Ухвала

від 15.01.2025 по справі 308/16741/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/16741/24

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.01.2025 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , власника майна ОСОБА_6 та її представника - адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/816/24 за апеляційною скаргою прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородської міськрайонного суду Закарпатської області від 20.11.2024.

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури про арешт майна у кримінальному провадженні № 22024070000000107, відомості про яке 17.07.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 368-3 КК України, а саме: будину АДРЕСА_1 , загальною площею 424,2 м.кв, який належить ОСОБА_6 на праві приватної власності.

З клопотання слідчого про накладення арешту на майно вбачається, що слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за № 22024070000000107 відомості про яке 17.07.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 368-3 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що у період з 17.07.2024 по 11.10.2024, у громадянки України ОСОБА_6 , яка займає посаду ректора ТОВ «Східно-Європейський Слов`янський Університет» виник злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

З метою успішної реалізації вказаного злочинного умислу, ОСОБА_6 , будучи обізнаною з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо надання відстрочки від мобілізації здобувачам професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти, розробила та впровадила злочинну схему, яка полягала в підшуковуванні військовозобов`язаних, які бажають ухилитися від мобілізації, після чого забезпечення формального влаштування останніх на денну форму навчання в іноземний вищий навчальний заклад «Пряшівський Університет» (мовою оригіналу: «Vysoka skola medzinarodneho podnikania ISM Slovakia v Presove»), юридична адреса: 08001, м. Пряшів, вул. 17 Листопада, 15, та після отримання відповідних документів, які свідчать про зарахування на навчання, забезпечення їх подання через спільників вчинюваного злочину в ТЦК та СП, з метою безперешкодного прийняття службовими особами зазначеної установи рішення щодо надання відстрочки від мобілізації.

-2-

При цьому, ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що самостійно реалізувати зазначену злочинну схему вона не спроможна, остання залучила до своєї злочинної діяльності проректора ТОВ «Східно-Європейський Слов`янський Університет» громадянина України ОСОБА_8 та військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі ВСП) громадянина ОСОБА_9 , які переслідуючи корисливий мотив, надали свою добровільну згоду на участь у вчиненні злочину.

З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період та на виконання раніше розробленої злочинної схеми, ОСОБА_6 у період з 17.07.2024 по 11.10.2024 підшукала ряд громадян України, серед яких і ОСОБА_10 , яким, з метою забезпечення ухилення від мобілізації, запропонувала за грошову винагороду в розмірі 1500 доларів США допомогти у влаштуванні на навчання віноземний вищий навчальний заклад «Пряшівський університет», без подальшого реального навчання, після чого за 700 доларів США вирішити питання зі службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 у безперешкодному прийнятті останніми рішення щодо надання відстрочки від мобілізації, на що останні погодилися.

Надалі, вищевказані особи, у невстановлений досудовим слідством час та місці, однак не пізніше 11.10.2024, з метою забезпечення ОСОБА_6 влаштування на навчання у вищезгаданий іноземний вищий навчальний заклад, передали останній раніше обумовлену суму коштів та пакет документів, а громадянин України ОСОБА_10 03.09.2024 о 11 год 13 хв 03 сек прибув у приміщення службового кабінету ОСОБА_6 , який розташований на 7 поверсі в будівлі за адресою: м. Ужгород, вул. Карпатської України, 42-1, де також передав останній пакет необхідних документів та грошові кошти.

Окрім того, ОСОБА_6 , з метою недопущення викриття злочинної діяльності з боку правоохоронних органів, повідомила вищевказаним особам та ОСОБА_10 про те, що під час розмов по мобільним засобам зв`язку необхідно вживати завуальовані (кодові) слова, зокрема відвідування ТЦК та СП «проходження виробничої практики», а грошові кошти «книжки», а також з кожним проводила чіткий інструктаж щодо подальших дій.

У подальшому, ОСОБА_6 , у невстановлений досудовим слідством час та місці, однак не пізніше 11.10.2024, передала вищезгадані документи в «Пряшівський університет», після чого отримала наступні документи, які свідчили про зарахування на навчання вищевказаних осіб, а саме: договір на навчання з додатками, укладений навчальним закладом на словацькій мові, довідку про зарахування на навчання на словацькій мові, студентський квиток і квитанцію про оплату за навчання.

ОСОБА_6 , після здійснення перекладу вищевказаних документів, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця та успішної реалізації раніше розробленого злочинного плану, у невстановлений досудовим слідством час та місці, однак не пізніше 11.10.2024, під час особистої зустрічі передала пакети вищевказаних документів, які свідчили про зарахування на навчання в іноземний вищий навчальний заклад та частину грошових коштів в сумі по 700 доларів США за кожну особу спільнику вчинюваного злочину, а саме ОСОБА_9 , для подальшої передачі службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою вирішення питання щодо безперешкодного прийняття рішення щодо надання відстрочки від мобілізації.

У свою чергу ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою, згідно відведеної йому злочинної ролі, з метою доведення спільного з ОСОБА_6 злочинного умислу до кінця, у невстановлений досудовим слідством час, однак не пізніше 11.10.2024, передав вищевказані пакети документів, серед яких і ОСОБА_10 , службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наслідком чого останніми було прийнято рішення та надано відстрочку зазначеним особам від мобілізації.

-3-

Слідчий вказує на те, що ОСОБА_6 внаслідок вчинення таких умисних дій обґрунтовано підозрюється у вчиненні перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 114-1 КК України.

На підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів, 11.10.2024 слідчим, за погодженням із прокурором, складено письмове повідомлення про підозру та повідомлено про підозру громадянці України ОСОБА_6 у вчиненні нею злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

У ході досудового розслідування отримано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 402851628, відповідно до якого підозрюваній ОСОБА_6 належить на праві приватної власності об`єкт житлової нерухомості, а саме будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 424, 2 м.кв.

Сторона обвинувачення вказує, що отримані в ході досудового розслідування фактичні дані та сам механізм вчинення злочину свідчить про те, що вищевказане майно придбане (одержане) підозрюваною ОСОБА_6 за доходи отримані від вчинення злочину, який інкримінується останній, з обраної органом досудового розслідування кваліфікації кримінального правопорушення за ст. 114-1, 368-3 КК України, а тому в органу досудового розслідування є підстави вважати, що вищевказане майно, яке належить ОСОБА_6 на праві приватної власності, з метою забезпечення його спеціальній конфіскації, підлягає арешту.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що прокурором необґрунтовано та не наведено достатніх підстав та не надано доказів того, що майно, а саме будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 424, 2 м.кв, на який просить накласти арешт, було одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, та що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини 1 статті 96-2 КК України. Тому, слідчий суддя дійшла висновку, що слідчим не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власника майна, як накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 424,2 м.кв, такий захід забезпечення при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 424,2 м.кв. Посилається на ті самі доводи, які наведені у клопотанні та наполягає на тому, що отримані в ході досудового розслідування фактичні дані та сам механізм вчинення злочину свідчить про те, що вищевказане майно придбане (одержане) підозрюваною ОСОБА_6 за доходи отримані від вчинення злочину, який інкримінується останній, з обраної органом досудового розслідування кваліфікації кримінального правопорушення за ст. 114-1, 368-3 КК України, а тому в органу досудового розслідування є підстави вважати, що вищевказане майно, яке належить ОСОБА_6 на праві приватної власності, з метою забезпечення його спеціальній конфіскації, підлягає арешту.

У запереченні на апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін. Посилається на те, що органом досудового розслідування не надано доказів про те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає критеріям,

-4-

наведеним у ч. 1 ст. 96-2 КК України. Зазначає, що ні клопотання слідчого, ні апеляційна скарга прокурора не містять доказів того, що об`єкт нерухомого майна за адресою м. Ужгород, вул. Лесі Українки, 13, а також кошти, за які його придбано, є такими, що одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, призначались (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави, були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а тому спеціальна конфіскація щодо вказаного майна не може бути застосована.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційну скаргу, власника майна ОСОБА_6 та її представника - адвоката ОСОБА_7 , які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції згідно вимог ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 131-132 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження та застосовується на підставі ухвали слідчого судді.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, слідчий суддя не дотрималася вказаних вимог закону та не з`ясувала належним чином всіх обставин, які передбачають підстави для накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

На думку апеляційного суду, зміст клопотання про накладення арешту на майно дає достатні підстави для висновку, що дане майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 170 КПК України, та стороною обвинувачення дано належне обґрунтування необхідності такого арешту, наявності ризиків, встановлених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

-5-

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою спеціальної конфіскації.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбаченихпунктами 1-4частини першої статті 96-2Кримінального кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Як зазначено у ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

З клопотання слідчого вбачається, що слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024070000000107, відомості про яке 17.07.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 368-3 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що у період з 17.07.2024 по 11.10.2024, у громадянки України ОСОБА_6 , яка займає посаду ректора ТОВ «Східно-Європейський Слов`янський Університет» виник злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

З метою успішної реалізації вказаного злочинного умислу, ОСОБА_6 , будучи обізнаною з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо надання відстрочки від мобілізації здобувачам професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти, розробила та впровадила злочинну схему, яка полягала в підшуковуванні військовозобов`язаних, які бажають ухилитися від мобілізації, після чого забезпечення формального влаштування останніх на денну форму навчання в іноземний вищий навчальний заклад «Пряшівський Університет» (мовою оригіналу: «Vysoka skola medzinarodneho podnikania ISM Slovakia v Presove»),

-6-

юридична адреса: 08001, м. Пряшів, вул. 17 Листопада, 15, та після отримання відповідних документів, які свідчать про зарахування на навчання, забезпечення їх подання через спільників вчинюваного злочину в ТЦК та СП, з метою безперешкодного прийняття службовими особами зазначеної установи рішення щодо надання відстрочки від мобілізації.

