Ухвала

від 16.01.2025 по справі 910/16972/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/16972/21 (910/6828/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

розглянувши матеріали заяви державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Демченко Марини Олександрівни про роз`яснення постанови Верховного Суду від 26.11.2024

у справі № 910/16972/21 (910/6828/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик транссервіс",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Актівітіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Поінт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1. державний реєстратор Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Тарнавська Світлана Володимирівна, 2. державний реєстратор Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Демченко Марина Олександрівна, 3. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Толочко Яна Миколаївна, 4. фізична особа-підприємець Марков Дмитро Миколайович, 5. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним договору та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння,

в межах справи № 910/16972/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан",-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23) касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23) задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23) скасовано. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі № 910/16972/21(910/6828/23) залишено в силі.

28.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Актівітіс" звернулося до Верховного Суду із клопотанням про роз`яснення постанови Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду клопотання про роз`яснення постанови Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23) визначено колегію суддів у складі: Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 28.11.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 03.12.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Актівітіс" про роз`яснення постанови Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23) залишено без руху. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Актівітіс" строк для усунення недоліків клопотання про роз`яснення постанови Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23), шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 1 514,00 грн за подання клопотання про роз`яснення постанови Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23).

11.12.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Актівітіс" до Верховного Суду надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого додано платіжну інструкцію від 10.12.2024 № 6928 про сплату судового збору за клопотання про роз`яснення постанови Верховного Суду у сумі 1 514, 00 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 12.12.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Актівітіс" про роз`яснення постанови Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23) призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.12.2024 о 09:30 год.

Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2024 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Актівітіс" у роз`ясненні постанови Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23).

16.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик транссервіс" звернулося до Верховного Суду із клопотанням про роз`яснення постанови Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду клопотання про роз`яснення постанови Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23) визначено колегію суддів у складі: Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 16.12.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2024 клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик транссервіс" про роз`яснення постанови Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23) залишено без руху. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Логістик транссервіс" строк для усунення недоліків клопотання про роз`яснення постанови Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23), шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 1 514,00 грн за подання клопотання про роз`яснення постанови Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23).

Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик транссервіс" про роз`яснення постанови Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23) повернуто заявнику без розгляду у зв`язку із невиконанням вимог ухвали від 17.12.2024.

15.01.2025 державний реєстратор Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Демченко Марина Олександрівна звернулася до Верховного Суду із заявою про роз`яснення постанови Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви про роз`яснення постанови Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23) визначено колегію суддів у складі: Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 15.01.2025.

Заява державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Демченко Марини Олександрівни про роз`яснення постанови Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23) обґрунтовано, зокрема тим, що існує необхідність роз`яснення постанови в частині уповноваженого представника ТОВ "Проскан" під час виконання рішення суду про витребування майна, оскільки визначення уповноваженого представника ТОВ "Проскан" - розпорядника майна, арбітражного керуючого Бандоли О.О., чи директора Крикуненко С.В. має значення для правильного та своєчасного виконання рішення суду.

При цьому, вказана заява мотивована аргументами, близькими за змістом до аргументів клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик транссервіс" про роз`яснення постанови Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23), яке було повернуто заявнику без розгляду у зв`язку із невиконанням вимог ухвали від 17.12.2024.

Розглянувши вказану заяву колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про визнання подання цієї заяви зловживанням процесуальними правами та залишення її без розгляду з огляду на таке.

У частинах першій та другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Тобто кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати у судовому порядку свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте слід враховувати, що право подання позову, заяв (клопотань), скарг, як і вчинення інших процесуальних дій, у справі має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи та можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Господарське процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

У частині першій статті 43 ГПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка відповідно до конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Під добросовісністю у процесуальних правовідносинах необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачає користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників процесу, заборону зловживати наданими правами.

Обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам справи, а також не всупереч завданням господарського судочинства. Отже, добросовісність при реалізації процесуальних прав і повноважень включає в себе, зокрема, неприпустимість зловживання своїм правом, яку згідно з пунктом одинадцятим частини третьої статті 2 ГПК України віднесено до однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства. Такі ж положення закріплені в частині першій статті 43 ГПК України, яка визначає, що зловживання процесуальними правами не допускається.

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).

Відповідно до частини другої статті 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

При цьому перелік дій, що можуть бути визнані за статтею 43 ГПК України зловживанням процесуальним правом, не є вичерпним, отже, суд може визнати зловживанням процесуальними правами також інші дії, які мають відповідну спрямованість.

Чинний ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення дій сторони у справі щодо подання скарги, заяви, клопотання як зловживання, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію стороною своїх процесуальних прав, внаслідок якої особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право

Отже, зловживання - це особливий різновид процесуального порушення, що полягає у зловживанні процесуальними правами, за якого відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних процесуальних прав, і визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав.

Проявом наведеного може бути протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у процесуальних діях (бездіяльності), які ззовні відповідають вимогам процесуальних норм, але здійснюються з мотивом, що суперечить завданням та основним засадам судочинства, зокрема, закріплених у статті 2 ГПК України.

Отже особливість зловживання правом полягає в тому, що особа використовує ззовні законні способи задоволення своїх потреб, тобто обґрунтовує правомірність здійснення свого суб`єктивного права для досягнення та реалізації "нібито законних цілей", однак насправді особа переслідує приховані цілі, які не відповідають змісту, призначенню права та суперечать принципам права.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Статтею 245 ГПК України передбачено право учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця на роз`яснення судового рішення, ухваленого по суті спору, коли його зміст викладено нечітко, його положення незрозумілі, внаслідок чого виконання такого рішення викликає труднощі чи стає неможливим.

За змістом наведеної норми роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.

Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення або внесення до нього нових даних, або роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Отже, з положень статті 245 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України "Про виконавче провадження", тобто судові рішення, якими спір вирішений по суті.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2018 у справі № 638/11634/17 (К/9901/4439/17), від 18.06.2019 у справі № 903/922/17, від 06.10.2020 року у справі № 233/3676/19, від 24.11.2021 у справі № 910/18647/19.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі № 910/16972/21(910/6828/23) позов задоволено частково. Витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик транссервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" об`єкти нерухомого майна. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс" задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі № 910/16972/21(910/6828/23) скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23) касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23) задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23) скасовано. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі № 910/16972/21(910/6828/23) залишено в силі.

З наведеного убачається, що вказаними судовими рішеннями не вирішувалося питання про визначення уповноваженої особи позивача під час виконання судового рішення, оскільки вказані питання не були предметом позовних вимог.

Окрім того, Верховний Суд в цьому випадку не ухвалював власного рішення по суті спору, а залишив в силі рішення суду першої інстанції.

Отже, постанова суду касаційної інстанції, із заявою про роз`яснення якої звернувся заявник, не є судовим рішенням, яке підлягає виконанню у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" щодо питань визначення уповноваженої особи позивача під час виконання судового рішення, а відтак не є судовим рішенням, право на роз`яснення якого передбачено статтею 245 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, правозастосування статті 245 ГПК України є чітким і зрозумілим, не викликає труднощів у розумінні або виконанні, що виключає підставність подання заяви про його роз`яснення.

Колегія суддів також зазначає, що за подання заяви про роз`яснення судового рішення сплачується судовий збір у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір", який становить 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт третій пункт другий частини другої статті 4 Закону), а з урахуванням частини третьої статті 4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Заявником у вказаній заяві в якості додатків зазначено про долучення оригіналу квитанції про сплату судового збору за подання заяви про роз`яснення судового рішення.

Разом з тим, згідно акту від 15.01.2025 № 32.1-14/ 24 складеного відповідальними працівниками Верховного Суду, при огляді заяви про роз`яснення судового рішення, яке надійшло через скриню вхідної кореспонденції, не виявилось вказаного у додатку квитанції про сплату судового збору за подання заяви про роз`яснення судового рішення.

З наведеного убачається, що заявник, подаючи заяву про роз`яснення судового рішення, не надав Суду документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, тому, відповідно, така заява оформлена / подана з порушенням вимог, встановлених ГПК України.

Сам по собі факт несплати судового збору не може свідчити про зловживання процесуальним правом, однак у цьому випадку та за сукупністю наведених обставин, подання безпідставної заяви про роз`яснення судового рішення, яке не потребує примусового виконання, у поєднанні з несплатою судового збору є проявом зловживання процесуальними правами, оскільки:

1) таке подання безпідставно затримує передачу справи до суду першої інстанції;

2) порушує принцип розумності та добросовісності у процесуальній поведінці.

Аналогічні правові висновки викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2024 у справі № 905/20/23.

Враховуючи наведене, колегія суддів визнає, що при поданні заяви про роз`яснення судового рішення державний реєстратор Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Демченко Марина Олександрівна фактично зловживає своїми процесуальними правами.

Відповідно до частини п`ятої статті 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити без розгляду заяву про роз`яснення судового рішення (постанови).

Керуючись статтями 43, 234, 235, 245 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Визнати подання державним реєстратором Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Демченко Мариною Олександрівною заяви про роз`яснення постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23) зловживанням процесуальними правами.

2. Заяву державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Демченко Марини Олександрівни про роз`яснення постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23) залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк