Рішення

від 16.01.2025 по справі 317/5315/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 317/5315/24

Провадження № 2/317/158/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

09 січня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді ТкаченкоМ.О.,

за участю секретаря судового засідання Мазуренко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Заярної Марини Анатоліївни до територіальної громади в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими спорудами,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Заярної Марини Анатоліївни до територіальної громади в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими спорудами.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_1 , який на час смерті був зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Після смерті батька відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ще при житті, а саме: 28.04.2017, батько позивача склав заповіт, в якому зробив заповідальне розпорядження: все належне йому на час смерті майно заповів позивачеві.

Позивач, як спадкоємець за заповітом прийняв спадщину після смерті батька, звернувшись із відповідною заявою до Запорізької районної державної нотаріальної контори.

Проте, коли позивач звернувся за отриманням свідоцтва про право на спадщину, то з`ясувалося, що спадковий житловий будинок не був при житті батька зареєстрований на нього, тому 25.09.2024 нотаріусом Запорізької районної державної нотаріальної контори Кравцовою Л.М. була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати за ним, ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. «А» рік побудови 1930, загальною площею 98,4 кв. м, житловою площею 22,6 кв. м, службову прибудову літ. «а», погріб під літ. а літ. «пг», вбиральню літ. «В», гараж літ. «Б», сарай літ. «Г», сарай літ. «Д», ворота №1, паркан №2, колодязь №4.

Ухвалою суду від 11.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано належним чином засвідчену копію спадкової справи.

Ухвалою суду від 07.11.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Заярна М.А. у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. (а.с.110, 112) Представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити (а.с.113).

Представник відповідача, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.111), у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, проти позову заперечення відсутні, а отже фактично визнають позовні вимоги (а.с.108-109).

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися та повідомлялися завчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд установив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.9, 45/зворот), який є батьком позивача ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.12, 57/зворот).

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 19/2019 вбачається, що спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заповітом прийняв позивач ОСОБА_1 , про що ним складено заяву, зареєстровану 29.01.2019 за №62 (а.с.45).

У матеріалах спадкової справи міститься заповіт від 28 квітня 2017 року, посвідчений виконавчим комітетом Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області за реєстровим №06, відповідно до якого ОСОБА_1 , заповів належний йому жилий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку, площею 0,56 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться на території Мар`ївської сільської ради Запорізького району Запорізької області, а також все його майно, своєму синові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11, 54/зворот).

Відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП №000007 2842 ОСОБА_1 , який мешкає АДРЕСА_1 , на підставі рішення Мар`ївської сільської Ради від 14 серпня 1993 року №50 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,56 га, розташовану на території с. Мар`ївка Мар`ївської сільської ради для ведення особистого підсобного господарства (а.с.65/зворот-66).

25.09.2024 державним нотаріусом Запорізької районної державної нотаріальної контори Кравцовою Л.М. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , згідно із яким ОСОБА_1 отримав у спадщину земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,56 га, яка належить спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП №000007 2842. (а.с.16, 92).

Відповідно до копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Запорізької районної державної нотаріальної контори Кравцової Л.М. від 25 вересня 2024 року вихідний №1173/02-31, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , а саме на жилий будинок АДРЕСА_1 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на жилий будинок (а.с.43).

Відповідно до п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до норм ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як встановлено положеннями ст. 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Враховуючи вищевикладене та матеріали спадкової справи №19/2019, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в установленому законом порядку прийняв спадщину.

Згідно із технічним паспортом за алресою: АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, а саме: житловий будинок літ. «А» рік побудови 1930, загальною площею 98,4 кв. м, житловою площею 22,6 кв. м, службова прибудова літ. «а», погріб під літ. а літ. «пг», вбиральня літ. «В», гараж літ. «Б», сарай літ. «Г», сарай літ. «Д», ворота №1, паркан №2, колодязь №4. (а.с.19-25).

Згідно із листом ТОВ «ЗМБТІ» №5421 від 05.08.2024 в матеріалах інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , правовстановлюючі документи не містяться. (а.с.18).

Відповідно до ч. 1 ст. 3, ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності на нерухоме майно є обов`язковою. Право власності, при цьому, виникає з моменту такої реєстрації.

При вирішені спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п.5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

Згідно з ч. 1 ст. 3, ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності на нерухоме майно є обов`язковою. Право власності, при цьому, виникає з моменту такої реєстрації.

У той же час, згідно з приписами ч. 3 ст. 3 вказаного Закону, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

За змістом п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів працівників, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось питання внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Тобто, записи у погосподарських книгах визначались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Погосподарські книги с особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Відповідно до даних Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізькоі обасті головою домогосподарства житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на день смерті, 2018 рік був ОСОБА_1 ..

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На виконання постанови Paди Міністрів УРСР від 11.03.1985 №105 y 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності тa реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (пyблічних актів), що підтверджують право приватної власності.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Згідно з частиною третьою ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини четвертої ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відcyтності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з ч. 1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Так, 05.08.1992 вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняттяі в експлуатацію об`єктів будівництва об`єктів (втратила чинність). Тобто до 05.08.1992 не передбачалась процедура введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію нерухоме майно, збудоване до 05.08.1992, при набутті права власності на такі об`єкти.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Відповідно до технічного паспорту, сформованого 29.07.2024 року ФОП ОСОБА_3 будівлі та споруди, які розташовані в АДРЕСА_1 , збудовані в період з 1930 по 1991 роки.

Відповідно до ст. 25, 30 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19-32/319 від 21.02.2005, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відcyтній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, є рішення суду про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа (фізична, юридична) має конституційне право на судовий засіб захисту.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов висновку про те, що відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця перешкоджає реалізації спадкових прав позивачці, а у позасудовому порядку вона позбавлена можливості реалізувати своє право на спадщину з огляду на наявність відмови нотаріуса, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, про наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, оскільки у позовній заяві заявлено клопотання про нестягнення із відповідача судового збору, сплаченого позивачкою під час звернення до суду із вказаним позовом (а.с.1), суд дійшов висновку про можливість залишення сплати судового збору за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 182, 203, 215, 1216-1218, 1222, 1225, 1233, 1247, 1257, 1269, 1270 ЦК України, ст.247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Заярної Марини Анатоліївни до територіальної громади в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими спорудами задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. «А» рік побудови 1930, загальною площею 98,4 кв. м, житловою площею 22,6 кв. м, службову прибудову літ. «а», погріб під літ. а літ. «пг», вбиральню літ. «В», гараж літ. «Б», сарай літ. «Г», сарай літ. «Д», ворота №1, паркан №2, колодязь №4.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.01.2025.

Повне ім`я (найменування) учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник позивача: адвокат Заярна Марина Анатоліївна, адреса робочого місця адвоката: вул. Абрагама Коопа, 6, м. Запоріжжя, 69089, РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: територіальна громада в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, адреса місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 20, с. Біленьке, Запорізький район, Запорізька область, 70441, ЄДРПОУ 04353008.

Суддя М.О.Ткаченко