно до даного договору виникає після державної реєстрації цього договору у встановленому законодавством порядку та передачі земельної ділянки суперфіціарію.

Плата за користування земельною ділянкою вноситься суперфіціарієм у формі передачі суперфіціару у власність 19 % усіх корисних (ефективних) площ всіх видів приміщень, а саме: торгові площі загальною площею 2000 кв. м на першому та другому поверхах об`єкта нерухомості, а також апартаменти і паркінг (машиномісця), що є складовими об`єкта нерухомості, вартістю 16 000 000,00 грн, які будуть побудовані суперфіціарієм на земельній ділянці та у грошовій формі у розмірі, передбаченому цим договором (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.6. договору грошову частину плати за користування земельною ділянкою суперфіціарій сплачує суперфіціару до моменту введення об`єкта нерухомості в експлуатацію в сумі 40 305,00 грн за кожен місяць користування земельною ділянкою, але ця сума не може перевищувати щомісячну суму оплати земельного податку, що сплачується суперфіціаром. Зазначена плата за користування Земельною ділянкою сплачується суперфіціарієм не пізніше 10 числа місяця, за який вноситься плата, на підставі одержаних від суперфіціара рахунків, які надсилаються електронною поштою (п. 4.7. Договору в редакції договору про внесення змін та доповнень).

У підпунктах 4.7.1, 4.7.2 п. 4.7. договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень) сторонами погоджено адреси електронної пошти, які використовуються при виконанні договору.

Згідно з п.п. 8.1.2.-8.1.3., 8.1.7. п. 8.1. договору суперфіціар має право одержувати від суперфіціарія плату за користування земельною ділянкою в порядку та строки, передбачені розділом 4 договору; вимагати від суперфіціарія використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим договором; вимагати від суперфіціарія дотримання строків будівництва, інформацію щодо стану виконання будівельних робіт, вимагати від суперфіціарія усунення порушень при виконанні договору та будівництві об`єкта нерухомості, які можуть привести до порушення строків закінчення будівництва та/або введення об`єкта нерухомості в експлуатацію.

Відповідно до умов п.п. 8.4.1., 8.4.2., 8.4.4., 8.4.8. п. 8.4. договору суперфіціарій зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та діючого проекту відведення; приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені цим договором, зареєстрованим в установленому законом порядку, та після підписання акта приймання-передачі земельної ділянки; закінчити будівництво об`єкта нерухомості та ввести в експлуатацію в строк, передбачений цим договором; сплатити плату за користування земельною ділянкою у строки та в порядку, визначеному договором.

Строк дії договору становить 10 років (п. 3.1. договору).

У п. 10.4. договору сторони узгодили випадки, за яких Договір може бути достроково розірваний: за взаємною згодою сторін; у разі виявлення не обумовлених суперфіціаром у договорі недоліків земельної ділянки, які істотно перешкоджають суперфіціарію використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням; за рішенням суду; в разі істотного порушення строків будівництва, які призводять до затримки введення об`єкта нерухомості в експлуатацію більше ніж на 10 місяців; в разі дії обставин непереборної сили (форс-мажор) незалежно від їх виду загалом протягом одного року або шість місяців підряд.

Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається (п. 10.5. договору).

08.06.2018 позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, згідно з яким позивач передав відповідачу земельну ділянку разом із оригіналом державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ 993144 від 06.07.2010.

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №41519298 від 08.06.2018, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., за відповідачем зареєстровано право забудови земельної ділянки (суперфіцій) строком до 08.06.2028.

01.11.2022 ТОВ «ШУЛЯВКА» направило на електронні адреси відповідача лист вих. № 17 із рахунком від 31.10.2022 № 2-2022 за 12 місяців користування земельною ділянкою (заборгованість за 2021 рік та оплата за 2022 рік).

На цей лист відповідач відповів пропозицією (претензією) від 27.02.2023 № 27/02/2023-01, у якій просив позивача відповідно до умов п.п. 8.2.4. договору надати підтвердження щодо сплати загальнодержавних та місцевих податків та зборів, а також інформацію щодо відсутності боргів. Крім того, просив розглянути питання внесення змін до договору, долучивши проект договору про внесення змін до договору.

13.03.2023 ТОВ «ШУЛЯВКА» направило відповідачу електронною поштою лист від 09.03.2023 із рахунком-фактурою від 07.03.2023, у якому зазначило про порушення останнім умов договору, а саме: неотримання відповідачем у встановлений договором строк містобудівних умов, експертного висновку щодо проекту та дозволу на будівництво; ненадання позивачу визначених пунктами 8.1.6., 8.4.3. договору документів; відсутність здійснення оплати за користування земельною ділянкою протягом 16 місяців, починаючи з 01.12.2021. З урахуванням наведених порушень, позивач попередив відповідача про звернення до суду у разі невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань. Крім того, цим листом повідомлено відповідача про сплату в повному обсязі всіх обов`язкових загальнодержавних та місцевих податків та зборів, а також про те, що розгляд питання внесення змін до договору не буде розпочато до моменту отримання від суперфіціарія оплати за користування земельною ділянкою.

03.04.2023 на адреси електронної пошти відповідача позивачем надіслано лист про підтвердження сплати загальнодержавних та місцевих податків та зборів.

Листом від 04.04.2023 № 04/04/2023-01 відповідач повторно просив позивача надати підтвердження щодо сплати загальнодержавних та місцевих податків та зборів, на який позивачем 04.04.2023 надано відповідь із відповідним підтвердженням сплати таких податків та зборів.

Позивачем на адреси електронної пошти відповідача 07.04.2023 надіслано лист із відкоригованим рахунком №3-2023 від 07.04.2023 на суму 685 185,00 грн із урахуванням плати за користування земельною ділянкою за квітень 2023 року та повідомлено про необхідність здійснення оплати за цим рахунком до 10.04.2023.

ТОВ «ШУЛЯВКА», звертаючись на до суду із зазначеним позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги, послалося на те, що відповідач всупереч умовам договору не здійснював щомісячних оплат за користування земельною ділянкою за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року на підставі виставлених позивачем рахунків. Крім того, відповідачем земельна ділянка не використовується для забудови, умови договору щодо передачі позивачу у власність площ об`єкта нерухомості не виконуються, а будівельні роботи протягом 4 років і 10 місяців не проводяться. Відповідач отримав від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва багатофункціонального комплексу з благоустроєм і озелененням скверу на проспекті Перемоги, 50-А у Шевченківському районі міста Києва, яке постановою Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 640/9995/20 визнано правомірним. Такі обставини, за обґрунтуванням позивачем позовних вимог, є підставою для розірвання договору відповідно до статті 651 ЦК, оскільки позбавляють позивача того, на що він розраховував під час укладання договору із відповідачем.

Оскільки умовами договору не передбачено можливості розірвання цього договору в односторонньому порядку, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду. Крім того, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, позивач, крім вимоги про розірвання договору, заявив також вимоги про зобов`язання відповідача привести земельну ділянку до стану, придатного для її подальшого використання, а саме: газон без огорожі земельної ділянки (паркану), без виритого котловану (повернення ґрунтового покриву земельної ділянки), без фундаментного ростверку будівлі, без пальових фундаментів, без підпірних стін, без мобільних (інвентарних) та тимчасових споруд (будівель), без підведених тимчасових інженерних та інших мереж; без будівельних матеріалів та майданчиків для складування матеріалів, конструкцій, побутових споруд, без інших споруджень та змін земельної ділянки; зобов`язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку за актом приймання-передачі нерухомого майна разом із оригіналом Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ 993144 від 06.07.2010; скасування державної реєстрації права забудови земельної ділянки (суперфіцій) та припинення права забудови земельної ділянки (суперфіцій).

ОК «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» проти позов заперечив та зазначив, що всі отримані від позивача рахунки за договором до початку 2022 року були ним сплачені; з січня 2022 року до листопада 2022 року рахунків про оплату за користування земельною ділянкою відповідач не отримував; позивач всупереч умовам договору не надав підтвердження щодо сплати загальнодержавних і місцевих податків та зборів, а також інформації щодо відсутності боргів разом із рахунками на оплату за користування земельною ділянкою; надання відповідної інформації позивачем лише 10.04.2023 унеможливило вчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині плати за користування земельною ділянкою; доводи позивач щодо не проведення будівельних робіт на земельній ділянці є помилковими; у відповідача наявний дозвіл на виконання будівельних робіт № У083210520465, який станом на 13.10.2021 є діючим; позивачем не доведено наявності істотного порушення з боку відповідача умов договору, який є чинним до 2028 року та станом на теперішній час виконується, а також не зазначено у чому полягає шкода, завдана у зв`язку з незабудовою земельної ділянки.

Апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову та мотивував таке рішення тим, що встановлені фактичні обставини щодо істотного порушення відповідачем договору є підставою для його розірвання на підставі частини 2 статті 651 ЦК, наслідком чого є повернення позивачу спірної земельної ділянки згідно з умовами договору з її приведенням у відповідний стан. З огляду на розірвання укладеного між сторонами договору в судовому порядку та, відповідно, відсутність у відповідача правових підстав для користування спірною земельною ділянкою для забудови, суд визнав і правомірною вимогу позивача про скасування державної реєстрації права відповідача на забудову земельної ділянки (суперфіцій) за кадастровим номером 8000000000:88:093:0026.

У поданій касаційній скарзі ОК «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» підстави касаційного оскарження судових рішень обґрунтував таким:

- апеляційний суд не застосував до спірних правовідносин постанову Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 926/1876/23, а саме викладені у ній висновки щодо критеріїв істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18, від 28.08.2019 у справі № 910/5381/18;

- за сталою практико Верховного Суду, для встановлення можливості розірвання договору необхідно визначити, чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності) відповідача, а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання, проте суди не надали жодної оцінки тому факту, що позивач протягом довгого періоду взагалі не виставляв відповідачу рахунки на оплату оренди відповідно до договору, при цьому орендна плата за земельну ділянку не є основною метою договору, адже очевидним є факт, що в першу чергу інтерес позивача полягає в отриманні за наслідком будівництва 2000 кв. м торгових площ, апартаментів та машиномісць;

- посилання позивача та судів на судове рішення у справі № 640/9995/20 взагалі жодного значення для вирішення справи не має. Натомість суди мали визначити, чи дійсно відповідач не здійснює забудову спірної земельної ділянки і «будівельні роботи протягом 4 років і 10 місяців не проводяться». У справі відсутні будь-які докази, що відповідач позбавив позивача того, на що він розраховував при укладенні договору;

- суди попередніх інстанцій проігнорували той факт, що в матеріалах справи (із доказів, наданих позивачем) наявний договір про внесення змін та доповнень до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 08.06.2018, яким було внесено зміни в п. 2.7. договору, в частині збільшення строків отримання відповідачем документів, а саме до 31.12.2019;

- відсутній висновок Верховного Суду з питання, чи впливає/може впливати війна та воєнний стан в України на застосування загальних критеріїв істотності порушення договору задля застосування до договору наслідків, визначених статтею 651 ЦК;

- суд не дослідив зібрані у справі докази, надані позивачем та відповідачем на підтвердження стану будівництва об`єкта нерухомості на спірній ділянці.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, та доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

У статті 11 ЦК визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2).

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 ЦК, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому положення статті 525 ЦК встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Судами попередніх інстанцій установлено, що відносини сторін у справі, що розглядається, виникли з договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію).

Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно вважали цей договір належною у розумінні статей 11, 509 ЦК і статей 173, 174 Господарського кодексу України (далі - ГК) підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Відповідно до частин 1, 8 статті 102-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК) право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

За змістом частин 1, 4 статті 413 ЦК власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк, крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею. Якщо на земельній ділянці збудовані промислові об`єкти, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на одержання частки від доходу землекористувача. (частина 1 статті 414 ЦК).

Статтею 415 ЦК передбачено, що землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором (частина 1). Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом (частина 4). Землекористувач зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення (частина 5).

Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (частина 1 статті 611 ЦК).

Згідно зі статтею 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2).

Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до частини 1 статті 611 ЦК, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у частині 2 статті 651 ЦК, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах (подібні висновки наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21).

Право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19).

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково позов, виходили із таких встановлених фактичних обставин справи:

- обов`язок відповідача сплатити зазначену у п. 4.6. договору суму пов`язаний із моментом одержання рахунків від позивача, які надсилаються електронною поштою. Матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем відповідачу рахунків щомісячно, починаючи з грудня 2021 року по листопад 2022 року, однак, навіть після отримання від позивача рахунків у листопаді 2022 року та березні - квітні 2023 року відповідачем не було виконано вимоги п. 4.7. договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень) у частині строку здійснення оплати. Фактично відповідач сплатив кошти за користування земельною ділянкою за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року лише 25.07.2023, тобто після звернення позивача із даним позовом до суду, що не заперечується самим відповідачем;

- наявними у матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем прийнятих на себе за договором зобов`язання щодо своєчасної сплати коштів за користування земельною ділянкою;

- за умовами договору, земельна ділянка передавалась відповідачу для здійснення будівництва об`єкта нерухомості, інших господарських споруд, необхідних для їх обслуговування, термін будівництва становить 4 року з моменту отримання містобудівних умов, експертного висновку щодо проекту та дозволу на будівництво, які відповідач зобов`язався отримати до 31.12.2019 включно, проте у матеріалах справи відсутні як докази на підтвердження дотримання відповідачем умов пунктів 2.6., 2.7. договору, так і докази здійснення будівництва на земельній ділянці;

- матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували отримання відповідачем зазначених вище документів, а дозвіл на будівництво торгово-офісного комплексу з рестораном швидкого харчування та благоустроєм і озелененням скверу по проспекту Перемоги, 50-А у Шевченківському районі м. Києва на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:88:093:0026, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією (реєстраційний номер ІУ083210520465), долучений відповідачем до відзиву на позовну заяву, не є діючим, що перевірено судом із відомостей Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, де у розділі «статус документа» щодо цього дозволу наявна інформація про відмову у внесенні відомостей у систему;

- судами відхилено посилання відповідача на обставини наявності у нього дозволу на виконання будівельних робіт (реєстраційний номер ІУ083210520465), виданого 30.12.2010, оскільки відповідно до частини 3 статті 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» повідомлення про початок виконання підготовчих робіт не дає права на виконання будівельних робіт, а статтею 34 зазначеного Закону визначено перелік документів, після отримання яких замовник має право виконувати будівельні роботи. Так, щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, будівельні роботи можуть проводитися лише після отримання дозволу на виконання будівельних робіт, проте, за встановлених судом обставин, у відповідача відсутній чинний дозвіл на виконання будівельних робіт, а реєстрація повідомлення про початок будівельних робіт не може свідчити про здійснення будівництва на земельній ділянці;

- будь-якої проектної документації на будівництво торгово-офісного комплексу з рестораном швидкого харчування та благоустроєм і озелененням скверу, затвердженої у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять, у тому числі дозволу на виконання будівельних робіт, який відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є основним документом, після отримання якого замовник має право виконувати будівельні роботи, а відповідачем таких доказів не надано;

- рішенням Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15.01.2020 № 55 відповідачу відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва - багатофункціонального комплексу з благоустроєм і озелененням скверу по проспекту Перемоги, 50-А у Шевченківському районі м. Києва, на земельній ділянці площею 0,311 га, кадастровий номер 8000000000:88:093:0026, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки наміри забудови не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні - положенням Генерального плану міста Києва та Детальному плану території;

- такі обставини встановлено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 19.01.2023, в адміністративній справі № 640/9995/20, судовим рішенням в якій відмовлено в задоволенні позову ОК «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» до Департаменту містобудування та архітектури про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

- відсутність у відповідача станом на теперішній час містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, дозволу на здійснення будівництва, які відповідно до умов договору відповідач мав отримати до 31.12.2019, а також нездійснення будівельних робіт на земельній ділянці, у сукупності свідчать про не вжиття відповідачем всіх необхідних та передбачених законодавством і договором дій, спрямованих на виконання зобов`язань за договором щодо забудови земельної ділянки, та позбавляють позивача на отримання того, на що він розраховував при укладенні договору з відповідачем, а саме: отримати 19 % усіх корисних (ефективних) площ всіх видів приміщень: торгові площі загальною площею 2000 кв. м на першому та другому поверхах об`єкта нерухомості, а також, апартаменти і паркінг (машиномісця), що є складовими об`єкта нерухомості, вартістю 16 000 000,00 грн, такими встановленими судами обставинами спростовуються доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій факту внесення змін та доповнень до договору в частині збільшення строків отримання відповідачем документів, а саме до 31.12.2019.

З урахуванням наведеного, вирішуючи спір, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про доведення позивачем у встановленому процесуальним законом порядку обставин, що свідчать про істотне порушення відповідачем договору та наявність правових підстав для його розірвання відповідно до частин 2 статті 651 ЦК, наслідком чого є повернення спірної земельної ділянки згідно з умовами договору.

Стосовно доводів касаційної скарги щодо наявності певних обставин (отримання дозволів тощо), у контексті своєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, суд касаційної інстанції зазначає, що принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Отже, уклавши договір з урахуванням змін до нього, як установлено судами попередніх інстанцій, сторони погодилися з передбаченими у ньому умовами щодо відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором і кожна зі сторін цього договору беззаперечно взяла на себе певні обов`язки, які відображені в його умовах.

Крім того, відповідно до статей 42, 44 ГК підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

За змістом цих правових норм у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

ОК «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтував тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору неправильно застосовано положення статті 651 ЦК та не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.02.2024 у справі № 926/1876/23 (позов про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації), від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18 (позов про розірвання договору поруки), від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18 (позов про розірвання договору поруки), від 14.08.2019 у справі № 910/8819/18 (позов про розірвання договору поруки), від 28.08.2019 у справі № 910/5381/18 (позов про розірвання договору поруки), щодо критеріїв істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання.

Аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішеннях у справі № 910/6064/23, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, та які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення про відмову у розірванні договорів, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Так, у справі № 926/1876/23 судами попередніх інстанцій установлено обставини, зокрема, що відповідачу для повного виконання умов договору залишилось завершити монтаж мереж газопостачання та ввести будинок в експлуатацію; відповідач звертався до позивача у встановленому договором порядку та у строки (до завершення строку виконання робіт) з проханням внести зміни до договору в частині продовження терміну завершення будівництва та введення об`єкта незавершеного будівництва в експлуатацію терміном на 1 рік, з огляду на введення військового стану та зумовленими з цим труднощами (необхідність у залученні додаткових інвестицій та завершення монтажу мереж газопостачання). Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у розірванні договору на підставі статті 651 ЦК та частини 5 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», дійшли висновку, що відсутні підстави стверджувати про допущення відповідачем істотних порушень умов договору купівлі-продажу на час подання позову, адже саме по собі виявлення часткового неналежного виконання умов укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для його розірвання. Крім того, позивач не обґрунтував, як порушення відповідачем умов договору щодо строку завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію, порушує права позивача з точки зору наведених положень законодавства про приватизацію, та не зазначив про наявність шкоди, яка була завдана Державі Україна в результаті неналежного виконання умов укладеного між сторонами договору. З такими висновками погодився і Верховний Суд, залишаючи оскаржувані судові рішення без змін постановою від 21.02.2024.

У справах № 910/3568/18, № 910/6381/18, № 910/8819/18, № 910/5381/18 предметом дослідження та оцінки судів попередніх інстанцій відповідно до предмета і підстав заявлених позовів, були обставини виконання/неналежного виконання умов договору поруки, а також виконання зобов`язань боржника з повернення кредитних коштів, забезпечених такою порукою, що зумовило прийняття відповідного рішення.

Отже, у кожній з наведених скаржником справ, які переглядались Верховним Судом, норми статті 651 ЦК застосовані з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів у межах конкретного предмета доказування.

Натомість у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено обставини неналежного виконання відповідачем умов договору, що, за обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій, є істотним порушення договору та підставою для його розірвання відповідно до частин 2 статті 651 ЦК.

Аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішеннях у справі № 910/6064/23, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Разом із тим необхідно зазначити, що цитування скаржником в касаційній скарзі окремих висновків, наведених у зазначених вище постановах Верховного Суду, за відсутності посилання на обставини, які є подібними до обставин справи, що розглядається, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, а зміст зазначених скаржниками постанов не свідчить про застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.

З урахуванням наведеного, зазначені доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій наведених норм матеріального та процесуального права з огляду на підстави оскарження є необґрунтованими, отже, підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

За змістом касаційної скарги ОК «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА», підставою оскарження судових рішень у справі № 910/6064/23 є також приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Проте Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК.

Як свідчить зміст зазначеної норми, вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду з питання, чи впливає/може впливати війна та воєнний стан в України на застосування загальних критеріїв істотності порушення договору задля застосування до договору наслідків, визначених статтею 651 ЦК.

Проте, як свідчать матеріали справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, відповідач, заперечуючи проти позову протягом розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції взагалі не посилався та не доводив обставини неможливості виконання зобов`язань за договором у зв`язку з обставинами введення в України воєнного стану, такі обставини не були предметом дослідження та оцінки судів попередніх інстанцій.

Надаючи оцінку таким доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що касаційна скарга загалом не містить відповідних доводів щодо необхідності формування висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, а лише зводиться до викладення такого висновку у тому формулюванні, як це необхідно відповідачу в межах конкретної справи, та надання іншої оцінки доказам, на підставі яких суди попередніх інстанцій установили фактичні обставини справи, що стали підставою для часткового задоволення позову, переоцінка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК.

Отже, зважаючи на викладене, підстав для формування правового висновку щодо застосування наведених скаржником норм права у контексті спірних правовідносин немає.

За таких обставин підстава касаційного оскарження судового рішення, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

Разом із тим відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Так, у частині 1 статті 310 ГПК наведено підстави, які є обов`язковими для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Такими підставами касаційна скарга не обґрунтована.

За змістом частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Проте касаційна скарга не обґрунтована і підставами для скасування судових рішень, передбаченими у пунктах 2, 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК.

Доводи касаційної скарги відповідача у частині оцінки доказів щодо стану будівництва на спірній земельній ділянці Верховний Суд вважає виключно намаганням спрямувати касаційний суд втрутитися у фактичну складову оскаржуваних судових рішень та надати власну оцінку зазначеним скаржником доказам, однак в силу положень частини 2 статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального закону щодо надання оцінки поданим сторонами доказам Верховний Суд вважає формальними, адже в оскаржуваних судових рішеннях відповідачу було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.

Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що умовою застосування пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК. Проте у цій справі заявлені скаржником підстави оскарження судових рішень з посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК є необґрунтованими, про що зазначено вище.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги ОК «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА».

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «ЕКСОН ПРЕМ`ЄР ШУЛЯВСЬКА» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у частині задоволених позовних вимог у справі № 910/6064/23 залишити без змін.

3. Поновити виконання і дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у частині задоволених позовних вимог у справі № 910/6064/23.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

О.В. Случ