Рішення

від 02.12.2024 по справі 444/3060/24

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/3060/24

Провадження № 2/444/1127/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Садова І.З..

розглянувши у судовому засіданні в місті Жовкві Львівської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Львівської міської ради Львівської області ( юридична адреса: 79000, м.Львів, пл. Ринок,1, Львівської області), третя особа: Третя Львівська державна нотаріальна контора Львівської області (79019, м.Львів, вул.Чорновола,39, Львівського району, Львівської області) про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Львівської міської ради Львівської області, третя особа: Третя Львівська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності на спадкове майно. Просить суд визнати за ним - ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в цілому на житловий будинок в АДРЕСА_2 , на який померла мала право відповідно до виписки з погосподарської книги Львівської міської ради № 2401-вих-54353 від 18.04.2024 року, з підстав, зазначених у позові.

Вважає, що його право підлягає захисту в судовому порядку, як наслідок, просить задовольнити позовні вимоги.

Позивач в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак надав на адресу суду заяву з проханням слухати справу за його відсутності, позовнні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задоволити.

Представник відповідача, Львівської міської ради Львівської області, в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, зазначив, що при вирішенні справи покладається на думку суду.

Представник третьоїособи,якане заявляєсамостійних вимогна предметспору: ТретяЛьвівська державнанотаріальна контораЛьвівської області в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак надав на адресу суду заяву з проханням слухати справу за його відсутності. Заперечень проти позовних вимог не має.

А тому, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача та представника третьої особи, які не з`явилися в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані позивачем та представником відповідача заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 16.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що, відповідно до виписки з погосподарської книги Львівської міської ради № 2401-вих-54353 від 18.04.2024 року, згідно даних погосподарської книги № 5 Зашківської сільської ради, (1991-1995 роки) за особовим рахунком № НОМЕР_1 станом на 15.04.1991 року є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , де головою домогосподарства зазначена ОСОБА_3 , 1928 р. н., ОСОБА_1 - син, 1967р.н.; ОСОБА_4 - син, 1959 р.н.; ОСОБА_5 - онука, 1989; рік побудови будинку: 1963 р., тип двору - робітничий.

Згідно довідки ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 19.02.2021року №184 згідно до архівних матеріалів ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» станом на 29.12.2012 р. реєстрація житлового будинку АДРЕСА_2 не проводилися.

Відповідно до заповіту від 07.10.2010 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зробила заповітне розпорядження, відповідно до якого все своє майно заповіла своєму сину - ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в віці 92 років ( свідоцтво про смерть: серія НОМЕР_2 ).

З довідки Зашківської сільської ради Жовківського району від 15.11.2020 р. № 209/02-21 вбачається, що ОСОБА_1 ,1967 р.н. постійно проживав і був зареєстрований зі своєю матір`ю ОСОБА_2 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 по АДРЕСА_2 і вели спільне господарство.

Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 2449 від 11.05.1967 р.н. його мамою є ОСОБА_3 .

Згідно з рішенням Жовківського районного суду від 15.05.2024 року, справа № 444/1064/24, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме: родинних відносин між фізичними особами, тобто що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є мамою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 76125341 від 07.03.2024 року вбачається, що зареєстрована спадкова справа у спадковому реєстрі №721146177 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер у нотаріуса 138/2024.

Судом встановлено, що листом № 517/02-14 від 14.03.2024 року Третьою Львівською державною нотаріальною конторою Львівської області зареєстрована спадкова справа № 138/2024 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно з матеріалами вищезгаданої спадкової справи, спадкоємцем за заповітом № 67 майна ОСОБА_2 є син померлої ОСОБА_1 , який прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини та протягом строку, встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу України, не заявив про відмову від неї, а спадкоємцями до обов`язкової частки (згідно ст. 1241 ЦКУ) є сини померлої спадкодавиці - ОСОБА_4 , 1959 року народження та ОСОБА_6 , 1960 року народження, які спадщину не прийняли.

Тому, позивач просить захистити його право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 в судовому порядку.

Житловий будинокза адресою: АДРЕСА_2 , де станом на 15.04.1991року головою двору була ОСОБА_3 , 1928 р.н., що підтверджується копією довідки № 401-вих-54353 від 18.04.2024 року.

Право власності двору було фактично зареєстровано в погосподарській книзі Львівської міської ради, які на той час свідчили про реєстрацію власності на будинок, за № 2401-вих-54353 від 18.04.2024 року.

Однак, звернувшись до Третьої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, позивачу було усно роз`яснено про судовий порядок визнання права власності, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання право встановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. І узв`язку із відсутністю у позивача правовстановлюючого документа на вищезазначений житловий будинок, ним було долучено до матеріалів спадкової справи копію довідки № 184, виданої ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 19 лютого 2021 року, в якій зазначено про те, що реєстрація зазначеного житлового будинку не проводилася.

Також позивача було повідомлен, що інформація про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 разом зі всіма приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами відсутня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності, який є його складовою частиною.

Враховуючи вищенаведене, позивачу рекомендовано вирішити питання набуття права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 разом зі всіма приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, в судовому порядку.

Слід зазначити, що погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, шо знаходяться на праві власності громадян, що надає підстави вважати, що право власності було зареєстроване згідно вимог діючого на той момент законодавства в погосподарській книзі села. Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Діючою на той час постановою Ради Міністрів Української PCP від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській PCP», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, було передбачено порядок реєстрації будинків в сільських населених пунктах, а тому записи в погосподарських книгах підтверджується власність.

Згідно п 6-7 Вказівок по веденню по господарськогообліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 12.05.1985 року № 5-24/26, дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч. ст. 3 Закону України від 01.07.2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

Отже, позивач є спадкоємцем після смерті своєї матері, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак, йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок, а тому з врахуванням наведених обставин справи право позивача підлягає захисту в судому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із положеннями п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття такого права власності не встановлена судом.

Згідно ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтею 23, ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Визнати в порядку спадкування, за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 після ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в цілому на житловий будинок в АДРЕСА_2 , на який померла мала право відповідно до виписки з погосподарської книги Львівської міської ради № 2401-вих-54353 від 18.04.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт: НОМЕР_3 , ІПН - НОМЕР_4 ).

Відповідач: Львівська міська рада Львівської області ( юридична адреса: 79000, м.Львів, пл. Ринок,1, Львівської області, ЄДРПОУ 04055896).

Третя особа: третя Львівська державна нотаріальна контора Львівської області (79019, м.Львів, вул.Чорновола,39, Львівського району, Львівської області).

Повне рішення складено 02 грудня 2024 року.

Суддя: Мікула В. Є.