Рішення

від 16.01.2025 по справі 160/21520/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 рокуСправа №160/21520/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНОР» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНОР» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: №11162534/45088078 від 04.06.2024; №11162545/45088078 від 04.06.2024; №11162543/45088078 від 04.06.2024; №11162539/45088078 від 04.06.2024; №11162549/45088078 від 04.06.2024; №11162555/45088078 від 04.06.2024; №11162550/45088078 від 04.06.2024; №11162541/45088078 від 04.06.2024; №11162551/45088078 від 04.06.2024; №11162533/45088078 від 04.06.2024; №11162538/45088078 від 04.06.2024; №11162546/45088078 від 04.06.2024; №11162540/45088078 від 04.06.2024 №111162535/45088078 від 04.06.2024; №11162542/45088078 від 04.06.2024;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРНОР», податкові накладні: №1800125 від 18.03.2024, №1900114 від 19.03.2024, №1900113 від 19.03.2024, №2000088 від 20.03.2024, №2000090 від 20.03.2024, №2000086 від 20.03.2024, №2000087 від 20.03.2024, №2000089 від 20.03.2024, №2100087 від 21.03.2024, №2100086 від 21.03.2024, №2100088 від 21.03.2024, №2200082 від 22.03.2024, №2600149 від 26.03.2024, №2600148 від 26.03.2024, №2800130 від 28.03.2024 датою їх первинного подання на реєстрацію.

- стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНОР» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 140 гривен 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривен 00 коп.;

- стягнути з Державної податкової службу України (за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНОР» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 140 гривен 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривен 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними, незаконними та таким, що підлягають скасуванню. Такі рішення не містять інформації, які саме документи складені із порушенням законодавства, контролюючим органом не надано оцінку тим документам, що фактично подано платником податку. Разом з тим, в оскаржуваних рішеннях не зазначено, які вимоги законодавства порушено при складанні документів. Додаткове зазначення в оскаржуваних рішеннях про наявність у податкового органу податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій є грубим порушенням Порядку, так як така підстава для відмови в реєстрації ПН / РК відсутня. Крім того, податковим органом було проігноровано пояснення позивача та надані ним документи до пояснень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного від 10.09.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від ГУ ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовної заяви. Наголошено, що за результатами розгляду Комісією контролюючого органу прийнято оскаржувані рішення з причини наявності в органах державної податкової служби України податкової інформації, що свідчать про здійснення платником податків ризикових операцій. Положеннями законодавства не встановлено обов`язок контролюючого органу зазначити конкретний перелік документів, а лише пропозицію щодо надання документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію ПН. Натомість, обов`язком платника податку є надання повного пакету первинних документів. Крім того, контролюючий орган не може наперед знати, які саме документи наявні у платника податку, адже перелік документів, що супроводжують ту чи іншу господарську операцію, може змінюватися залежно від її особистостей. Тобто, платнику податку надано альтернативу обрання самостійних рішень (надання пояснень та/або документів для реєстрації ПН), не обмежуючи його тим самим у поданні виключного переліку документів. Отже, законодавством не встановлено обов`язку контролюючого органу та відповідної процедури конкретизації переліку документів, необхідних для реєстрації ПН.

Від ДПС України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки реєстрації ПН/РК у ЄРПН є дискреційними повноваженнями ДПС України.

Від ГУ ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшла заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Розглянувши дану заяву, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Положеннями ст.12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При цьому, згідно з ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 4 ст.257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, приписами КАС України визначено вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому всі інші справи можуть розглядатися судом як за правилами спрощеного позовного провадження, так і за правилами загального, у разі, якщо через складність або інші обставини таких справ недоцільно здійснювати їх розгляд у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з приписами ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засідання з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд звертає увагу відповідача, що дослідження доказів здійснюється судом незалежно від того в порядку якого позовного провадження здійснюється розгляд справи, чи то з викликом сторін, чи то без виклику учасників справи, чи то в загальному позовному провадженні.

Проаналізувавши матеріали справи, суд доходить висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності та не вимагає виклику учасників справи для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи викладене, судом не встановлено підстав щодо неможливості розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження через її складність або інші обставини, у зв`язку з чим заява відповідача задоволенню не підлягає.

Одночасно суд зазначає, що відповідно до норм КАС України, призначення судом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, не позбавляє права сторін викласти усі свої доводи та пояснення письмово, надавати будь-які докази та направляти їх на адресу суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРНОР» є юридичною особою, яка створена, зареєстрована та здійснює свою діяльність починаючи з 13.12.2022. Перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області та є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом №2304624500026 від 27.01.2023 з Реєстру платників ПДВ. Основним видом економічної діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля згідно з кодом КВЕД 46.90, а також діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (КВЕД 46.19), Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення (КВЕД 46.43), Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням (КВЕД 46.51) тощо.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «УКРНОР» та ТОВ «ІМПОРТМАКС» укладено договір поставки №0111/23-ДП від 01.11.2023, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві термінали мобільних телефонів, цифрову фототехніку, електротехнічні товари, обладнання та аксесуари в асортименті, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами договору.

На виконання умов договору, позивач поставив товар покупцю - ТОВ «ІМПОРТМАКС», що підтверджується наступними видатковими накладними та рахунками: видаткова накладна №24017055 від 21.03.2024, рахунок №24017055 від 18.03.2024; видаткова накладна №24003900 від 21.03.2024, рахунок №24003900 від 18.03.2024; видаткова накладна №24017222 від 21.03.2024, рахунок №24017222 від 19.03.2024; видаткова накладна №24003998 від 22.03.2024, рахунок №24003998 від 20.03.2024; видаткова накладна №24004257 від 27.03.2024, рахунок №24004257 від 25.03.2024; видаткова накладна №24017629 від 22.03.2024, рахунок №24017629 від 20.03.2024; видаткова накладна №24004116 від 27.03.2024, рахунок №24004116 від 22.03.2024 видаткова накладна №24017392 від 22.03.2024, рахунок №24017392 від 19.03.2024; видаткова накладна №24017436 від 21.03.2024, рахунок №24017436 від 20.03.2024; видаткова накладна №24017457 від 20.03.2024, рахунок №24017457 від 20.03.2024; видаткова накладна №24017448 від 20.03.2024, рахунок №24017448 від 20.03.2024; видаткова накладна №24019191 від 29.03.2024, рахунок №24019191 від 27.03.2024; видаткова накладна №24017516 від 20.03.2024, рахунок №24017516 від 20.03.2024; видаткова накладна №24004001 від 21.03.2024, рахунок №24004001 від 20.03.2024; видаткова накладна №24003992 від 22.03.2024, рахунок №24003992 від 20.03.2024.

Відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, за фактом здійснення поставки позивач склав та подав на реєстрацію відповідні податкові накладні за операціями з продажу товару товариству з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТМАКС», а саме: податкову накладну №1800125 від 18.03.2024, податкову накладну №1900114 від 19.03.2024, податкову накладну №1900113 від 19.03.2024, податкову накладну №2000088 від 20.03.2024, податкову накладну № 2000090 від 20.03.2024, податкову накладну № 2000086 від 20.03.2024, податкову накладну № 2000087 від 20.03.2024, податкову накладну № 2000089 від 20.03.2024, податкову накладну № 2100087 від 21.03.2024, податкову накладну № 2100086 від 21.03.2024, податкову накладну № 2100088 від 21.03.2024, податкову накладну № 2200082 від 22.03.2024, податкову накладну № 2600149 від 26.03.2024, податкову накладну № 2600148 від 26.03.2024, податкову накладну № 2800130 від 28.03.2024.

Судом встановлено, що вказані податкові накладні позивачем направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних проте їх реєстрація зупинена з посиланням на п.7 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою реєстрації спірних податкових накладних позивач надіслав до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області повідомлення про надання пояснень та копії документів щодо вказаних податкових накладних.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 04.04.2024 позивачем подано до контролюючого органу річну податкову декларацію за 2023 рік та фінансову звітність за 2023 рік, як додаток до річної декларації з податку на прибуток підприємства. Крім того, позивач самостійно нарахував та сплатив штрафну санкцію в розмірі 170,00 грн. за несвоєчасне подання декларації.

Проте, Комісією ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних були прийняті рішення №11162534/45088078 від 04.06.2024; №11162545/45088078 від 04.06.2024; №11162543/45088078 від 04.06.2024; №11162539/45088078 від 04.06.2024; №11162549/45088078 від 04.06.2024; №11162555/45088078 від 04.06.2024; №11162550/45088078 від 04.06.2024; №11162541/45088078 від 04.06.2024; №11162551/45088078 від 04.06.2024; №11162533/45088078 від 04.06.2024; №11162538/45088078 від 04.06.2024; №11162546/45088078 від 04.06.2024; №11162540/45088078 від 04.06.2024 №111162535/45088078 від 04.06.2024; №11162542/45088078 від 04.06.2024 про відмову в реєстрації податкових накладних у зв`язку з наданням платником податків копій документів, складених із порушенням законодавства. У розділі «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)» зазначено: «наявність в органах Державної податкової служби України податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій».

Не погоджуючись з рішеннями про відмову у реєстрації податкових накладних вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають в процесі складення та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, регулюються зокрема положеннями статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (пункт201.16 статті 201 ПК України).

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165(далі - Порядок №1165).

Пунктами 4, 5, 6, 7, 10 Порядку №1165 передбачено, що у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

У разі, коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/ невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі, коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

За змістом пунктів 11, 25 Порядку №1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/ невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Як встановлено судом, у квитанціях контролюючим органом сформовано висновок про відповідність спірних податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 7 Критеріїв здійснення операцій, достатніх для зупинення реєстрації ПН в ЄРПН.

У Додатку 1 Порядку №1165 визначено пункти Критеріїв ризиковості платника податку.

Так, платник податку відповідає пункту 7 Критерію ризиковості платника податку, коли платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Кодексу, з урахуванням вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Як зазначалось вище, 04.04.2024 позивачем подано до контролюючого органу річну податкову декларацію за 2023 рік та фінансову звітність за 2023 рік, як додаток до річної декларації з податку на прибуток підприємства. також, позивач самостійно нарахував та сплатив штрафну санкцію в розмірі 170,00 грн. за несвоєчасне подання декларації.

При цьому, відповідачами не надано доказів на підтвердження того, що ТОВ «УКРНОР» не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Кодексу, з урахуванням вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, в обґрунтування відповідності позивача пункту 7 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість.

Суд зазначає, що відповідачами не надано належних доказів щодо прийняття рішення про відповідність позивача п. 7 Критеріїв ризиковості платника податку.

Верховний Суд у постановах від 30.07.2019 у справі №200/14026/18-а та від 23.10.2019 у справі №826/8693/18, при розгляді аналогічних справ зазначив, що первинним об`єктом судового дослідження у даній справі є обставини, за яких відповідачі вчинили дії щодо зупинення реєстрації податкових накладних та приймали рішення про відмову у їх реєстрації. Підставою для таких дій мають бути: чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій; конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством, який підлягав наданню контролюючому органу для дослідження при прийнятті ним оспорюваних рішень.

Натомість, як встановлено судом, надіслані позивачу квитанції містить вимогу щодо надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Разом з тим, квитанції не містять податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарських операцій, зазначеної у спірних податкових накладних.

У свою чергу, в квитанціях про зупинення реєстрації спірних податкових накладних в обов`язковому порядку зазначається не лише сам критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, а й вказується розрахований показник за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

У квитанціях про зупинення реєстрації спірних податкових накладних даних про розрахунковий показник критерію (їв) ризиковості платника податку не наведений.

Натомість, в якості додаткового показника зазначені такі показники, як Р та D. Однак, такий покажчик не є прийнятним, оскільки розрахункові величини D та P - є ознаками, відповідно до яких перевіряються подані на реєстрацію податкові накладні саме до початку проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації. Тобто, ці величини ні за яких умов не можуть вважатися показниками критеріїв ризиковості платника податку.

Крім того, не зазначено і конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію таких податкових накладних.

При цьому, можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкових накладних напряму залежить від чіткого формулювання фіскальним органом позиції про те, під який саме критерій (її) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій підпадає платник податку.

Водночас механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, встановлено наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520, яким затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №520).

Пунктами 2-7 Порядку №520 передбачено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, приймає комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі територіальних органів ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9цього Порядку, та надсилає його платнику податку на додану вартість (далі - платник податку) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронні довірчі послуги».

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Платник податку, який склав податкову накладну/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації таких ПН/РК в Реєстрі може подати такі документи: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку про те, що можливість надання платником податків достатніх документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної.

У постанові від 05.01.2021 у справі №640/11321/20 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів такої категорії суди попередніх інстанцій з огляду на правове регулювання характер цих відносин мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного Рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу (п.53).

У постанові від 03.11.2021 у справі №360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку №520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд (вказана правова позиція підтримана в подальшому у постановах Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №600/1878/20-а, від 20.01.2022 у справі №140/4162/21, від 28.06.2022 у справі №380/9411/21, від 29.06.2022 у справі №380/5383/21, від 16.09.2022 у справі №380/7736/21).

Судом встановлено, що контролюючим органом в оскаржуваних рішеннях зазначено підставу відмови у реєстрації спірних ПН: «надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства». Додатково інформація: «Наявність в органах державної податкової служби України податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій».

Однак, в оскаржуваних рішеннях не вказано, які з наданих платником податку копій документів складені із порушенням законодавства та які невідповідності законодавству.

Більш детальної інформації, оскаржувані рішення не містять, відповідач не зазначає і не розкриває суті та характеру наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття спірних рішень, не ідентифікує конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, якими супроводжувались відповідні операції. Контролюючим органом не спростовано того, що первинно надані позивачем документи в повній мірі підтверджують інформацію, зазначену в податкових накладних, реєстрацію яких зупинено.

В ухвалі від 16.11.2020 у справі №640/17687/19 Верховний Суд зазначив, що зупиняючи реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган запропонував платнику податку надати пояснення та/або копії документів, достатні для реєстрації податкових накладних, не вказавши, однак, через недостатність яких саме документів реєстрацію податкових накладних зупинено. На виконання вимоги контролюючого органу, в електронній квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної надати копії документів, достатніх для реєстрації податкової накладної, позивач надав пояснення та копії документів. Не зазначення контролюючим органом конкретного переліку документів, необхідних для реєстрації податкових накладних, згідно з висновком суду, виключає оцінку поведінки позивача як неправомірної.

У постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №815/2985/18 сформовано висновок, згідно з яким у випадку не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Судом встановлено, що контролюючим органом у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних платнику податку запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для реєстрації податкової накладної.

Однак, у квитанціях не вказано конкретного переліку документів, необхідних для реєстрації податкових накладних. Крім того, судом досліджено, що позивач із поясненнями надав Головному управлінню ДПС в Дніпропетровській області документи, що слугують підставою для виключення позивача, з переліку платників, які відповідають пункту 7 Критерію ризиковості платника податку.

Тож, суд зауважує щодо необґрунтованості тверджень контролюючого органу про наявність ризикових операцій, оскільки у спірних рішеннях не містяться визначення того, яка саме операція є ризиковою, та хто з контрагентів, або сам позивач здійснює, або здійснював ризикову операцію.

