Постанова

від 13.01.2025 по справі 904/3751/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/3751/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "АЛМЕТ-ІНВЕСТ"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024

(судді Кощеєв І. М., Чус О. В., Дармін М. О.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОЕНЕРГОЗБУТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "АЛМЕТ-ІНВЕСТ"

про стягнення 789 005,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОЕНЕРГОЗБУТ" (далі - ТОВ "ДНІПРОЕНЕРГОЗБУТ", позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "АЛМЕТ-ІНВЕСТ" (далі - ТОВ ''НТЦ "АЛМЕТ-ІНВЕСТ", відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 714 468,32 грн, пені у сумі 51 037,56 грн, інфляційних витрат у сумі 17 676,30 грн, 3 % річних у сумі 5822,93 грн.

1.2. Позивач також звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та належать відповідачу в сукупності в межах ціни позову в сумі 789 005,11 грн.

1.3. Заяву обґрунтовано тим, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а отже, застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язано із предметом позову. Відсутність дій щодо сплати заборгованості відповідачем свідчить про наявність ризиків зникнення грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, та у сукупності свідчить про імовірність утруднення виконання рішення у разі невжиття таких заходів.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 10.09.2024 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовив.

2.2. Ухвалу мотивував тим, що, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд не вбачає належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову, визначених позивачем, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

2.3. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 30.10.2024 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 скасував; заяву позивача про забезпечення позову задовольнив; вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову, а саме 789 005,11 грн, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та належать відповідачу.

2.4. Зазначив, що:

- предметом позову є стягнення грошових коштів у загальній сумі 789 005,11 грн, а підставою позову визначено невиконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу електричної енергії в частині оплати поставленої позивачем електричної енергії, тому виконання судового рішення у справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів;

- у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

3.1. Відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024, в якій просить її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції від 10.09.2024.

3.2. Зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив статті 3, 11, 136, 137, 236 ГПК України, оскільки:

- врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які безпосередньо не стосуються застосування норм права у подібних правовідносинах, і не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.07.2024 у справі № 916/143/24 щодо достатності забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову (у цій справі Верховний Суд залишив у силі оскаржувані у зазначеній справі судові рішення, якими задоволено заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти в межах ціни позову та відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову);

- не врахував відсутність належних доказів того, що невжиття визначених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, адже відсутні як інші кредитори відповідача, так і актуальні судові рішення, що набрали сили, щодо стягнення грошових коштів з відповідача, та існуючі виконавчі провадження; поза тим відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність та вчиняє дії щодо погашення виниклої заборгованості за договором, про що свідчать платіжні інструкції від 07.11.2024, 13.11.2024, згідно з якими відповідач сплатив 100 000,00 грн.

4. Позиція інших учасників справи

4.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційного господарського суду залишити без змін як законну та обґрунтовану, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

5.2. За змістом статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

5.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

5.4. За змістом пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

5.5. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах від 15.09.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 16.10.2019 у справі № 911/1530/19, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22).

5.6. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

5.7. Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

5.8. Питання щодо задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК України.

5.9. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

5.10. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

5.11. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

5.12. Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що, зрештою, дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 28.08.2023 у справі № 906/304/23.

5.13. Як встановив суд апеляційної інстанції, предметом позову, з яким позивач звернувся до суду, є стягнення грошових коштів у сумі 714 468,32 грн, які є вартістю поставленої відповідачу електричної енергії, а також пені у сумі 51 037,56 грн, інфляційних втрат 17 676,30 грн, 3% річних у сумі 5822,93 грн; підставою позову визначено невиконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу електричної енергії в частині оплати поставленої позивачем електричної енергії.

5.14. Отже, виконання судового рішення у справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

5.15. У цьому контексті варто зауважити, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, і на нього посилався суд апеляційної інстанції в своїй постанові у цій справі.

5.16. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.

5.17. Апеляційний господарський суд, оцінивши надані докази, а також встановивши з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника, наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, дійшов правильного висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позовних вимог щодо накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу в межах суми заборгованості, може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, вжиття такого заходу є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого поданий позов. Визначені заявником заходи забезпечення позову гарантуватимуть виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог та ефективний захист оспорюваних прав та інтересів заявника.

5.18. При цьому, виходячи із сформульованих Великою Палатою Верховного Суду у справі № 233/2021/19 (постанова від 12.10.2021) критерій оцінки відносин на предмет подібності, що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, колегія суддів вважає правильним врахування апеляційним судом висновків Верховного Суду у зазначених ним та вказаних вище справах, оскільки висновки Верховного Суду щодо неможливості зобов`язання заявника доводити (надавати докази) вірогідність розпорядження відповідачем своїм майном (коштами) задля доведення наявності підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на, зокрема, грошові кошті, мають загальний характер у вирішенні питання про вжиття зазначеного заходу забезпечення позову, а тому підлягають застосуванню судами під час розгляду заяв про забезпечення позову шляхом накладення арешту на, зокрема, на грошові кошти.

5.19. Щодо доводів скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.07.2024 у справі № 916/143/24 щодо достатності забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову, колегія суддів зазначає таке.

5.20. Так, у справі № 916/143/24 Верховний Суд підтримав позицію судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку про можливість застосування заходів забезпечення позову шляхом одночасного накладення арешту як на грошові кошти, що належать відповідачу, так і на майно, яке належить останньому, але саме у межах суми, яка була б достатньою для відповідного стягнення, у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (пункт 3.12 постанови). Проте Верховний Суд вказав, що накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами (пункт 3.13 постанови). Тобто у зазначеній скаржником справі № 916/143/24 розглядалося питання щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами у разі одночасного (подвійного) забезпечення позовних вимог і за рахунок коштів, і за рахунок майна у повній сумі спору.

5.21. У справі № 916/143/24 суди попередніх інстанцій розглядали питання про забезпечення позову з точки зору наявності чи відсутності підстав для такого забезпечення взагалі, у зв`язку з чим на розгляді касаційної інстанції перебувало правове питання щодо застосування процесуальних норм з точки зору доведеності та обґрунтованості підстав вжиття відповідних заходів, а не з огляду на їх співмірність та адекватність.

5.22. Отже, оскільки у даній справі, на відміну від справи № 916/143/24, відсутні доводи щодо неспівмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, тому справа № 916/143/24 не є релевантною до справи, що переглядається.

5.23. Посилання скаржника на те, що заявлена до стягнення сума є спірною, колегія суддів відхиляє, оскільки такі обставини є тими обставинами, які підлягають доказуванню та з`ясуванню під час вирішення спору по суті. При цьому слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

5.24. Щодо інших доводів скаржника (відсутність доказів про наявність інших кредиторів відповідача та актуальних судових рішень, що набрали законної сили, щодо стягнення грошових коштів з відповідача; позивачем до відповідної заяви не надано доказів та обґрунтування необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову) колегія суддів зазначає, що, оцінюючи підстави для вжиття заходів для забезпечення позову у цій справі та подані на їх обґрунтування відповідні докази, апеляційний господарський суд врахував, що вжиття заходів до забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем, є безпосередньо пов`язаними з предметом позову, відтак, застосування заходів забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів будь-яких осіб, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом позову. В цій частині Верховний Суд також враховує висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 щодо застосування статей 136- 139 ГПК України, які були застосовані судом апеляційної інстанції у справі, що розглядається.

5.25. З огляду на наведене колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення поданої позивачем заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та належать відповідачу в сукупності в межах ціни позову в сумі 789 005,11 грн.

5.26. Зважаючи на зазначене, апеляційний господарський суд правильно застосував положення статей 136, 137 ГПК України та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення не отримали підтвердження, колегія суддів, переглянувши судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята із додержанням норм процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни цього судового рішення.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "АЛМЕТ-ІНВЕСТ" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі № 904/3751/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський