Рішення

від 23.11.2007 по справі 8/490/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/490/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.07                                                                                        Справа №  8/490/07

Суддя   Попова І.А.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛД-Плюс”, м. Запоріжжя

До відповідача Відкритого акціонерного товариства “Вільнянський комбінат хлібопродуктів”, Запорізька область, м.Вільнянськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  - Товариство з обмеженою відповідальністю “Аннона”, Запорізька область, Вільнянський район, с.Н.Гупалівка  

суддя І.А. Попова

Представники:

Від позивача: Седляров ВС., дов. № 7 від 12.11.2007 р.

Від відповідача: Гедіков С.Л., дов. вд 25.05.2006 р.

Від третьої особи: Кузьмічова А.С., прот. №3 від 01.12.2005р.

Розглядаються позовні вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Розгляд справи відкладався, вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 23.11.2007р..

Позивач підтримує вимоги з підстав викладених у позові, відповідно до ст.. 387 ЦК України. В обґрунтування вимог зазначає, що 01 жовтня 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю “СЛД –ПЛЮС” та товариством з обмеженою відповідальністю “Аннона”, укладений договір складського зберігання зерна № 1-2005.

Відповідно до п, п. 1.1., 1.3. договору складського зберігання зерна № 1-2005 по зивач приймав на себе зобов'язання передати зерно (пшеницю), а третя особа прийняти його на зберігання.

Згідно п. 3.1. третя особа зобов'язувалася прийняти від позивача зерно, забезпечити кількісне його зберігання та здійснити відпуск зерна позивачу.

Відповідно до договору складського зберігання зерна № 1-2005 зерно повинно було зберігатися за місцезнаходження зернового складу за адресою: 70020, Запорізька область, Вільнянський район, с. Н. Гупалівка, Новогупалівський ХПП. Вказаний зерновий склад є власністю відповідача, відкритого акціонерного то вариства “3ільнянський комбінат хлібопродуктів” та орендувався третьою особою, на підставі договору суборенди з ТОВ “Астарта”. 02 лютого 2006р. договір оренди № 33 від 05.07.04р., який був укладений між відпові дачем та ТОВ „Астарта", був розірваний та зерновий склад перейшов у користування відповідача з усім майном, яке зберігалося на той час на складі. Таким чином позивач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів майном, що належить ТОВ “ЛСД-ПЛЮС”. Відповідно до договору складського зберігання зерна № 1-2005 та акту прийому-передачі товару від 01.10.2005 р. позивач передав, а третя особа прийняла на зберігання 1246,44 т. зерна пшениці 4 класу.. Станом на 01.02.06 р., згідно до акту звірки взаємних розрахунків від 01.02.06 р. між позивачем та третьою особою фактичний залишок зерна пшениці 4 клас, який зберігався на зерновому складі становив 955,470 т.. Всього згідно з актами прийому-передачі товару № 1 від 02.10.05, № 2 від 03.10.05, № 3 від 08.10.05, № 4 від 07.10.05, № 5 від 08.10.05, № 7 за травень 2006 року, № 8 від 16.05.06, № 2 від 09.05.06, третя особа передала, а позивач прийняв 947,97 т зерна пшениці 4 класу. Крім того, за договором від 27.06.2006 р. № 114 відповідачем було куплено у ТОВ ЛСД-ПЛЮС" 55,20 т зерна. Таким чином, залишок зерна, що є власністю ТОВ «СЛД-ПЛЮС»і знаходиться на зерновому складі складає 240,27 т. зерна пшениці. ТОВ «СЛД-ПЛЮС»доступу до зернового складу не має. Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно утримує 240,27 т. зерна пшениці 4 клас, що належить позивачу на праві власності та просить його витребувати.

Відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування заперечень вказує, що будь яких правовідносин що до отримання відповідачем зерна 4-го класу у кількості 240,27 тонн між позивачем та відповідачем а також третьою особою не існувало.

Згідно з Договором оренди № 33 від 05.07.2004 року відповідач передав в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Астарта»Новогупалівський хлібоприймальний підзвітний пункт загальною площею 3,975 га, який розташований в с. Новогупалівка, Вільнянського району на станції Новогупалівка Придніпровської ж/д.

Відповідно до п. 4.1 Договір оренди був укладений сторонами на строк до 07.07.2007р.

Як пізніше стало відомо відповідачу ТОВ «Астарта»(орендар майна) без відповідного погодження з підприємством, в порушення ст. 774 ЦК України, передало нерухоме майно в суборенду іншій особі, а саме ТОВ «Аннона». При цьому між ВАТ «Вільнянський комбінат хлібопродуктів»та ТОВ «Аннона»(третя особа) не існувало ніяких правовідносин.

Згідно з п. 4.3. Договору оренди № 33 від 05.07.2004 року, який визначав, що строк оренди може бути скорочений тільки за письмовою згодою сторін, 02.02.2006р. між відповідачем та ТОВ «Астарта»була укладена додаткова угода № 1 згідно з якою строк дії договору оренди був визначений сторонами до 02.02.2006р. Згідно з умовами Договору оренди, Орендар повернув об'єкт оренди, про що між сторонами був укладений Акт приймання-передачі з доповненням. Пізніше в деяких складах Новогупалівського хлібоприймального підзвітного пункту була виявлена пшениця 4-го класу у кількості 712,200 тон. В квітні 2006 року за зазначеним зерном до відповідача звернулось ТОВ “Аннона”, а також позивач по справі, при цьому відповідачу були надані усі документи з яких було видно як між собою пов'язані ТОВ «Астарта»ТОВ «Аннона»та ТОВ «СЛД- плюс». Позивачу було поставлено вимогу, що все зерно пшениці 4-го класу йому буде повернено при умові сплати послуг за відвантаження товару. Позивач погодився, в зв'язку з чим на протязі травня місяця 2006р. сплачував відповідачу послуги по відвантаженню пшениці. При цьому відповідачу була відвантажена уся пшениця, за виключенням 55,200 тонн, які підприємство згідно договору купівлі-продажу № 114 від 27.06.2006р. придбало у позивача, перерахувавши на його поточний рахунок загальну вартість у сумі -32568,00 грн.. Позовні вимоги щодо витребування пшениці 4-го класу у кількості 240,27 тонн пред'явлені до неналежного відповідача.  Відповідно до п. 11.2. Договору складського зберігання зерна № 1-2005 від 01.10.2005р., у разі втрати зерна, зерновий склад (третя особа) повинен повернути Поклажедавцю таку саму кількість зерна такої ж якості, як зерно передане на зберігання. Згідно з п. 11.3 зазначеного Договору зберігання - сторони можуть погодити інший порядок компенсації вартості втраченого зерна або зерна якого не вистачає.

Таким чином, як приписи діючого законодавства, так і положення Договору складського зберігання зерна № 1-2005 від 01.10.2005р. вказують на те, що відповідальність за втрату( нестачу) пшениці 4-го класу повинно нести ТОВ «Аннона», яке було зберігачем майна.   

Відповідач не приймав, ні від позивача, ні від третьої особи, ні від ТОВ «Астарта»будь-яку кількість пшениці. Пшениця яка була знайдена в складських приміщеннях після їх вивільнення ТОВ «Астарта», була повернута позивачу. Тому, відповідач не повинен відповідати за нестачу пшениці яка могла статися як з вини ТОВ «Астарта»(Орендаря) чи ТОВ «Аннона»( суборендаря). Надані позивачем Акти приймання-передачі пшениці від ТОВ «Аннона»на ТОВ «СЛД-плюс», в підтвердження повернення майна, не можуть бути належним доказом відвантаження майна та його отримання позивачем. Так, згідно з п. 3.3. Договору складського зберігання зерна № 1-2005 від 01.10.2005р - зерновий склад видає Поклажедавцю складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після передачі зерна на зберігання. Пункт 6.5. Договору визначає, у випадку якщо Поклажедавець забирає партію зерна в кількості меншій ніж вказано в складському документі на зерно, Зерновий склад видає йому в обмін на раніше виписаний документ, новий складський документ із зазначенням залишкової кількості зерна.

Позивачем, не надано суду копію складського документа, виписаного ТОВ «Аннона»(зберігачем), яка підтверджує, що певна кількість майна була передана на зберігання.

Крім того, згідно з п. 6.9. Договору - при відвантаженні (переоформленні) партії зерна, Зерновий склад надає Поклажедавцю Акт-розрахунок втрат у вазі зерна за рахунок зміни якісних показників і природної втрати при зберіганні, а також якості та кількості зерна, що підлягає відвантаженню( переоформленню) згідно форми, наведеної у Додатку № 3 до Договору. Відповідні Акти - розрахунки позивачем не надані. Не надані суду також і товарно-транспортні накладні на відвантажені партії товару, обов'язковість оформлення яких передбачена п. 6.10 Договору зберігання. Таким чином, позивачем не підтверджено допустимими доказами, факт передачі певної кількості зерна на зберігання та зворотного отримання певної кількості зерна.

Представник залученої до участі у справі третьої особи –ТОВ “Аннона” щодо спірних правовідносин пояснив: ТОВ «Астарта»уклало з ТОВ «Аннона»Договір суборенди від 01.06.2005 року.  02.02.2006року Договір оренди №33 від 05.07.2004р. між ВАТ «Вільнянський комбінат хлібопродуктів»та ТОВ «Астарта»було розірвано. Після розірвання даного договору оренди ВАТ «Вільнянський комбінат хлібопродуктів»на складах Новогупалівського ХПП одразу виставили свою охорону, зірвали замки та пломби зі складів, де ТОВ “Аннона” зберігало 955,470т. пшениці, яка є власністю ТОВ “СЛД-ПЛЮС”, згідно договору складського зберігання № 1-2005. Станом на 16.11.2007р. залишок зерна, що є власністю ТОВ «СЛД-ПЛЮС»і знаходиться на зерновому складі Новогупалівського ХПП підрозділ ВАТ «Вільнянський комбінат хлібопродуктів» складає 240,27т. зерна пшениці.

ТОВ «СЛД-ГОПОС»та ТОВ «Аннона»доступу до зернового складу не мають. Таким чином в зв'язку з тим, що ВАТ «Вільнянський комбінат хлібопродуктів незаконно заволодів майном, яке належить ТОВ «СЛД-ПЛЮС», ТОВ «Аннона»не може виконати свої обов'язки за договором складського зберігання зерна № 1-2005 від 01 жовтня 2005року, щодо передачі позивачу зерна.

Заслухавши представників, дослідивши матеріали, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню внаслідок наступного: Главою 29 ЦК України встановлені способи захисту порушеного права власності, зокрема (ст.. 387 ЦК України) шляхом пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння. Віндикаційний позов є речово –правовим позовом, що може бути пред'явлений у випадку відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин.

Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором.

Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном, (незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати), тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави.   

Об'єктом індикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову.

Предметом даного позову є 24027 т. зерна пшениці 4 класу.

Вивчені матеріали свідчать, що за договором №1-2005 складського зберігання зерна ТОВ “Анона” зобов'язалося приймати від ТОВ “СЛД –Плюс” (поклажодавець) плоди зернових, зернобобових та олійних культур.

Відповідно до п. 1.4 договору конкретна назва, кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показними та інші характеристики зазначаються у складських документах, що надаються зберігачем поклажодавцю відповідно до умов договору №1-2005 від 01.10.2005 року.    

Статтею 941 ЦК України встановлено, що за згодою поклажодавця зберігач  має  право  змішати  речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання. Тобто, у випадку іррегулярного зберігання власником речі вважається зберігач. За умовами п. 5.8 договору №1-2005 зерно на зерновому складі товариством “Аннона” зберігається знеособлено.

За актом приймання –передачі від 02.02.2006р. ВАТ “Вільнянський комбінат хлібопродуктів” прийняло від ТОВ “Астарта” в зв'язку з припиненням договору оренди складських приміщень майно, при  цьому про передання будь –якого зерна, що знаходиться у складах, акти не містять відомостей.

Таким чином, встановлене свідчить, що вимоги про витребування майна –240,27 т. зерна пшениці із чужого незаконного володіння заявлені до ВАТ “Вільнянський комбінат хлібопродуктів” безпідставно.

В позові відмовляється.                       

Судові витрати відносяться на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити

Суддя                                                                                            І.А. Попова

Рішення підписано 25.12.2007р.