При цьому, ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що самостійно реалізувати зазначену злочинну схему вона не спроможна, остання залучила до своєї злочинної діяльності проректора ТОВ «Східно-Європейський Слов`янський Університет» громадянина України ОСОБА_8 та військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі ВСП) громадянина ОСОБА_9 , які переслідуючи корисливий мотив, надали свою добровільну згоду на участь у вчиненні злочину.

З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період та на виконання раніше розробленої злочинної схеми, ОСОБА_6 у період з 17.07.2024 по 11.10.2024 підшукала ряд громадян України, серед яких і ОСОБА_10 , яким, з метою забезпечення ухилення від мобілізації, запропонувала за грошову винагороду в розмірі 1500 доларів США допомогти у влаштуванні на навчання віноземний вищий навчальний заклад «Пряшівський університет», без подальшого реального навчання, після чого за 700 доларів США вирішити питання зі службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 у безперешкодному прийнятті останніми рішення щодо надання відстрочки від мобілізації, на що останні погодилися.

Надалі, вищевказані особи, у невстановлений досудовим слідством час та місці, однак не пізніше 11.10.2024, з метою забезпечення ОСОБА_6 влаштування на навчання у вищезгаданий іноземний вищий навчальний заклад, передали останній раніше обумовлену суму коштів та пакет документів, а громадянин України ОСОБА_10 03.09.2024 о 11 год 13 хв 03 сек прибув у приміщення службового кабінету ОСОБА_6 , який розташований на 7 поверсі в будівлі за адресою: м. Ужгород, вул. Карпатської України, 42-1, де також передав останній пакет необхідних документів та грошові кошти.

Окрім того, ОСОБА_6 , з метою недопущення викриття злочинної діяльності з боку правоохоронних органів, повідомила вищевказаним особам та ОСОБА_10 про те, що під час розмов по мобільним засобам зв`язку необхідно вживати завуальовані (кодові) слова, зокрема відвідування ТЦК та СП «проходження виробничої практики», а грошові кошти «книжки», а також з кожним проводила чіткий інструктаж щодо подальших дій.

У подальшому, ОСОБА_6 , у невстановлений досудовим слідством час та місці, однак не пізніше 11.10.2024, передала вищезгадані документи в «Пряшівський Університет», після чого отримала наступні документи, які свідчили про зарахування на навчання вищевказаних осіб, а саме: договір на навчання з додатками, укладений навчальним закладом на словацькій мові, довідку про зарахування на навчання на словацькій мові, студентський квиток і квитанцію про оплату за навчання.

ОСОБА_6 , після здійснення перекладу вищевказаних документів, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця та успішної реалізації раніше розробленого злочинного плану, у невстановлений досудовим слідством час та місці, однак не пізніше 11.10.2024, під час особистої зустрічі передала пакети вищевказаних документів, які свідчили про зарахування на навчання в іноземний вищий навчальний заклад та частину грошових коштів в сумі по 700 доларів США за кожну особу, спільнику вчинюваного злочину, а саме ОСОБА_9 , для подальшої передачі службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою вирішення питання щодо безперешкодного прийняття рішення щодо надання відстрочки від мобілізації.

-7-

У свою чергу ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою, згідно відведеної йому злочинної ролі, з метою доведення спільного з ОСОБА_6 злочинного умислу до кінця, у невстановлений досудовим слідством час, однак не пізніше 11.10.2024, передав вищевказані пакети документів, серед яких і ОСОБА_10 , службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наслідком чого останніми було прийнято рішення та надано відстрочку зазначеним особам від мобілізації.

На підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів, 11.10.2024 слідчим, за погодженням із прокурором, складено письмове повідомлення про підозру та повідомлено про підозру громадянці України ОСОБА_6 у вчиненні нею злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 402851628, підозрюваній ОСОБА_6 належить на праві приватної власності об`єкт житлової нерухомості, а саме будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 424, 2 м.кв, що окремо підтверджується договором купівлі-продажу від 12.06.2024.

У межах зазначеного кримінального провадження, слідчий за погодженням із прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 424, 2 м.кв із позбавленням права на його відчуження та розпорядження ним.

Апеляційний суд вважає, що встановлені органом досудового розслідування обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що вищевказане майно придбане (одержане) підозрюваною ОСОБА_6 за доходи отримані від вчинення злочину, який інкримінується останній, з обраної органом досудового розслідування кваліфікації кримінального правопорушення за ст. 114-1, 368-3 КК України.

Тому, апеляційний суд погоджується з доводами клопотання та апеляційної скарги про те, що вищевказане майно підлягає арешту з метою забезпечення його можливої спеціальної конфіскації.

Апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про накладення арешту на нерухоме майно, слідчий суддя не дотрималася вимог, передбачених ст. 172, 173 КПК України, належним чином не дослідила додані до клопотання матеріали кримінального провадження, не врахувала правову підставу для його арешту та інші обставини провадження, а тому посилання прокурора в апеляційній скарзі з цього приводу є обґрунтованими.

У зв`язку з цим, апеляційний визнає безпідставними і такими, що не дають підстав для відмови в задоволенні клопотання слідчого й висновки слідчого судді про те, що прокурором не обґрунтовано та не наведено достатніх підстав, та не надано доказів для того, щоб вважати, що будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 424, 2 м.кв, на який просить накласти арешт, було одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, та що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини 1 статті 96-2 КК України.

Апеляційний суд вважає, що додані до клопотання матеріали та встановлені органом досудового розслідування обставини свідчать про наявність достатніх підстав для накладення арешту на вищевказане нерухоме майно з метою забезпечення його подальшої можливої спеціальної конфіскації.

Тому, апеляційний суд не погоджується і з висновком слідчого судді про те, що слідчим не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власника майна, як накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 424,2 м.кв.

-8-

Із урахуванням наведеного, безпідставним і необґрунтованим є і висновок слідчого судді про те, що такий захід забезпечення як арешт нерухомого майна при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

При цьому, апеляційний суд вважає, що підстав сумніватися у співрозмірності обмеження прав власника майна завданням кримінального провадження апеляційний суд не вбачає, оскільки обставини в кримінальному провадженні вимагають вжиття саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, незастосування якого може призвести до відчуження такого майна чи здійснення з ним інших незаконних дій, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, що унеможливить у подальшому застосування можливої спеціальної конфіскації даного майна.

На переконання апеляційного суду, клопотання слідчого судді та додані до нього матеріали сформовані відповідно до вимог КПК України та є достатніми для прийняття рішення про накладення арешту на нерухоме майно з метою забезпечення його спеціальної конфіскації.

Разом з тим, згідно вимог ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При вирішені питання про арешт майна слідчий суддя також повинен врахувати розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна,який не призведе до наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Об`єднаного Королівства»). Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування. Стаття 1 Протоколу Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забороняє будь-яке невиправдане втручання у право власності державних органів.

Доводи прокурора про необхідність визначення способу накладення арешту на майно - будинок АДРЕСА_1 ,загальною площею424,2м.кв,який перебуваєу власності ОСОБА_6 ,шляхом заборони користування ним, не виправдовує в цьому випадку ступінь втручання у право власності особи та порушуватиме баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Таким чином, на думку колегії суддів, слідчий суддя при розгляді клопотання не в повній мірі з`ясувала всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали, якою клопотання слідчого слід задовольнити та накласти арешт на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 424,2 м.кв, який належить ОСОБА_6 на праві приватної власності, шляхом заборони його відчуження та розпорядження.

-9-

На думку колегії суддів, такого виду обтяження буде достатньо для сприяння завданням арешту майна у кримінальному провадженні та відповідатиме вимогам охорони фундаментальних прав інших осіб. Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, власниками майна не надано та колегією суддів не встановлено.

Підстав для застосування такого виду обтяження як заборона користування арештованим майном апеляційний суд не вбачає.

При цьому, приймаючи рішення про часткове задоволення апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що у клопотанні слідчого порушується питання про накладення арешту на майно із забороною його відчуження та розпорядження, тобто без заборони користування.

Згідно ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

З урахуванням указаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження майна в даному кримінальному провадженні, та забезпечення можливої спеціальної конфіскації, колегія суддів уважає, що відповідно до вимог ст. 132, 170-173 КПК України, клопотання слідчого про накладення арешту на нерухоме майно підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржене судове рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що стороною захисту не надано таких доказів, які б спростовували доводи, на які посилається слідчий у клопотанні та прокурор в апеляційній скарзі, що могли б вплинути на наведені вище висновки апеляційного суду, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлялось під час розгляду апеляційної скарги.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 412, 415, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу слідчогосудді Ужгородського міськрайонного судуЗакарпатської областівід 20.11.2024 про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22024070000000107 від 17.07.2024 скасувати.

Клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділення СВ УСБ України в Закарпатській області про арешт майна у кримінальному провадженні № 22024070000000107, відомості про яке 17.07.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 368-3 КК України задовольнити.

Накласти арешт на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 424,2 м.кв, який належить ОСОБА_6 на праві приватної власності, шляхом заборони його відчуження та розпорядження.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді