Рішення

від 22.10.2024 по справі 757/26354/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26354/23-ц

пр. 2-3563/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Соколов О.М.,

при секретарі судових засідань: Колесник А.Г.

справа № 757/26354/23-ц

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства "Науково-дослідний інститут" Квант" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування позовних вимоги позивач зазначає, що у період з 20 травня 2019 року по 15 квітня 2022 року останній знаходився у трудових відносинах з відповідачем. Під час знаходження у трудових правовідносинах, з боку відповідача була нарахована, але не виплачена заробітна плата.

На підставі викладеного, з урахуванням позовної заяви в новій редакції позивач просив суд, стягнути з відповідача на свою користь нараховану, але не сплачену заробітну плату за період з 01 травня 2021 року по 15 квітня 2022 року у розмірі 265 907,45 грн; середню заробітну плату за період затримки з 16 квітня 2022 року по 15 жовтня 2022 року у розмірі 177 527,21 грн. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.06.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху.

19.07.2023 року на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28.06.2023 року позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2023 року відкрито провадження у цивільній справі №757/26354/23-ц за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

30.08.2023 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, вбачається, що відповідач підтверджує наявність заборгованості із невиплаченої заробітної плати у розмірі 264 907,45 грн. стосовно суми середнього заробітку за час розрахунку при звільнені, за кожен день затримки починаючи з 16.04.2022 року по 15.10.2022 року в розмірі 177 527,21 грн. - відповідач не погоджується і просить суд відмовити. Вказує, що позивачем надано невірний розрахунок середнього заробітку через затримку по виплаті заробітної плати, оскільки «інші доходи» у розмірі 24 844,72 грн. фактично є цільовою благодійною допомогою, яку позивач отримав на підставі його власної заяви від 01.03.2022 року та наказу ДП «НДІ «Квант» від 07.03.2022 року. Відповідно до аб. б) п. 4 Порядку обчислення заробітної плати, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо) - при обчисленні середньої заробітної плати не враховується. Вказує, що затримка розрахунку з позивачем при його звільненні виникла не з вини відповідача, а через інші обставини, які не залежали від його волі.

08.09.2023 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У судове засідання позивач не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, разом з тим, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача також в судове засідання не з`явився з невідомих причин.

Тому, суд розглянув справу у відсутність сторін, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що згідно з наказом ДП «НДІ «Квант» від 17 травня 2019 року № 149-к ОСОБА_1 прийнято на роботу з 20 травня 2019 року на посаду начальника відділу кадрів.

На підставі наказу ДП «НДІ «Квант» від 15 квітня 2022 року № 73-к/тр позивач був звільнений за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Згідно з копією довідки ДП «НДІ «Квант» від 30 серпня 2023 року № 612 сума заборгованості із заробітної плати за період з 01 травня 2021 року по 14 квітня 2022 року складає 265 907 (двісті шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот сім грн) 45 коп.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Це право кореспондується з вимогами ст. 233 КЗпП України та ст. 21 Закону України «Про оплату праці».

Згідно ч. 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За практикою Європейського суду з прав людини (справа «Будченко проти України», заява № 38677/06) концепція «майна» не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав «законні сподівання» щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність. Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За приписами ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входить основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

За положеннями ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як визначено у ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач як роботодавець в порушення вимог ст. 116 КЗпП України не виплатив позивачу заборгованість із заробітної плати.

Так, на день звільнення позивача йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата; заборгованість відповідача перед позивачем з невиплаченої заробітної плати за період з 01 травня 2021 року по 14 квітня 2022 року складає 265 907 (двісті шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот сім грн) 45 коп.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Наявність вищевказаної заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується копією довідки ДП «НДІ «Квант» від 30 серпня 2023 року № 612.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати в розмірі 265 907 (двісті шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот сім грн) 45 коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 177 527,21 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 квітня 2022 року по 15 жовтня 2022 року.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Негативні для підприємства, установи, організації наслідки невиконання вказаних у ст. 116 КЗпП України вимог передбачені у ст. 117 цього Кодексу, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, що нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки спір про розмір належних звільненому працівнику сум заробітної плати відсутній, відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

За наведеним позивачем у позовній заяві розрахунком вбачається, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить: 177 527,21 грн. (за лютий 2022 року - заробітна плата у сумі 23 550,00 грн; за березень 2022 року - заробітна плата у сумі 23 550,00 грн; за березень 2022 року -інші доходи у сумі 24 844,72 грн).

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, «інші доходи» у розмірі 24 844,72 грн. фактично є цільовою благодійною допомогою, яку позивач отримав на підставі його власної заяви від 01.03.2022 року та наказу ДП «НДІ «Квант» від 07.03.2022 року.

Відповідно до аб. б) п. 4 Порядку обчислення заробітної плати, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо) - при обчисленні середньої заробітної плати не враховується.

Таким чином, розрахунок середнього заробітку через затримку по виплаті заробітної плати повинен мати такий вигляд: (23 550,00 грн + 23 500,00 грн) / 43 к.д. = 1 095,00 грн.

Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку становить: 1095 грн х 130 к.д. = 142 350,00 грн.

Сума податку з доходів: 142 350,00 х 18 % = 25623,00 грн.

Сума військового збору 1,5 %: 142 350,00 х 1,5 % = 2 135,25 грн.

За вирахуванням податків сума до виплати становить 142 350,00 грн - (25 623,00 грн + 2 135,25 грн) = 114 591,75 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 114 591 (сто чотирнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто одну грн.) 75 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідач не надав жодних доказів виплати позивачу заборгованості із заробітної плати.

Виходячи з наведеного, наявні обґрунтовані підстави стверджувати про порушення прав позивача на своєчасне отримання ним належної йому до сплати заробітної плати.

Сума заборгованості підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст.ст. 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Оскільки позивач згідно із Законом України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання позову у справі про стягнення заробітної плати, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 700,00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21, 27 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 47, 115, 116, 233 Кодексу законів про працю України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, ст.ст. 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» на користь ОСОБА_1 265 907 (двісті шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот сім грн) 45 коп. заборгованості із заробітної плати та 114 591 (сто чотирнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто одну.)грн. 75 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» на користь держави судовий збір у розмірі 3 805 (три тисячі вісімсот п`ять) грн 00 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 22.10.2024 року у справі № 757/26354/23-ц в частині стягнення на користь ОСОБА_1 розміру заробітної плати за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Науково-дослідний інститут «Квант», адреса: вул. Івана Федорова, 4, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 14308138.

Суддя О.М.Соколов