Рішення

від 10.01.2025 по справі 335/10160/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/10160/24 2/335/275/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Сиротенко В.К.,

за участюсекретаря судовогозасідання -Кумер А.В.,

представника позивача Бузинного А.С.,

представника відповідача Вишнякової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина» Енергодарської міської ради Запорізької області про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

10.09.2024 ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Бузинного А.С., звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до відповідача Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина» Енергодарської міської ради Запорізької області, в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина» Енергодарської міської ради Запорізької області №08-к від 25.04.2024 «Про призупинення дії трудового договору» в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту призупинення дії трудового договору до дати поновлення дії трудового договору.

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що із наданого їй витягу з наказу №08-к від 25.04.2024 не вбачається, що наказ містить конкретних причин призупинення дії трудового договору, способу обміну інформацією та умов відновлення дії трудового договору, а відтак, цей наказ в частині призупинення трудового договору з ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню. Також позивачка вказує, що посилання відповідача на військову агресію проти України, що виключає можливість забезпечення працівників роботою та виконання роботи працівниками, є безпідставним, оскільки збройна агресія розпочалася 24.02.2022, але до 25.04.2024 це не викликало необхідності призупиняти трудовий договір, ОСОБА_1 продовжувала виконувати свої обов`язки та отримувала заробітну плату. З тексту наказу незрозуміло як змінилася ситуація зі збройною агресією з 25.04.2024, що призвело до необхідності призупиняти трудовий договір. Позивачка не ініціювала призупинення трудового договору, не повідомляла відповідача про неможливість виконувати трудові обов`язки та готова була надалі працювати за трудовим договором. Особливістю посади та трудових обов`язків було також те, що роботу можна також організувати дистанційно. Крім того позивачка посилається на те, що на даний час відповідач зареєстрував своє місцезнаходження на підконтрольній Україні території, а саме: АДРЕСА_1 . В ухвалі Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі №280/7371/24 зазначено наступне твердження відповідача: «У зв`язку з тривалим відновленням своєї діяльності, а саме першочергово це надання медичної допомоги, що беззаперечно дійсно потребувало багато часу і ресурсів, лише у липні 2024 року КНП «СМСЧ» ЕМР змогло стабілізувати свою поточну роботу та почало розбиратись із судовими процесами, у яких воно було учасником (стороною)». Оскільки відповідач зареєстрований у м. Запоріжжі, яке не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, тому посилання відповідача на військову агресію, враховуючи роботу інших підприємств (установ, організацій) за цією ж адресою, не є належним чином обґрунтованими і не може бути підставою для призупинення дії трудового договору. Крім того, позивачка посилається на те, що при прийнятті наказу про призупинення трудового договору відповідач не врахував соціально-трудові гарантії, право на які має позивач, як особа, яка має статус особи, що постраждала від торгівлі людьми, а також як особа з інвалідністю ІІ групи та на утриманні якої перебувають двоє дітей, що навчаються у вищому навчальному закладі, а чоловік проходить службу у Збройних Силах України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024 справу розподілено та передано для розгляду судді Сиротенко В.К.

Ухвалою від 11.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 02.10.2024.

Судові засідання 02.10.2024, 29.10.2024, 25.11.2024, 11.12.2024 відкладалися/оголошувалася перерва у судовому засіданні у зв`язку з неявкою представника відповідача, а також за клопотанням представника відповідача.

01.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що у 2023 році (з червня по листопад 2023 року) позивачка отримувала заробітну плату від відповідача.

13.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив, зокрема, визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву та прийняти відзив з додатками до розгляду. В обґрунтування клопотання посилався на те, що зі змістом позовної заяви представник відповідача ознайомився лише 30.10.2024 після того, як отримав доступ до електронної справи у підсистемі «Електронний суд». Також зазначає, що формувати правову позицію по справі за відсутності документації КНП «СМЧ» ЕМР, яка має доказове значення для справи, а саме посадової інструкції позивача та інших документів, якими врегульовані трудові відносини між позивачем та відповідачем, є досить складним та потребує значного часу.

У судовому засіданні після з`ясування думки учасників справи, судом задоволено клопотання представника відповідача, визнано поважними причини пропуску встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву та прийнято до розгляду відзив на позовну заяву разом з додатками. Позивачеві надано строк для подачі відповіді на відзив.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Посилаючись на приписи статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», представник відповідача вказує, що призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо. Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22.

Щодо наявності фактичних підстав для призупинення дії трудового договору вказує, що відповідно до п. 1.1. Статуту КНП «СМСЧ» ЕМР, затвердженого наказом начальника Енергодарської міської військової адміністрації 27.03.2024 р. № 03 (далі Статут), КНП «СМСЧ» ЕМР є лікарняним закладом охорони здоров`я комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом. Основною метою діяльності КНП «СМСЧ» ЕМР згідно п. 3.1. Статуту є забезпечення медичного обслуговування населення шляхом надання йому вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги в порядку та обсязі, встановлених законодавством.

Свою статутну діяльність КНП «СМСЧ» ЕМР здійснювало за адресою: Запорізька область, Василівський район, м. Енергодар, просп. Будівельників, буд. 33. На даний час Енергодарська міська територіальна громада Василівського району Запорізької області відноситься до тимчасово окупованої території. З 04.03.2024 будівля КНП «СМСЧ» ЕМР перебуває під окупацією військ Російської Федерації (РФ) станом по теперішній час.

На виконання вимог ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у квітні 2024 року юридична адреса КНП «СМЧ» ЕМР була змінена на адресу, яка знаходиться на підконтрольній території України, а саме: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164. За загальновідомими обставинами будинок № 164 є будівлею Запорізької обласної ради та Запорізької обласної державної адміністрації, тобто вона за своїм призначенням відноситься до адміністративних споруд. У цій же будівлі, як сам повідомляє Позивач, також знаходяться ще інші юридичні особи: Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Запорізької обласної державної адміністрації, Запорізька обласна виборча комісія, Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Запорізької обласної державної адміністрації та ряд інших установ та організацій. Цілком очевидно, що за юридичною адресою КНП «СМЧ» ЕМР не здійснює своєї статутної діяльності та не може надавати медичні послуги у будівлі, яка не відповідає Державним будівельним нормам України закладів охорони здоров`я.

Також представник відповідача зазначає, що 26.02.2024 розпорядженням Енергодарського міського голови № 1-кп було звільнено ОСОБА_2 з посади директора КНП «СМЧ» ЕМР та розпорядженням Енергодарського міського голови № 2-кп від 05.03.2024 р. на посаду виконувача обов`язків директора було призначено ОСОБА_3 16.04.2024 р. своїм листом про надання інформації ОСОБА_3 звернулась до Першого заступника міського голови Івана Самойдюка, у якому повідомила, що відповідно до п. 5 розпорядження № 1-кп від 26.02.2024 р. ОСОБА_2 був зобов`язаний передати ОСОБА_3 усі справи, документи та печатку, що передбачені у додатку № 1 до розпорядження. Однак документи так і не було передано, що унеможливлює роботу КНП «СМЧ» ЕМР, їх відновлення вимагає значних зусиль, а в окремих випадках взагалі робить це неможливим. Зокрема, триває робота з відновлення кадрової документації, яка залишилась на окупованій території.

Фактично КНП «СМЧ» ЕМР не було релоковано з окупованої території України. КНП «СМЧ» ЕМР не має можливості забезпечувати працівникам умови праці внаслідок того, що необхідні для виконання роботи організаційні та технічні можливості відсутні, які і неможливість з боку працівників виконувати свої обов`язки. У зв`язку з наведеним, 25.04.2024 КНП «СМЧ» ЕМР було видано наказ № 08-к про призупинення дії трудового договору. Вказаний захід є вимушеним, тимчасовим та таким, що не залежить від волі КНП «СМЧ» ЕМР надати роботу Позивачу.

Звертає увагу суду, що зазначати, які саме посадові обов`язки відносяться до посади Позивача та надати більш детально пояснення щодо неможливості їх виконання, КНП «СМЧ» ЕМР позбавлене можливості, адже усі документи, зокрема і посадова інструкція Позивача, наразі перебуваються на окупованій території. Станом на теперішній час у КНП «СМЧ» ЕМР працюють та виконують посадові обов`язки чотири працівника: в.о. директора з повною зайнятістю, головний бухгалтер бухгалтерії з повною зайнятістю, начальник планово-економічного відділу, за сумісництвом на неповному робочому дні та начальник відділу кадрів за сумісництвом на неповному робочому дні.

Крім того вказує, що Позивач не повідомляла КНП «СМЧ» ЕМР про те, що вона виїхала з м. Енергодар та перебуває на підконтрольній території України.

02.12.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому посилається на те, що аргументи, викладені Відповідачем у Відзиві, є необґрунтованими, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а ряд тверджень Позивача, покладених в основу позовних вимог, взагалі не спростовані Відповідачем, що свідчить про їх визнання. По-перше, до відзиву не додано жодного об`єктивного доказу, що Відповідач не може надавати медичні послуги у вказаній будівлі та що ця будівля не відповідає ДБН України для закладів охорони здоров`я. По-друге, Позивач не є суто медичним працівником, а займає посаду архіваріуса, - то ж можливість виконання роботи архіваріусом жодним чином не залежить від можливості надавати медичні послуги Відповідачем. Більше того, Відповідач у Відзиві вказує, що «триває робота з відновлення кадрової документації», а також, що ряд документів не було передано з окупованої території, а їх відновлення вимагає значних зусиль. Враховуючи, що робота архіваріуса полягає, в основному, у веденні архівної справи на підприємстві, у забезпеченні зберігання документів, які надійшли до архіву, розробленні номенклатури справ тощо, то для роботи з відновлення, структурування, збереження документів якраз і повинна залучатись Позивачка. Натомість, Відповідач зазначає, що нібито не може визначити посадові обов`язки Позивачки, як архіваріуса інформаційно-аналітичного відділу, оскільки посадова інструкція останньої перебуває на окупованій території. Відповідач, тим не менше, не наводить жодних обставин, які б перешкоджали розробленню та підписанню нової посадової інструкції для Позивачки. Таким чином, Відповідач, як роботодавець, не довів, що він перебуває в таких обставинах, коли не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконувати роботу.

Також Відповідач не спростував аргументи позовної заяви щодо невідповідності Наказу №08-к від 25.04.2024 року вимогам ст. 13 Закону України «Про особливості трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15.03.2022. Оскільки Відповідач не заперечив проти цього, то вважаємо, що такі обставини визнані Відповідачем за принципом «мовчазної згоди». Також Відповідачем жодним чином не обґрунтовано, як змінилася ситуація зі збройною агресією 25.04.2024 року, що призвело до необхідності призупиняти трудовий договір.

Твердження Відповідача про те, що Позивачка не повідомила про своє повернення на підконтрольну територію України також не відповідає дійсності, оскільки позивачка повідомляла про своє повернення усіх представників адміністрації Відповідача, з якими був контакт. Зокрема, була повідомлена начальник з медичної частини Відповідача ОСОБА_4 , також були повідомлені представники власника підприємства, а саме: перший заступник міського голови Самойдюк Іван Гнатович та голова Енергодарської міської військової адміністрації (міський голова) Орлов Дмитро Олегович. Саме після спілкування з ними була відновлена виплата заробітної плати Позивачці (з червня 2023 року), підтвердженням чому є банківські виписки, додані до матеріалів справи раніше.

09.12.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що, по-перше, факт зміни юридичної адреси КНП СМЧ ЕМР на підконтрольну територію України не може свідчити про його релокацію як медичного закладу. Зміна юридичної адреси відбулась виключно з метою дотримання вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». По-друге, щодо зміни ситуації з 24.02.2024 р. по 25.04.2024 р., то у відзиві на позовну заяву було повідомлено суд про зміну директора КНП «СМЧ» ЕМР на початку 2024 року. Таким чином, лише у квітні 2024 року після виконання вимог закону для здійснення господарської діяльності, новий директор отримала можливість, з метою належного оформлення фактичного припинення працівниками КНП «СМЧ» ЕМР виконання роботи, винести оскаржуваний наказ. По-третє, яким чином архіваріус, яка не має доступу до архіву може приймати участь у відновленні документації, не є зрозумілим. Оскільки посадова інструкція Позивача перебуває на окупованій території, то надати більш ґрунтовні заперечення з посиланням на права та обов`язки архіваріуса КНП «СМЧ» ЕМР не має можливості. Разом з цим, аналогічно Позивач не може надати суду докази, що за її посадовою інструкцією вона має бути залучена до роботи з відновлення структурування, збереження документів. Однак очевидно, що архіваріус не може бути наділений повноваженнями виносити (приймати) розпорядчі документи або їх погоджувати (затверджувати) чи структурувати. Основна функція архіваріуса є збереження документів (строк дії яких було вичерпано), а не їх складання. Поки що документи лише відновлюються та у їхній передачі на зберігання до архіву необхідності немає. По-четверте, докази про те, що Позивач повідомляла роботодавця про своє повернення на підконтрольну територію України, відсутні. Жодного листа Позивачем надано не було, а факт відновлення заробітної плати не є належним доказом.

06.01.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказу до матеріалів справи, а саме повного тексту наказу №08-к від 25.04.2024, оскільки судом в судовому засіданні було звернуто увагу на те, що в матеріалах справи такий наказ відсутній.

З врахуванням думки представника позивача судом долучено зазначений документ до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.01.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. В той же час, представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що наказом Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина» Енергодарської міської ради Запорізької області (надалі по тексту НКП «СМСЧ» ЕМР) від 25.04.2024 за №08-к «Про призупинення дії трудового договору», керуючись статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ, у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість забезпечення працівників роботою та виконання роботи працівника, призупинено дію трудового договору з 25.04.2024 до можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану наступним працівникам: 1.59. ОСОБА_1 , архіваріусу інформаційно-аналітичного відділу. Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (п. 1 наказу).

Відповідно до п. 2 вказаного наказу, начальнику відділу кадрів Кохан Марині ознайомити вище зазначених працівників (усього 135 працівників) з цим наказом. За можливості ознайомити під підпис; надіслати копію наказу електронною поштою або будь-яким іншим способом комунікації.

Як зазначає позивачка, вона отримала витяг із зазначеного наказу поштовим відправленням 01.08.2024 (на підтвердження чого надано відповідні докази).

Розпорядженням Енергодарського міського голови (начальника міської військової адміністрації) від 05.03.2024 №2-кп «Про призначення ОСОБА_3 » призначено ОСОБА_3 з 06.03.2024 виконувачем обов`язків директора КНП «СМСЧ» ЕМР за строковим трудовим договором по 06 вересня 2024 року включно на період вирішення питання про укладення контракту з керівником підприємства (п. 1). Визначено, що відповідно до цього розпорядження ОСОБА_3 є особою, яка має право з 06.03.2024 вчиняти дії від імені юридичної особи з правом підпису організаційно-розпорядчих, господарських, фінансових та інших документів КНП «СМСЧ» ЕМР (п. 3).

Розпорядженням Енергодарського міського голови (начальника міської військової адміністрації) від 30.08.2024 №24-кп «Про продовження строку перебування на посаді ОСОБА_3 » продовжено ОСОБА_3 строк перебування на посаді виконувача обов`язків директора КНП «СМСЧ» ЕМР з 07 вересня 2024 року по 06 березня 2025 року включно на період вирішення питання про укладення контракту з керівником підприємства.

Відповідно до наказу Начальника міської військової адміністрації від 27.03.2024 №03 «Про затвердження Статуту комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина» Енергодарської міської ради Запорізької області у новій редакції», у зв`язку зі збройною агресією рф, тимчасовою окупацією території Енергодарської міської територіальної громади та неможливістю здійснювати господарську діяльність підприємством на тимчасово окупованій території, відповідно до ст 57, 58 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», змінено адресу місцезнаходження НКП «СМСЧ» ЕМР на адресу: 69107, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164. Затверджено Статут НКП «СМСЧ» ЕМР у новій редакції.

Відповідно до п. 3.1. Статуту НКП «СМСЧ», затвердженого у новій редакції начальником Енергодарської міської військової адміністрації від 27.03.2024 №03, основною метою діяльності підприємства є забезпечення медичного обслуговування населення шляхом надання йому вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги у порядку та обсязі, встановлених законодавством.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 03.04.2024 здійснено реєстрацію НКП «СМСЧ» ЕМР за адресою: 69107, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164.

Як вбачається з листа НКП «СМСЧ» ЕМР від 16.04.2024 за вих. №22, за підписом в.о. директора О. Дербун, остання повідомила першого заступника голови міського голови І. Самойдюка про те, що станом на теперішній час п. 5 розпорядження Енергодарського міського голови від 26.02.2024 №1-кп «Про звільнення ОСОБА_2 » не виконано. Так, відповідно до п. 5 розпорядження ОСОБА_2 зобов`язаний у строк до 27.02.2024 передати ОСОБА_3 усі справи, документи та печатку підприємства, про що скласти відповідний акт приймання-передавання, та подати його на затвердження начальнику міської військової адміністрації. Однак, ні в зазначений термін, ні станом на теперішній час документи зазначені в додатку до розпорядження, ОСОБА_3 не передані. Відсутність зазначених документів унеможливлює роботу комунального некомерційного підприємства, а їх відновлення вимагає значних зусиль, а в окремих випадках взагалі робить це неможливим, зокрема, здійснювати бухгалтерський облік, забезпечувати фінансову та статистичну звітність згідно з законодавством.

Відповідно до Інформаційної довідки від 13.11.2024, виданої НКП «СМСЧ» ЕМР, останнє не веде медичної діяльності. Фактично працюють та виконують посадові обов`язки на таких посадах: 1. В.о. директора апарату управління, основна посада, повна зайнятість з 06.03.2024; 2. Головний бухгалтер бухгалтерії, основна посада, повна зайнятість з 02.04.2024; 3. Начальник планово-економічного відділу, за сумісництвом, неповний робочий день, з 08.04.2024; 4. Начальник відділу кадрів, за сумісництвом, неповний робочий день, з 08.04.2024.

26.07.2024 на гарячій лінії Міністерства охорони здоров`я України було зареєстровано скаргу ОСОБА_1 щодо порушення трудового законодавства відносно заявниці.

Крім того, Департаментом охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації 27.06.2024 за вх. №01.Я/478-ГЛ МОЗ зареєстровано звернення ОСОБА_1 , зміст звернення «Стосовно прохання заявниці, яка перебувала в полоні, анулювати всі заяви, написані нею, перерахувати заробітну плату, виплатити та поновити трудові відносини».

На підставі наказу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №445/ПС-ЗК від 22.07.2024 видано направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю). Предмет здійснення заходу додержання вимог законодавства про працю відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з питання оплати праці за законності припинення трудового договору.

Відповідно до Акту №ПС/ЗП/24091/0040 від 02.08.2024, складеного Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці за результатами перевірки НКП «СМСЧ» ЕМР в частині дотримання законодавства про працю, порушення трудового законодавства з питань, зазначених у зверненні, не виявлено.

Не погодившись з наказом від 25.04.2024 №08-к, ОСОБА_1 оскаржила його до суду з підстав невідповідності вимогам ст. 13 Закону України «Про особливості трудових відносин в умовах воєнного стану» та відсутності правових підстав для призупинення трудового договору.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами першою та другою статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (тут і далі в редакції на час винесення оспорюваного наказу від 01 квітня 2022 року) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України..

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292 св 23).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом установлено, що ОСОБА_1 обіймає посаду архіваріуса інформаційно-аналітичного відділу КНП «Спеціалізована медико-санітарна частина» Енергодарської міської ради Запорізької області.

Факт введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є загальновідомим.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 Енергодарська міська територіальна громада Василівського району Запорізької області відноситься до відповідних територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні).

З 04.03.2022 Енергодарська міська територіальна громада перебуває під окупацією військ Російської Федерації станом по теперішній час.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

До 24 лютого 2022 року КНП «СМСЧ» ЕМР здійснювало свою статутну діяльність за адресою: АДРЕСА_2 .

На виконання вище зазначених приписів Закону України на підставі наказу начальника Енергодарської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області від 23.07.2024 №03 було змінено адресу місцезнаходження КНП «СМСЧ» ЕМР за адресою: 69107, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164.

В обґрунтування призупинення трудових договорів (відповідно до наказу №08-к від 25.04.2024 всього 135 договорів), відповідач посилається на неможливість забезпечення працівників роботою та виконання роботи працівниками внаслідок військової агресії проти України. При цьому, представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що підприємство не є релокованим, а лише змінило адресу місцезнаходження, при цьому, зареєстровано адресу місцезнаходження в адміністративній будівлі, в якій знаходяться інші юридичні особи, зокрема, Запорізька обласна державна адміністрація; вся документація, обладнання тощо залишилися на тимчасово окупованій території; на даний час підприємство не веде свою статутну діяльність, тобто не надає медичні послуги населенню.

Крім того, з пояснювальної, яка надавалася в.о. директора КНП «СМСЧ» ЕМР під час проведення перевірки Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, вбачається, що у зв`язку з відсутністю первинної кадрової документації ведеться діяльність з відновлення кадрового складу, загальна чисельність якого налічує 746 одиниць, та встановлення цих осіб згідно до займаних посад.

Як вже зазначалося, наказом НКП «СМСЧ» ЕМР №08-к від 25.04.2024 призупинено дію трудових договорі з 135 працівниками, в т.ч. з лікарями, медичними сестрами, начальниками відділів тощо. Тобто, як пояснив представник відповідача, з працівниками, яких станом на 25.04.2024 було ідентифіковано. На даний момент триває робота з відновлення всієї документації, в т.ч. щодо кадрового складу підприємства, посадових інструкцій тощо.

Також в судових засіданнях представник відповідача надавала пояснення, що на даний час у відповідача відсутній архів документації, що виключає можливість виконувати ОСОБА_1 посадових обов`язків, в т.ч. дистанційно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи встановлено обставини неможливості надання відповідачем Комунальним некомерційним підприємством «Спеціалізована медико-санітарна частина» Енергодарської міської ради Запорізької області роботи позивачу у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а позивачу - її виконувати, а тому суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, приходить до висновку про те, що призупинення дії трудового договору з позивачем є таким, що відповідає вимогам статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Щодо посилань позивача на те, що збройна агресія проти України розпочалася з 24 лютого 2024 року, проте до 25.04.2024 це не викликало необхідності призупиняти дію трудового договору, судом враховано, що в.о. директора КНП «СМСЧ» ЕМР Дербун О.Ф. призначено на посаду лише 05.03.2024. І лише з моменту призначення останньої на відповідну посаду розпочалося відновлення документації відповідача, в т.ч. ідентифікація кадрового складу підприємства.

Щодо посилань позивача на невідповідність наказу №08-к від 25.04.2024 вимогам ч. 2 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (незазначення причин призупинення, у т.ч. про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки; незазначення способів обміну інформацією; умови відновлення дії трудового договору) суд зазначає наступне.

В оскаржуваному наказі зазначено причину призупинення трудових договорів у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість забезпечення працівників роботою та виконання роботи працівниками. Також в п. 2 наказу вказано щодо способу ознайомлення працівників з наказом: за можливості ознайомити під підпис або надіслати копію наказу електронною поштою або будь-яким іншим засобом комунікації.

Судом прийнято до уваги, що в оскаржуваному наказі відсутні умови відновлення дії трудового договору. В той же час, на думку суду, відсутність таких умов не є саме по собі беззаперечною підставою для визнання незаконним та скасування такого наказу.

Підприємство не позбавлене права внести відповідні уточнення до наказу, як і працівник не позбавлений права звернутися до роботодавця щодо надання роз`яснень про умови відновлення трудового договору.

Крім того, абз. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено обов`язок саме роботодавця у разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування оспорюваного наказу , похідні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту призупинення дії трудового договору до дати поновлення дії трудового договору, задоволенню не підлягають.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його неможна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2,3,12,13,81,141,258-259,263-265,279,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина» Енергодарської міської ради Запорізької області про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, який ухвалив оскаржуване рішення, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені 10 січня 2025 року.

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію російської федерації проти України, враховуючи безпекову ситуацію у м. Запоріжжі, повний текст рішення виготовлено 16 січня 2025 року.

Суддя В.К. Сиротенко