На переконання суду, подані позивачем документи для реєстрації податкових накладних в повній мірі підтверджують господарські операції позивача з його контрагентом щодо реалізації товарів, а подані позивачем річна податкова декларація за 2023 рік та фінансова звітність за 2023 рік, платіжна інструкція про оплату штрафу слугують підтверджують усунення відповідностей по пункту 7 Критеріїв ризиковості платника податку, та ці документи є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію в ЄРПН вказаних податкових накладних.

Таким чином, у даному випадку суд зазначає, що використання податковим органом загальних висновків призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути обізнаним у моделюванні поведінки та таким, що не повідомлений про необхідність надання документів за вичерпним і зрозумілим переліком. Не зазначення контролюючим органом конкретного переліку документів, необхідних для реєстрації податкових накладних, виключає оцінку поведінки позивача як неправомірної.

Згідно з пунктом 10 Порядку №520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення Комісії податкового органу повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Однак, прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних обумовлене наданням контролюючому органу документів, складених із порушенням законодавства.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, оскільки факт зупинення реєстрації податкових накладних у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

У свою чергу, при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результатами розгляду справи не робить висновків щодо реальності операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної. При цьому, суд зазначає, що здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення такого моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №1640/2650/18, від 27.04.2020 у справі №360/1050/19, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18.

Приписами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (зі змінами) передбачено, що у разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні/розрахунки коригування реєструються у день набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування. При цьому, датою внесення відомостей до ЄРПН вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваних у цій справі рішень Комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, необхідності їх скасування та відновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язання ДПС України зареєструвати подані ПН в ЄРПН, датою їх первинного подання на реєстрацію.

Отже суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

-розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представництво інтересів позивача здійснювалось адвокатським об`єднанням «Олександра Шевченка» на підставі договору про надання правової допомоги від 18.07.2024 №18/07.

На підтвердження надання правової допомоги до матеріалів справи додано: договір, додаткова угода до договору, акт прийому-передачі послуг від 31.07.2024 №5 та платіжна інструкція від 01.08.2024 №13174093.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг з урахуванням доводів іншої сторони щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Дослідивши письмові докази, надані заявником на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що останнім доведено фактичне надання адвокатом правничої допомоги позивачу.

В той же час, за переконанням суду визначена позивачем та адвокатом сума за надання правничої допомоги в розмірі 5000,00 грн. не є обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, суд доходить висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат є неспівмірною із складністю даної справи та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

В той же час, оскільки позивач, у зв`язку із неправомірними діями відповідача, був змушений звернутися до суду за захистом порушеного права, враховуючи принцип співмірності, суд доходить висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Також, враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 45420,20 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись ст. 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНОР» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: №11162534/45088078 від 04.06.2024; №11162545/45088078 від 04.06.2024; №11162543/45088078 від 04.06.2024; №11162539/45088078 від 04.06.2024; №11162549/45088078 від 04.06.2024; №11162555/45088078 від 04.06.2024; №11162550/45088078 від 04.06.2024; №11162541/45088078 від 04.06.2024; №11162551/45088078 від 04.06.2024; №11162533/45088078 від 04.06.2024; №11162538/45088078 від 04.06.2024; №11162546/45088078 від 04.06.2024; №11162540/45088078 від 04.06.2024 №111162535/45088078 від 04.06.2024; №11162542/45088078 від 04.06.2024.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРНОР», податкові накладні: №1800125 від 18.03.2024, №1900114 від 19.03.2024, №1900113 від 19.03.2024, №2000088 від 20.03.2024, №2000090 від 20.03.2024, №2000086 від 20.03.2024, №2000087 від 20.03.2024, №2000089 від 20.03.2024, №2100087 від 21.03.2024, №2100086 від 21.03.2024, №2100088 від 21.03.2024, №2200082 від 22.03.2024, №2600149 від 26.03.2024, №2600148 від 26.03.2024, №2800130 від 28.03.2024 датою їх подання на реєстрацію.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНОР» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 22 710,10 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНОР» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 22 710,10 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська